UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВисвітлення проблем інновацій навчання історії в школі у вітчизняній дидактичній літературі першої третини ХХ ст. (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2077
Скачало152
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Висвітлення проблем інновацій навчання історії в школі у вітчизняній

дидактичній літературі першої третини ХХ ст.

 

Видатний педагог К.Д.Ушинський відзначав, що педагогічна література

завжди виконує подвійну функцію. Вона “вириває вихователя з його

замкненого, присипляючого середовища, вводить його до шляхетного кола

мислителів, які присвятили все своє життя справі виховання” та надає

можливість “не обмежуватися вузьким колом власної плідної діяльності”,

роблячи загальним здобутком “його досвід, думку, яку він виробив у

власній практиці, нове питання, що народилось у його голові” [7, 171]. В

цьому розумінні дидактична література віддзеркалює процеси, що

відбуваються в теорії та практиці педагогічної науки.

 

За радянських часів розвиток педагогічної науки міцно пов’язувався із

завданнями, що висувала держава перед школою на певних етапах свого

розвитку. Тому періодизація історії педагогіки повністю відповідала

більшовицькій періодизації історії СРСР. На початку 90-х рр. Я.І.Бурлака

та Ю.Д.Руденко запропонували нову періодизацію розвитку педагогічної

науки в Україні, взявши за основу визначені істориками основні етапи

історії України у ХХ ст., а саме: 1) 1900-1917 рр. – національне

відродження; 2) 1917-1920 рр. – становлення української державності; 3)

1920-поч.30-х рр. – відродження національної школи та педагогіки; 4)

30-40-і рр. – уніфікація та сталінізація шкільного життя; 5) 50-80-ті

рр. – розвиток школи й педагогіки за умов тоталітаризму; 6) з поч. 90-х

рр. – новий етап розвитку української школи в умовах незалежності.

 

Наприкінці 90-х рр. Н.М.Гупан, виходячи з того, що в основу періодизації

мають покладатися не тільки зміни в суспільному житті України, а й у

змісті, методології й підходах до вивчення педагогічних явищ, виділив

такі періоди української історико-педагогічної науки: 1) ХІХ-поч.ХХ ст.

– становлення і формування основ вітчизняної історико-педагогічної

науки; 2) 20-ті рр. – пошук нових підходів до предмету та змісту історії

педагогіки; 3) 30-80-ті рр. – становлення і розвиток

історико-педагогічної науки на основах марксистсько-ленінської

партійно-класової методології; 4) перша половина 90-х рр. – спроби

переосмислення історико-педагогічного процесу з нових методологічних

позицій і створення національної науки.

 

Предметом нашого дослідження є процес оновлення змісту, технологій, форм

і методів навчання історії в середній школі, який в основних рисах

ідентичний до загальних дидактичних тенденцій в Україні.

 

Протягом перших трьох десятиліть ХХ ст. українська шкільна історична

дидактика розвивалась в одному напрямку зі світовою педагогічною наукою,

якій у цей час був притаманний пошук нових підходів до змісту й

організації навчання. Умовно цей період можна поділити на два етапи: від

90-х рр ХІХ ст. до початку 20-х рр. – поява певних поглядів на мету

шкільної історичної освіти, метод її здійснення, апробація на практиці

нових методів навчання – та 20-ті рр. – створення і поширення

інноваційних дидактичних систем. Починаючи з 30-х рр. і до кінця 80-х

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ