Реферат на тему:
Психологічні аспекти організації виховної роботи зі студентами у вищих
навчальних закладах
Проблема виховання майбутніх фахівців із вищою освітою на сьогоднішній
день набуває особливої актуальності. Метою суспільства стає духовне
вдосконалення особистості, на що акцентується увага в державних
нормативних документах та актах. Зокрема, Закон України “Про вищу
освіту” передбачає створення таких умов навчання та виховання, які б
забезпечували “можливість інтелектуального, морального, духовного,
естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої,
вмілої та вихованої особистості” [1, с.75]. На це спрямовує також
“Національна доктрина розвитку освіти в Україні”. “Національне виховання
має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей і молоді, забезпечувати
всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її
здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального
потенціалу народу, його духовності й культури, виховання громадянина,
здатного до самостійного мислення, суспільного вибору та діяльності,
спрямованої на процвітання України” [5, с.165].
Реалізувати це завдання можливо лише за умови єдності трьох складових
освіти – навчання, розвитку і виховання. Проте є деяка різниця в ролі
навчання і виховання в становленні особистості фахівця: 1. Навчання діє
на індивідуально-виконавчий зміст діяльності, формує знання, уміння і
навички. Виховання ж формує ставлення, смисли діяльності. 2. Навчанню
певним чином притаманні примуси. Наприклад, якщо отримаєш
“незадовільно”, не буде стипендії або не одержиш диплом. Діє навіть
суперництво (“Я ж не гірший за інших”). У вихованні ж повинні діяти і
діють дещо інші психологічні механізми. Наприклад, вивчити тему (щоб
одержати позитивну оцінку) – не обов’язково означає любити цей предмет,
не порушувати дисципліну (бо можуть покарати) – не є проявом поваги до
викладача як людини.
У діяльності викладача навчання і виховання нероздільні (Г.Костюк). Тому
навчання, освіта – це основний, хоч і не єдиний шлях виховання. Виникає
питання: як поєднати навчання і виховання в цілісному процесі
становлення особистості? Завдання виховання завжди включає в себе
завдання організації спеціальної провідної діяльності, яка слугує
виховній меті. У студентському віці – це навчально-професійна
діяльність, яка передбачає взаємодію трьох взаємопов’язаних блоків:
операційно-дійовий блок (система цілей, дій, операцій, які формують
професійні знання, уміння і навички), блок потреб, мотивів і інтересів,
блок міжособистісного та ділового педагогічного спілкування викладача і
студентів.
Проблеми вищої освіти, шляхи їх розв’язання були предметом обговорення
на підсумкових колегіях Міністерства освіти і науки України 2005, 2006
років (м. Київ), Всеукраїнському педагогічному форумі (м. Полтава),
Всеукраїнському форумі “Трудовий потенціал і перспективи його розвитку”
(м. Київ), регіональних нарадах ректорів (м. Київ, Харків, Львів,
Одеса), круглому столі “Ринок освітніх послуг та ринок праці” (м. Київ).
Приєднання України до Болонського процесу є незаперечним фактом
міжнародного визнання української системи вищої освіти, важливим кроком
на шляху реалізації стратегічного курсу України до Європейського Союзу.
“Разом з тим, – як зазначив міністр освіти і науки України С.Ніколаєнко,
– це вимагає від нас подальших колективних зусиль щодо забезпечення
відповідності вітчизняної вищої освіти європейським стандартам та
успішного її входження до єдиного європейського освітнього простору як
рівноправного партнера” [4, с.1] (рис. 1).
Рис.1. Традиційна структура організаційно-виховної
роботи в університеті
Управління виховним і культурно-освітнім процесом у вищих навчальних
закладах передбачає: розроблення організаційної структури управління
вихованням студентів та функціональних обов’язків безпосередніх
учасників і підрозділів управління; наукове обґрунтування системи
управління виховним процесом у новій моделі вищої освіти на початку ХХІ
століття; вдосконалення традиційної структури служби управління на всіх
рівнях від академічної групи до ректора ВНЗ; організацію і надання
систематичної допомоги студентським деканатам і радам студентського
самоврядування, наставникам академічних груп в організації позаудиторної
роботи з боку ректорату, деканатів факультетів, відділів ВНЗ;
організацію здорового способу життя студентів та навчання їх
валеологічної культури в системі роботи клубів, гуртків; забезпечення
системно-цільового підходу до планування організаційно-виховної роботи
серед студентів; науково-методичну роботу організаторів виховного
процесу з проблем позааудиторної діяльності, які б відповідали
інтересам і нахилам студентів; проведення заходів щодо організації
відпочинку, дозвілля й попередження правопорушень серед студентської
молоді; забезпечення національної спрямованості виховного процесу,
тісного зв’язку з ідеалами, традиціями й іншими соціально значущими
надбаннями української і світової культури; розвиток ініціативи і
самодіяльності студентів, залучення їх до активної участі в громадському
житті з опорою на діяльність студентських громадських організацій та ін.
Ректорат у своїй діяльності базується на принципах: системність процесу
виховання; безперервність і спадкоємність у вихованні; єдність
історичного, національного та загальнолюдського у вихованні; розвиток
національної свідомості, прищеплення любові до свого народу, поваги до
його культури, традицій, звичаїв, а також поваги до культури інших
народів, оволодіння цінностями української та світової культури в усіх
сферах життєдіяльності; гуманітаризація, гуманізація виховання; єдність
навчання та виховання; співробітництво, партнерство, взаємодія між
викладачем і студентом, що сприяє поглибленому процесу навчання,
перетворенню студента в активного суб’єкта навчання та виховання;
індивідуалізація виховного процесу – діалектичне поєднання
індивідуальних і колективних форм. Переорієнтація з безпосереднього
колективного впливу на індивідуальні форми виховної роботи; інтеграція
традиційних і нових форм виховної роботи; гармонізація родинного та
суспільного виховання, що базується на поєднанні й координації виховних
зусиль родини та ВНЗ; формування творчої активності, самодіяльності
студентської молоді, що проявляється в поєднанні педагогічної
майстерності з ініціативою та самодіяльністю студентів, у ствердженні
життєвого оптимізму та розвитку навичок позитивного мислення;
активізація студентського самоврядування (студентські ради факультетів,
гуртожитків, університету, студентські клуби за інтересами тощо);
формування в усіх підрозділах і структурах ВНЗ особливого мікроклімату
теплоти й довіри, доброзичливості та взаєморозуміння, співробітництва та
взаємодопомоги, спрямованих на створення внутрішньої єдності всіх членів
колективу та взаємної підтримки один одного на всіх рівнях; системне
формування особистості майбутнього фахівця через вплив усіх
функціонуючих у ВНЗ структур і підрозділів як у навчальний, так і
позанавчальний час; світський характер виховної роботи серед
студентської молоді, несумісний з пропагандою насильства, жорстокості,
людиноненависницьких теорій.
Кафедра як важлива ланка реалізації виховного потенціалу ВНЗ. Вирішення
завдань національного виховання студентів, визначення його змісту, форм,
методів і напрямів залежить здебільшого від рівня організації цієї
роботи кафедрами вищих навчальних закладів і особливо кафедрами
гуманітарного циклу. Кафедри планують, визначають мету і завдання
виховної роботи, її організаційні принципи, керуючись концептуальними
засадами гуманітарної освіти в Україні, Концепцією виховання дітей і
молоді в національній системі освіти, Національною доктриною розвитку
освіти України у ХХІ столітті, іншими нормативними документами з
актуальних проблем виховання студентської молоді, враховуючи специфіку
навчального закладу, запити і потреби студентів.
Виховна робота кафедри полягає в наступному: формування професійних
якостей сучасного спеціаліста як людини, особистості; проведення
професійно орієнтаційної, інформаційно-просвітницької,
культурно-виховної роботи серед студентів, розвиток їх творчих та
інтелектуальних здібностей, залучення до різноманітної діяльності за
інтересами, участі в культурно-освітній, спортивно-оздоровчій та інших
видах діяльності; сприяння роботі рад студентського самоврядування
факультетів, гуртожитків; навчального закладу в цілому; безпосередня
участь у реалізації заходів, що проводяться ректоратом, на факультетах,
у гуртожитках, клубах; організація роботи наставників академічних груп
студентів (участь у навчально-виховних і громадських, культурно-освітніх
і культурно-виховних заходах у групі; робота з активом академічної
групи, індивідуальна виховна робота зі студентами групи; студентами, які
проживають у гуртожитках та ін.).
Куратор (тьютор, наставник) академічної групи як суб’єкт виховної
роботи. При проведенні організаційно-виховної роботи серед студентів
академічної групи куратор спирається на положення, які визначені в
Концепціях, Положеннях та інших нормативних документах ВНЗ.
Куратор академічної групи разом зі студентами складає план виховної
роботи на навчальний рік, який затверджує декан факультету чи його
заступник із виховної роботи. Цей план узгоджується з проректором з
виховної роботи ВНЗ та радою факультету.
План організаційно-виховної роботи куратора академічної групи
університету передбачає: знайомство куратора зі студентами академічної
групи, виявлення їх інтересів, запитів (перший курс); проведення
зустрічей зі студентами групи, індивідуальних бесід, зборів групи щодо
якісного навчання; ознайомлення з правами і обов’язками студентів;
ознайомлення студентів з “Правилами внутрішнього розпорядку” у ВНЗ,
умовами проживання в гуртожитках, вимогами Статуту ВНЗ; організацію
виховної роботи серед студентів групи, які проживають у гуртожитках;
організацію та проведення зустрічей студентів академічної групи з
державними діячами, ветеранами праці, Великої Вітчизняної війни,
працівниками культури і мистецтва, правоохоронних органів, органів
охорони здоров’я; відвідування студентами музеїв, театрів,
естрадно-концертних програм, художніх виставок, екскурсій.
Діяльність куратора академічної групи студентів ВНЗ спрямована на:
формування культури і професійних якостей сучасного спеціаліста; набуття
студентами групи сучасного досвіду успадкування духовних надбань
українського народу; залучення студентів до наукової роботи, проведення
національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної
роботи серед молоді; формування історичної пам’яті, національної
свідомості, гідності та чіткої громадянської позиції студента; допомогу
студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого
місця в ньому, розвиток здібностей особистості, їх повноцінна реалізація
в різних видах діяльності; постійне співробітництво, співтворчість зі
студентським активом та органами студентського самоврядування,
молодіжними творчими об’єднаннями, рухами, а також організація
життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи,
творчості, самостійності, набуття організаторських знань, умінь і
навичок; активне залучення студентів до управління навчально-виховним
процесом шляхом передачі реальних прав та повноважень у розв’язанні
різноманітних проблем життя, створення здорового морально-психологічного
клімату в академічній групі; проведення виховної роботи зі студентами,
які мешкають у гуртожитках, сприяння організації їх здорового способу
життя, вирішення житлово-побутових проблем; постійне проведення
психолого-педагогічної діагностики рівня інтелектуального розвитку та
моральної вихованості студентів; участь у роботі вченої ради факультету,
засідань кафедр при обговоренні питань, пов’язаних із роботою групи чи
окремих її студентів; відвідування аудиторних чи індивідуальних занять
групи; внесення пропозицій ректорату, деканам факультетів про
матеріальне заохочення кращих студентів і притягнення до
відповідальності порушників навчальної та трудової дисципліни; залучення
до виховного процесу батьків студентів; спонукання студентів до активної
протидії проявам аморальності, правопорушень, бездуховності,
антигромадській діяльності, вживанню наркотичних речовин, алкогольних
напоїв, куріння.
Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах як складова
демократизації вищої школи. Проблема самоврядування в закладах освіти
набула своєї актуальності в кінці ХХ на початку ХХІ ст., тобто в період
становлення української незалежної держави. Чому ці питання набувають
особливої уваги в сучасних умовах?
По-перше, відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх
сферах життєдіяльності українського суспільства.
По-друге, інтеграція України у європейське співтовариство та перехід до
ринкової економіки, безумовно, глибоко зачіпають усі складові освітньої
галузі, вимагають її демократизації, адже згідно з принципами
Болонського процесу студентство розглядається як партнер.
По-третє, студентство в усі часи виступало своєрідним барометром
соціально-економічного та політичного стану суспільства. Молодь є
найменш консервативним за своїми ціннісними орієнтаціями соціальним
прошарком населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, їй
притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів,
моральних принципів.
По-четверте, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і
модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у
них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом,
формування майбутньої еліти нації.
По-п’яте, опора на ініціативу, активну життєву позицію, ціннісні
орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості
суспільства, утвердження в ньому демократичних начал.
Виходячи з програм Президента та уряду України, підсумкова колегія
Міністерства освіти і науки України (2005 р., м. Київ) визначила такі
основні пріоритетні напрями діяльності у сфері освіти і науки на
найближчий період: досягнення європейського рівня якості освіти,
забезпечення доступності освіти, духовної зорієнтованості та
демократизації освіти, соціального благополуччя науковців і педагогів,
реалізації формули “щасливий учитель – щасливий учень”, розвитку
суспільства на основі нових знань.
Шляхи розв’язання завдань щодо студентського самоврядування, визначені
Президентом України, обговорені на зустрічі міністра освіти і науки
України С.Ніколаєнка з представниками студентського самоврядування
30 вищих навчальних закладів України (березень 2005 р.). У виступах
міністра та учасників зустрічі значна увага приділялася питанням
матеріальної підтримки студентської молоді, нових підходів до формування
стипендіальних фондів, залучення студентів до управління вищими
навчальними закладами. Особливо наголошувалося, що без вирішення проблем
студентського самоврядування не можна досягти європейського рівня
освіти, готувати конкурентоспроможних фахівців.
З метою організаційного та науково-методичного забезпечення впровадження
студентського самоврядування у вищих навчальних закладах Міністерство
освіти і науки України наказом від 03.04.2001р. №166 затвердило
“Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах”.
Згідно з ним “самоврядування у вищому навчальному закладі – це
самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій
управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом
(адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами
відповідно до мети і завдань, що стоять перед студентськими колективами”
[6, с.8].
Згідно зі ст. 38 Закону України “Про вищу освіту” [1], основними
завданнями органів студентського самоврядування є: забезпечення і захист
прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації
навчально-виховного процесу; забезпечення виконання студентами своїх
обов’язків; сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності
студентів; сприяння створенню відповідних умов для проживання та
відпочинку студентів; сприяння діяльності студентських гуртків,
товариств, об’єднань, клубів за інтересами; організація співробітництва
зі студентами інших навчальних закладів і молодіжними організаціями;
сприяння працевлаштуванню студентів; участь у вирішенні питань
міжнародного обміну студентами.
Запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є
конкретною реалізацією громадянських прав студентів, формування у них
почуття відповідальності, вміння вирішувати соціальні, економічні та
культурно-освітні проблеми. Водночас студентське самоврядування є дієвою
формою самовиховання.
Література
1. Закон України “Про вищу освіту” // Освіта в Україні. Нормативна
база. – К.: КНТ, 2006. – С.40-93.
2. Досвід виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів //
Інформаційний вісник. – 2004р. – №16. – С.48-82.
3. Концепція виховання студентів Бердянського державного педагогічного
університету. – Бердянськ, 2005. – 14 с.
4. Ніколаєнко С.М. Підвищення ефективності вищої освіти – визначальний
чинник зростання соціально-економічного потенціалу держави // Освіта. –
2006. – №7-8. – С.1-9.
5. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи. – К: ТОВ
“Філ-студія”, 2006. – 320 с.
6. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації
вищої школи. – К.: Знання, 2005. – 55 с.
Ректор
Проректор
з виховної роботи
Відділ виховної роботи
Факультети
Заступники деканів
з виховної роботи
Кафедри
Ради факультетів
Ради кураторів академічних груп студентів факультетів
Наставники академічних груп студентів
Академічні групи
Гуртожитки
Рада студентського самоврядування ВНЗ
Рада студентського самоврядування гуртожитку
Профком студентів
Ради студентського самоврядування факультетів
Студентський клуб
Бібліотека
Спортивний клуб
Видавничий центр
Кафедри гуманітарних наук
Клуби за інтересами
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
