Реферат на тему:
Психологічний аспект проблеми формування у старшокласників уміння
конспектувати навчальні тексти
Пріоритетним напрямом сучасної освіти визначено формування мовної
особистості, яка володіє достатнім обсягом знань та самоосвітніми
навичками, що створюють умови для самореалізації людини, здатної
навчатися упродовж усього життя. Це, в свою чергу, зумовлює потребу
формування у старшокласників не тільки спеціальних, але й
загальнонавчальних освітніх компетенцій, таких як складання доповіді,
написання реферату, анотації, складання плану, тез та конспекту.
Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої,
експериментально перевіреної методики формування у старшокласників умінь
і навичок конспектувати навчальні тексти.
Розробка раціональної системи та ефективної методики навчання
конспектування залежить від знання процесу конспектування як виду
мовленнєвої діяльності. Це дозволяє виділити завдання статті, вирішення
яких дасть можливість виробити вихідні позиції розвитку в учнів уміння
конспектувати: визначити етапи процесу конспектування; з’ясувати, які
психологічні механізми задіяні на кожному з цих етапів; окреслити
особливості психологічних механізмів, ураховуючи різні способи
надходження інформації.
Вивченням психологічних особливостей процесу конспектування займалися
вчені-психологи В.Г.Андросюк, Н.Є.Бурштина, А.К.Маркова, А.Н.Нехрюк,
В.П.Павлова. Вони визначали процес конспектування як особливий вид
діяльності, що інтегративно об’єднує в собі її рецептивні і продуктивні
сторони [1, 20 ], як аналітико-синтетичний мовленнєвий процес,
особливості якого пояснюються специфічною обробкою отриманої інформації
[5, 13]. Найбільш повним вважаємо визначення В.Павлової: „під
конспектуванням ми розуміємо процес мислительної переробки і письмової
фіксації прочитаного чи проаудійованого тексту; процес, результатом
якого є запис, що дозволяє його автору одразу чи через деякий час із
необхідною повнотою відновити отриману інформацію” [9, 4]. Процес
конспектування прослуханого і прочитаного складається з певних
психологічних складників. Беручи за основу поділ, зроблений В.П.Павловою
[7, 12], пропонуємо розподілити процес конспектування прочитаного або
почутого на етапи таким чином:
Сприймання. Розуміння. Відбір отриманої інформації.
Переформулювання. Фіксація.
Відтворення.
Останнім етапом процесу конспектування є відтворення вихідного тексту за
складеним конспектом. Причому, якщо конспект не повинен служити цілям
комунікації, то для самого автора він має залишатися зрозумілим через
достатньо великий проміжок часу, тобто будь-який запис має піддаватися
розгортанню без втрати вихідної інформації [9, 26].
Основними видами сприймання, що беруть участь у процесі конспектування,
є слухове та зорове, залежно від того, що необхідно зробити:
законспектувати прочитаний текст чи прослухане повідомлення.
Характеризуючи сприймання на слух певного мовленнєвого повідомлення,
сучасні вчені користуються терміном „аудіювання” (В.П.Павлова,
Н.В.Чепелева, З.А.Кочкіна, І.О.Зимня, О.М.Соколов). Причому, „якщо ця
робота не має чітко вираженого навчального характеру, вживають термін
”слухання”, якщо ж вона переслідує навчальну мету з наступним контролем
розуміння, вживають термін „аудіювання” [13, 11]. У нашому випадку ми
будемо послуговуватись терміном „аудіювання”, вважаючи слухання і
розуміння складовими цього процесу.
Оскільки повідомлення може бути побудоване так, що думка розкривається
не одразу, то в такому випадку збільшується час аудіювання і відповідно
розширюється об’єм смислового сегмента. А це, в свою чергу, сприяє
підвищенню ефективності сприймання [13, 20].
Хоча основним аналізатором при сприйманні усного висловлювання є
слуховий, проте слід зауважити, що зорові відчуття теж відіграють
позитивну роль у процесі аудіювання, тому на початковому етапі навчання
конспектування не слід використовувати аудіотексти, оскільки усне
висловлювання із вуст вчителя сприймається легше.
Сприймання інформації при читанні відбувається за допомогою зорового
аналізатора, який, як зазначає В. Павлова, охоплюючи текст по абзацам,
дає можливість розпізнавати друкований на рівні букв, слів, фраз,
абзаців. Чим краще розвинута навичка читання, тим більший абзац може
бути розпізнаним. Можливість повторних дій при читанні створюють умови
для „утримування в оперативній пам’яті фраз більшої довжини, ніж при
аудіюванні” [9, 19]. Результатом цього процесу стає іноді зміна
ціннісної орієнтації по відношенню до тієї чи іншої сприйнятої
інформації, що полягає в зміні структури вихідного тексту, тобто в
переході до його внутрішньої структури [14,70].
Сприймання як прочитаного тексту, так і прослуханого повідомлення тісно
пов’язане із процесом розуміння, оскільки інформація, що надходить,
неодмінно піддається смисловій обробці. У роботах таких вчених
О.Н.Соколова, П.П.Доблаєва, О.В.Антонова, відзначається, що розуміння не
завжди тотожне мисленню, що воно є складним комплексним процесом, який
охоплює більшість психічних процесів. Слід зазначити, що у процесі
розуміння, „утворюються нові системи понять, що поєднують у собі
продукти сприймання з відповідними елементами знань, здобутими у
попередньому досвіді” [2, 24].
Одним із головних механізмів розуміння тексту, за твердженням вчених
[10, 14], є його переструктурування, встановлення ієрархії смислів,
синонімічні заміни і згортання (компресія, стискання).
?e
&
AE
&
&
F
AE
gdHFE У процесі аудіювання і читання можливі випадки, коли розуміння
смислового сегмента відбувається ще до того, як лектор закінчив фразу,
що містить смисловий сегмент або читач не дочитав абзац до кінця. У
таких випадках ми маємо справу з вірогідним прогнозуванням
(антиципацією), що, за твердженням В.Павлової, значно полегшує процес
розуміння [9, 13 ].
Проте для конспектування не достатньо одного розуміння. Під час такого
аудіювання відбувається дворівневий відбір інформації. При первинному –
конспектуючий, оцінюючи інформацію як зайву, продовжує аудіювання доти,
поки не отримає інформацію, яку треба (на його думку) зафіксувати.
Інформація, яку відібрано, піддається вторинному відбору за ознакою
новизни і важливості. Оскільки швидкість мислительних процесів набагато
перевищує швидкість говоріння, то первинний і вторинний відбір
відбувається одночасно із процесом аудіювання. Інформація, яка була
залишена під час другого відбору, згортається до смислової віхи. Спосіб
її фіксації буде залежати від того, наскільки нова і важлива ця
інформація. На цьому етапі розуміння важливу роль відіграє так зване
внутрішнє мовлення, без якого неможливе процес згортання інформації. На
етапі розуміння у процесі вторинного відбору інформації відбувається
семантичне зважування елементів тексту, тобто відбір семантично значущої
інформації за ознаками новизни та значущості. Реципієнт ніби
„розшаровує” попередньо скомпресовану до „смислових опорних пунктів”
інформацію на значущу для нього та надмірну або неістотну. Зауважимо, що
поняття „головна інформація” досить індивідуальне.
Наступний етап конспектування полягає у переформулюванні отриманої
інформації та її фіксації. Особливістю цього процесу в умовах такого
виду діяльності полягає в тому, що умови конспектування потребують
максимальної компресії, тобто такого згортання мовлення, при якому
зберігається лише найнеобхідніша (зважаючи на мету спілкування)
інформація.
Оскільки головний мозок людини в певний момент може бути охоплений лише
однією діяльністю[9, 6], то сприймання, опосередковане мислительними
операціями (відбір, згортання), переформулювання і фіксація не можуть
відбуватися одночасно, як це вимагає процес конспектування (особливо
почутого) на другому етапі. Забезпечують цей складний процес механізми
таких психічних процесів, як пам’ять та увага. Таким чином, між двома
мікропаузами за допомогою промовляння інформація фіксується у
короткочасній пам’яті, а коли цей уривок стає достатнім, щоб виділити
опорні пункти, то відбувається переформулювання. Оскільки переключення
уваги є короткочасним, то його частота не впливає на цілісність процесу
конспектування.
При конспектуванні оперативна пам’ять має тісний зв’язок із
короткочасною та довготривалою. Сприймаючи певні мовленнєві сигнали, з
яких складається висловлювання, реципієнт зберігає їх у пам’яті
(короткочасній); виконуючи операції згортання, переформулювання,
користуючись попереднім досвідом (із довготривалої пам’яті) і щойно
одержаними даними, слухач використовує дію оперативної пам’яті. Останнім
етапом процесу конспектування є відтворення вихідного тексту за
складеним конспектом. Причому, якщо конспект не повинен служити цілям
комунікації, то для самого автора він має залишатися зрозумілим через
достатньо великий проміжок часу, тобто будь-який запис має піддаватися
розгортанню без втрати вихідної інформації [9, 26].
Конспектування – це процес мислительної переробки і письмової фіксації
прочитаного чи проаудійованого тексту; результатом якого є запис, що
дозволяє його автору одразу чи через деякий час із необхідною повнотою
відновити отриману інформацію.
Процес конспектування прочитаного або почутого можна поділити на такі
етапи: 1. Сприймання. Розуміння. Відбір отриманої інформації. 2.
Переформулювання. Фіксація. 3. Відтворення.
Необхідною умовою ефективності конспектування є якісне сприймання та
розуміння тексту.
До механізмів, які обслуговують процес конспектування, належать
антиципація, пам’ять, увага, внутрішнє мовлення, відбір істотної
інформації, компресія, перефразування, кожен із них має певні
особливості відповідно до умов конспектування.
Особливої уваги потребує вивчення психологічних особливостей
старшокласників, рівня розвитку психічних процесів, які задіяні при
конспектуванні.
ЛІТЕРАТУРА
Андросюк В.Г. Психологические особенности понимания научного текста
учащимися. – Дисс. канд. психол. наук: 19.00.07. – К.,1980.
Антонов А.В. Сприйняття та розуміння тексту. – К., 1977.
Доблаев П.П. Психологические основы работы над книгой. – М.:Книга, 1970.
Корніяка О.М. Лабіринти розуміння. Текст як об’єкт розуміння. – К.,
1990.
Маркова А.К. Бурштина Н.Е. Усвоение учащимися обобщённых способов
конспектирования как важная сторона самообразования. // Психологические
проблемы учебной деятельности школьников. М.: Советская Россия, 1977. –
С. 76-79.
Мехедькина Т.А. Обучение конспектированию лекций на материале научного
стиля речи в условиях подготовительного факультета.- Автореферат дисс.
канд. пед. наук:13.00.02. – М.,1988.
Нехрюк А.Н. Психологические особенности конспектирования при аудировании
речевого сообщения. – Дисс. канд. психол. наук. – М., 1977. – 208 с.
Новиков А.И. – Алгоритмическая модель смыслового преобразования
текстов.- Автореферат дисс. канд. психол. наук: – 19.00.07. – М.,1973.
Павлова В.П. Обучение конспектированию (теория и практика).– М.: Русский
язык., 1989. – 100 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
