Реферат на тему:
Емоційний стан людини як фактор використання ненормативної (інвективної)
лексики
У наш час у суспільстві змінюються пріоритети діяльності і розвитку
особистості. Неабияке значення надається культурі спілкування між
людьми. Кримінальна обстановка сприяє появі в мові великої кількості
сленгів, жаргонів, інвективної лексики, саме тому виникає проблема
вивчення психологічних функцій ненормативних мовних конструктів у
комунікативній поведінці особистості. Під час розгляду цієї проблеми
важливе значення має аналіз індивідуально-психологічних та особистісних
особливостей суб’єкта мовленнєвої діяльності. Ми ж докладно спинимося на
проблемі емоцій, тобто розглянемо емоційний стан людини як фактор
використання нею ненормативної лексики. Насамперед більш детально
розглянемо поняття “емоції”.
Інтерес до емоційних явищ виникає не тільки у психологів, але й у
представників усіляких наукових дисциплін і професій: біологів,
фізіологів, медиків, філософів, соціологів, педагогів, юристів,
мистецтвознавців, космонавтів. Він продовжує зростати, оскільки
збільшується комплекс теоретичних і практичних проблем, для розв’язання
яких необхідні глибокі знання емоційної сфери життя людини.
Незважаючи на очевидність і широку представленість емоцій у нашій
психіці, на сьогодні в літературі не існує їхнього загальновизнаного
короткого й точного визначення. Емоції розглядаються як “суб’єктивні
реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що
виявляються у вигляді задоволення і невдоволення, радості, страху тощо.
Супроводжуючи практично будь-які прояви життєдіяльності організму,
емоції відбивають у формі безпосереднього переживання значущість явищ і
ситуацій та служать одним із головних механізмів внутрішньої регуляції
психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних
потреб” [3; 7].
Як правило, емоції тісно пов’язані з певними потребами індивіда. Зв’язок
цей полягає в тому, що емоція, насамперед своєрідно обслуговує ту або
іншу потребу, спонукаючи до необхідних для її задоволення дій. Як уже
зазначалося, емоційні процеси обслуговують наші потреби, під якими
розуміємо певні властивості організму або особистості. Це обслуговування
потреб емоціями полягає в тому, що вони оцінюють як власний стан потреб,
відбиваючи його в суб’єктивному переживанні, так і різні обставини, що
сприяють або заважають їхньому задоволенню, тим самим спонукаючи
індивіда до відповідних поведінкових актів.
Слід зазначити, що спектр емоційних оцінок настільки ж широкий, як і
спектр явищ, які можна оцінювати. Ми пропонуємо вашій увазі класи
емоцій, що найчастіше трапляються, якщо їх розділити в залежності від
того, що саме оцінюється. 1. Стан споживання як оцінка ступеня
відхилення життєво важливих внутрішніх констант від їхнього необхідного
рівня або ступеня “задоволення – незадоволення” духовних потреб
особистості. 2. Бажання як оцінка відповідності певного об’єкта нашим
потребам. 3. Страх, гнів, симпатія, жалість, ніжність тощо як оцінки
вагомості для індивіда певних об’єктів або ситуацій. 4. Емоції радості,
засмучення, прикрості тощо як оцінки тієї зміни, що вже відбулася або
тільки передбачається в дійсності у сприятливий або несприятливий для
суб’єкта бік оцінки успіху або неуспіху його діяльності. 5. Почуття
задоволення або невдоволення як оцінки якості задоволення яких-небудь
потреб. 6. Настрій як оцінка загальної відповідності дійсності
найважливішим потребам особистості [7].
Розглянувши спектр емоційних оцінок, далі звертаємо увагу на
характеристику емоції. Однією з таких характеристик є задоволення і
невдоволення. Можна виділити велику кількість різних характеристик
емоцій. Найчастіше емоції поділяються на основі легко зрозумілих
критеріїв на такі групи: 1) нижчі й вищі емоції; 2) позитивні й
негативні; 3) стенічні й астенічні; 4) емоційні реакції та емоційні
стани. Дамо коротку характеристику кожній із цих груп.
Нижчі й вищі емоції. До нижчих почуттів відноситься задоволення
функціональних потреб. Вищі почуття звичайно виникають під час
задоволення духовних потреб. Ці емоції носять яскраво виражений
суспільний характер і свідчать про ставлення людини до різних сторін і
явищ громадського життя – моральних, інтелектуальних, естетичних. Однак,
як свідчить практика, чіткої межі між вищими й нижчими емоціями немає.
Емоції позитивні й негативні. Існує думка, що позитивні емоції – це
корисні для людини емоції, а негативні для неї шкідливі. На думку
К.Ізарда, позитивні емоції полегшують взаємодію людей, розуміння ними
ситуацій і зв’язку між об’єктами, а негативні – відчуваються як шкідливі
й не сприяють взаємодії [8]. Деякі психологи вважають таке міркування
неправильним. Набагато ближчим до істини є твердження, в якому позитивні
емоції пов’язують просто з приємністю, а негативні – з неприємністю
їхнього безпосереднього переживання. Позитивні емоції несуть у собі
позитивну оцінку визначеного об’єкта, а негативні – негативну. Варто,
однак, зазначити, що бувають емоції, які оцінюють ситуацію, в котрій
об’єкт виявив себе негативно, а його самого – позитивно. Наприклад,
такою є емоція жалю й співчуття.
Стенічні й астенічні емоції. Стенічними називають емоції, що підвищують
життєдіяльність організму, астенічними – почуття гнітючої, гальмуючої
життєдіяльності, що знижують енергію суб’єкта. Як приклад, ми можемо
навести радість як стенічне переживання, а сум – як астенічне
переживання. Незважаючи на те, що астенічні емоції користуються дурною
репутацією, було б неправильним твердження, що астенічні переживання
цілком шкідливі. Біологічно вони теж необхідні, хоча б для того, щоб
дати відпочинок перевтомленому організмові, уберегти його від
перенапруги. Досліджуючи проблему прояву індивідуально-психологічних і
особистісних якостей суб’єкта мовленнєвої діяльності у вживанні
ненормативної лексики, ми можемо відзначити важливість таких астенічних
емоцій. Узагалі вживання ненормативної лексики дуже специфічне, не
одноманітне. У різних психологічних станах людині іноді властиве
вживання ненормативної лексики. Найчастіше це відбувається в результаті
стресів, нервових зривів, переживань, негативних, а іноді й позитивних
емоцій. У даному випадку астенічні емоції, що супроводжуються
використанням ненормативних виразів, можуть відіграти певною мірою
позитивну роль, забезпечуючи психологічну розрядку організму [7].
Емоційні реакції й емоційні стани. Емоційні реакції являють собою
короткочасні реакції на визначений об’єкт, ситуацію або подію, емоційні
стани – більш статичні і тривалі стани, що ніби оцінюють існуючий стан
речей у цілому.
Той або інший емоційний стан звичайно виникає як афект дії попередньої
йому сильної емоційної реакції. Виникнувши в результаті певної емоційної
реакції, емоційний стан надалі може позначатися на наступному реагуванні
людини на всілякі явища дійсності.
Вплив емоційних реакцій середньої сили на поведінку людини добре
контролюється її свідомістю. У тих ситуаціях, коли емоційна реакція
носить особливо інтенсивний характер і спричиняє у людини часткову
втрату контролю над собою, що виражається в лементі, вживанні
нецензурних виразів, а іноді в незапрограмованих нею заздалегідь, мало
обміркованих, імпульсивних учинках, це називають афектом. Ми не будемо
докладно зупинятися на понятті афект, а перейдемо до більш детального
розгляду емоційних станів. Існує велика й різноманітна група емоційних
станів. Це стани роздратованості, невдоволення, тривоги, страху,
радості, зворушеності, суму. Якщо при цьому компонент порушення слабшав,
то такий стан називають настроєм.
Інші дві групи емоційних станів – порушення або напруга. У першому
випадку мається на увазі хвилювання, занепокоєння, тривога, а в другому
– стрес. Стан напруги похідний від порушення: він настає тоді, коли
порушення доводиться стримувати. Дуже часто саме в стані порушення,
частково втрачаючи над собою контроль, людина може дозволити собі
вживання нецензурних виразів. У результаті цього знімається емоційна
напруга, відбувається запобігання емоційного стресу, про шкідливість
якого існують безперечні докази. Аналізуючи сказане вище і ні в якому
разі не виправдовуючи ненормативну лексику, ми можемо припустити, що
іноді вживання ненормативної лексики може навіть відігравати позитивну
роль. Як правило, це вживання у більшості випадків властиве людям більш
емоційним, експресивним, і допомагає їм уникнути захворювань, пов’язаних
з розладом нервової системи.
Цікавим є і такий факт. Американські дослідники відзначають, “…що дуже
емоційні і неспокійні люди частіше хворіють на серцево-судинні
захворювання, однак вони рідше спокійних умирають від раку. Ймовірно,
найбільш ефективний шлях збереження фізичного і психічного здоров’я
лежить не в багатому негараздами житті, а в сміливому його прийнятті з
усіма неминучими радостями і прикростями, у багатстві захоплень та
інтересів, в активній життєвій позиції, що перешкоджає застійності
стресових станів, які виникають на ґрунті особистих образ і
неприємностей” [7, с.24].
Існує ще один різновид емоцій – фізіологічні емоції. Це, як правило,
емоції, в результаті яких людина червоніє або блідне після якихось дій,
висловлень або вчинків.
Наступний різновид емоцій – це вербальні й невербальні емоції. До
невербальних відносяться жести. До вербальних емоцій – мовленнєві
висловлювання. На них ми спинимося докладніше. Вираження емоцій у
мовленні – явище доволі-таки розповсюджене, з ним ми стикаємося щодня.
Люди з різним темпераментом, характером, ступенем емоційності реагують
на однакові події по-різному. Наприклад, той самий анекдот, що
розповідається різними людьми, буде сприйматися по-різному. Людина
весела, життєрадісна розповість його більш цікаво, захоплююче,
використовуючи емоційно-експресивну лексику, людина спокійна, стримана
зробить це по-іншому, менш цікаво.
Наприклад, візьмемо мовлення молоді. Найголовніше в ньому – емоція,
почуття. Молодіжне мовлення звернене до майбутнього, оптимістичне й
енергійне, має творчу спрямованість, характерний стилістичний тон.
“Молодість інстинктивно відштовхується від строгості терміна й точності
логічного поняття, адже перевага будь-якого образу в тому, що він
утримує думку на ґрунті конкретності, уникаючи узагальнень” [10, с.83].
Розвиток творчої експресії мовлення визначається й поповнюється здоровою
самоіронією, що можлива тільки в духовно здорової людини. Неминучість
експресивних форм мови визнають і психологи. Вони говорять про
біологічні, ідеальні й соціальні потреби сучасної людини, а в плані мови
і слова це виражається в емоційному, образному та понятійному змісті
значеннєвої структури слова. “Емоція і є ставлення, завжди конкретне,
миттєве. Але її не висловиш, її не зрозуміють, якщо в основі її не буде
глибокого словесного образу, що таїться до часу в глибинах кореня. У цій
мові, власне, і немає нічого, крім спроби виявити образ” [10, с.87].
“Молодіжне мовлення – мовлення усне. Отут важлива інтонація, ставлення,
навіть погляд, що здатний згладити відчуття брутальності або передати
думку з убивчою гостротою” [10, с.87].
“З мовою жартувати не можна, – попереджав В.Даль, – словесне мовлення
людини – це видимий, дотичний зв’язок, ланка між душею і тілом, духом і
плоттю. Мовлення людини визначає не тільки її характер, але весь її дух
і зміст, спрямованість у житті, суспільний тонус”.
Далі повернемося знову безпосередньо до емоцій і відзначимо, що вони є
однією з найважливіших властивостей темпераменту. Розглядаючи проблему
вживання ненормативної лексики, варто відзначити, що часто, виражаючи
свої емоції, людина дозволяє використання такої лексики. Переживання
життєво важливих ситуацій, різні події, радість, подив, замилування,
гнів, острах – усе це сприяє вживанню ненормативної лексики. Нецензурні
вирази розглядаються в цьому випадку природно і несуть психологічну
розрядку. Часто нецензурна мова звучить для того, щоб привернути увагу
оточуючих, для більшої емоційності словесного вираження, для більш
точного висловлення своїх почуттів, ставлення до тієї або іншої
інформації. Різні “лайки” можуть мати місце під час вираження як
позитивних, так і негативних емоцій. Уживання цієї лексики може залежати
від приналежності особистості до тієї або іншої соціальної групи,
вікової категорії, від культури, рівня розвитку й умов, у яких
сформувалася особистість.
З усіх емоцій спробуємо докладніше розглянути тільки дві. Це емоції
подиву – здивування й гніву, виражаючи які, людина, може, частіше
використовує ненормативні висловлювання. На думку Ізарда, подив
спричиняється різкою зміною стимуляції. Причиною для подиву може бути
раптова несподівана подія. Почуття подиву знайоме кожному, але його
важко описати. Дуже важливо відзначити, що в мить подиву розум людини
начебто стає порожнім, усі розумові процеси припиняються. У ситуації
подиву люди, як правило, відчувають приблизно таке ж задоволення, як у
ситуації, що викликає сильний інтерес [8].
Гнів – одна з найважливіших емоцій. Гнів найчастіше сприймається як
небажана реакція, і людина, як правило, прагне уникнути її. Гнівні
слова, нецензурні вирази або інші прояви гніву можуть стати причиною
тимчасового розладу відносин між людьми. Стримуючи гнів, людина може
страждати від того, що не може вільно виражати свої почуття або усувати
бар’єри, що перешкоджають її прагненню бажаної мети. За певних обставин
стримування гніву може призвести до активізації вегетативної нервової
системи, підвищення діастолічного тиску, прискорення серцевого ритму й
інших фізіологічних порушень. Регулярні повторення таких ситуацій можуть
призвести до порушень у серцево-судинній та інших системах організму
[8].
Ми поділяємо думку Ізарда, що гнів – це частина людської натури. Людина
повинна контролювати свій гнів, але в той же час вона повинна мати
можливість використовувати його для власного блага. Сучасна людина рідко
опиняється в ситуаціях фізичної погрози, але дуже часто їй доводиться
захищати себе психологічно, і в цих випадках помірний, регульований гнів
допомагає їй відстоювати свої права [8].
Пропонований нами вибірковий і побіжний огляд проблеми емоцій не
претендує на скільки-небудь повне висвітлення питання. Він дає тільки
загальні контури його стану й розуміння природи емоцій у сучасній
психології, дозволяє висунути низку принципових положень, спільних для
теоретичних позицій більшості дослідників. На підставі сказаного вище
можемо констатувати, що емоції відіграють дуже важливу роль у житті
людини. Вони виконують мотиваційну роль у сфері міжособистісних
стосунків людини. Емоції виникають лише у зв’язку з такими подіями або
результатами дій, що пов’язані з мотивами. Емоції дуже важливі для
набуття індивідуального досвіду, впливають на вибір партнерів
спілкування й обумовлюють його способи й засоби. Емоційний стан людини
визначає те або інше використання ненормативної лексики, а отже, і є
важливим фактором.
ЛІТЕРАТУРА
1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших учебных
заведений. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 376 с.
2. Асмолов А.Г. Психология личности: Учебник. – М.: Мзд-во МГУ, 1990. –
367 с.
3. Вартанян Г.А. Петров Е.С. Эмоции и поведение. – Л.: Наука 1989. – 144
с.
4. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во МГУ,
1976. – 442 с.
5. Головин С.Ю. Словарь психолога практика. – 2-е изд., перераб. и доп.
– Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. – 976 с.
6. Горностай П.П. Титаренко Т.М. Психологія особистості:
Словник-довідник. – К.: Рута, 2001. – 320 с.
7. Додонов Б.И. В мире эмоций. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 140 с.
8. Изард К.Э. Психология эмоций: Перевод с англ. – СПб.: Питер, 2000. –
464 с.
9. Крутецкий В.А. Психология. – М.: Просвещение, 1980. – 352 с.
10. Колесов В.В. Культура речи – культура поведения. – Л.: Лениздат,
1988. – 2271 с.
11. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Словарь. –
М.: Политиздат, 1990. – 386 с.
12. Петровский А.В. Общая психология. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:
Просвещение, 1986. – 464 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
