Реферат на тему:
До проблеми співвідношення термінологічної та нетермінологічної лексики
наукового тексту
У кінці минулого століття в лінгвістиці проявився підвищений інтерес до
вивчення наукового тексту, який демонструє взаємозв’язок мови з людиною,
її свідомістю, мисленням та різними видами діяльності [6, 10, 11, 12].
Істотні зміни відбулися й у науці про терміни, у результаті чого
сформувався інтегративний напрямок у термінознавстві, при якому до уваги
приймаються классифікаційно-структурна, функціональна і когнітивна
парадигми термінології. У багатьох узагальнюючих дослідженнях з теорії
терміна представлені головні напрямки термінознавства [1, 2, 4, 5, 7, 8,
13]. Однак у більшості випадків поза увагою дослідників залишається
питання про загальну структуру лексикону наукового тексту, не
враховується суттєвий факт – до словникового складу входять не тільки
терміни, а й значна кількість не термінологічних лексичних одиниць. Їх
склад, функції та текстова перспектива потребують детального вивчення. В
цьому зв’язку ми зупинимося на дослідженні деяких факторів, які
забезпечують функціонування термінологічної та не термінологічної
лексики в спеціальних наукових текстах.
Значення терміна має в основному ту ж структуру, що і значення не
термінологічної лексеми, тобто воно включає денотативну віднесеність і
сигніфікативну значимість. Однак співвідношення денотативної і
сигніфікативної частини в структурі значення терміна реалізується
по-різному в різних термінологічних одиницях. Так, у терміносистемах
технічних і природничих областей знання переважають одиниці, у яких
домінує денотативний компонент, що характеризується однозначною
співвіднесеністю з будь-яким конкретним предметом, явищем, що
представляє об’єкт даної науки. У терміносистемах сфери гуманітарного
знання переважають термінологічні одиниці, денотатом яких є абстрактне
поняття, значення якого описується у формі дефініції. У структурі
значення таких термінів переважає сигніфікативний компонент.
Суттєвими ознаками терміна прийнято називати: 1) системну організацію
термінів і термінологічних сполучень в рамках термінологічного поля. 2)
наявність дефініції для більшості термінів; 3) моносемічність у межах
однієї терміносистеми; 4) відсутність експресивного забарвлення; 5)
стилістичну нейтральність.
Визначаючи особливості термінологічної лексики А.А.Реформатський
вказував на те, що “термину присущи и такие свойства, которые делают его
словом “особого рода” [9, 3]. Властивості ці пояснюються тим, що на
відміну від загальнолітературної лексики терміни варто розглядати як
елементи особливих термінологічних підсистем мови, що обслуговують
окремі сфери мовного спілкування. Тому можна говорити, що термін –
поняття функціональне, від інших одиниць лексичної системи мови він
відрізняється функціонально, і, отже, підходити до його вивчення треба
саме з функціональних позицій, приймаючи до розгляду, насамперед, ті
властивості, які обумовлюють його основні якості.
У функціональному плані термін чи термінологічне сполучення є тією
номінативною одиницею, що логічно і семантично організує мовне
висловлення, формує тканину тексту наукового чи офіційно-ділового
стилів. Г.О.Винокур, досліджуючи окремі питання словотвору
науково-технічних термінів, зробив наступне цікаве зауваження: “Термины
– это не особые слова, а только слова в особой функции. Особая функция,
в которой выступает слово в качестве термина, это – функция названия…”
[3, 6].
Для диференціації термінологічної (далі ТЛ) та не термінологічної (НТЛ)
лексики служать два критерії: соціолінгвістичний та
референційно-семантичний. З огляду на соціолінгвістичний критерій
термінологічними (включаючи і професіоналізми) слід вважати лексичні
одиниці, які однозначно правильно розуміються та використовуються
науковцями та фахівцями. І, навпаки, не термінологічна лексика є
загальновживаною. За референційно-семантичним критерієм термінологічними
визнаються слова, які мають референційну співвіднесеність з предметами,
явищами та поняттями, що становлять предметну (в широкому розумінні)
сферу спеціальної науки чи професійної діяльності.
Цей факт має особливе значення для аналізу структури наукового тексту.
Вирішальним тут є визначення тематичної або предметної (в широкому
розумінні) сфери тексту, яку формують ті чи інші термінологічні одиниці
і, які разом з іншими компонентами лексикону складають загальну
змістовну текстову структуру.
Важливим також є те, що референційний потенціал лексичних одиниць в
текстах різних наукових галузей реалізується неоднозначно. Одна і та ж
лексична одиниця в одному науковому тексті може мати термінологічний
статус, а в іншому, теж термінологічному, але з іншої термінологічної
галузі – не термінологічний. Так, наприклад, Licht – тільки у фізиці має
спеціальне термінологічне значення, Planet – тільки у астрономії, Satz –
тільки у лінгвістиці.
Детальне дослідження наукового лінгвістичного та географічного тексту
статті показало, що в обох видах текстів термінологічна лексика
становить меншу частину всього словникового складу і коливається від 20%
до 30%, а загальновживана лексика складає більшість лексичних одиниць.
Лексику не термінологічного характеру можна розділити на 5 основних
категорій за такими параметрами:
Час, модальність:
темпоральні вказівки (in den vergangenen zwei Jahrzehnten);
модальність (sogar, jedoch, gelten, koennen).
Конституанти тематичної або об’єктної сфери:
класифікатори (Reihe, Sorte, Experіment);
абстрактні властивості та параметри (Zeit, Charakteristik, Funktion,
Kulmination).
Зв’язки та відношення (Einfluss, Resultat, Effekt).
Елементи наукового досвіду та комунікації messen, Analyse, Konstruktion,
glauben.
Дейктичні елементи оbengenannt, jeweills.
?????????*?міналізація засобів вираження значення дії та процесу та
спроможність лексичних засобів паралельно з граматичними засобами
виражати темпоральні та модальні значення (im Laufe, versuchen,
vorhaben).
Особливе значення для наукового тексту має друга тематична або об’єктна
група не термінологічної лексики. Ці слова мають тісні семантичні звязки
з термінами, Але вони виражають більш узагальнюючі значення, ніж терміни
і тому часто замінють терміни в якості кваліфікаторів Problem, Theorie,
Methode. В цій ролі вони мають референтну віднесеність не до певної
частини текстової інформації, а відносяться безпосередньо до названого
об’єкту. Більш генералізуючу роль виконують лексичні одиниці Zeit,
Funktion, begrenzen. Вони структурують самі об’єкти, про які йде мова.
Група динамічних лексичних одиниць виражає динамічні процеси в науковій
комунікації reduzieren, verlaengern. У науковому контексті дієслова
діючої семантики використовуються частіше усього в переносних значеннях,
хоча в тих чи інших випадках значення може виявитися не тільки
регулярним, але і контекстуально обумовленим.
Як показує аналіз дієслівної лексики наукового стилю, досить чітко
виявляється основне ядро активних одиниць, особливо тих, у яких виразно
просліджуються текстові функції (зв’язок з типовими комунікативними
задачами). У реалізації найбільш переносних значень експлікується
абстрагованість і узагальненість наукової мови, виявляється тенденція до
скорочення полісемії, тобто до актуалізації багатозначним словом лише
окремих його значень, у більшості випадків фразеологічно зв’язаних,
закріплених у вузькому наборі перифрастичних сполучень. Так, відзначимо
наступні найбільш частотні дієслівні лексеми: daraus folgt, als etw.
аuftreten, zu etw. fuehren, Schlussfolgerungen ziehen – з цього
випливає; приводити до чого-небудь; виступати в якості чого-небудь;
привести кого-небудь до чого-небудь; досягати чого-небудь; носити
який-небудь характер; складати основу чого-небудь та інші.
Висока активність цих дієслів пояснюється сформованою в них у результаті
тривалого вживання здатністю виконувати в складі типізованих
лексико-синтаксичних конструкцій найважливіші комунікативні завдання
наукового стилю, насамперед, брати участь в описанні властивостей і
зв’язків явищ дійсності, у відображенні складності і взаємозв’язку
процесу наукового мислення, у вираженні підкресленої логічності,
спрямованості на адресата. Ці типові комунікативні завдання в кінцевому
рахунку визначаються, по-перше, безпосередніми цілями науки, які
реалізуються, як відомо, в описанні, поясненні, прогнозуванні процесів і
явищ дійсності, узагальненні фактів, а, по-друге, специфікою наукового
мислення та задачами, пов’язаними з відображенням результатів мислення в
наукових творах.
Третю групу не термінологічного лексикону становлять лексичні одиниці
релятивного характеру. Вони виражають реальні зв’язки, які відповідають
дійсності, або передбачувані відношення між об’єктами, які можна
відновити на основі когнітивних зв’язків (Alternative). Релятивні
одиниці, вибрані з тексту в повному обсязі, складають певну тематичну
групу і відображають свого роду онтологію наукового процесу, який
описано в науковому тексті. Ці лексеми складають закриту групу слів та
виразів, які читач може в певній мірі класифікувати і на базі їх значень
встановити існуючі зв’язки, робити висновки, а це і є ознаки наукової
роботи (пошуку, дослідження).
Четверту групу не термінологічних лексем складають слова, які позначають
елементи наукового досвіду та наукової комунікації і одночасно описують
контекст виникнення наукового тексту. Науковий текст виникає з наукового
процесу і одночасно впливає на нього. Сюди відносяться вираження думок,
точок зору, позицій “Ich glaube, Fehler, beschreiben”, а також
багатозначні дієслова “gebrauchen, machen, geben, gehen, kennen,
arbeiten”.
Отже, аналіз текстів показав, що нетермінологічна лексика наукового
тексту має конститутивний характер, по-перше, тому, що вона прагматично
обумовлена конкретною ситуацією наукової комунікації та типом наукового
тексту, по-друге, вона має високий рівень частотності вживання та
співвідноситься з процесом наукового дослідження, по-третє, вона формує
метамову для науки і репрезентує умови створення наукового тексту.
ЛІТЕРАТУРА
Алексеева Л.М.Термин и метафора: семантическое обоснование
метафоризации. – Пермь, 1998.
Анисимова А.Г. К вопросу о системности в терминологии // Вестник МГУ. –
1996. – №6.
Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической
терминологии // Сборник статей по языковедению Моск. ин-та истории,
философии и лит-ры. – М., 1939. – С.3-54.
Гринев С.В. Разновременная скрытая многозначность // Научно-техническая
терминология: Науч.-техн. реф. сб. – М., 2002.
Захаренкова Н.Л. Вопросы изучения немецкой терминологии // Иностранные
языки в школе. – 1999. – №2.
Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации.
– Одесса, 1991.
Манерко Л.А.Язык современной техники: ядро и периферия. – Рязань, 2000.
Прохорова В.Н. Русская терминология (лексико-семантическое образование).
– М.: МГУ, 1996.
Реформатський А.А. Введение в языковедение. – М.: Просвещение, 1967.
Синиця І.А. Діалогічність у науковому тексті // Мовознавство. – 2004. –
№2-3. – С.55-60.
Eggs Ek. Strukturen der Argumentation in Fachtexten // Fachliche
Textsorten. Komponenten – Relationen – Strategien. – Tuebingen, 1996. –
S.618-637.
Hoffmann L. Fachtextsorten in der Fremdsprachenausbildung //
Fachsprache. – 1992. – S.141-149.
Roelke T. Fachsprache. ? Berlin: Erich Schmidt Verlag, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
