UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛатинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1747
Скачало134
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Латинізми на українському ґрунті і посередницька роль польської мови

 

(на матеріалі пам'яток ХVІ – ХVІІІ ст.)

 

У добу пізнього Відродження й бароко Україна переживала культурний

розквіт, передумовою якого було входження вищих верств її суспільства в

загальноєвропейський культурний контекст. Ідеться про період, коли

українські землі належали до Речі Посполитої, являючи собою одне

державне ціле з територіями польськими, литовськими і білоруськими.

Однак політична, а відтак, і культурна першість у цьому різнорідному

об'єднанні належала Польщі, або Короні: там (спершу в Кракові, згодом у

Варшаві) була столиця й королівська резиденція, там – на європейський

кшталт – засновано перші університети, там вирувало інтелектуальне й

культурне життя. Українські аристократи здобували в Польщі вищу освіту,

а подекуди мандрували Європою, переходячи з одного університету до

іншого, тим паче що загальноєвропейська традиція латиномовного

викладання дозволяла такі міґрації. В Україну вони повертались

обізнаними не лише з курсом університетських наук, але й з латинською

мовою, яку інколи вживали і в особистому спілкуванні, зокрема в

листуванні. Існували також цілі сфери діяльності, які послугувалися

латинською термінологією, зокрема судочинство і юриспруденція; писарі,

які самі могли ніколи не бувати в Європі, все ж мусили знайомитися з

латинським юридичним слововживанням, позаяк під час складання судових

актів сягали по допомогу зведень законів, чинних у Речі Посполитій

(Speculum Saxonum, Porz?dek s?dow y spraw mieyskich Prawa Maydeburskiego

etc.), тоді як ці зведення являли собою якщо не безпосередньо

латиномовні тексти, то принаймні їх польські переклади з багатьма

латинськими виразами й кальками. Попри це, можемо твердити, що в Польщі

латину знано ширше й ціновано вище, ніж в інших реґіонах Речі

Посполитої, оскільки традиції функціонування латинської мови на

польських територіях були давніші, чому, певна річ, сприяв римський

обряд християнства, що його Польща прийняла 966 року. Україна і Білорусь

плекали православ'я; що ж до Литви, то вона ще перебувала під руським

культурним впливом, що його зазнала в ХІV – ХV вв. І.Огієнко наводить

вірші з тієї епохи: "Польська квітнетъ лаціною, Литва квітнетъ

русчизною: Без той в Польщі не пробудеш, Без сей в Литві блазень будеш"

[14, 96-97]. З найдавніших часів у польській мові лишилися фонетично

асимільовані лексичні латинізми на позначення реалій християнського

культу, наприклад, ko?cio? (? лат. castellum), o?tarz (? лат. altarium).

Тогочасна українська мова здебільшого передавала ці слова як костелъ і

олтарь (вівтарь); паралельно функціонує й давніше за традицією алтарь,

яке починає домінувати пізніше під впливом російської мови, але ще у

словнику Б.Грінченка значиться олтарь = вівтарь [5, ІІІ, 52].

 

У власне пізньосередню добу (ХVІ – ХVІІІ ст.) українська мова активно

збагачувалася латинськими лексичними запозиченнями. Не завжди стосовно

тієї чи іншої лексеми можна говорити з певністю, що вона була запозичена

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ