UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАморфність жанрової матриці як різновид синкретизму малої прози П.Куліша і Марка Вовчка (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3462
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Аморфність жанрової матриці як різновид синкретизму малої прози П.Куліша

і Марка Вовчка

 

Визначаючи особливості літературного тексту, В.Пачовський зауважив, що

критеріями його майстерності є «мірило вартості кождого твору для нашої

державності, або для етичного піднесення, або для перетворення

характеру, або для конструктивної будови як твору мистецтва» [24, 35].

Справді, твір художній не стільки в плані виокремлення його місця у

сфері мистецтв, а передусім як індивідуальне явище певної естетичної

цінності в її межах. Наочною в цьому плані є жанрова дефініція, для

з’ясування якої виокремлюються загальні ознаки груп творів, пов’язаних

приналежністю до одного жанру, при цьому вони виявляються досить

різнорідними. На думку І.О.Денисюка, «жанровий аналіз тексту зобов’язує

висвітлити широкий спектр зв’язків художнього твору – соціальних,

естетичний, психологічних (суспільство-автор-твір-читач-суспільство),

розглянути його як своєрідний вузол стійких компонентів змісту і

коригуючих цю стійкість особливостей творчої індивідуальності

письменника» [7, 7].

 

Жанр акумулює численні характеристики тексту, і дійсно, лише при його

визначенні можлива повноцінна його інтерпретація. Індивідуальні

особливості реалізації жанрової своєрідності в конкретному тексті, в

творчості конкретного письменника становлять предмет зацікавленості

дослідників впродовж багатьох десятиліть. З’ясовуючи питання про ступінь

художності тексту як синкретичної категорії (не просто

багатокомпонентної, а й цілісної), традиційно зважаємо на те, як

зображений у художньому творі світ, адже співвідношення дійсності,

створеної автором у тексті, і реального світу є питанням неоднозначним і

суперечливим, синкретичним за своєю сутністю, бо поєднує непоєднуване.

Характер художньої умовності у створенні світу в тексті може

реалізовуватися в таких видах: зображення життєподібного світу та

моделювання власного світу. Реципієнт, опановуючи змістоутворюючі

сторони тексту (тема, проблема, авторська позиція), мимоволі надає їм

особистого відтінку в більшому чи меншому, відповідно до методу, жанру,

художніх особливостей твору. Критерії визначення складових структури

тексту виходять з розуміння жанру як певної системної цілісності

(змістоформа) [7, 17], причому відомо, що між модифікаціями переважно

немає усталених меж: жанр водночас є і виявом суб’єктивного начала, і

формальної комплексності.

 

Жанрова своєрідність української прози середини ХІХ століття виявляється

в тому, що до розвитку психологічної реалістичної прози в літературі

була лише багатоплановість монологічна: множинність характерів і доль у

цілісному об’єктивному світі в ракурсі авторської свідомості. Тоді ж у

творах з’являються герої, голоси яких побудовані так, як вибудовується

власне голос автора у звичному для попередніх літературних епох романах.

Цей голос героя не підпорядкований об’єктивному його образу як одна з

характеристик, але й не є відповідником авторського голосу. Ще однією

жанровою ознакою літератури цього періоду є причиново-наслідкове

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ