Реферат на тему:
Семантичні особливості фразеологізмів концепту «Щастя» в українській та
німецькій мовах
Поняття «мовна картина світу» все частіше привертає увагу сучасних
лінгвістів, які вивчають зв’язок між мовою та мисленням, а, отже, і
зв’язок між суб’єктом та його сприйняттям світу. Втілення у мові
результатів інформації про об’єктивний світ відбувається у концептах.
Проблемі концептуального аналізу присвячено на сьогодні чимало праць
вчених багатьох країн: Ю.С.Степанов [8, 32], А.Вежбицька [3, 161-165],
А.П.Бабушкін [1, 1-104], Т.Ю.Ковальова [4, 180-182], О.О.Селіванова [7,
195-196] та ін. Але терміни „концепт” та „концептуальний аналіз” ще не
отримали одностайного тлумачення. Варто наголосити, що в залежності від
аспекту інтерпретації концепту, визначають: логічний, культурологічний,
психолінгвістичний та суто лінгвістичний аналіз концепту. Хоча підходи
до вивчення концепту є різними, науковці доходять все ж спільної думки
про те, що національна картина світу, складна та багатогранна за своєю
сутністю, може визначатися багатьма чинниками. Виходячи з цього,
доцільно розглядати її з погляду на національну специфіку, котра
відображається у своєрідності мови, у культурній семантиці, еталонах та
стереотипах, які притаманні носіям певної мови. Дослідження
концептуального простору, особливо у контрастивному аспекті, дає змогу
виявити універсальні та специфічні риси у формуванні зв’язку між
суб’єктом, об’єктом та мовою. Цікавою, на наш погляд, є проблема
загальнолюдської інтерпретації світу. З одного боку, є загальнолюдські
цінності у сприйнятті світу, а з іншого боку – яскраво виражений
потенціал представників різних етносів та їхніх специфічних світоглядів,
що знайшло відображення у вербалізації концептів.
Мета статті полягає у дослідженні семантичних особливостей
фразеологічних одиниць із концептом «щастя» у німецькій та українській
мовах.
Джерелом дослідження стали дані тлумачних та фразеологічних словників
німецької та української мов, вивчення яких дає можливість виявити
фразеологічні одиниці, які використовуються на позначення концепту
«щастя», його універсальні та національно-культурні риси.
За філософською енциклопедією, щастя – це почуття повноти буття,
пов’язане з самоіснуванням [10, 175]. Слово «щастя» тлумачиться як
сприйняття суб’єктом об’єктивної реальності, як його участь у сприйнятті
довкілля, де суб’єкт є творцем свого буття. Звідси, виникає концепт
участі суб’єкту у цьому процесі, спроможність його до переживання,
сприйняття обставин об’єктивного світу. Слово «щастя» вербалізується у
цьому випадку у загальнолюдському аспекті. Ось як воно тлумачиться в
українських та німецьких джерелах:
Solch ein Glueck!
Welch ein Glueck, dass …
Das ist ein grosses Glueck [12, 480].
Будь і на нашій вулиці свято
Колись і на нас сонечко гляне
Колись і в наше віконце засяє сонце [6, 17].
З позиції суб’єкту «щастя» завжди виражає прагнення до співчуття,
здатність до постійного напруження духовних сил самопожертви.
Для милого друга і коня із плуга
Кожен Івась має свій лас
Кожен молодець на свій взірець
Віддячити сторицею [6, 44, 75, 27-28].
einen Erfolg nicht der eigenen Tuechtigkeit, sondern dem Zufall
verdanken [13, 300-301].
Denken ist Gluecksache [2, 227].
sein Glueck versuchen [2, 227].
Man kann niemanden zu seinem Glueck zwingen [2, 227].
Як бачимо, в дефініціях обох мов концепт «щастя» відокремлюється
поняттями: «сториця», «взірець», «успіх»,»випадок», «мислення». Крім
цього, в українській мові акцентується увага на поняттях, притаманних
суб’єктові: «лас», «плуг», «друг».
«Щастя» – абстрактне поняття і сприймається виключно як продукт
мисленнєвої діяльності, наближаючись за своєю семантикою до конкретики,
бо абстрактне і конкретне завжди існують разом. Концепт «щастя» існує
лише у обігу, у передачі від одного суб’єкта до іншого, його не можна
отримати у спадщину, як домівку чи ділянку, бо це віддзеркалення
внутрішнього світу людини. Воно існує лише у спілкуванні (побажання
успіху, щасливої дороги, радість подружнього життя, кохання, радість за
успіхи інших тощо).
Зірки з неба хапати
Землі під собою не чути
Жити горя покотивши
Добрий початок – половина діла
Грати всіма кольорами радугами [6, 44; 49; 61; 37].
Glueck auf den Weg
Auf gut Glueck
Zum Glueck
Glueck allein ist die Seele, die liebt [2, 227].
Водночас концепт «щастя» передбачає готовність до страждання, бо інколи
твої наміри мовця не знаходять відгуку у реципієнта, тобто у слові
«щастя» запрограмовано як позитивні, так і негативні складники, що
свідчать про парадокс вербалізації концепту «щастя» у контрастивному
аспекті сприйняття суб’єктом об’єктивного довкілля.
Коли б не нещастя, не було б щастя [6, 75].
Glueck im Unglueck
Glueck macht Freunde, Unglueck prueft
Glueck im Spiel, Unglueck in der Liebe [2, 300-301].
Крім репрезентації основних аспектів інтерпретації концепту «щастя», у
фразеологічних одиницях важливим засобом ідентифікації людини до нації є
також прислів’я, крилаті вирази, тобто паремії із цим концептом, через
які розкриваються культура та ментальність народу.
Домінантами на позначення «щастя» у синонімічному ряді є
стилістично-нейтральні лексеми «початок», «жити», «зірка», «свято»,
як-от:
Давати серцю волю
Діло на мазі [6; 39, 43].
Aller Anfang ist schwer
der Anfang am Ende
guter Anfang ist halber Erfolg [2, 27].
Hals und Beinbruch
Morgenstunde hat Gold im Munde
Ohne Fleiss kein Preis [2; 227, 132, 154].
Аналіз наведених прикладів свідчить про універсальність концепту «щастя»
у обох досліджуваних мовах. Але існують ще й національно-культурні
особливості інтерпретації цього концепту, які відображають своєрідність
української та німецької мов.
???????A? 277], Л.Е.Біновича та М.М.Грішина [2, 226], К.О.Паффена [14,
480], Х.Кюппера [13, 300-301], І.С.Олійника, М.М.Сидоренка [6, 17-203]
було утворено 16 тематичних груп фразеологічних одиниць із концептом
«щастя».
Почуття, сприйняття навколишнього середовища, стан найвищого задоволення
життям: in Glueck machen;
Колись і нас сонечко гляне,
Будь і на нашій вулиці свято.
Успіх: mehr Glueck als Verstand haben, Schwein haben;
В апогеї слави.
Удача: ihm laeuft das Glueck nach;
Віддячити сторицею, Віддавати переваги.
Вміння: der Glueckschuss; Добрий початок – половина справи,
Aller Anfang ist schwer.
Частина: Gluecksstraehne haben;
Для милого друга і коня із плуга.
Участь: in den Glueckstopf gegriffen haben; Із щирим серцем.
Сімейне щастя: das Familienglueck; Щастя – доленька,
Землі під собою не чути.
Уява про щасливу людину: der Glueckspilz;
Давати серцю волю, Давати піти.
Виграш у лотереї: die Gluecksbombe erhalten.
Готовність до невдачі: Glueck im Unglueck, der Pechvogel;
Коли б не нещастя, не було б і щастя.
Характеристика людини: die Gluecksfee, der Gluecksvogel;
Кожний молодець на свій взірець.
Спорт: ein weises Glueck (Wintersport).
Побажання: man wuenschte sich gegenseitig Glueck;
j-m Glueck und Segen wuenschen,
Hals und Beinbruch; Щасливої дороги,
Щасти Вам, На щастя і долю,
На удачу і щастя.
Частина словосполучення: zum Glueck stellte sich heraus;
Щастя усміхається.
Прислів’я: Scherben bringen Glueck, Glueck und Glas, wie leicht
bricht das!; Щасливі на години не зважають.
Кохання: Sein Glueck machen, Glueck in der Liebe;
На сьомому небі, Задушити в обіймах,
Зазнавати втіхи, Ніг під собою не чути,
Рожеві мрії.
Кількісні показники українських та німецьких фразеологічних одиниць за
тематичними групами представлені у таблиці № 1.
Таблиця 1
№
п/п Зміст тематичних груп Кількісні показники
Укр. мова Нім. мова
1.
Почуття, сприйняття навколишнього середовища задоволення життям. 29 36
2. Успіх 30 24
3. Удача 21 13
4. Вміння 12 8
5. Частина 11 8
6. Участь 20 9
7. Сімейне щастя 11 13
8. Уява про щасливу людину 19 27
9. Виграш у лотереї 17 11
10. Готовність до невдачі 8 8
11. Характеристика людини 15 16
12. Спорт – 1
13. Побажання 12 11
14. Частина словосполучень 6 6
15. Прислів’я 27 26
16. Кохання 17 9
Разом 266 226
Усього 492
Наведені таблиці вказують на ізоморфні риси носіїв обох мов у
вербалізації концепту «щастя», які прослідковуються у 16 позиціях. Це –
почуття, успіх, уміння, удача, частина, доля, участь тощо. Однак існують
суто етнічні аспекти. Слово «щастя», наприклад, в українській мові
етимологічно походить від слова «частина» [9, 816], [11, 416]. Можна
припустити, що глибинне значення слова «щастя» пов’язане із ситуацією,
коли людина є частиною чогось цілого (соціуму, людської громади, родини
тощо), і з якого вона могла одержати свою частину благ, які могли б
задовольнити її життєві потреби і робити, таким чином, її щасливою.
Отже, якщо щастя є вищим призначенням людини, то щастя українця виникає
із громадського життєвого укладу. Таким чином, за своєю глибинною
сутністю українець є колективним індивідумом, який інтегрований у космос
суспільного буття і характеризується інтровертними стосунками між
носіями етносу. Цим пояснюється схильність українців до співчуття,
співпереживання та колективна пасивна сутність.
У німецькій мові іменник das Glueck етимологічно та лексично виражає
ідею «доля», «випадок». Цілком вірогідно, що ця обставина може бути
пов’язаною із певними рисами соціальної психіки німецького етносу.
Такою, наприклад, може бути войовничість, яка була одним із виявів
завойовницького духу, що поширювався у атмосфері «бурі» і «натиску» та
компенсувався ліричністю, педантичністю, організованістю, людською
раціональністю, прагненням до упорядкування усіх сфер життя. Така
екстравертна спрямованість сприяла появі більш різних семантичних
фразеологічних одиниць у німецькій мові, порівняно із українською.
Отже, методом суцільної вибірки було зібрано 492 фразеологічні одиниці,
що репрезентують концепт «щастя», котрі було розбито на 16 семантичних
груп, згідно з синонімічними рядами.
У подальших розвідках нашої теми ми плануємо систематизувати всі
фразеологічні одиниці в інших семантичних групах, та дослідити
функціонування фразеологічних одиниць із концептом «щастя» у художніх
текстах.
Література
Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка.
– Воронеж, 1996. – С.1-104.
Бинович Л.Э., Гришин Н.Н. Немецко-русский фразеологический словарь. –
Изд. 2-е, исп. и доп. – М.: Русский язык, 1975. – 226 с.
Вежбицкая А. Понимание культур через посредства ключевых слов. – М.,
2001. – С.161-165.
Ковалёва Т.Ю. О содержательных контекстах понятия «концепт»: Oт
В.Гумбольда и А.А.Потебни до А.Вежбицкой и Ю.С.Степанова. – Омск, 2000.
– С.180-182.
Ожегов С.И. Словарь русского языка. – Изд. 22-е. – М.: Русский язык,
1990. – 921 с.
Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і
російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – К.: Рад. шк.,
1991. – С.17-203.
Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. –
К., 2002. – С.195-196.
Степанов Ю.С. Гипотеза в современной лингвистике. – М., 1980. – С.32.
Фасмер М. Этимологический словарь русского язика: В 3 т. – М.: Прогресс,
1971. – Т.3. – С.816-827.
Философская энциклопедия / Под ред. Ф.В.Константинова. – М.: Советская
энциклопедия, 1970. – С.175-176.
Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского язика: Более 5000 слов.
– 2-е узд., перераб. и доп. – К.: Рад. шк., 1989. – С.416.
Agricola Erhard: Woerter und Wendungen. Woerterbuch zum deutschen
Sprachgebrauch, 5. ueberarb. und erweit. – Leipzig: Auflage, VEB
Bibliographisehes Institut, 1962.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
