.

Функціонально-стильова характеристика художніх листів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
121 1249
Скачать документ

Реферат на тему:

Функціонально-стильова характеристика художніх листів

У статті здійснена спроба аналізу епістолярного мовлення з
лінгвостилістичних позицій. Для опису обрано художні листи, які, на наш
погляд, найменше досліджені у мовознавстві. Художній лист визначається
нами як комунікативна одиниця, що стоїть на межі приватного побутового
листа та художнього твору, є проявом творчої індивідуальності автора і
виконує комунікативну, інформативну й естетичну функції. У нашому
дослідженні це епістолярні тексти Павла Грабовського( Остапа Вишні(
Олександра Олеся, Михайла Коцюбинського( Григора Тютюнника, Архипа
Тесленка, Аркадія Казки, а також дописувачів до засобів масової
інформації. Цей тип епістолярію( наближаючись до відповідного стилю(
використовує широку систему засобів художнього вираження на всіх мовних
рівнях – синтаксичному, морфологічному, лексичному.

Стилістичні засоби синтаксису

Досліджуючи лінгвостилістику листів О.С.Пушкіна( зокрема епістолярних
текстів( які співвідносяться з художньо-белетристичним стилем(
С.В.Антоненко вказала на специфічну особливість їх синтаксису, що
полягає у синтезі книжних та розмовних конструкцій з перевагою останніх
у прозаїчних відрізках повідомлення [1, 95]. Подібна ж тенденція
простежується і в проаналізованому нами матеріалі. Необхідно зауважити(
що в тій частині послання( де переважають прагматичні настанови( більше
використовуються прості речення, наприклад( (Хай би й Муреточка
писала… Кепки не присилай… І конверти( Конверти( Та якусь сорочку
верхню( під поясок( дешевеньку. А голівне (за джерелом)( не забувай”
[1]( (Коли ми побачимось( Адже я довго не можу витримати… Адже я цілі
роки ждав” [2].

Для вираження думок( почуттів( вражень( у розповідях про якісь події чи
про себе переважають складні синтаксичні конструкції з різними видами
зв(язків, наприклад( (Щось сильне і могутнє захопило мене – і я нікому
не дозволю відібрати у мене моє щастя, що так дорого, з такими жертвами
дісталось мені” [2]( (Треба Вам сказати( що я безглузда людина( припавши
до кого серцем( все інше забуваю( – так було й тут” [3]; “Хлопці пішли
на виставу (тут за стінкою “клуб” ми собі влаштували, виставляють якусь
“Москвичку”), і мені ніхто не заважає, коли не рахувати, що проти мене
сидить земляк з Вінниччини, інженер-лісовик, з молодих, лагодить комусь
годинника (він єдиний тут, що розуміється на цьому) і тре шклом об шкло
– робить самотужки шкло для годинника” [1]. Причому особливої
синтаксичної стрункості художнім листам надає ритмічне межування
складних і простих конструкцій, зокрема безособових речень, у яких
головний член виражений предикатами стану, та вживання однорідних членів
речення, повторів тощо( (Привіт Вам з того чудового повітря( в якому так
згучно (за джерелом) лунає спів соловейка( туркіт горлиці… Привіт( Так
тут гарно. Так сонечко сяє любесенько( так небо голубіє з-за кучерів.
Так таємно…” [4].

Іноді почуття( що переповнюють душу письменника( ситуативні обставини( у
яких відбувається листування( потребують використання гранично стислих
односкладних структур( що вимагають від обох комунікантів актуалізації
та концентрації уваги, наприклад( (Спершу одного нема. Тоді другого. Та
іще і ще ( і пропускаєш. Аж ось вихопить ( видере уже з твого кола. І
вражає. Тоді ще ( і ждеш. І тоді ( починаєш почувати оте віяння
безмежного крижаного невблаганного поля минувшини( щедро притрушеного
кістками( забуттям і спокоєм” [5]. Цей уривок з листа Аркадія Казки до
Павла Тичини є відповіддю на звістку про смерть сестри останнього. Саме
односкладні речення разом з лексичним наповненням, епітетами, повторами
дозволили авторові виразити хвилювання і тривожні думки( що виникли у
зв(язку з сумною новиною.

Для художніх листів типовим є вживання риторичних питальних та окличних
речень( стилістична функція яких проявляється у вираженні загальної
тональності епістологічного повідомлення і посиленні його
експресивно-емоційного впливу на реципієнта, наприклад( (Ти мене кохаєш(
Ти моя!.. Мені хочеться всім людям крикнути в обличчя( я щасливий(” [2](
(Ніяк я не втечу від КВЧ( а мене за це ще й б(ють( ( ніби я сам цього
хочу(( О господи(” [6]; “Ось “Перед грозою”: немає ЗВІДКИ, КУДИ сховане
зо поворотом, а тут – шлях – під насупленим (зараз чхне!) небом, на
розбурханому (не підходь!) вітрі…” [7].

Книжного відтінку художнім листам надає широке залучення синтаксичних
одиниць з однорідними членами речення, наприклад( (Летить така петарда в
повітрі( тріскає над головою і( окружившись вогнем( наче золотими
кучерями( падає на землю( кружиться і стріляє( наче з рушниці. Діти
біжать на вогонь( топчуть його ногами( лізуть у саме пекло ( а над ними
летять вже сотні петард і стріляють між публікою так( що лякають жінок(
та й чоловіки тікають” [8]. Таке нагромадження однорідних членів
дозволило Михайлу Коцюбинському зробити ефектний і детальний опис
різдвяних подій( учасником яких він був.

Ще одним стилістичним засобом( виявленим у художніх листах( є повтор –
“фігура мови, що полягає у повторенні в певній послідовності звуків,
слів або їх частин, висловів для досягнення відповідного виражального чи
виражально-зображального ефекту” [7, 495]. У проаналізованих
епістолярних текстах переважають повні лексичні повтори: (Я відчуваю( що
у мені щось співає( щось окрилює думки( очищає почуття… Моя люба( моя
дорога( моя ти безмежно добра і ласкава голубко(… Ні( ти повинна ще
сьогодні( хоч на момент( хоч на мить дати мені щастя…” [2]. Нанизування
однотипних мовних елементів надає вислову виразності, образності,
емоційної забарвленості чи психологічного навантаження. У художніх
листах уживається також підсилювальний повтор, який виникає у результаті
кількаразового використання тієї самої лексеми разом з іншими словами,
наприклад: “Ми десятки разів сперечалися і десятки ночей простоювали
потім до світання на мосту…” [9]; “Не чуть осіннього зітхання, Не чуть
осіннього плачу” [10].

Іноді зустрічається анафоричний початок частин тексту й полісиндетон,
тобто повторення з певною стилістичною метою службових слів, або
поєднання цих видів повтору, наприклад:

“Доволі Ти сидів в музеї,

Доволі куряви ковтав…

Та й будь, Галичино, здорова,

Та й марш до чеської землі” [10]; “Вона все тобі розповість: і яке горе
її спіткало, і як ми тут живемо, і що в нас робиться, і куди воно
йдеться…” [11]; “Чи життя розділить між нами свої нагороди за те, що ми
впевнено крокуємо по планеті, за те, що ми не раз глибоко в серці
тамуємо біль і йдемо з гордо піднятою головою назустріч Сонцю? Чи
розбере і оцінить совість хаотичність несподіваних думок і вічних
прагнень людини?” [12]. Повтор у досліджуваних листах (сприяє
відображенню хвилюючих моментів у житті людини( стану збудження(
підвищеного емоційного реагування” [6, 360].

Стилістичні засоби морфології

На морфологічному мовному рівні у художніх листах особливе функціональне
навантаження припадає на займенники( зокрема присвійні та особові. Їх
використання підкреслює інтимно-ліричне забарвлення викладу( до того ж
точний повтор посилює його, наприклад: “Одна в мене втіха – це твої
листи. Якби не вони – сідай і реви. Листівки я твої дістаю потроху… Ах
ти ж, хороша ти моя!” [1].

Засобом інтимізації виступають особові займенники( вжиті у формі 1-ої і
2-ої особи, наприклад(

“Надія вся на Тебе, Сину.

Приїдь мерщій, зніми штанці,

І, може, дійсно Ти рибину

Подержиш в крицевій руці” [10]; “Як нам бути, як нам жити, як нам горю
пособити? У мене одно бажання: щоб не впала ти в розпач, щоб не кинула
тебе енергія, щоб і далі ти стоїчно боролася за життя, за краще для нас
з тобою й для дітей наших майбутнє… Щоб не згубили ми дітей своїх, щоб
мали ми з них на старості літ утіху” [11].

Автори послань послуговуються займенниками для відображення ефекту
безпосереднього емоційно-інтелектуального спілкування з реципієнтом,
духовної близькості між комунікантами.

@B\^®°¤

¦

i

i

h?P2B*

3З метою створення певних художніх образів у листах використовуються
дієслова, які, зважаючи на їх функціональні можливості, здатні
“передавати енергію образного руху в творі, відтворювати тривалість
процесу, моментальність дії тощо” [5, 57], наприклад( (…вона написала
мені з розпукою листа, благала перемінити свій замір (за джерелом), хоч
я вже зовсім злагодився; зустрівшись зі мною, вона не переставала
прохати, щоб я не їхав; ми поклали побратися, і що далі, то більш вона
мені сподобалася” [3]( (І щоб стати навколішки на тій могилі( припасти
лицем до чебрецю( всмоктати в себе весь-усенький пах чебрецевий( щоб у
всіх альвеолах усіх легенів чебрецем пахло і… заснути…” [13].

Тексти художніх листів насичені якісними прикметниками( які можуть
виступати у ролі епітетів і виражати оцінку або ж спричинювати
емоційно-експресивний ефект, наприклад( (Рік всяких несподіванок (на
волі(( а в зв(язку з цим хмари різних чуток тут( у нас( чуток
неймовірних( страшних і химерних( чорних і світлих( лякливих і надійних(
( всі ці чутки в нашому стані( стані завжди й повсякчас з напруженими
нервами( нервами шматованими( ( чутки ці застилали й застилають усякі
перспективи( давлять( обгортають якимось чорно-липучим туманом( що аж
дихати важко” [11].

Морфологічна система художнього епістолярію характеризується також
широким використанням прислівників( зокрема обставинних( предикативних
та модальних. З-поміж обставинних високою частотністю вживання
виділяються прислівники місця( що служать для вираження просторової
локалізації( та прислівники часу( які позначають темпоральні відношення,
наприклад( (Усе пояснює єдиний і вічний закон( фізично чи подумки ми
рухаємося ЗВІДКИСЬ і КУДИСЬ…” [7]( (Весною я сказав їй( що хочу їхати
з Якутська( вона прохала мене остатись тут” [3]( (Починаю цього листа
сьогодні (22.VII(( а закінчу не знаю коли( бо хочу тобі докладно
розказать( як я живу( з усіма моїми життьовими (за джерелом) дрібницями(
з болями( мріями( надіями” [11]; (Воно маленьке( але незабаром почну
друге” [8].

За допомогою предикативних і модальних прислівників передається фізичний
і душевний стан автора чи інших осіб( про яких ідеться в тексті,
відображаються явища природи й навколишнього середовища( дається
модальна оцінка, наприклад( “Ні стану мого колишнього не жалько, ні
популярності не жалько, нічого мені не жалько…” [13]; (До того ще
сьогодні препогана погода( цілий день дощ( гуляти не можна і вогко” [8].

Стилістичні засоби лексики

Основу лексичної системи художніх листів становлять стилістично
нейтральні літературно-нормативні слова( що позначають (назви оточуючих
речей( тварин( рослин( явищ природи і суспільного життя( людської
діяльності і культури( найрізноманітніших прикмет і якостей( почувань і
стану людини тощо( тобто слова( зв(язані з повсякденним життям усіх
членів мовного колективу” [2, 66], наприклад: (Почувши, що дівчина
виходить за мене, він почав її збивати всякими увагами, не зупиняючись
ні перед чим: він лякав її, буцім вона дуже хвора, а я теж недужий, що в
мене “розрив серця” і я не довговічний; вихвалявсь перед нею… Для всіх
ми були як пара заручених, ніщо не свідчило за інше. Але, нарешті,
дівчина стала вагатися: докторська посада та російські маєтки збили її з
пантелику… Можете уявити собі, що робилося зі мною з жалю та образи; я
ніколи не ховав перед дівчиною, що збавлений прав, що не маю жодних
скарбів, а покладаю всі надії єдино на власну працю; вона завжди
відповідала, що їй про се байдуже, що вона хоче вчитись, що кохає мене,
як людину, вищу від себе освітою та духовним розвитком і т. д. Довго
блукав я по Якутську з думкою застрелити себе, але приятелі, найдужче
одна дівчина, берегли мене, поки моя нестяма не пройшла” [9].

Крім цього( у художніх листах для створення іронічного чи саркастичного
ефектів використовуються просторіччя( русизми( зрідка ( лайливі слова(
(…(латуни во какі!)… А клопа ж того( клопа( Як вилізе на стіну ( так
(северного сияния( не видать( У стінках клоп живе й плодиться( і ніякими
(культурно-воспитательными методами( його не візьмеш… Сатана – і той
почервоніє од рогів до ріпиці з ганьби за них, а вони так і стоятимуть з
випнутими курячими грудьми” [11].

Художній епістолярій( як і художні твори, вирізняється надзвичайною
емоційністю( що певним чином сприяє відображенню у листах
індивідуального стилю автора. Емоційно-експресивного ефекту надають
посланням експресиви, слова, вжиті у переносному значенні,
фразеологізми, просторіччя (зрідка(, лексеми із зменшено-пестливими
суфіксами( наприклад: (Матінко ти моя рідна(.. Я приплентався з 3-ї
трудколонії… Робота (ні уму ні

серцю” [1]( (І коли б я тільки лащився до старшого брата, видатного
письменника, коли б жував лише готовеньке – я ніколи не був би достойним
його страдницького життя і страдницького життя нашого батька, що
подарував нам життя, а сам пішов разом з мільйонами встеляти кістками
вічну мерзлоту, позаяк теж не міг не думати самотужки і теж мав душу, як
відкрита рана…” [9].

Отже( лексична своєрідність художніх листів полягає у використанні
нейтральної лексики в поєднанні з емоційно-експресивними словами.

Таким чином, художній лист визначається нами як комунікативна одиниця,
що стоїть на межі приватного побутового листа та художнього витвору і
виконує не лише комунікативну функцію й служить засобом передачі
інформації( а також є проявом естетичного смаку та творчої
індивідуальності автора.

Цей тип епістолярних текстів( наближаючись до художнього стилю(
використовує широку систему засобів художнього вираження на всіх мовних
рівнях. До того ж чітко простежується тенденція до співіснування книжних
і розмовних елементів у межах одного тексту. Так, для реалізації
прагматичних настанов здебільшого використовуються прості речення( а при
викладенні думок( почуттів( у розповідях про якісь події тощо
переважають складні синтаксичні конструкції з сурядним та підрядним
зв(язками. Для художніх листів типовим є вживання риторичних питальних
та окличних речень( стилістичною функцією яких є підкреслення загальної
тональності тексту. Книжний відтінок художньому епістолярію забезпечує
залучення синтаксичних одиниць з однорідними членами( повторами різних
видів (повний лексичний повтор, підсилювальний повтор, анафора й
полісиндетон).

На морфологічному рівні особливе функціональне навантаження в листах
припадає на присвійні та особові займенники( які зумовлюють
інтимно-ліричне забарвлення викладу; дієслова, що сприяють напруженості
у відображенні почуттів автора; на якісні прикметники, використані для
створення емоційно- експресивного ефекту чи вираження оцінки;
прислівники( зокрема обставинні( предикативні та модальні.

Основу лексичної системи художніх листів становлять стилістично
нейтральні літературно-нормативні слова. Емоційна лексика, просторіччя(
росіянізми( лайливі вислови у посланнях застосовуються як засіб
іронічного чи гумористичного висвітлення подій, ситуацій тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Антоненко С.В. Структура писем А.С.Пушкина( Лингвостилистика текста. (
К.( Знания Украины, 2000. ( 154 с.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови:
Частина 1. – К.: Радянська шк., 1961. – 407 с.

Коцюбинська М.Х. “Зафіксоване і нетлінне”: Роздуми про епістолярну
творчість. – К.: Дух і літера. Харківська правозахисна група, 2001. –
300 с.

Кузьменко В.І. Письменницький епістолярій в українському літературному
процесі 20-50-х років ХХ ст. ( К.( Просвіта, 1998. ( 305 с.

Мойсієнко А.К. Повтор як динамізуюча одиниця // Українська мова і
література в школі. – 1991. – №5. – С.57-61.

Сучасна українська літературна мова( Стилістика / За заг. ред.
І.К.Білодіда. ( К.( Наук. думка, 1973. ( 588 с

Українська мова. Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. –
752 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020