UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобистість у літописі самовидця (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1342
Скачало161
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Особистість у літописі самовидця

 

Українська наукова думка, звертаючись до літописання ХVІІ – ХVІІІ ст.

стоїть на засадах, виразно сформульованих, зокрема, авторами “Давня

українська література” – М.С.Грицаєм, В.Л.Микитасем, Ф.Я.Шоломом:

“вершину українського літописання ХVІІ – ХVІІІ ст. складають твори

Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка” [4, 271].

 

Зазвичай дослідники приділяють більше уваги подіям у літописній

розповіді, далі – постаті Б.Хмельницького, проте найменше – іншим

учасникам руху. Саме останнє постає в полі нашого зору при погляді на

літопис Самовидця.

 

Основа літописної розповіді Самовидця – відповідно жанрового означення

пам’ятки – оцінка перебігу минулих подій (як своєрідне пояснення жанру

можна використати тезу філософа, згідно якої “погляд наш влаштований

так, що ми завжди дивимося після” [6, 140]) у хронологічній

послідовності. Однак самі по собі події, без дійових осіб, які в цьому

разі є ще й історичні постаті, неможливі. Тому з необхідності

звертається літописець і до тих, хто вершив ці події, бодай стисло

пошановуючи (або навпаки) за певні вчинки. Трапляється й так, що самі

вчинки особи стають важливим вказівником до її оцінки або і самою

характеристикою цієї особи.

 

Належить визнати, проте, що, згідно специфіки, такі оцінки можуть

стосуватися не лише окремих осіб, а і певних суспільних груп, а в ХVІІІ

ст. – певних станів козацтва або й козацьких звань.

 

Літописець, переконуємося, вельми несхвально оцінює певні вчинки

полковників. Самовидець, з думкою якою співвідноситься теза Т.В.Адорно,

що “правильне життя абсолютно немислиме, якщо воно одночасно не буде

опиратися і на совість, і на відповідальність” [1, 193], обвинувачує

полковників у неправдивості та переступанні істини в разі настанови ними

сотників. Користаючи з того, що “сотників не козаки обирали”, а

полковники, останні “кого хотіли з своей руки, же бы оным зичливими

были” [5, 45], й настановляли на сотенство. Закидає літописець

полковникам і у нецільовому використанні козацької сили: “Также

полковникові козаков до всякий домовой незвичайной роботи пристановляли”

[5, 46] задля, скажімо, переведення казна-куди ( при цьому піддаючи

небезпеці життя козака) якогось дарунка панові тощо. Ставили собі

полковники і в заслугу вчинене козаками. Прикметним у цьому разі

вважаємо те, чому літописець веде мову: “Людська увага буває незрівнянно

більше прикута до того, що змінюється, аніж до того. що лишається

сталим” [2, 9]. Так само неправедно чинили у ставленні до козацтва і

певні національні меншини: “в городах зась от жидов так была кривда, же

неволно козакові в дому своєм жадного напитку на потребу свою держати”

[5, 46] та панство – як суспільний стан: “хочай и син козацкій, тую же

панщину мусіл робити и плату давати” [5, 46]. Загалом, на вчиненому

певними суспільними станами супроти козацтва літописець наголошує

неодноразово: переступи “великіе были от старостов и от намісников и

жидов” [5, 46]. Знаємо при цьому, що “Народи живуть тільки сильними

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ