UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЄ.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка українсько-польського дискурсу) (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1863
Скачало163
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Є.Маланюк як представник емігрантської літератури (специфіка

українсько-польського дискурсу)

 

Українсько-польські культурні взаємини, їх синхронізація з історією

всесвітньої літератури – складний діалектичний процес. На нашу думку,

специфіку українсько-польського дискурсу визначають три істотні моменти:

1) поезія Є.Маланюка як модель міжкультурної комунікації; 2)

генетично-контактні зв’язки і національні міфи (сарматизм, скіфство,

„еллінський комплекс”); 3) типологічні сходження і форми міжлітературної

рецепції (Варшавський текст). Це ми і спробуємо накреслити в зазначеній

статті.

 

Відчуження в польсько-українських взаєминах розпочалося опублікуванням у

1897 р. у віденській газеті “Die Zeit” Іваном Франком статті про

А.Міцкевича (“Поет зради”), яку критики назвали “антипольською”. Франко

знайшов у творчості Міцкевича мотив зради як морально-виправдане явище.

Навколо українського питання у Польщі передвоєнного десятиліття точилася

гостра політична боротьба. 24 квітня 1920 р. військова конвенція між УНР

і Польщею визнала армії обох держав союзниками в боротьбі проти

експансії більшовицької Росії на захід. Тим часом знесилені війною

супротивники – Польща і радянська Росія – вступили на шлях мирних

переговорів, що тривали з перервами від початку вересня 1920 р. до

березня 1921 р. Польські та радянські повпреди 11 жовтня 1920 р. уклали

перемир’я, а 18 березня 1921 р. у Ризі між Польщею та РСФСР з УРСР був

підписаний мирний договір, згідно з яким західноукраїнські і

західнобілоруські землі відійшли до відновленої ІІ Речі Посполитої.

 

Таким чином, унаслідок закінчення Радянсько-польської війни і

встановлення миру між Польщею і Росією нещодавня угода глави

українського уряду Симона Петлюри з маршалом Польщі Юзефом Пілсудським

обернулася поразкою Української армії та її обеззброєнням 21 листопада

1920 року. Лозунг Ю.Пілсудського “Без незалежної України нема незалежної

Польщі” залишився тільки лозунгом, а насправді існувала незалежна Польща

(1918-1939) та розгромлена Україна, вкотре розп’ята у своїй спробі

отримати незалежність.

 

Після Подій Першої світової війни та поразки у визвольній кампанії армії

Української народної республіки її уряд, військові, багато політичних і

культурних діячів емігрували до Праги, Варшави, Відня, Берліна та

Парижа. Чимало українців з Наддніпрянщини перебували в Чехо-Словаччині,

Польщі, Румунії, Югославії, Болгарії, Італії, Бельгії. Занепад

української держави став причиною першої масової політичної еміграції

(від 1919 р.) українців на територію ІІ Речі Посполитої. Військові армії

Симона Петлюри знайшли притулок у таборах інтернованих у Вадовицях,

Пйотркові, Олександрові-Куявському, Ланцуті, Стшалкові, Пікуличі (біля

Перемишля), Каліші, Шипйорні, Радомі, Рембертові, Тарнові. Серед них був

і колишній сотник армії УНР Євген Маланюк.

 

Знайомство українського митця з Польщею розпочалося з Кракова, куди 24

листопада 1920 р. етапували інтернованих. Наступним містом була Варшава

– Віденський вокзал, з якого рештка вчорашніх бійців за незалежність

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ