UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоман В.Домонтовича «дівчина з ведмедиком»: апробація теорії «неправдоподібних істин» (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2105
Скачало192
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Роман В.Домонтовича «дівчина з ведмедиком»: апробація теорії

«неправдоподібних істин»

 

Останнім часом в українському літературознавстві особлива увага

зосереджується на аналізі мотивної структури художнього твору. Метою

такого аналізу є розкриття таємної, глибинної сутності тексту крізь

призму енергетично насичених слів-маркерів, що являють собою своєрідний

компонент твору – мотив. Як відомо, мотив має підвищену значущість, адже

не перебуває безпосередньо на поверхні продукту літературної творчості,

а заглиблений у його підтекст [12, 301-302]. Тож спробуємо за допомогою

такого структурного елементу сюжету, як мотив, проаналізувати один з

інтелектуальних романів 20-х рр. ХХ ст. – роман В.Домонтовича «Дівчина з

ведмедиком». Центром уваги нашого дослідження є мотив абсурду, що має

суто філософський, екзистенціальний характер. Варто зазначити, що вчені

неодноразово вказували на наявність цього мотиву в художньому світі

митця [6; 7 та ін.], проте він не став об’єктом спеціального наукового

дослідження.

 

У філософії екзистенціалізму, починаючи від С.Кіркеґора до А.Камю та

Ж.П.Сартра, абсурдним називається людське існування в умовах втрати

сенсу, що пов’язано з відчуженням особистості від суспільства, від

історії, від самої себе тощо. Такими відчуженими, самотніми

особистостями, які часом не знають, «що робити й куди приткнутись» [8,

49], в романі В.Домонтовича постають головні герої – Іполіт Миколайович

Варецький та Зина Тихменєва. Їхні страждання від усвідомлення свого

абсурдного стану автор часто передає через пейзажні деталі, що природно

поєднуються з душевним настроєм героїв. У даному контексті символічного

звучання набуває картина перебування Іполіта Миколайовича та Зини

посеред «морської пустелі» на самоті. Цей епізод засвідчує, що

В.Домонтович, подібно до західноєвропейських

філософів-екзистенціалістів, зосереджує свою письменницьку увагу на

тому, що людина в цьому світі «покинута» й нагадує самотнього в

безмежному «морі життя» плавця, якому немає на що й на кого сподіватися:

«Я люблю запливати далеко, далеко, як зараз, – зізнається Зина Іполіту

Миколайовичу, – щоб ледве видко було берег і щоб почувати навколо себе

тільки небо й море і знати, що ти сама в собі несеш свою долю і, коли

потопатимеш, то вже ніхто не врятує» (курсив наш. – І.К.) [8, 101].

Таким чином, відчуття безмежного простору, великої одірваності, повної

самотності можна потрактувати як глибокі екзистенційні відчуття людської

незахищеності в світі абсурду.

 

Майстерно розкриваючи «абсурдну свідомість» персонажів, тобто

переживання їхнього розладу зі світом, В.Домонтович вдається до

різноманітних художніх прийомів, зокрема використовує прийом гри. Гра як

чинник моделювання абсурдних ситуацій помітна вже в самій назві твору,

яка виправдана не лише сценами з другого, третього та десятого розділів,

де головна героїня (Зина) бавиться з ведмедиком – дитячою іграшкою, але

набуває й іншого, метафоричного сенсу. Як відомо, в

релігійно-міфологічних уявленнях людства образ ведмедя є «чоловічим

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ