UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНапрямки та методи етногеографічного дослідження міського населення (реферат)
Авторdimich
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1791
Скачало158
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Напрямки та методи етногеографічного дослідження міського населення

 

Упродовж останніх 100–150 років на Землі різко збільшилася кількість

міст і чисельність міського населення, підвищилася його частка в усьому

населенні планети, посилилася роль міст в усіх сферах життя суспільства.

Відобразивши суттєві структурні зміни в економіці та соціальному житті,

процес урбанізації, будучи назагал прогресивним явищем, спричинив багато

нових проблем, які десятиліттями зберігають актуальність. Тому більшість

сучасних суспільних наук, досліджуючи різні аспекти буття людини та

суспільства, часто акцентують увагу саме на місті, міських жителях.

Серед великої кількості проблем сучасного суспільного життя, що

потребують детального вивчення, належне місце має посісти проблема

взаємодії та взаємозв’язку міста й етносу.

 

Впродовж тривалого періоду в Україні було дуже мало наукових праць

етноурбаністичного спрямування. Відсутність ґрунтовних досліджень із

цієї проблематики зумовлювалася панівною у Радянському Союзі, до складу

якого до 1991 р. входила Україна, офіційною марксистсько-ленінською

ідеологією. Ця ідеологія визнавала перевагу класових інтересів над

національними, що відвертало увагу від дослідження етнічного складу

міського населення й загалом від вивчення етнічних проблем. Марксисти

вважали також, що міська культура не є невід’ємною частиною національної

культури, а навпаки – суперечить їй, нівелюючи національні традиції.

Таке висвітлення проблеми відбувалося у процесі пропаганди

псевдонаукової концепції “злиття націй у єдиний радянський народ”, яка

слугувала прикриттям процесу швидкої русифікації населення різних

національностей колишнього СРСР. Натомість у зарубіжних країнах

етноурбаністичні дослідження розвивалися в зовсім інших умовах.

Наприклад, у США етнічний склад міського населення привернув увагу

науковців ще в 30-х роках ХХ ст., оскільки особливістю цієї країни, як й

інших країн Америки, є те, що їхнє населення формувалося за рахунок

переселенців з багатьох реґіонів світу, тому характеризується значною

етнічною строкатістю. В 70–80-х роках ХХ ст. вивчення етнічних груп у

містах набуло актуальності й для країн Західної Європи у зв’язку із

міґраціями робітників – вихідців із країн Північної Африки, Туреччини,

колишньої Югославії та деяких інших реґіонів.

 

Безперечно, що у місті значною мірою втрачаються традиційні етнічні

риси людини. Проте зникають здебільшого етнічні особливості традиційної

матеріальної культури (причому далеко не всі), а загалом етнічне в

людині залишається, воно лише переходить у її духовне життя, в її

психологію. Існують два взаємопов’язані типи етнічної культури:

традиційний сільський тип, в основі якого лежать багатовікові зв’язки

селянина із землею, виражені в матеріальній культурі, побуті, традиціях,

звичаях; і сучасний урбаністичний тип, який ґрунтується не стільки на

зовнішніх етнічних атрибутах, скільки на внутрішньому психологічному

усвідомленні етнічного коріння, тобто на етнічній самосвідомості [20, с.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ