РЕФЕРАТ
на тему:
Причорноморський економічний район
Географічне положення Причорноморського економічного району, загальна
характеристика
Причорноморський соціально-економічний район займає південну частину
України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та
Херсонська області, Його площа – 113 тис.км2 (18,7% площі України),
населення – 6,8 млн. осіб (14,3 % населення України).
У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс,
багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське
господарство з високою часткою посівів зернових, садів, виноградників,
тютюну та ефіроолійних культур. На район припадає 30 % виробництва
ковальсько-пресового устаткування, 45,9 % консерв, 20 % хімічних добрив
України. Тут сконцентровано до 90 % українського виробництва вин.
Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден,
кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних
верстатів, електродвигунів.
Причорноморський соціально-економічний район має вихід до Чорного та
Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його
географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та
Подільським соціально-економічними районами, на північному сході – з
Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід
до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську
протоку – до Російської Федерації; ця риса географічного положення
досить активно використовується.
Причорноморський соціально-економічний район має сприятливе
економіко-географічне положення. Приморське положення зумовило розвиток
суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та
міжнародного плавання, курортно-туристичного господарства. Саме в цьому
районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса,
Южний), що дозволяє району і Україні загалом, підтримувати контакти з
172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу
підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами
(Румунією, Болгарією, Угорщиною, Югославією, Словаччиною та ін.).
Вигідним є сусідство з прилеглими соціально-економічними районами.
Позитивним є також близьке розташування району до основних паливних та
металургійних баз України. “Плюсом” є також існування поромної переправи
з Болгарією та Грузією. Надзвичайна роль відводиться приморському
положенню, завдяки якому Україна мас вихід до багатьох світових ринків.
Серед негативних рис ЕГП виділимо досить далеке розташування від
західних кордонів України і соціально-економічних районів, що тут
розташовані.
Населення.
Пересічна щільність населення – 60 осіб/км2, що є меншим від
пересічноукраїнського показника.
Причорноморський регіон мас низькі темпи природного приросту населення.
Зниження цих темпів спостерігається з середини 70-х рр. XX ст. і
пояснюється зменшенням показників народжуваності і зростанням смертності
населення.
Природний приріст від’ємний (- 6,5 ‰). Однією з головних причин
скорочення кількості населення є досить висока частка людей старшого
віку (22 %).
Причорноморський соціально-економічний район відноситься до
багатонаціональних. Частка українців складає 52,5 %, росіян – 37 %,
кримських татар – 3 %; також проживають болгари, євреї, гагаузи,
молдавани, білоруси, караїми та ін.
Станом на 1.01.2005 р. частка міського населення району становила 64 %.
Найбільші міста – Одеса (понад 1 млн. осіб), Керч, Євпаторія, Миколаїв,
Севастополь, Херсон і Сімферополь.
Природні умови та ресурси.
В рельєфі території виділяється Причорноморська низовина та Гірський
Крим. Але загалом переважає хвиляста рівнина, яка поступово знижується
на південь, а на Кримському півострові навпаки підвищується з
наближенням до гірського хребта. Кримський півострів є найскладнішим і
найрізноманітнішим в геоморфологічному та ландшафтному відношенні, де
чітко виділяються три частини: гірський Крим, рівнинний Крим та
грядово-хвилястий Керченський півострів.
Клімат району характеризується певними контрастами і характеризується
кількома типами від помірно теплого до субтропічного. Причорноморська
низовина і степовий Крим характеризуються помірно континентальним
кліматом з теплим літом (середньомісячні липневі температури 21…23°С)
і помірною зимою (середньомісячні січневі температури -1…5°С). Опадів
на рівнинах випадає від 330мм (Дніпровські піски, то є абсолютним
мінімумом для України) до 450 мм. В Гірському Криму кількість опадів
досягає 1200мм. Часто бувають посухи, що супроводжуються суховіями та
пиловими бурями, які завдають шкоди сільському господарству.
За агрокліматичним районуванням територія відноситься до дуже
посушливої, помірно жаркої зони з м’якою зимою, де є сприятливі умови
для вирощування зернових культур, цукрових буряків, соняшника,
виноградарства та садівництва на зрошувальних землях.
Гідрографічна мережа району характеризується найменшою щільністю в
межах України, хоч тут і протікають такі великі ріки, як Дніпро, Дунай,
Дністер та Південний Буг з притоками. Також в межах району розміщена
південна частина Каховського водосховища; вздовж узбережжя є великі
лимани (Дністровський, Бузький, Хаджибейський), які використовуються для
рибопромислу. В степовому Криму багато солоних озер.
Багатий і різноманітний ґрунтовий покрив району. У північно-західній
частині поширені опідзолені чорноземи. У решті частини степової зони
поширені малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті
грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають лучно-болотні та
мулувато-болотні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також
місцями гірсько-лучними та коричневими гірськими грунтами. На Південному
березі Криму грунти червоноземні.
Серед металічних корисних копалин важливе значення мають залізні руди
Керченського басейну; його руди містять домішки марганцю, ванадію,
фосфору.
У районі зосереджується більше половини державних запасів флюсових
вапняків. Основні родовища – Балаклавське, Старокримське.
Причорноморський соціально-економічний район добре забезпечений
сировиною для будівельної індустрії – вапняки, глини, каолін,
вулканічний туф.
Велике значення в районі відіграє ропа та лікувальні грязі озер та
лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому. Серед таких слід
згадати озера Сиваш, Лакське, Куяльницький і Хаджибейський лимани.
Паливні мінеральні ресурси представлені Причорноморською
нафтогазоносною провінцією. Серед найбільших родовищ слід назвати
Глібівське, Задорненське, Джанкойське. Стрілківське, Фонтанівське,
Оленівське газові (АР Крим), Штормове, Голіцинське (шельф Чорного моря),
Східно-Саратське (Одеська область) та Зміївське (шельф Чорного моря) –
нафтове. Іншими видами палива район забезпечений недостатньо. Прояви
покладів кам’яного вугілля виявлено в Бахчисарайському районі АР Крим,
бурого вугілля – в Єланецькому районі Миколаївської області,
Болградському районі Одеської області. Але промислового значення вони не
мають.
Господарський комплекс району.
В загальнодержавному поділі праці Причорноморський соціально-економічний
район спеціалізується на виробництві продукції сільського господарства
(зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни), харчової
промисловості (плодоовочевих консерв, виноградних вин, шампанського,
коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої (бавовняних,
вовняних тканин) промисловості, випуску продукції машинобудування
(судна, верстати, преси, сільськогосподарські машини) і хімії (бром,
лак, кальцинована сода, діоксид титану), на курортно-рекреаційному
господарстві. Міжнародною спеціалізацією району є морський та
залізничний транспорт.
Специфічна й великомасштабна міжрайонна і міжнародна спеціалізація
району – рекреаційний комплекс, що складається з курортного
господарства, туризму і сфери відпочинку. На території району в 2005 р.
нараховувалось понад 300 санаторіїв та 250 пансіонатів і будинків
відпочинку, найбільші – на півдні Криму та в Одеській області.
” (
‘O+I-oe0v4?5?63/47\9.>0>r>nCF~RoeS°U8V WiY?Z-[
\O\Література
1.Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний
посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. –
572 с.
2.Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів
України: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 293 с.
3.Розміщення продуктивних сил України / за ред. Є. П. Качана. – К.: Вища
школа. – 1997 р.
4.Розміщення продуктивних сил України / за ред. Є. П. Качана. – К.:
2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
