UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГори Аппалачі (реферат)
Авторdimich
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1933
Скачало244
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Гори Аппалачі

 

Гори Аппалачі простяглися на північний схід на 2300 км від штату

Алабама до затоки Св. Лаврентія і продовжуються на острів Ньюфаундленд.

Ширина їх – 200-300 км, середня висота – 1000-1300 м. За своїми

природними умовами це типовий район середньовисотних лісових ландшафтів

помірного і субтропічного поясів.

 

Характер тектонічних структур, літологічний склад порід, ерозійні

процеси, зледеніння тощо наклали свій відбиток на природу цього

гірського району.

 

Хоч Аппалачські гори за орографічними ознаками являють одне ціле, їх

ландшафтні відмінності дають можливість чітко виділити тут дві частини –

Північні Аппалачі і Південні Аппалачі, розділені Гудзон-Могокською

долиною і Гудзон-Шамплейською западиною.

 

Північні Аппалачі складаються з кристалічних і метаморфічних порід

нижньопалеозойського віку (кварцитів, гнейсів, гранітів, вапняків).

Північні Аппалачі зазнали зледеніння, тому поверхня їх має згладжений

погорбований і зпенепленізований характер. Гори вкриті густими,

переважно хвойними, лісами, що зближує їх з ландшафтами південної

частини Канади.

 

Брилові масиви гір у багатьох місцях розчленовані тектонічними долинами

й улоговинами. Між грабеном Гудзон-Шамплейн на заході і грабеном річки

Коннектикут на сході лежать Зелені і Білі гори.

 

Найвища точка Північних Аппалачів – гора Вашингтон у Білих горах.

Висота її 1916 м. Далі на північ гори знижуються і переходять у

плоскогір'я, над якими височать окремі останці, наприклад гора Монаднок

до 1000 м заввишки.

 

У багатьох місцях Північних Аппалачів помітні сліди льодовиків – кари,

ози, друмліни, моренні відклади тощо.

 

До Північних Аппалачів належить також гірський масив Адірондак,

розміщений між долиною річки Св. Лаврентія та озером Онтаріо. Це

ізольований і припіднятий, досить розчленований уламок Канадського щита.

Західна частина масиву нагадує горбисте плато з широкими і відкритими

долинами: на сході його, навпаки, височать справжні гори з глибокими

долинами і заокругленими вершинами, складеними стійкими породами.

Материковий льодовик, який вкривав весь район, відполірував вершини,

поглибив річкові долини, надав їм форми трогів і залишив у багатьох

місцях морену.

 

На узбережжі Атлантичного океану гірські хребти вклинюються й утворюють

ряд півостровів з малими і великими затоками. Між півостровом Нова

Шотландія і материком знаходиться затока Фанді, відома найбільшими в

світі припливами (до 18 м).

 

Природні умови Південних Аппалачів різноманітніші. За генезисом вони

належать до герцинської складчастості і частково до каледонської. У

формуванні поверхні Південних Аппалачів головну роль відіграють ерозійні

процеси.

 

У напрямі із заходу на схід у Південних Аппалачах можна виділити чотири

структурно-морфологічні зони: передаппалачське плато, складчасто-осадова

зона, складчасто-метаморфічна зона і плато Підмонт.

 

Передаппалачське плато складене палеозойськими осадовими породами. Тут

багато родовищ кам'яного вугілля та нафти. Поверхня плато розчленована

річковими долинами басейну річки Огайо. Воно майже з усіх боків обмежене

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ