UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток української геоурбаністики у ХХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2081
Скачало166
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Розвиток української геоурбаністики у ХХ ст.

 

 

 

 

 

Диференціація географічної науки у повоєнний період зумовила появу в

Україні напрямків у розвитку галузевих наук, в т.ч. у географії

населення. Серед них посилено розвивається геоурбаністика – географія

міст і міського населення. Це викликано прискореними темпами

урбанізації, збільшенням кількості міських поселень, процесами, які

особливо інтенсивно посилюються в кінці 50-х – 60-х років. До цього

часу, географія міського населення зводилась, переважно до

характеристики регіональних рівнів урбанізованості території України,

комплексних, передусім господарських характеристик окремих міст.

 

Початки української геоурбаністики закладені у праці В.Кубійовича “З

антропогеографії Нового Санча” (1927 р.).

 

Цей вчений вперше здійснив комплексну економіко- і соціально-географічну

характеристику міста, опираючись на конкретні експедиційні (рідне місто

вченого) та статистичні дослідження, застосовуючи широко картографічний

метод дослідження. Він відзначає, що на цей час ще не встановлено

сутності дефініції міста і тому дає його визначення як “поселення, що

зосереджує на невеликій території значну кількість людей, які займаються

несільськогосподарським виробництвом, а зайняті у промисловості,

торгівлі та інтелектуальних професіях” [15, 466]. Проаналізувавши

підходи, які існували до цього часу до визначення меж міст (Е.Генсліка,

Шлітера, Гассе, Шотта, Ольбріхта та ін.), вчений відзначає що всі вони

дуже схематичні, бо не враховують розміщення міського населення [15,

470]. При цьому він відмічає труднощі, з якими стикається дослідник при

поділі населення на міське і сільське і вважає, що границею міста є

границя двох культур, що виявляється у краєвиді границею щільної

забудови міського типу, за якою простягаються сільськогосподарські

території. Про місто, на думку В.Кубійовича, можна говорити в залежності

від процентного співвідношення міської, сільської і місцевої людності

(до місцевої людності він відносив несільськогосподарське населення, яке

проживає у передмісті або селах, але доїждає щодня на роботу у місто).

 

Виділивши границі міста, В.Кубійович зробив детальний аналіз його

розташування і передумов розвитку, внутрішню структуру структуру та

людність. При цьому вчений робить висновок, що великі міста виникають і

розвиваються тільки там, “де вигідне положення дозволило їм значно

вплинути на околиці, тобто створити собі обширну зону впливу” [15, 473].

Отже, географічне положення міста (на формах рельєфу, відносно рік і

транспортно-торговельних шляхів), на думку вченого, є вирішальним

чинником його розвитку.

 

В.Кубійович вперше в українській географічній науці вивчає

функціонально-територіальну структуру міста, виділивши т.з.

фізіогномічне місто, передмістя та позаміський простір з певним

відсотком міської людності. Кожну з цих частин міста вчений аналізує з

погляду особливостей забудови (план міста, розміщення будинків, вулиць,

транспортних комунікацій та ін.), яку в свою чергу ставлять в залежність

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ