РЕФЕРАТ
на тему:
Понятійний апарат, функції та джерела адміністративного права
Понятійний апарат адміністративного права
Як і в будь-якій галузі права, в адміністративному праві
використовується система понять, або понятійний апарат.
Насамперед варто зупинитися на терміні «адміністративне право».
Адміністративне право можна розуміти: а) як галузь права; б) як галузь
законодавства; в) як галузь юридичної науки; г) як навчальну дисципліну.
Як галузь права адміністративне право — це система юридичних засобів
(норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів,
способи реалізації норм), які застосовуються для формування
публічно-управлінських відносин, а також організації і забезпечення
публічно-управлінської діяльності.
Як галузь законодавства адміністративне право найчастіше розглядається
як сукупність нормативно-правових актів, у яких знаходять зовнішнє
вираження адміністративно-правові норми.
Як галузь юридичної науки адміністративне право являє собою систему
теоретичних положень, обґрунтувань і тлумачень, що отримані в результаті
дослідження сутності та змісту (генетичних основ, соціального
призначення, предмета, методу, функцій, норм, відносин, компетенції
суб’єктів і т. ін.) адміністративно-правових категорій шляхом
застосування наукових методів пізнання (порівняльно-правового,
історико-правового, формально-логічного, соціологічного, статистичного,
системно-функціонального, логіко-семантичного та ін.).
Предметом науки адміністративного права є закономірності, особливості,
колізії та проблеми у сфері публічного управління.
Як навчальна дисципліна адміністративне право — це система знань про
адміністративно-правову галузь, науку і законодавство, що викладені в
навчальних програмах, методичних матеріалах і навчальній літературі.
Основний понятійний апарат адміністративного права складається з
науково-правових понять двох видів: понять, запозичених з інших правових
сфер, та з власних понять.
Запозичені поняття поділяються на три види:
а) запозичені з теорії держави і права (право, джерела права,
правовідносини, суб’єкти права, правопорушення, держава, державна влада,
поділ влади та ін.);
б) запозичені з конституційного права як базової галузі права
(конституція, закон, статус громадянина, законодавча влада, місцеве
самоврядування та ін.);
в) запозичені з інших правових галузей, хоч таких і небагато (наприклад,
делікт, склад, профілактика).
Власні поняття створюються і використовуються всередині самого
адміністративного права, наприклад, адміністративно-правові норми,
адміністративно-правові правовідносини, адміністративно-деліктні
відносини, адміністративний штраф, адміністративний арешт, громадське
міс-
це, адміністративне затримання, адміністративна юрисдикція,
адміністративно-правовий режим, акт управління, адміністративно-деліктне
право та ін.
Функції адміністративного права
Адміністративному праву притаманні такі функції:
1) право-виконавча є юридичною формою реалізації виконавчої влади;
правотворча — наділяє суб’єктів виконавчої влади повноваженнями з
адміністративної нормотворчості;
організаційна — визначається організаційним характером управлінської
діяльності, що постійно «підтримується» нормами адміністративного права.
правоохоронна — забезпечує додержання встановленого у сфері публічного
управління правового режиму та захист законних інтересів і прав усіх
учасників регульованих управлінських відносин.
Джерела адміністративного права
Під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму вираження
його норм.
Відомо, що за своїм змістом адміністративно-правова норма відрізняється
від норм інших галузей права тим, що регулює відносини управлінського
характеру.
e e ?
?
¬
i
?
e ?
?
?????ських організацій (їхніх органів) у сфері виконавчо-розпорядчої
діяльності держави.
За допомогою адміністративно-правових норм органи управління, державні
органи, громадяни, громадські організації наділяються певними
повноваженнями.
У цих нормах встановлюються також гарантії реалізації прав і додержання
обов’язків.
Таким чином, внаслідок дії адміністративно-правових норм створюється
відповідний правовий режим управлінської діяльності.
Адміністративно-правові норми містяться безпосередньо в Конституції,
законодавчих актах, постановах уряду, нормативних наказах, інших
нормативних актах державних структур, а також у рішеннях місцевих рад та
їхніх виконавчих органів. Усі вони є джерелами адміністративного права.
До джерел адміністративного права належать не тільки нормативні акти, а
й затверджені ними кодекси, статути, правила і т. ін., що регулюють
управлінську діяльність.
Таким чином, джерело адміністративного права — це акт суб’єкта
публічного управління, що регулює виконавчо-розпорядчу діяльність і
складається з адміністративно-правових норм.
Якщо такий акт, поряд з нормами адміністративного права, містить норми
інших галузей права (фінансового, цивільного й ін.), для
адміністративного права він буде джерелом лише в частині, що містить
адміністративно-правові норми.
Усі джерела адміністративного права мають свої особливості й різняться
між собою. Ці відмінності найчастіше зумовлені такими обставинами: а)
цільовою спрямованістю і змістом норм; б) їх юридичною чинністю; в)
масштабом дії норм; г) правовим статусом адресатів та ін.
Вчені-адміністративісти давно помітили, що кількість джерел
адміністративного права просто не піддається підрахункам. І дійсно,
адміністративно-правові акти Президента і Кабінету Міністрів
публікуються майже в кожному номері газет «Голос України» і «Урядовий
кур’єр», велика їх кількість приймається центральними та місцевими
органами виконавчої влади, численними структурними підрозділами.
Розмаїтість джерел адміністративного права обумовлює необхідність
виділення у цьому масиві окремих видів. Найдоцільнішою є така
класифікація:
Конституція України (Основний Закон).
Законодавчі акти України:
а) закони України;
б) кодифіковані акти управлінського характеру (кодекси, положення,
статути).
Постанови Верховної Ради України, що містять адміністративно-правові
норми.
Укази і розпорядження Президента України.
Нормативні акти, що приймаються органами виконавчої влади:
а) нормативні постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
б) положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені
Кабінетом Міністрів України;
в) нормативні накази, інструкції керівників центральних органів
виконавчої влади;
г) нормативні акти урядових органів управління.
Нормативні накази керівників державних підприємств, об’єднань, установ і
організацій.
Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів).
Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів (наприклад, рішення,
що передбачають у разі порушення їх, адміністративну відповідальність).
Міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-правові акти,
ратифіковані та визнані нашою державою.
10. Акти судових органів.
Сукупність джерел адміністративного права є специфічною системою,
компоненти якої пов’язані між собою. Ознаки системи джерел
адміністративного права такі:
а) усі вони основані на нормах Конституції та законів, що мають юридичну
чинність;
б) нормативні акти вищих органів слугують юридичною базою для
нормативних актів органів нижчого підпорядкування, що також є джерелами
адміністративного права;
в) нормативні акти вищих органів, як джерела адміністративного права,
мають більшу юридичну силу і масштаб дії порівняно з актами, що
приймаються суб’єктами нижчого підпорядкування.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter