Реферат
на тему:
Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки
Основними суб’єктами адміністративно-правового регулювання у сфері
економіки є: Президент України; Кабінет Міністрів України; профільні
міністерства, комітети, спеціально створені центральні органи виконавчої
влади; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи сільських,
селищних, міських рад.
Кожний із зазначених суб’єктів здійснює адміністративно-правове
регулювання у сфері економіки у межах своєї компетенції, що
встановлюється Конституцією України, законами, іншими нормативними
актами.
Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління
економічними процесами в державі володіє Президент України. Вони
встановлені Конституцією України (ст. 106) і насамперед полягають у
тому, що Президент визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої, у
тому числі й економічної, політики, впливає на розстановку кадрів і
утворення управлінських структур у цій сфері. Відбувається це в
результаті того, що Президент України:
забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави;
звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими
посланнями до Верховної Ради України щодо внутрішнього і зовнішнього
становища України;
представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво
зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає
міжнародні договори України;
призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України;
припиняє повноваження Прем’єр-міністра України та приймає рішення про
його відставку;
призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів
України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також
голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на
цих посадах;
призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України
Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна
України;
утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра
України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в
межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів
Автономної Республіки Крим;
підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України.
З метою найбільш ефективної реалізації своїх повноважень Президент
України згідно з п. 28 ст.106 Конституції України створює різні
допоміжні структури.
Насамперед до них належить Адміністрація Президента України, у складі
якої функціонує Головне управління з питань економічної політики. Вона
утворена Указом Президента від 14 грудня 1996 р. як постійно діючий
орган для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента.
Адміністрація Президента України аналізує економічні процеси; розробляє
пропозиції щодо забезпечення економічного розвитку та економічної
безпеки держави; за дорученням Президента України організує контроль за
виконанням його указів і розпоряджень, зокрема й у сфері економіки.
Крім Адміністрації, Президент України використовує для аналітичної
роботи і підготовки пропозицій управлінського характеру можливості
створюваних ним комісій і рад.
Так, Указом від 12 червня 2002 р. Президент утворив Державну комісію з
питань стратегії економічного та соціального розвитку, яка є
консультативно-дорадчим органом при Президентові України, утвореним з
метою забезпечення додержання принципу цілісності державного
прогнозування і розроблення програм економічного та соціального розвитку
України.
Основними завданнями цієї Комісії є:
аналіз стану нормативно-правової бази з питань державного прогнозування
і розроблення програм економічного та соціального розвитку України;
здійснення координації підготовки проекту Стратегії економічного та
соціального розвитку України на 2002—2011 рр.;
визначення актуальності та аналізу стану виконання програмних документів
економічного та соціального розвитку України, які здійснюються із
залученням коштів Державного бюджету України, та внесення пропозицій
щодо ефективного впровадження зазначених документів;
внесення Президентові України пропозицій щодо: переліку необхідних
прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку
України на коротко-, середньостроковий і більш тривалий періоди;
методологічних засад розроблення та реалізації прогнозних і програмних
документів економічного та соціального розвитку України з додержанням
принципів їх цілісності та наукової обґрунтованості; організаційної
структури управління процесом стратегічного планування в Україні.
Ради мають статус органу при Президентові України, наприклад,
Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні (Указ від 29
липня 1997 р.), яка створена з метою забезпечення розроблення та
реалізації державної політики щодо залучення та ефективного використання
іноземних інвестицій в економіку України, прискорення її інтеграції у
світові економічні процеси.
Основними завданнями Консультативної ради є:
— сприяння визначенню основних засад державної політики щодо залучення
та ефективного використання іноземних інвестицій в Україні для
забезпечення розвитку її економіки;
аналіз та узагальнення проблем, що стримують іноземне інвестування в
економіку України, визначення політичних, організаційних, юридичних,
економічних та інформаційних шляхів їх вирішення;
розгляд ключових проблем інвестиційного процесу, регулювання іноземного
інвестування на макроекономічному рівні, проектування державних програм
і актів законодавства з цих питань;
розроблення пропозицій щодо вдосконалення форм і методів регулювання
економіки та впровадження сучасних міжнародних стандартів
управління на підприємствах України;
внесення пропозицій щодо вжиття державою заходів для активного
залучення українських суб’єктів підприємницької діяльності до
міжнародних ринків товарів, капіталів і послуг;
сприяння формуванню привабливого іміджу України серед потенційних
іноземних інвесторів;
розгляд на прохання іноземних інвесторів, органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування України заяви про виникнення спорів між
ними та підготовка висновків щодо можливих шляхів їх позасудового
врегулювання.
У системі органів управління економікою найвищим є Кабінет Міністрів
України. Його правовий статус у системі органів виконавчої влади
визначається Конституцією України (статті 113—117). Згідно з нею Кабінет
Міністрів України:
забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України,
здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання
Конституції та законів України, актів Президента України;
вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової
політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального
захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки
і природокористування;
— розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку
України;
забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до чинного
законодавства;
розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує
виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету
України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та національної
безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності
України, митної справи;
спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої
влади;
здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України,
актами Президента України.
Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє на
строк своїх повноважень Програму діяльності, яка спрямована на
відродження вітчизняного виробництва, поглиблення реформування
економічних відносин та організаційне забезпечення економічної
трансформації, з метою досягнення позитивних зрушень у поліпшенні
добробуту населення.
Така Програма насамперед передбачає практичне розв’язання найгостріших
економічних і соціальних проблем розвитку держави. На сьогодні це
стосується, зокрема, всебічного заохочення вітчизняного товаровиробника,
державної підтримки виробництва в агропромисловому комплексі,
нарощування експорту; масштабного використання науково-технологічного
потенціалу; створення відповідних умов для залучення вітчизняних та
іноземних інвесторів; забезпечення надійного енергопостачання та
реального енергозбереження на всіх рівнях споживання енергії;
комплексного реформування податкової системи з метою зменшення
податкового тиску з одночасним забезпеченням повноти сплати податків;
здійснення збалансованої бюджетної політики, розв’язання проблем
зайнятості, своєчасності виплати заробітної плати, пенсій, упорядкування
надання пільг, удосконалення систем соціального та пенсійного
забезпечення тощо.
При Кабінеті Міністрів України діє постійний орган — Секретаріат
Кабінету Міністрів України, структурні підрозділи якого в межах
покладених на них функцій забезпечують діяльність Кабінету Міністрів
України, урядових комітетів, працюють за дорученнями Прем’єр-міністра
України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів
України, Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України та його
заступників. У структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України діє
Департамент економічної політики, до якого входять: Управління стратегії
реформування економіки та стратегічного планування; Управління
міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та
зовнішньоекономічної політики; Управління фінансової політики;
Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної
політики; Управління експертизи, аналізу та дерегуляції розвитку
реального сектора економіки; Управління економічної взаємодії з новими
незалежними державами Східної Європи та Центральної Азії; Управління з
питань європейської інтеграції. Ця структура Секретаріату Кабінету
Міністрів України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від
24 січня 2000 р.
При Кабінеті Міністрів діє робочий орган — Урядовий комітет економічного
розвитку та з питань європейської інтеграції, основним завданням якого є
формування та реалізація державної політики в економічній сфері. Він
розглядає та схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та
інших документів, що підлягають розробленню; розглядає, врегульовує
розбіжності та схвалює проекти нормативно-правових актів та інших
документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України у сфері
економіки відповідно до встановленого регламенту.
До складу Урядового комітету економічного розвитку та з питань
європейської інтеграції входять: Віце-прем’єр-міністр України з питань
економічної політики — голова Урядового комітету; Міністр економіки та з
питань європейської інтеграції; Міністр праці та соціальної політики;
Міністр промислової політики; Міністр транспорту; Міністр фінансів;
Голова Антимонопольного комітету; Голова Фонду державного майна; Голова
Державної податкової адміністрації; Голова Держкомзв’язку; Голова
Держмитслужби; Голова Держпідприємництва; Голова Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку.
При Урядовому комітеті утворено Раду об’єднань підприємців України
(постанова КМ України від 18 травня 2000 р.). Рада об’єднань підприємців
України є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Урядовому
комітеті економічного розвитку, утвореним з метою залучення об’єднань
підприємців до опрацювання проектів актів законодавства з питань
підприємницької діяльності, забезпечення відкритого прийняття рішень в
економічній сфері і організації зворотного зв’язку між суб’єктами
підприємництва та органами виконавчої влади на засадах широкого
залучення громадськості до обговорення та аналізу ефективності рішень
органів виконавчої влади.
Рада формується з представників об’єднань підприємців, які делегуються
цими об’єднаннями для роботи в Раді.
Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення необхідних для
розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних умов, підготовки
відповідних рекомендацій, сприяння в інформаційно-аналітичній та
науково-методичній роботі, а також з консультативно-експертною метою при
ньому створюються робочі та консультативні органи. Це можуть бути органи
як Кабінету Міністрів, так і «при» Кабінеті Міністрів. Слід мати на
увазі, що це досить «рухомі» структури. Залежно від конкретних ситуацій,
завдань, які виникають перед урядом, змінюються не тільки їх функції, а
й самі вони можуть ліквідовуватися чи створюватися.
Такі органи можуть називатися по-різному. Частіше це ради, комісії,
агентства, центри.
До них належать:
Міжвідомча рада з питань захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів
України, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при
Кабінеті Міністрів України, утвореним для координації діяльності
міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади з
питань розроблення і реалізації правових, організаційних та економічних
заходів, спрямованих на державний захист прав споживачів;
Міжвідомча комісія з координації дій у проведенні податкової, бюджетної
та грошово-кредитної політики, яка є консультативно-дорадчим органом,
утвореним для забезпечення координації дій центральних органів
виконавчої влади з Національним банком під час формування та проведення
податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики.
Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і підгалузями
у сфері економіки здійснюють профільні міністерства, комітети,
спеціально створені центральні органи виконавчої влади. В їх системі
особлива роль належить Міністерству економіки та з питань європейської
інтеграції. Цей орган виконавчої влади є вузловою ланкою системи
управління економікою і виступає координуючим центром щодо діяльності
всіх інших управлінських структур цієї сфери та вжиття заходів,
спрямованих на реалізацію економічної політики держави. Його основними
завданнями є:
— участь у формуванні державної політики економічного та соціального
розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів
економічного й соціального розвитку на середньо- та короткостроковий
періоди та відповідних програмних документів;
створення сприятливих економічних умов для функціонування суб’єктів
господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відносин,
конкурентного середовища; участь у реалізації антимонопольної політики;
розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері
реалізації прав власності;
участь у формуванні державної регіональної політики, організація роботи,
пов’язаної з її проведенням;
забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної
економічної політики щодо інтеграції України у світову економіку,
здійснення економічного та соціального співробітництва з Європейським
Співтовариством;
¤¦?
?
??&?
??&?
??&?
?????и інших держав, координація роботи, пов’язаної із залученням
міжнародної технічної допомоги;
забезпечення в межах своїх повноважень захисту економічних прав і
законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб’єктів
господарювання;
участь у розробленні та забезпечення реалізації державної політики у
сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг;
участь у розробленні державної політики у сфері стандартизації,
метрології, сертифікації та акредитації, захисту прав споживачів;
розроблення стратегії та механізмів реалізації державної структурної,
інвестиційної та інноваційної політики;
забезпечення реалізації державної цінової політики;
участь у формуванні політики управління державним сектором економіки;
участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у
сфері економічної безпеки та детінізації економіки;
проведення державної політики щодо запобігання банкрутству, забезпечення
умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржників,
визнання боржників банкрутами;
проведення аналізу та економічного обґрунтування потреб держави,
пов’язаних з її обороною і безпекою.
Міністерство економіки України у межах своїх повноважень видає на основі
й на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх
виконання.
Рішення Міністерства з питань реалізації економічної політики, прийняті
в межах його повноважень, є обов’язковими для центральних і місцевих
органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і
організацій.
Міністерство за необхідності видає спільно з іншими центральними
органами державної виконавчої влади та місцевими державними
адміністраціями спільні акти.
Для втілення в життя державної політики у сфері промисловості, зокрема в
галузях військово-промислового комплексу, конверсії, машинобудування,
металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисловості,
виробництва дорогоцінних металів, коштовного каміння та інших, утворено
Міністерство промислової політики України, що є центральним органом
виконавчої влади.
Основними завданнями Міністерства промислової політики України є:
підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики та
механізму її реалізації;
розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного
регулювання функціонування промислового сектора економіки України;
реалізація державних програм розвитку промисловості України; визначення
напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектора
економіки України;
розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного
розвитку промислового виробництва;
створення сприятливих умов для розбудови високо-розвинутого промислового
сектора економіки України;
участь у розробленні та реалізації державної регіональної промислової
політики.
Серед органів управління економікою важливе місце належить Міністерству
аграрної політики України — головному органу системи центральних органів
виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації
державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного
управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства,
харчової промисловості, рибного господарства, переробки
сільськогосподарської продукції.
Основними завданнями Міністерства аграрної політики є:
забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація
розроблення та вжиття заходів щодо гарантування продовольчої безпеки
держави;
забезпечення здійснення державного управління у сфері сільського
господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості,
рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції;
організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здійснення її
моніторингу, розроблення і вжиття заходів щодо структурної перебудови
галузей агропромислового виробництва, участь у реалізації державної
політики у сфері підприємництва;
участь у формуванні та реалізації соціальної політики у сільській
місцевості;
координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації
державної аграрної політики, соціальної політики у сільській місцевості,
забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення аграрної реформи.
Регулювання у сфері економіки здійснюють інші центральні органи
виконавчої влади зі спеціальним статусом — Антимонопольний комітет
України, Державна служба експортного контролю України.
На рівні областей та районів областей, а також міст Києва, Севастополя
та районів міст Києва і Севастополя адміністративно-правове регулювання
здійснюється місцевими державними адміністраціями.
Основні повноваження обласних, Київської і Севастопольської міської
державної адміністрації полягає в тому, що адміністрація цього рівня:
розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку відповідної
території та подає їх на схвалення відповідній раді, організує їх
виконання;
забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових
ресурсів;
забезпечує здійснення відповідно до законодавства контролю за станом
фінансової дисципліни, обліку та звітності на підприємствах, в
установах, організаціях незалежно від форм власності;
забезпечує складання необхідних для управління соціально-економічним
розвитком території балансів трудових ресурсів, місцевих будівельних
матеріалів, палива тощо;
погоджує у межах своєї компетенції питання розміщення на території
відповідної області, міст Києва, Севастополя нових підприємств та інших
об’єктів незалежно від форм власності;
вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо створення
спеціальних (вільних) економічних зон, зміни статусу та території цих
зон;
розглядає та погоджує подані підприємствами, установами, організаціями,
розташованими відповідно на території області, міст Києва, Севастополя,
проекти планів та заходів, які пов’язані з обслуговуванням населення або
можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших
наслідків;
розробляє пропозиції щодо обсягів продукції (робіт, послуг), що
підлягають поставці для державних потреб, формує обсяги продукції
(робіт, послуг), що поставляються для потреб відповідної території за
рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел фінансування;
вносить пропозиції для розробки проектів Державної програми соціального
та економічного розвитку України та довгострокових прогнозів, а також до
проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного
господарства;
здійснює функції власника майна, що передане у порядку, визначеному
законодавством, у власність відповідно області, місту Києву,
Севастополю, приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації
підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління,
а також здійснює делеговані Президентом України повноваження щодо
управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності;
здійснює володіння, розпорядження, користування майном у разі передачі у
встановленому порядку таких повноважень власником майна;
вносить пропозиції власникам майна щодо відчуження у власність області,
міст Києва, Севастополя, підприємств, установ, організацій, що мають
важливе значення для забезпечення потреб населення відповідної
території;
розробляє програми приватизації майна відповідно області, міст Києва,
Севастополя, організує та контролює їх виконання, вносить пропозиції для
розробки програм приватизації майна, що належить до загальнодержавної
власності;
сприяє створенню спільних підприємств, заснованих на базі об’єднання
майна різних форм власності, у тому числі підприємств з іноземними
інвестиціями;
сприяє розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям, які
займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів,
виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів,
наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою
кадрів;
залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації до
участі в розвитку та створенні нових потужностей для випуску необхідної
для населення області, міст Києва, Севастополя продукції (робіт,
послуг);
реалізує державну політику в галузі сільського господарства, харчової і
переробної промисловості, виробництва товарів народного споживання,
соціальної сфери, координує діяльність відповідних органів щодо розвитку
різних форм господарювання, перебудови виробничих відносин на селі,
виконання програм продовольчого забезпечення населення.
У структурі державної адміністрації утворюються управління, відділи,
служби, які здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері
економіки.
Управління на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцевого
самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію
представницьких органів місцевого самоврядування — рад, по-друге,
компетенцію виконавчих органів рад, якими є виконавчі комітети, відділи,
управління. У свою чергу компетенція виконавчих органів є доволі
широкою. Вона складається з власних (самоврядних) повноважень і
повноважень, делегованих виконавчою владою.
До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно віднести:
затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку
відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм
з інших питань місцевого самоврядування;
затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього та затвердження
звіту про виконання відповідного бюджету;
встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах,
визначених законом;
утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів,
затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання
зазначених коштів;
прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;
прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та
джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;
прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг
стосовно місцевих податків і зборів;
встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до
комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки
прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального
майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку
об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;
визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права
комунальної власності; вирішення питань про придбання у встановленому
законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів
комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір
купівлі-продажу якого у встановленому порядку розірвано або визнано
недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання
підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної
територіальної громади;
прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо
управління майном, яке належить до комунальної власності
відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та
умов їх здійснення;
створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення
здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів
або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ
та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);
вирішення відповідно до законодавства питань про створення
підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі
з іноземними інвестиціями;
вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів
плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних
територіальних громад;
вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне
використання природних ресурсів місцевого значення, а також про
скасування такого дозволу та ін.
До власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів рад у сфері
управління економікою належать:
підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл,
селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх
на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про
хід і результати виконання цих програм;
забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку
відповідної території, ефективного використання природних, трудових і
фінансових ресурсів;
забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових
доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і
культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у
місцевих будівельних матеріалах, паливі;
розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до
комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них
зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;
попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого
значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення,
спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм
власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої
влади пропозицій з цих питань;
подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення
пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку
відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній
території, з питань, пов’язаних із соціально-економічним та культурним
розвитком території, задоволенням потреб населення;
залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності до участі в комплексному
соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї
роботи на відповідній території;
розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції,
виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на
підприємствах, в установах та організаціях тощо.
До повноважень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого
самоврядування виконавчою владою, належать:
розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не
належать до комунальної власності відповідних територіальних громад,
здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні,
екологічні та інші наслідки, підготовка висновків і внесення пропозицій
до відповідних органів;
погодження у встановленому порядку кандидатур для призначення на посаду
керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на
відповідній території, які перебувають у державній власності;
здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств
житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування,
побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв’язку;
здійснення у встановленому порядку державного контролю за додержанням
законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та
забудові відповідних територій;
— зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке
проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих
об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному
середовищу тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
