UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГрошово-кредитна політика (реферат)
АвторPetya
РозділБанківська справа
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3562
Скачало345
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему

 

Грошово-кредитна політика

 

План

 

1. Політика обов'язкових резервних вимог

 

2. Політика рефінансування

 

1. Політика обов'язкових резервних вимог

 

Політика обов'язкових резервних вимог — один із класичних інструментів,

за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють

кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в

заздалегідь установлених межах збільшення сукупної грошової маси й

окремих її агрегатів. Дія цього методу полягає у зміні центральним

банком норми, в межах якої комерційні банки зобов'язані частину

залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.

 

Обов'язкові резервні вимоги вперше були застосовані у Сполучених Штатах

Америки. Створена у 1913 р. Федеральна резервна система передбачала, що

банки резервують частину залучених коштів (депозитів) у встановленій

нормі на рахунках у федеральних резервних банках. Спочатку обов'язкове

резервування мало досить вузьку мету — формування страхового фонду для

виплати депозитів. Ураховуючи функціональне призначення резервних вимог,

Рада керуючих Федеральною резервною системою не змінювала норму

обов'язкового резервування до середини 30-х років. Зі створенням у

різних країнах розвинутої системи страхування (гарантування) депозитів

страхова функція обов'язкових резервних вимог поступово втрачає своє

значення.

 

Сучасне трактування обов'язкових резервних вимог передбачає їх

використання центральними банками у кількох напрямах.

 

Резервні вимоги використовуються центральними банками для розв'язання

макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обігу та

регулювання обсягів грошової пропозиції (маси), тобто як інструмент

монетарної політики. Резервування частини коштів, залучених банками,

спрямоване на обмеження їхньої можливості збільшувати грошову

пропозицію.

 

Однією із функцій банків є створення грошей. Центральний банк створює

так звані сильні гроші, або грошову базу, через готівкову та кредитну

емісію. Грошова база складається з готівки, що перебуває в обігу поза

банківською системою, а також із резервів комерційних банків (резерви на

рахунках у центральному банку й готівка в касах банків). Грошову базу

(МВ) можна визначити так:

 

МВ = С+R

 

де С — готівка в обігу; R — банківські резерви.

 

Комерційні банки створюють гроші в процесі депозитно-кредитної

експансії, коли приріст депозитів в одному з банків призводить до

мультиплікативного збільшення сукупної грошової пропозиції (маси) в

масштабах всієї економіки. Складовими грошової пропозиції є депозити

економічних суб'єктів (підприємств, організацій, населення) в

комерційних банках, якими вони у разі необхідності можуть користуватися,

й готівка, що перебуває в обігу поза банківською системою. Грошову

пропозицію (масу) (МS) можна визначити за формулою:

 

Мs = С + D (2)

 

де С — готівка в обігу; D — депозити в комерційних банках.

 

Як видно із наведених формул (1 і 2), готівка в обігу є безпосередньою

частиною і грошової бази і грошової пропозиції, тоді як банківські

резерви тільки впливають на здатність банків створювати нові депозити,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ