UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕволюція міжбанківських розрахунків в Україні(реферат)
АвторPetya
РозділБанківська справа
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1432
Скачало220
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні

 

 

Щоб краще зрозуміти нинішній стан платіжної системи України як

екс-радянської республіки, важливо розглянути її історичне коріння. З

1930 р. до недавніх реформ єдина банківська система обслуговувала весь

Радянський Союз.

 

Держава володіла всіма коштами підприємств, платіжні операції

здійснювалися через внутрішньобанківські перекази. При цьому основною

вимогою до системи розрахунків та її відмінною рисою був контроль, а не

оперативність, зручність або надійність.

 

Внутрішньобанківські розрахунки між установами Держбанку СРСР

здійснювалися за системою міжфілійних оборотів (МФО), яка була

запроваджена в 1933 р. У цю саму систему були включені й

 

установи Зовнішторгбанку («Внешторгбанка») СРСР. Щорічно за міжфілійними

оборотами в СРСР здійснювалося до 200 млн операцій.

 

Розрахунки через систему міжфілійних оборотів здійснювалися

переказуванням сум за рахунками у різних установах однієї системи банку.

В міжфілійних оборотах брали участь усі філії банку, однак у кожній

конкретній операції — дві філії, що кореспондували між собою. Одна з них

видавала доручення, тобто починала операцію і здійснювала початковий

провід. її умовно називають «філією А». Друга виконувала доручення та

відповідала першій, виконуючи відповідний оборот. її умовно називають

«філією Б». Кожна установа могла виступати як в одній, так і в іншій

ролі.

 

Засобом міжфілійних розрахунків були авізо за МФО, які складалися та

спрямовувалися в розрахунково-касові центри (РКЦ) при центральному банку

або в процесингові центри головного банку. Авізо зазвичай пересилалися

засобами спецпошти (паперові поштові авізо) або телеграфом (телеграфні

авізо). Платежі здійснювалися незалежно від наявності коштів на

кореспондентських субрахунках, однак загалом у межах кредитового сальдо

на кореспондентському рахунку банку.

 

Цей механізм розрахунків передбачав централізований порядок їх

регулювання та контролю за своєчасним, коректним завершенням (тобто

своєчасним отриманням філією Б та відображенням платіжної операції в

обліку). Операції з обліку та контролю МФО за ручного оброблення

документів мали значну питому вагу в загальному обсязі

обліково-операційної роботи, і тільки застосування комп'ютерів та

відповідного програмного забезпечення скоротило час та зменшило

трудомісткість операцій.

 

Перевагою системи розрахунків через МФО було те, що вона була добре

організована і дисциплінувала бухгалтерський апарат банків, оскільки

вимагала особливо чіткої організації та суворого контролю всіх етапів

проходження платіжних документів.

 

Основним недоліком цієї моделі була відсутність ресурсного обмеження

діяльності установ банку, бо платіж здійснювався в будь-якому разі, а не

лише в межах кредитового сальдо. При цьому неможливо було чітко

розмежувати ресурси банків. Крім того, нерідко траплялися помилки під

час складання документів. Якщо працівник РКЦ не помічав помилок, то

дефектний документ брався до оброблення. Це призводило до повторних

запитів філії «А» до РКЦ і вимагало повторних відповідей, що збільшувало

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ