UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКласифікація і характеристика методів валютного регулювання (реферат)
АвторPetya
РозділБанківська справа
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2013
Скачало223
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Класифікація і характеристика методів валютного регулювання

 

 

Основними методами валютного регулювання, якими користуються центральні

банки, є:

 

валютні інтервенції;

 

девальвація та ревальвація валют;

 

дисконтна (облікова) політика;

 

управління валютними резервами (диверсифікація);

 

валютні обмеження.

 

Валютна інтервенція — це пряме втручання центрального банку країни у

функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з

метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує

іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс

перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція

іноземної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому

відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та

обмежуються рівні коливань курсу національної грошової одиниці.

 

Валютна інтервенція як засіб державного втручання у валютну сферу почала

широко застосовуватися в 30-ті роки після краху золотого стандарту. За

Бреттон-вудської системи валютні інтервенції були інструментом

підтримання фіксованих валютних паритетів та курсів. За плаваючих курсів

валютні інтервенції використовуються для згладжування коливань курсу

національної грошової одиниці.

 

Вибір валюти, що її використовують під час валютної інтервенції,

залежить від мети інтервенції, інституціонального середовища, в межах

якого вона проводиться, та від ролі валюти, яку використовують для

інтервенції, в міжнародній або регіональній валютній системі. Так, долар

США традиційно використовується для цього в багатьох країнах світу,

водночас в європейських державах інтервенційною валютою є німецька

марка.

 

Центральні банки, як правило, проводять інтервенції на валютному ринку у

готівковій формі, що забезпечує прямий та ефективний вплив на валютний

курс. Форвардні угоди використовуються лише у разі необхідності

конфіденційності угоди, щоб відстрочити її вплив на внутрішню

ліквідність. Похідні фінансові інструменти— «деривативи» (фьючерси та

опціони) використовуються дуже рідко.

 

Використання валютних інтервенцій має певні межі, адже вони ефективні

лише за незначної неврівноваженості платіжних балансів, яка

характеризується періодичною зміною активного та пасивного сальдо. Через

обмеженість розмірів офіційних валютних резервів продаж іноземної валюти

має чергуватися з її купівлею, бо інакше резерви можуть бути вичерпані.

У зв'язку з цим країни, які мають хронічний дефіцит платіжного балансу

(зокрема Україна), нерідко замість валютних інтервенцій застосовують

різні форми валютних обмежень. Однак можливе паралельне використання

валютних інтервенцій та валютних обмежень.

 

В умовах фіксованого валютного курсу проведення валютних інтервенцій

обмежене інфляційним знеціненням національної грошової одиниці. У разі

значного падіння курсу валюти внаслідок інфляції проведення валютної

інтервенції передбачає девальвацію валюти цієї країни або ревальвацію

валют інших держав.

 

Досить часто валютні інтервенції використовуються не тільки з метою

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ