UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОрганізація фінансування інноваційної діяльності (реферат)
АвторPetya
РозділНаукознавство, інновації, ОНД, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2273
Скачало399
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

Організація фінансування інноваційної діяльності

 

План

 

1.Збір коштів, джерела і розміри фондів

 

2.Ризикові інвестиції: залучення і джерела капіталу

 

Література

 

 

1.Збір коштів, джерела і розміри фондів

 

Процес формування венчурного фонду називається «збір коштів»

(Fundraising). Спеціалізація на ринку капіталу зажадала появи

професіоналів, що спеціалізуються на управлінні грошима, які їм не

належать (Other People Money). Для прийняття інвесторами рішення про

інвестицію в який-небудь венчурний фонд вони хотіли б одержати відповідь

на наступне питання: чому має сенс вкладати гроші саме в даний фонд.

(Передбачається, що ці люди не відчувають нестачі в пропозиціях

подібного роду.) Щоб забезпечити докладною інформацією, засновники

фондів на початковому етапі випускають меморандум (Placement

Memorandum), де докладно описані цілі і задачі фонду, специфічні умови

його організації і переваги.

 

Традиційні джерела формування інвестиційних фондів на Заході — кошти

приватних інвесторів (Business Angels), інвестиційні інститути

(Corporate Investors), пенсійні фонди (Pension Funds), страхові компанії

(Insurance Companies), різні урядові агентства і міжнародні організації.

 

 

Розміри фондів коливаються від декількох мільйонів до кількох сотень

мільйонів доларів. Розрізняються дві основні форми інвестиційних фондів:

закриті (Closed-end) і відкриті (Open-end) фонди. У закритих фондах

після збору коштів утвориться замкнута група інвесторів. У відкритих

фондах (якими є, наприклад, взаємні фонди (Mutual Funds)) менеджери

погоджуються викуповувати назад будь-які акції відносно чистої вартості

на поточний день, що відкрито публікується (Net Assets Value). Цей вид

фондів не обмежений якою-небудь визначеною сумою — вони ростуть у

залежності від того, вкладають інвестори додатково в них кошти чи,

навпаки, вилучають. Закриті венчурні фонди існують 5 — 10 років. Цей

термін у світовій практиці вважається цілком достатнім для досягнення

інвестованою компанією задовільного зростання і, відповідно,

забезпечення інвесторам прийнятного рівня повернення на інвестицію. За

перші два-три роки існування фонду його кошти повинні бути цілком

використані, тобто зібрані у фонд і розподілені у вигляді інвестицій.

Проте, фонд офіційно припиняє своє існування лише після того, як

інвестори відшкодують внесені в нього кошти й одержують додаткове

повернення на інвестицію. Тому, при створенні фонду його ініціатори

звичайно вказують у «Меморандумі про розміщення», що термін існування

фонду становить, наприклад, 10 років плюс 2 роки — термін, який

резервується керуючими фондом для повної реалізації (виходу)

інвестованих компаній.

 

Після повного закриття, тобто завершення збору коштів (Fund Closing)

венчурного фонду, власне, і починається сам процес «венчурування»

(Venturing) — практична робота з пошуку, перебуванню, вибору, оцінці і

входженню в компанію, що інвестується. Венчурні інвестори по визначенню

— люди, готові йти на ризик. Іноді — навіть на дуже великий ризик.

Британська Асоціація Венчурного Капіталу саме так і формулює своє кредо:

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ