.

Адміністративно-правова протидія організованій злочинності у сфері трафіку та проституції в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
175 2645
Скачать документ

Реферат

на тему:

Адміністративно-правова протидія організованій злочинності у сфері
трафіку та проституції в Україні

Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми та проституції має
глибокі історичні й етнічно-національні коріння. На різних етапах
розвитку людства до цієї проблеми ставились по-різному. За стародавніх
часів купівля-продаж людини розглядалася як засіб легального збагачення.
У процесі розвитку людство все більше усвідомлювало негативні наслідки
цього явища, оскільки вони не лише дискримінувало людину, але й
принижувало її честь і гідність.

Сьогодні проблема існування торгівлі людьми та проституції, а також
можливості, які надаються використанням адміністративно-правових заходів
у боротьбі з цими явищами, у правовій науці недостатньо вивчені, також
замало ґрунтовних рекомендацій щодо подолання цього явища. Фактично нині
правова наука знаходиться на початковій стадії дослідження феномену
торгівлі людьми, зокрема проституції. Разом з тим, вітчизняна й світова
література минулого містить значну кількість робіт, присвячених
дослідженню проституції і які можуть стати основою для проведення
сучасних досліджень цього явища.

Протягом XIX–XX століть ґрунтовний аналіз причин існування торгівлі
людьми, зокрема проституції, був даний у роботах учених В.В. Ав
чинського, К.І. Бібікова, В.М. Вроннера, Л.А. Грацианова, А.І.
Єлістратова,  І.Е. Обозненка, В.М. Тарковського, А.І. Федорова й
багатьох інших.

Останніми роками проблеми торгівлі людьми та проституції досліджували
такі вчені: Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.С. Шем  шученко, В.Я.
Тацій, О.М. Бандурка, В.І. Олефір, Ф.Л. Синицин, М.П. Клейменов, Л.Д.
Єрохіна, М.Ю. Буряк та ін.

На початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках якої,
світове товариство розглядає торгівлю людьми та проституцію у контексті
боротьби із злочинністю.

За своєю природою торгівля людьми та проституція майже у всіх випадках
має організований транснаціональний характер, оскільки в процесі її
здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а
потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд
державних кордонів. Тому важливими кроками у сфері протидії торгівлі
людьми та проституції стало прийняття низки міжнародних документів,
спрямованих на вдосконалення міжнародного співробітництва, а саме:
Міжнародної Угоди про боротьбу з торгівлею білими рабинями від 18 травня
1904 року з поправками, внесеними Протоколом, затвердженим Генеральною
Асамблеєю ООН 3 грудня 1948 р. Результатом наступного етапу розвитку
співробітництва держав у протидії торгівлі людьми та проституції стала
Міжнародна конвенція про боротьбу з торгівлею білими рабинями від 4
травня 1910 р. з поправками, внесеним вищезгаданим Протоколом;
Міжнародна конвенція про заборону торгівлі жінками й дітьми від 30
грудня 1921 р. з поправками, внесеними Протоколом, затвердженим
Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1947 р.; у 1926 ро ці була прийнята
Конвенція про рабство, в якій рабство визначається як “статус чи стан
людини, щодо якої застосовують будь-які дії на підставі закріпленого
права власності”. Конвенція зобов’язала всіх учасників попереджати і
припиняти работоргівлю, сприяти скасуванню рабства у всіх його формах.

Започаткування ефективного міжнародного механізму було закладено у 1949
р. Генеральною Асамблеєю ООН шляхом прийняття Конвенції про боротьбу з
торгівлею людьми й експлуатацією проституції третіми особами, яка набула
чинності в Україні 15 лютого 1955 року.

Виходячи із міжнародних документів, для визначення торгівлі людьми
використовується англомовний термін “трафікінг” (trafficking – англ.),
який означає торгівлю рабами, наркотиками і незаконну торгівлю взагалі
[1, с. 5].

Торгівля людьми (трафік, трафікінг) означає вчинення з метою
експлуатації вербування, перевезення, передачу, укриття або отримання
людей шляхом погроз, застосування сили або інших методів примусу,
незаконне захоплення, шахрайство, обман, зловживання владою або
використання безпорадного стану, або шляхом підкупу у вигляді платежів
чи надання послуг, з метою отримання згоди особи. Експлуатація включає,
як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми
сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство, схожі з
рабством дії, підневільне становище або вилучення органів.

Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, про яку
говорилось вище, не береться до уваги, якщо був застосований один із
засобів впливу з перелічених.

Вербування, перевезення, передача, укриття або отримання дитини з метою
експлуатації вважається “торгівлею людьми” навіть тоді, коли вони не
пов’язані із застосуванням яких-небудь засобів впливу, вказаних вище.

Під терміном “дитина” розуміється будь-яка особа, яка не досягла
18-річного віку [1, с.135–136].

В Україні проблема трафіку розглядається на рівні офіційної влади як
така, що має не лише національний характер.

Ця проблема є багатогранною і включає в себе торгівлю: 1) жінками і
дівчатами з метою їх сексуальної експлуатації та використання в
порнобізнесі; 2) людьми з метою їх протиправного усиновлення
(удочеріння) в комерційних цілях; 3) чоловіками з використанням їх у
збройних конфліктах; 4) людьми з метою експлуатації їх праці та інших,
крім названих, сферах, а також – втягнення в злочинну діяльність; 5)
людьми з метою трансплантації органів і тканин, насильницького донорства
[2, с. 187].

Реальні масштаби трафіку набули такого обсягу, що деякі представники
силових структур змушені визнати не тільки факт його існування, але і
діяльність організованих злочинних угруповань у даній сфері.
Пострадянська Україна вперше зіштовхнулася з таким ганебним явищем, як
масовий незаконний вивіз дітей і жінок за кордон і використання їх у
сексуальних, а також інших принизливих цілях для одержання прибутків. Ми
стикнулися із завуальованими фактами скупки і перепродажу людей, їх
експлуатації, тобто дикунськими явищами рабовласницького ладу. В країні
сформувався стійкий злочинний бізнес у вигляді “кубел” і звідництва,
відвертої проституції і втягнення до неї неповнолітніх (цей тип злочинів
має латентний характер).

Можливо, що з цієї причини правоохоронні інститути звертаються до
вирішення питань, пов’язаних із трафіком лише у зв’язку з
правопорушеннями та злочинами іншого роду: контрабандою, убивствами,
нелегальною міграцією і т. ін. Але очевидно, що даний підхід є
застарілим. Як свідчить статистика і практика діяльності злочинних
організацій, трафік є самостійним видом злочинів. Більше того, не
контрабанда людьми є суміжнім злочином, але багато інших видів злочинів
слідують за трафіком. Високі доходи, що дає секс-бізнес, пов’язані із
суміжною кримінальною діяльністю: купівлею-продажем наркотиків і зброї,
ввозом і вивозом дорогоцінних металів, автомобільним бізнесом,
національною і міжнародною мережею організованої злочинності,
корумпованістю чиновництва й т. ін. Примушування жінок до занять
проституцією супроводжується мінімальним ризиком для торговців, у той
час, як їх прибутки є величезними. При цьому отримані доходи потрапляють
до тіньового сектору економіки і потім “відмиваються” у різних легальних
сферах: через торгові мережі, банки і т. ін.

Правоохоронні органи України зіткнулись зі злочинами, пов’я заними з
торгівлею людьми, на початку 90-х років минулого століття.

З метою посилення боротьби з проституцією та звідництвом, виявлення
осіб, які утримують будинки розпусти і звідництва, а також виконання
розпорядження МВС України “Про заходи, щодо посилення боротьби з
розповсюдженням венеричних захворювань, проституції та СНІДу” від
23.12.97 № 277, був створений наказом МВС України “По посиленню боротьби
із звідництвом, розповсюдженням проституції та СНІДу” від 28.03.1998 №
110 тимчасовий відділ по боротьбі з проституцією та звідництвом ГУ МВС
України в м. Києві.

З метою посилення боротьби з торгівлею людьми у березні 1998 року
Верховна Рада України приймає Закон “Про внесення змін та доповнень до
деяких законодавчих актів України”, у зв’язку з яким Кримінальний кодекс
України було доповнено статтею, яка передбачала покарання за торгівлю
людьми (ст. 124–1 КК України). У квітні 2001 року Верховна Рада України
приймає новий Кримінальний Кодекс України, який набув чинності з 1
вересня 2001 року, до якого увійшла стаття 149. – Торгівля людьми або
інша незаконна угода щодо передачі людини.

У жовтні 1998 року наказом № 411 Головного управління МВС України
відповідно до рішення Київської міськради від 02.07.98 № 62 та наказу
МВС України від 04.09.98 № 652 був створений відділ по боротьбі з
правопорушеннями у сфері громадської моральності при ГУ МВС України в м.
Києві.

У 1999 році створено Координаційну раду по боротьбі з торгівлею жінками
та дітьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

У 2000 році в структурі Департаменту карного розшуку МВС України та в
обласних управліннях внутрішніх справ створено спеціалізовані підрозділи
по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 року № 766
затверджено Постанову “Про утворення Комплексної програми протидії
торгівлі людьми на 2002-2005 роки”. Головна мета цієї програми –
розвиток механізмів по запобіганню торгівлі людьми, кримінального
переслідування осіб, причетних до цього виду злочину, захисту та
реінтеграції потерпілих. У цілях міжвідомчої координації здійснення
заходів, що визначені Комплексною програмою, було утворено Міжвідомчу
координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми, що є постійно
діючим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Указом Президента України “Про заходи щодо дальшого зміцнення
правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 року № 143
визначено, що боротьба з торгівлею людьми є одним із пріоритетних
напрямів діяльності правоохоронних органів України [3].

З метою ефективного попередження торгівлі людьми в Україні успішно діють
ряд міжнародних організацій та мережа громадських об’єднань.

Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда-Україна” здійснює
активну просвітницьку діяльність з метою запобігання торгівлі людьми в
Україні з 1997 року. Необхідність охопити якомога більшу аудиторію з
ціллю запобігання торгівлі людьми спонукала фахівців центру “Ла
Страда-Україна” створити мобільну лекторську групу, члени якої вживають
заходів на всій території України. З 1 вересня по 20 грудня 2004 року
члени лекторської групи Центру мали можливість проведення таких заходів
для учнів та студентів з метою підвищення рівня обізнаності з проблеми
та навчання моделям безпечної поведінки. Дана діяльність здійснюється за
підтримки Посольства Фінляндії в Україні.

Окрім того, діє міжнародна організація міграції (МОМ – Inter national
Organisation for Migration – міжурядова організація, створена 1951 р.,
що керується Статутом (прийнятий 1951, переглянутий 1989). Основними
функціями є забезпечення впорядкованої регульованої міграції населення з
урахуванням специфічних потреб країн еміграції та імміграції;
перерозподіл кваліфікованих людських ресурсів з метою економічного,
соціального, культурного розвитку держав; організоване переселення
біженців, переміщених осіб та інших груп населення, змушених покинути
свою батьківщину; забезпечення можливостей для урядів та неурядових
організацій обмінюватись досвідом, координувати дії в галузі міграцій.
Основні напрями допомоги МОМ: для біженців – оформлення документації в
країнах першого перебування і переселення до третіх країн, медичне
обслуговування, мовна та культурна підготовка; для міжнародних мігрантів
– консультування, медичне освідування і відбір, мовна підготовка,
організація переїзду, допомога в підборі житла, фінансове сприяння.
Бюджет МОМ формується за рахунок щорічних внесків країн-учасниць за
спеціальними нормативами, а також добровільних внесків. Штаб-квартира
розташована у м. Же неві [4, с. 738]), яка проводить в Україні проект:
матеріали в мас-медіа, тематичні брошури, тлумачить дівчатам і жінкам
про загрозу небезпеки невизначеного працевлаштування, а реально –
втягування до роботи повіями за кордоном.

Також слід визнати плідною співпрацю МВС України з міжнародними
організаціями та громадськими об’єднаннями, які створені в Україні і
працюють у напрямі запобігання та боротьби з торгівлею людьми.

Підтвердженням такої взаємодії є підписання у грудні 2002 року Програми
співробітництва між МВС України та Представництвом Міжнародної
організації з міграції (МОМ) в Україні на 2003-2005 роки, стосовно
діяльності якої згадувалось вище.

За сприянням міжнародних та неурядових організацій представники МВС
України протягом останніх двох років брали участь в проведенні
семінарів, конференцій та круглих столів, у тому числі з представниками
правоохоронних органів країн транзиту та призначення, на яких
розглядалися питання запобігання та протидії торгівлі людьми та
проституції, вдосконалення взаємодії з правоохоронними структурами
іноземних держав.

Важливим чинником міжнародного співробітництва, як вже було сказано, є
підписання Україною, спільно з іншими 124 країнами, у грудні 2000 року в
м. Палермо (Італія) Конвенції ООН проти транснаціональної організованої
злочинності та Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми,
особливо жінками і дітьми, і покарання за неї. Верховна Рада України 4
лютого 2004 року ратифікувала ці міжнародні документи, цим самим взяла
на себе відповідальність щодо імплементації її положень. На підставі
цього Міністерством внутрішніх справ України розроблено проект Закону
України “Про внесення змін до статей 149 (торгівля людьми або інша
незаконна угода щодо передачі людини) та 303 (проституція або
примушування чи втягнення до заняття проституцією) КК України”, яким
пропонується передбачити кримінальну відповідальність за вербування,
перевезення, передачу, приховування або одержання особи шляхом
насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна,
викрадення, обману, зловживання довірою, зловживання владою чи своїм
службовим становищем, або уразливим станом особи, а також інших форм
примушування, вчинені з метою експлуатації. Крім того, пропонується
декриміналізувати відповідальність за систематичне заняття проституцією,
виключивши частину першу статті 303 КК України. Законопроект на сьогодні
знаходиться на розгляді у Комітеті Верховної Ради України з питань
законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

У свою чергу, Кабінетом Міністрів затверджено Комплексну програму
протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, головною метою якої є
запобігання та кримінальне переслідування торгівців людьми, захист і
реінтеграція потерпілих.

Діяльність правоохоронних органів щодо виконання вимог вищезазначеної
програми дала свої результати, спеціалізованими підрозділами боротьби зі
злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Департаменту карного розшуку
МВС України спільно з іншими підрозділами та службами органів внутрішніх
справ протягом 2004 року виявлено понад 240 злочинів, передбачених ст.
149 КК України, в їх скоєнні було пред’яв лено обвинувачення 120 особам,
відносно 48 з них обрано запобіжний захід – тримання під вартою. Було
встановлено та повернуто в Україну 228 потерпілих від торгівлі людьми, у
тому числі 10 неповнолітніх, знешкоджено 16 організаційних груп, які
займалися торгівлею живим товаром [5].

На жаль, поки що залишаються невирішеними питання повернення на
батьківщину потерпілих від торгівлі людьми в рамках вимог Конвенції ООН
про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і
дітьми. В межах вимог ставиться питання щодо забезпечення надійного та
безпечного повернення додому потерпілих від торгівлі людьми, що є
альтернативним підходом до принизливих депортацій, які дотепер
практикуються в багатьох країнах призначення.

У цілому заходи, що вживаються органами внутрішніх справ у напрямі
боротьби з торгівлею людьми та проституцією, мають цілеспрямований,
комплексний характер. Разом з тим, наявні такі проблемні питання:

– недостатньо уваги приділено розробці типових планів взаємодії
правоохоронних органів з виявлення та припинення правопорушень та
злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми та проституцією, а також їх
систематичного використання;

– аналіз ситуації з торгівлею людьми у світі свідчить про набуття
розповсюдження таких форм торгівлі “живим товаром”, як торгівля дітьми –
кіднепінг; трудове рабство; використання у збройних конфліктах; з метою
трансплантації внутрішніх органів та біологічних речовин – кров,
кістковий мозок і т ін., що свідчить про необхідність термінового
прийняття комплексу заходів направлених на попередження цих
правопорушень;

– в достатній мірі не використовується вся сукупність адміністративних
засобів, форм регулювання суспільних відносин у відповідній сфері;

– вищенаведені дані свідчать про те, що заходи, що проводяться органами
внутрішніх справ, не повною мірою відповідають загрозливому рівню
торгівлі людьми та поширенню проституції в Україні.

Оскільки торгівля людьми, проституція, секс-бізнес являються
транснаціональними злочинами, а також міжнародними проблемами, вони не
можуть бути вирішеними на рівні однієї лише України, тому протидія їм
вимагає міжнародної кооперації і співпраці, а також взаємодії на різних
рівнях:

– міжнародних та міжурядових організацій;

– держав, а саме, підписання багатосторонніх договорів про спільні дії,
залучення іноземних експертів, спеціалістів з даних проблем, надання
інформації.

 

Список використаних джерел

1. Организация работы по предупреждению торговли людьми: Пособие для
педагогов, воспитателей, соц. педагогов, психологов, родителей // И.А.
Альховка, С.Н. Дудник и др.; Под ред. В.В. Чечета. – Мн.: Национальный
ин-т образования, 2004. – 144 с.

2. Торговля людьми. Социокриминологический анализ // Под общ. ред. Е.В.
Тюрюкановой и Л.Д. Ерохиной. – М.: Academia, 2002. – 224 с.

3. Проблема торгівлі людьми в Україні // HYPERLINK
“http://ctu.mvs.gov.ua/” http://ctu.mvs.gov.ua

4. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та
національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія і
практика): Енцикл. // Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренка. –
К.: Довіра, 1998. – 912 с.

5. Андрієнко М.І. Реалізатори “живого товару” набирають обертів //
http://mvsinfo.gov.ua

В.І. Варивода. Адміністративно-правова протидія організованій
злочинності у сфері трафіку та проституції в Україні. Журнал “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 11’2005

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020