Реферат
на тему:
Боротьба з корупцією у контексті адміністративно-правової реформи в
Україні
Соціальні процеси, які відбуваються в Україні у зв’язку з
демократизацією форм правління, державного устрою і політичного режиму,
формуванням основ правової держави і громадського суспільства, проходять
за складних суперечливих умов.
Для сучасного суспільства характерними є протистояння і боротьба різних
політичних сил, невизначеність орієнтирів і меж реформування владних
інститутів, неузгодженість загальних, групових та індивідуальних
інтересів, соціальні конфлікти, системна криза політичної, та соціальної
сфер.
Водночас прогресивний соціальний поступ стримується посиленням тиску на
владу і суспільство з боку кримінальних структур, які в умовах всебічної
дестабілізації суспільного життя, недосконалості демократичних
інститутів та ринкових механізмів намагаються обмежити стимулюючий вплив
держави та громадського суспільства на трансформаційні процеси з метою
задоволення своїх корисливих інтересів.
Однією з найбільш гострих проблем сучасного суспільства як за глибиною
проникнення в соціальний організм, так і масштабністю поширення, є
корупція. Її негативний вплив на всі сторони суспільного життя стає все
більш відчутним і створює реальну загрозу демократичним соціальним
процесам і національній безпеці.
Негативним процесам певною мірою сприяє гальмування з проведенням
адміністративної реформи, у процесі якої повинні бути конкретизовані та
законодавчо визначені місце, роль та повноваження окремих елементів
механізму держави відповідно до принципу розподілу влади, закріпленого у
ст. 6 Конституції України; крім цього, має бути вирішеною проблема
співвідношення, взаємозв’язку та ієрархізації гілок влади як складових
єдиного цілого механізму держави.
На жаль, адміністративно-правова реформа у суспільстві здійснюється
надто повільно. Свідченням цього є недостатня видимість цих процесів та
непоступовість дій на державному рівні щодо стабілізації кількості
центральних органів виконавчої влади, відсутність прозорості роботи
державних службовців та різноманітні перепони на шляху вільного і
демократичного доступу громадян до їх діяльності. Висока корумпованість
серед держслужбовців стала не правовою, а соціальною проблемою в
державі.
Корумпованість державного апарату, гілок влади вкрай негативно впливає
фактично на всі сторони суспільного життя, насамперед, на діяльність
політичних інститутів країни, стан економічної реформи, правову і
соціальну захищеність громадян, довіру населення до влади.
У будь-якій країні корупція є закономірною реакцією громадян на існуючий
державний устрій, на неспроможність держави забезпечити нормальне
функціонування суспільства. У своєму соціальному розвитку Україна дійшла
до стану, коли корупція стала невід’ємним атрибутом державного
управління, його системним елементом. Така ситуація в Україні стала
можливою переважно внаслідок відсутності політичної та економічної
стратегії формування нового суспільного ладу, позитивних перетворень у
сфері діяльності управлінського апарату, наявності значних залишків
старої командно-адміністративної системи у вигляді надмірно великого
державного управлінського апарату з необгрунтоване широкими
повноваженнями, зокрема розпорядчо-дозвільного змісту, переускладненим,
забюрократизованим та неконтрольованим порядком задоволення нагальних
потреб населення, відсутності чіткої системи надання управлінських
послуг.
Після проголошення незалежності України у сфері державного управління
склалася парадоксальна ситуація: будівництво нової держави почали
здійснювати за допомогою старого державного апарату. Результат очевидний
як з точки зору формування нової політичної системи,
соціально-економічного устрою, так і з точки зору корумпування влади.
Та є ще й інший бік медалі. Це концептуальні вимоги
адміністративно-правової реформи в Україні. Вони передбачають докорінне
реформування системи органів виконавчої влади, зміни в законодавчих
актах “Про державну службу” і “Про боротьбу з корупцією” та ін.
Мета таких адміністративно-правових заходів – створити відповідно до
вимог часу досконалу нормативно-правову базу для кардинального
реформування системи виконавчих органів влади, самої суті та змісту їх
діяльності.
Тому, з огляду на зазначене, слід чітко усвідомити той факт, що без
здійснення системної, науково обгрунтованої адміністративної реформи не
може йтися про досягнення відчутних результатів у сфері протидії
корупції. Реформування системи управління – один із магістральних шляхів
усунення підґрунтя корупції. Між реформою державного управління і
результативністю протидії корупції існує безпосередній причинний
зв’язок. Фрагментарні рішення щодо змін у системі державного апарату,
навіть за умови їх зовнішнього ефекту щодо боротьби з корупцією, у
принципі не можуть змінити ситуацію у цій сфері. Це, зокрема, стосується
утворення і функціонування такої спеціальної антикорупційної структури,
про необхідність якої протягом останніх п’яти років наголошувалося
багато разів і яка окремими державними і політичними діячами
розглядається за “панацею” у боротьбі з корупцією.
У той самий час необхідно зрозуміти, наскільки складним і болючим є цей
процес для влади, адже йдеться про зміну системи управління
суспільством, державного апарату, системи влади. Цим значно пояснюється
та ситуація, яка склалася з реформуванням державного апарату: як
найбільше досягнення у цій сфері з часів проголошення незалежності
зазначається утворення Державної комісії з проведення в Україні
адміністративної реформи і покладення на цю комісію завдання підготовки
Концепції адміністративної реформи. Результати діяльності вказаної
комісії визначатимуться головним чином трьома моментами: 1) політичною
волею керівництва держави щодо реального здійснення адміністративної
реформи; 2) глибиною наукових розробок, які супроводжуватимуть цей
процес; 3) ступенем законодавчого впровадження результатів діяльності
Комісії.
З проведенням адміністративно-правової реформи безпосередньо пов’язане
ще одне надзвичайно важливе питання, що потребує свого вирішення у
контексті антикорупційної діяльності в органах державної влади. Йдеться
про формування ідеології державної служби. Проблема торкається корінних,
глибинних засад державної служби, є надзвичайно актуальною для України –
країни, що втратила (офіційно) комуністичні державні цінності й в якій
невизначеним залишилося питання стосовно системи цінностей державного
службовця. Ця проблема випливає з іншої – з невизначеності сутності
існуючої держави і того, яку державу прагне будувати український народ.
Положення статті 1 Конституції України про те, що Україна є суверенна,
незалежна, демократична, соціальна і правова держава, лише у самих
загальних рисах дає можливість уявити “контури” такої держави. Судячи з
дій і висловлювань політичного керівництва нашої країни, на найвищому
державному рівні відсутнє чітке уявлення того, що ми будуємо і до чого
йдемо.
Діяльність виконавчої влади в нових ринкових умовах пов’язується із
активізацією боротьби з корупцією у самій системі цих органів.
Передбачається створити такі умови протидії корупційним діям, які б
виключали саму можливість протизаконної діяльності певної частини
державних службовців.
Нагальною є назріла проблема стосовно змін акцентів у проведенні
адміністративно-правової реформи в державі. В її основі повинна лежати
безкомпромісна боротьба з таким соціальним злом, як корупція, починаючи
з найвищої ланки органів виконавчої влади і до її низових структур.
У цьому відношенні вихідними концептуальними засадами реформування
органів виконавчої влади є визначення необхідності:
мінімізації втручання держави в особі органів виконавчої влади в
життєдіяльність суспільства, особливо – суб’єктів підприємницької
діяльності;
переорієнтації їх діяльності з суто адміністративно-розпорядчих функцій
на надання управлінських послуг фізичним і юридичним особам, а також
забезпечення дії принципу верховенства права;
збереження (за умов зменшення кількості) за органами виконавчої влади
достатніх важелів управління соціально важливими процесами, коли це
необхідно та виправдано.
Суттєвий вплив на стан боротьби з корупцією в органах виконавчої влади
на думку авторів може відбутися за реалізації другого напряму
реформування системи виконавчої гілки влади. Дійсно, надання
управлінських послуг громадянам і господарюючим суб’єктам є актуальною і
важливою складовою частиною діяльності держави та її органів при
демократичних перетвореннях, що здійснюються сьогодні.
З огляду на це, держава шляхом правового забезпечення сприяє розвитку
системи управлінських послуг, законодавчо закріплює адміністративний та
судовий механізм охорони та захисту прав на такі послуги, під якими
розуміється діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб з виконання обов’язків держави перед
громадянами щодо створення умов для повноцінної реалізації громадянами
своїх прав і свобод.
Чинним законодавством України передбачено надання громадянам органами
виконавчої влади різних видів управлінських послуг. Закон України “Про
підприємництво”, наприклад, передбачає реєстраційні провадження для
суб’єктів підприємницької діяльності, Закон України “Про ліцензування
певних видів господарської діяльності” врегульовує видачу ліцензій на
той чи інший вид господарчої діяльності.
До видів управлінських послуг, які надаються органами виконавчої влади,
відносяться також такі:
видача сертифікатів;
реєстрація і перереєстрація документів громадян;
видача громадянам дублікатів різних документів;
державна реєстрація майнових прав громадян та інших фізичних і юридичних
осіб; видача документів, що засвідчують права громадян і т. ін.
Але при такому масиві управлінських послуг адміністративно-правове
регулювання не передбачає певних організаційно-правових форм їх
реалізації, відповідальності органів виконавчої системи та їх посадових
осіб за неякісне, чи неналежне надання, або за відмову в наданні таких
послуг.
Розробка найближчим часом відповідного механізму надання послуг
громадянам та його чіткої процесуальної регламентації створить реальні
передумови ефективної боротьби з корупцією в державі.
А.А. Кушніренко. Боротьба з корупцією у контексті
адміністративно-правової реформи в Україні. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 6’2002
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
