.

Врахування індивідуальних особливостей осіб, опитуваних в процесі проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на протидію організованій злоч

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
179 1515
Скачать документ

Реферат

на тему:

Врахування індивідуальних особливостей осіб, опитуваних в процесі
проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на протидію
організованій злочинності

Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” підрозділам, що
здійснюють зазначену діяльність, надано право “опитувати осіб за їх
згодою, використовувати їх добровільну допомогу”[1]. Опитування осіб є
важливим елементом багатьох оперативно-розшукових заходів і корисним в
процесі отримання інформації, необхідної для боротьби з організованою
злочинністю. Одна з проблем реалізації цього права полягає у відсутності
жодних гарантій, що особа, яка володіє необхідною інформацією, захоче
розмовляти з оперативним працівником, повно і правдиво відповідати на
його запитання, надавати йому свою допомогу.

Питанням психологічного і правового аспектів реалізації права
оперативних підрозділів на проведення опитувань приділяли увагу такі
науковці, як О.Ф. Долженков, І.П. Козаченко, І.В. Сервецький, В.В.
Матвійчук, Б.І. Бараненко та ін.

На наш погляд, доцільно більш детально розглянути психологічний аспект
згаданого питання, пов’язаний з індивідуальними особливостями осіб,
опитуваних в процесі оперативно-розшукових заходів, спрямованих на
боротьбу з організованою злочинністю.

Однією з головних умов успішного проведення опитування є встановлення
психологічного контакту, а, бажано, й довірчих відносин із
співрозмовниками. Одні й ті самі прийоми та способи встановлення
довірчих відносин при застосуванні їх до різних людей можуть мати різні
і навіть протилежні результати. Тому особливе значення мають знання
індивідуальних особливостей опитуваних осіб.

При спілкуванні з громадянами в процесі опитування слід враховувати такі
особистісні фактори, як: психологічні, соціальні та фізіологічні. Всі
вони тісно пов’язані між собою, однак їх детальне вивчення потребує
окремого розгляду.

До психологічних факторів слід віднести такі необхідні для врахування
під час проведення опитування індивідуальні особливості осіб, як:
темперамент, навіюваність, особливості репрезентативної системи, у тому
числі, особливості слухання, рівень інтелектуального розвитку,
спрямованість особистості.

Слід зауважити, що часто оперативному працівникові досить важко отримати
інформацію про психологічні особливості потенційного співрозмовника. В
процесі бесіди з особою можна зробити спробу визначити її темперамент,
особливості репрезентативної системи. Однак, набагато простіше
заздалегідь врахувати інші фактори, які безпосередньо впливають на
психологічні; зокрема, на психіку впливають вік, стать, наявність певних
захворювань і т. ін.

Класифікація опитуваних осіб за фізіологічними факторами має значення
для вивчення їх впливу на поведінку людини з метою вироблення
особливостей тактики встановлення довірчих відносин саме з конкретною
особою.

Вік – поняття, що характеризує період (тривалість) життя живої істоти.
Відлік віку ведеться від життя до фізичної смерті. Щодо людини існує
декілька періодів її віку – вік немовляти, ранній дитячий вік,
дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, юнацький, зрілий, вік
старості. Вік (у психології) – конкретний, відносно обмежений у часі
ступінь психічного розвитку індивіду та його розвитку як особистості, що
характеризується сукупністю фізіологічних та психологічних змін, не
пов’язаних з розрізненням індивідуальних особливостей [2, с. 85].

Підлітковий вік – етап онтогенетичного розвитку дитини від 11 – 12 до 14
– 15 років. Перехід від дитинства до дорослості становить основний зміст
та головну особливість цього етапу. Підлітковий період вважається
“кризовим”, “критичним”. Така оцінка зумовлена численними якісними
зрушеннями у психіці підлітка. Саме в цьому віці відбуваються інтенсивні
і кардинальні зміни в організмі дитини на шляху біологічної зрілості та
статевого дозрівання. Перебудова нейрогуморальних співвідношень нерідко
є основою загальної неврівноваженості підлітка, дратівливості,
періодичної млявості, апатії. Анатомо-фізіологічні зрушення в організмі
підлітка призводять до психологічних новоутворень: відчуття дорослості,
розвиток інтересу до протилежної статі, пробудження певних романтичних
почуттів. Непідготовленість дитини до виконання нової, специфічної для
підліткового віку системи ролей, як і відсутність необхідної рольової
завантаженості і самостійності (недовіра, надмірна опіка, нехтування
інтересами підлітків), зумовлюють виникнення численних суперечностей у
сфері спілкування. Наслідування певних взірців дорослості, присвоєння
всього популярного, модного значною мірою визначають зміст ціннісних
орієнтацій, загальний напрям формування особистості підлітка, критеріїв
оцінок та самооцінки. Характерними новоутвореннями підліткового віку є
прагнення до самоосвіти та самовиховання, повна визначеність нахилів та
уподобань. Теоретичне опанування дійсності випереджає практичне,
інтенсивно розвиваються уява та фантазія. Для підлітків визначальними
виступають товариські якості – взаємоповага, взаємодопомога, вірність,
вміння берегти таємницю. Відмінною рисою розвитку мислення виступає
вміння оперувати гіпотезами у розв’язанні різноманітних завдань,
інтелектуалізація сприйняття, увага, пам’ять та інші психічні процеси.
Загострена увага до своїх недоліків зберігається упродовж всього
підліткового віку. Проте, у багатьох підлітків рівень домагань
завищений, самооцінка не адекватна; інших осіб вони оцінюють повніше та
правильніше, ніж себе [3, с. 170].

Врахування психологічних особливостей підліткового віку є основою
успішного формування довірчих відносин з підлітками в процесі їх
використання в якості джерел інформації при проведенні опитування.
Зокрема, велике значення має реакція оперативного працівника на прояви
завищеної самооцінки з боку підлітка. Якщо вчасно розпізнати ці прояви
та своїми висловлюваннями, жестами, мімікою показати підлітку, що він
цілком вірно оцінює себе, підкріпити його думку про самого себе, свої
позитивні якості, то можна розраховувати на певну довіру з його боку.

Юнацький вік – період життя та психічного розвитку людини у межах від 14
років до 21. В юнацькому віці відбувається інтенсивний фізіологічний та
психологічний розвиток. Розв’язання багатьох життєвих завдань частіше
залежить від соціальної активності юнака чи дівчини. Завищення оцінок та
домагань, що не можуть бути повністю реалізовані, призводить до
юнацького негативізму та нетерпимості. Зростає соціальна мобільність та
кількість факторів, що позитивно та негативно впливають на розвиток
особи. В юнацькому віці оцінки друзів та однолітків є
найавторитетнішими. Вони є провідними стимуляторами юнацької діяльності.
Активність особи у колі однолітків значно підвищена. Специфічного
значення набувають манери поведінки, жаргон, одяг, які схвалюються або
заперечуються друзями [3, с. 239].

Ці особливості заслуговують на врахування з метою встановлення довірчих
відносин з особами юнацького віку. Зокрема, оперативний працівник має
уникати менторського, повчального тону. Необхідно також бути готовим до
реплік, які не відрізняються коректністю. Покращити відношення до себе
можна, якщо влучно і з гумором відповісти на них, не зачіпаючи гідність
співрозмовника. При викладенні доводів можна робити посилання на
авторитетних для них осіб. Дуже важливе значення має знання оперативним
працівником молодіжних проблем і жаргону.

Зрілий вік, за науковою літературою, продовжується приблизно з 21 до 60
років. Він характеризується сформованістю та сталістю установок,
переконань та мотивів. Зрілість – це сукупний стан високого розвитку
фізіологічних, інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних
параметрів людини. Соціальна зрілість ґрунтується на ідейних
переконаннях, сформованому світогляді і включає в себе оперативне,
вправне й ефективне здійснення практичної діяльності. При опитуванні
осіб зрілого віку слід приділяти особливу увагу обґрунтованості своїх
висловлювань.

Старість – період життя людини, що наступає за зрілістю, стадія
одряхління, послаблення діяльності організму. У цей період для людини
важливо не просто збільшити тривалість прожитих років, а й домогтися
активності фізичних та нервових сил, знаходити у кожному конкретному
випадку соціально корисну та індивідуально значущу справу. В старості
часто спостерігається послаблення активності нервових процесів у корі
головного мозку. У зв’язку з цим оперативному працівникові треба
детально, повільно роз’яснити опитуваному мету свого візиту, у разі
необхідності декілька разів викласти її, терпляче відповідати на всі
запитання співрозмовника.

Стать – сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує
продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі та
чоловічі особини. Чоловікам і жінкам в процесі спеціальної бесіди слід
подавати інформацію з певними відмінностями. Для жінок велике значення
має емоційна сторона того чи іншого явища, взаємовідносини між людьми.
Їх увагу відразу захоплює інформація відносно родини, дітей, побуту,
чоловіків. Жінок цікавлять різні деталі (які чоловікам здаються
дрібницями) та сам процес спілкування. Саме з урахуванням цих
особливостей в процесі проведення опитування слід вести розмову з
жінками.

Чоловіків, напроти, цікавить, перш за все, доказовість, логіка, факти. У
спілкуванні для чоловіків важливим, є результат, сам процес спілкування
їх цікавить мало. Якщо співрозмовник виявляється комунікабельним, може
викликати стан дратівливості. У зв’язку з цим чоловіки переважно є
поганими слухачами. Вони уважно слухають (в середньому) 1 – 2 хвилини,
далі увага значного послаблюється (якщо слухач не зацікавився) [4, с.
82, 84]. Знаючи це, оперативному працівникові при проведенні спеціальної
бесіди якомога можна швидше потрібно зацікавити співбесідника-чоловіка.
Мету візиту і суть питань треба викладати максимально лаконічно,
зрозуміло, послідовно, логічно.

Стан здоров’я людини завжди справляє суттєвий вплив на всі психічні
процеси. Тому він має значення для психологічного контакту з опитуваним.
Більшість захворювань сприяють тому, що протікання процесів сприймання,
пам’яті, уявлення, мислення, мовлення, уваги тощо зазнають змін. Тому
при проведенні опитування слід розрізняти осіб, які є відносно
здоровими, та осіб, які страждають на певні захворювання. Для останніх в
тій чи іншій мірі характерні такі явища: поганий настрій, підвищена
дратівливість. У свою чергу, цих опитуваних можна розділити на різні
види, залежно від того, які саме органи, системи і функції організму
вражені. Найбільшу проблему викликає використання в якості опитуваних
осіб з ураженими органами сприйняття (насамперед, органів слуху), а
також людей з відхиленнями від норми у стані психічного здоров’я. Такі
люди, володіючи оперативно важливою інформацією, часто не піддаються
звичайним прийомам психологічного впливу і своєю поведінкою ускладнюють
збір необхідних відомостей. У таких випадках краще відмовитися від
використання вказаних осіб у якості опитуваних.

Природно, що в процесі проведення опитування не можна достовірно
визначити наявність у опитуваного певних захворювань. Навіть, маючи
медичну освіту, це важко зробити за зовнішніми ознаками. Однак,
ґрунтуючись на своїх спостереженнях за зовнішнім виглядом опитуваного,
його поведінкою, можна висунути припущення щодо стану його здоров’я. До
того ж люди самі часто скаржаться на свої хвороби. Це дає можливість
оперативному працівнику скорегувати свою поведінку відповідним чином.

В роботі з людьми, які страждають на тяжкі соматичні та інші
захворювання, оперативному працівникові з метою встановлення довірчих
відносин слід проявляти емпатію, уважно вислуховувати скарги опитуваного
на стан здоров’я, виказувати співчуття, розуміння. Лише у такому разі
можна розраховувати на плідну співпрацю з опитуваним.

Із психологічними факторами тісно пов’язані також соціальні. Адже умови
життя людини здійснюють постійний безпосередній вплив на її внутрішній
світ. Тому, вивчивши соціальний вплив зовнішнього середовища на людину,
деякою мірою можна прогнозувати її поведінку в конкретних умовах,
зокрема – при проведенні опитування.

До соціальних факторів відносяться: наявність роботи, сімейне, посадове,
матеріальне становище, відношення до певної соціальної групи, місце
проживання і т. ін.

За наявністю роботи опитуваних можна поділити на працюючих та
непрацюючих. Непрацюючих, у свою чергу, можна розділити на безробітних,
пенсіонерів, утриманців та працездатних осіб, які мають джерела
існування, що дозволяють їм не працювати. Позитивним моментом у
встановленні довірчих відносин з непрацюючими є те, що вони, у більшості
випадків, мають у своєму розпорядженні велику кількість часу та нікуди
не поспішають.

Безробітні – працездатні особи, які внаслідок певних обставин не мають
постійного місця роботи. При використанні вказаної категорії осіб у
якості опитуваних бажано враховувати їх можливу зацікавленість в
отриманні роботи як законного джерела існування та використовувати це
при розмови. Такі люди, як правило, не задоволенні діяльністю владних
структур, часто страждають від відчуття надмірної тривожності.

Пенсіонерам часто притаманний дефіцит спілкування, що при проведенні
опитування служить на користь оперативному працівникові.

Утриманцям, як правило, притаманне почуття вимушеної залежності від
інших, тому вони часто відчувають загострену потребу у самоствердженні,
почутті власної значимості.

Особливою категорією непрацюючих являються особи, які не працюють
принципово (зневажливе ставлення до праці, розгульний, кримінальний
спосіб життя) або у зв’язку з наявністю у них інших джерел існування (у
тому числі злочинних). При використанні таких осіб у якості опитуваних
обов’язково треба враховувати їх психологічні установки та спрямованість
особистості.

При опитуванні працюючих осіб часто можна зіткнутись з такими факторами,
як дефіцит часу, стомленість, зайнятість своїми справами. Для
нейтралізації цих факторів особливу увагу слід приділяти подоланню
мотиваційного бар’єру, з самого початку бесіди викликати зацікавленість
опитуваного у продовженні розмови. В роботі з працюючими особами слід
враховувати можливість професійної деформації психіки під впливом роботи
на певному місці.

При проведенні опитування слід враховувати те, що матеріальне становище
особи так чи інакше відбивається на її психіці, впливає на її
емоційно-вольову діяльність. Найбільш умовно можна розділити осіб на
таких, що забезпечені задовільно та незадовільно. Особи з незадовільною
матеріальною забезпеченістю, як правило, у своїх діях керуються
прагненням до покращення матеріального становища, їх думки зайняті
пошуком шляхів для знаходження засобів до існування. Такі опитуванні
можуть стати дуже корисними при проведенні опитувань з метою збору
інформації про спосіб життя та джерела доходів забезпечених громадян,
якщо викликати у цих опитуваних почуття заздрощів. І взагалі, практика
проведення опитувань засвідчує, що малозабезпечені особи набагато легше
ідуть на контакт з оперативним працівником.

Найбільш важким є встановлення довірчих відносин з тими особами, які
мають стабільні та високі прибутки, володіють значними сумами грошових
коштів. Останні здебільшого поводяться вкрай обережно, остерігаються
обману, ретельно аналізують інформацію, яка до них надходить. Однак, це
зовсім не означає, що встановлення довірчих стосунків з такими особами є
неможливим. Дуже багато залежить від обраної тактики, знань, вмінь та
навичок оперативного працівника.

Таким чином, під час реалізації свого права на опитування, для
ефективності виконання завдань з протидії організованій злочинності
оперативні працівники повинні враховувати такі фізіологічні та соціальні
індивідуальні особливості опитуваних осіб. Зокрема, це вік, стать, стан
здоров’я, сімейний стан, матеріальне становище, наявність роботи,
соціальний статус. Крім фізіологічних та соціальних особливостей
опитуваних бажано також враховувати і психологічні – темперамент,
навіюваність, особливості сприйняття і т. ін.

 

Список використаних джерел

1. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого
1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст.
303; Офіц. вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1434; № 32. – Ст. 1690.

2. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком (психология
манипулирования). – Минск.: Харвест, 2001. – 848 с.

3. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г.
Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.

4. Психологічний словник / Під ред. В.І. Войтка. – К.: Наук. думка,
1989. – 215 c.

М.Л. Грібов. Врахування індивідуальних особливостей осіб, опитуваних в
процесі проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на
протидію організованій злочинності. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 13’2006.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020