Реферат
на тему:
Деякі особливості кваліфікації та розслідування контрабанди, вчиненої у
формах співучасті
Розповсюдження контрабанди підриває економіку держави, завдає шкоди
національній безпеці та здоров’ю людей. Крім цього, даний вид злочинів
нерідко створює умови для вчинення різних протиправних дій. Зокрема,
контрабанда зброї, радіоактивних й деяких видів небезпечних речовин може
полегшувати злочинцям вчинення бандитизму, терористичних актів, інших
тяжких та особливо тяжких злочинів. Створені контрабандистами канали
переміщення також можуть бути використані для розвідувальної й підривної
діяльності проти України. Застосування методу контент-аналізу протягом
липня-вересня 2004 року до висвітлення контрабанди періодичними
виданнями України в цілому дозволяє відзначити розуміння суспільством
шкідливих наслідків цього злочину і нагальну потребу боротьби з ним.
У недалекому минулому, в умовах панування адміністративно-командної
системи, суворого прикордонного й митного контролю вчинення даного
злочину в організованих формах взагалі було винятком. Тому ці форми
контрабандних дій залишились недостатньо розробленими в наукових
джерелах. Сьогодні ж, в умовах жорсткого розподілу рівня і сфер впливу у
злочинному середовищі, спостерігається тенденція до збільшення випадків
вчинення контрабанди в організованих формах, у тому числі за участю
окремих співробітників митних та правоохоронних органів.
Найчастіше вчинення контрабанди набуває форм організованої злочинної
діяльності при переміщенні значних обсягів товарів, які користуються
підвищеним попитом у населення (в тому числі акцизної групи), культурних
цінностей, радіоактивних речовин, зброї й особливо наркотиків. У
середньому кількість осіб, які є співучасниками цього злочину, налічує
від 3 до 5 осіб. Переважає вчинення контрабанди за попередньою змовою
групою осіб, що складає близько 90 % від загальної кількості
контрабанди, вчиненої у різних формах співучасті. У 85 відсотках – це
групи з кількістю членів 2–3 особи, у 12 % – від 3 до 5 осіб, і лише у 3
% – більше 6 осіб. Проте, є усі підстави стверджувати, що переважна
частина контрабанди, що вчинена в більш небезпечних організованих
формах, має латентний характер. Досить красномовним підтвердженням
цьому, наприклад, є такий факт. Під час слідства лише по одній
кримінальній справі щодо замаху 2 жовтня 1999 р. на життя народних
депутатів України Н.М. Вітренко, В.Р. Марченка, М.А. Лимаря виявлені
окремі види зброї та боєприпасів контрабандного походження, які у кілька
разів перевищують річний показник з виявлення аналогічних предметів
усіма митними органами держави.
На жаль, не зважаючи на значний досвід правоохоронних органів держави з
виявлення й розслідування контрабанди, вчиненої у різних формах
співучасті, сьогодні існують складнощі у створенні достатньої доказової
бази для притягнення членів вказаних організованих груп до кримінальної
відповідальності. З огляду на вищезазначене, перед криміналістичною
наукою, оперативною та слідчою практикою органів досудового
розслідування стоїть важливе завдання науковообгрунтованої розробки,
впровадження, постійного вдосконалення й використання не тільки родових
криміналістичних характеристик організованої злочинності, але й
криміналістичних характеристик окремих видів злочинів, що вчинені у
різних формах співучасті, зокрема, контрабанди. Відомості цих
характеристик (альтернативу яким інколи бачать у механізмі злочину), як
справедливо вважають Р.С. Бєлкін, І.Е. Биховський, В.К. Лисиченко [1] та
інші вчені, матимуть суттєве значення для формування оперативних й
слідчих версій; конкретизації обставин, які підлягають встановленню й
доказуванню у даній категорії справ; проведення першочергових і
подальших слідчих дій, окремих оперативно-розшукових заходів,
використання загальнодержавної та міждержавних баз криміналістичної
інформації і т. ін.
Необхідною умовою якісного розслідування контрабанди, вчиненої у
співучасті, насамперед, є правильна кваліфікація скоєного. Без цього
неможливо уявити цілеспрямоване документування ознак злочину в ході
оперативно-розшукової діяльності, якісне планування розслідування та
проведення окремих слідчих дій, своєчасне подолання протидії слідству і
т. ін. Юристу необхідно чітко уявляти зміст базових правових термінів,
пов’язаних із формами співучасті при вчиненні контрабанди, які
накладають специфічний відбиток як на обставини, що підлягають
доказуванню, так і на розслідування справ даної категорії.
Так, у частині 2 статті 201 КК “Контрабанда” та у ч. 2 ст. 305
“Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
прекурсорів” вчинення даних злочинів “за попередньою змовою групою
осіб”, а у ч. 3 ст. 305 КК вчинення злочину “організованою групою”
визначено як кваліфікуючу обставину, що обтяжує відповідальність винних
осіб. Ці форми співучасті передбачають прямий умисел винних, послідовно
підвищують суспільну небезпеку вчиненого, внаслідок чого контрабанда
(ст. 201, 305 КК) відповідно до п. 4, 5 ст. 12 КК “Класифікація
злочинів” із категорії “тяжких” переходить до категорії “особливо
тяжких” злочинів.
Вказані кваліфіковані форми співучасті відповідно до п. 2 ст. 67 КК
формально визначені серед обставин, які обтяжують покарання. Вони
вказані у відповідних статтях Кримінального кодексу, згідно з ч. 4 ст.
67 КК при їх наявності у конкретних справах про контрабанду не повинні
враховуватись як обставини, що обтяжують покарання, а підлягають
обов’язковому врахуванню при дослідженні події контрабанди, винності та
мотивів обвинувачених. Змістовне тлумачення вказаних кваліфікуючих ознак
контрабанди у кримінальному праві має не тільки вирішальне значення для
їх використання у кримінальному процесі, але відіграє суттєву роль в
організації цілеспрямованих оперативно-розшукових заходів, ефективній
організації розслідування і т. ін.
Слід зазначити, що невстановлення конкретних ознак форм співучасті до
порушення кримінальної справи про контрабанду (зокрема, під час
оперативно-розшукової діяльності) не означатиме відсутності законних
підстав її порушення. Але при цьому, як свідчить аналіз доступної
слідчої і судової практики, практично унеможливлюється подальше
достовірне й повне встановлення зазначених ознак. Невстановлення або ж
неправильна оцінка зазначених кваліфікуючих ознак контрабанди буде
означати порушення принципу всебічного, повного та об’єктивного
дослідження обставин справи (ст. 22 КПК), що вимагатиме їх нового
дослідження. Недарма у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду
України “Про судову практику в справах про контрабанду” № 2 від 26
лютого 1999р. вказано: “Якщо в постанові про притягнення як
обвинуваченого та в обвинувальному висновку наведено не всі ознаки
контрабанди, які мали місце в конкретному випадку, справа підлягає
поверненню на додаткове розслідування”.
Згідно із загальною теорією кваліфікації злочинів при кваліфікації
контрабанди, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, спочатку
встановлюється форма спільної злочинної діяльності, а потім дається
оцінка ролі кожної особи-учасника даного злочину, визначаються умови й
межі її кримінальної відповідальності. Якщо контрабанду вчинено
організованою групою, то, крім обставин вказаних вище, необхідно
встановити й факт існування групи, а також те, що вона має характер
організованої. При цьому у даних формах співучасті дії кожного
співучасника розглядаються як співвиконавство незалежно від ролі, яку
кожний з них фактично виконував [2].
У такому ж порядку здійснюють кримінально-правову оцінку матеріалів
(результатів) оперативно-розшукових справ вказаної категорії, яку в
літературі ще називають кримінально-правовою, що має характер
попередньої, або “неофіційної” кваліфікації, і фіксується у відповідному
документі оперативної справи як підсумок перевірки інформації
сигнального характеру обґрунтування наявності підстав заведення
(припинення) оперативно-розшукових справ і т. ін. Це дозволяє
розмежувати ознаки злочину від ознак іншого виду правопорушення.
Наприклад, при оцінці ознак переміщення предметів через митний кордон
України вона необхідна для розмежування факту порушення митних правил
від вчинення контрабанди.
Значущу роль у доказуванні контрабанди, вчиненої в організованих формах,
відіграють негласні оперативно-розшукові заходи. І навряд чи є доцільним
зосереджувати головну увагу на контрабанді, що скоєна у формах
співучасті кілька років тому, порушуючи справи “за фактом”, успішна
перспектива розслідування яких представляється маловірогідною. В цілому
боротьба з організованою злочинністю традиційно-поліцейськими методами є
неефективною, оскільки правоохоронні органи переважно будують свою
оперативну і слідчу діяльність від факту злочину до злочинця. А ця
діяльність має спиратися на методи спеціальних служб розвідки і
контррозвідки, тобто йти у попереджувальному режимі – від учасників
групи до викриття злочинів, шляхом створення агентурних позицій,
негласного оперативного проникнення в надбудову групи, її подальшої
оперативної розробки і т. ін.
Треба відзначити певну недосконалість нормативної регламентації окремих
ознак контрабанди, що ускладнює кваліфікацію цього злочину, водночас
надаючи можливість злочинцям та “їх адвокатам” використати це як
протидію слідству. Відомо, наприклад, що у випадках, коли у конкретних
справах про контрабанду наявна складна співучасть, тобто співучасть з
розподілом ролей, як, наприклад, в організованій групі, то в описовій
частині відповідного процесуального документу мають бути відображеними
фактичні дії конкретних співучасників (виконавців, організаторів,
підбурювачів, посібників вчинення контрабанди). Водночас підлягає
доведенню через доказ відповідні кримінально-правові ознаки видів
співучасників (ст. 27 КК). Відповідальність цих співучасників згідно з
вимогами ст. 30 КК “Кримінальна відповідальність організаторів та
учасників організованої групи чи злочинної організації”, настає за
злочин, у підготовці або вчиненні якого вони брали участь, незалежно від
тієї ролі, яку виконував кожен із них.
Проте, спроба безпосереднього застосування даного правила по відношенню
до контрабанди зустрічає певні складнощі. Не виникає питань, скажімо, із
кваліфікації дій членів організованої групи, яки вчинили контрабанду
наркотиків. За наведеним вище порядком ці дії слід кваліфікувати за ч. 3
ст. 305 КК, де прямо передбачена дана форма співучасті як кваліфікуюча
ознака. Але цього, на жаль, не зроблено щодо ст. 201 КК, в якій (ч. 2)
згадується лише така форма співучасті, як “за попередньою змовою групою
осіб”. Законодавець чомусь у новому КК (редакції 2001 р.) не згадує
“організовану групу” і серед обставин, які обтяжують покарання (ст. 67
КК). За цих обставин, на думку автора, якщо контрабанда (ст. 201 КК)
вчинена у складі організованої групи, то дії співучасників доцільно
кваліфікувати все-таки за ч. 2 ст. 201 КК, що більш відповідає
суспільній небезпеці вчиненого. Якщо у досягненні злочинного результату
членам такої групи сприяла стороння для групи особа (скажімо, обіцяла
приховати злочин), то відповідно до ч. 2 ст. 29 КК її дії слід
кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 201 КК.
Характеризуючи протиправність дій при контрабанді, слід виходити з того,
що у диспозиції ст. 201, 305 КК України передбачені лише два види
незаконного переміщення предметів і речовин через митний кордон України
– із приховуванням від митного контролю та поза митним контролем, але не
визначені конкретні способи, типові для кожного з них. Тому диспозиції
цих статей КК України відносно способів вчинення контрабанди належить
розглядати як бланкетні та застосування пов’язувати, відповідно, зі ст.
352 (Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України
з приховуванням від митного контролю) та ст. 351 (Дії, спрямовані на
переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України
поза митним контролем) Митного кодексу України редакції 2002 р.) (далі –
МК).
На наш погляд, вже сама назва видів і способів незаконного переміщення у
новому МК (2002 р.) не можна визнати вдалими. Ці визначення явно
програють за точністю юридичних термінів, у порівнянні із МК (1991 р.),
що негативно позначиться на практиці розслідування й доказування. Так, і
у статтях 351 та 352 МК (2002 р.) вказані види й способи переміщення
пов’язані по суті лише з двома різновидами предметів контрабанди,
визначених у ст. 201 і 305 КК – товарами та транспортними засобами.
Відразу ж виникає питання: “А які ж тоді способи незаконного переміщення
стосуються інших різновидів предметів контрабанди, скажімо, культурних
цінностей, зброї, наркотичних засобів, що не входять до названих у ст.
351, 352 МК груп предметів. Чому в такому разі ці способи не визначені
окремо?” У такій ситуації бланкетний характер складу контрабанди з
одного боку, та неприпустимість особистого трактування норм
кримінального закону і застосовування їх за аналогією (ст. 19, 62, 129
Конституції України). З іншого, – створює правозастосовцям значні
труднощі при кваліфікації і доказуванні способів контрабанди, які не
стосуються товарів та транспортних засобів [3].
Практичний інтерес представляє і розгляд особливостей кваліфікації дій
виконавця (співвиконавця) такого нового способу вчинення незаконного
переміщення предметів поза митним контролем, як “з незаконним
звільненням від митного контролю” (ст. 351 МК 2002 р.). В законі не
сказано, хто може бути суб’єктом вчинення цього способу контрабанди.
Однак, представляється зрозумілим, що цей спосіб контрабанди можуть
вчинити лише певні службові особи – співробітники митниці або, в окремих
випадках, прикордонних військ України, які наділені правом здійснювати
пропуск через митний кордон (державний кордон) України. При вчиненні
контрабанди ці службові особи умисно, як правило у змові із
контрабандистами, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах,
або в інтересах третіх осіб використовують владу і своє службове
становище для незаконного звільнення переміщуваних предметів від митного
контролю, тобто діють усупереч інтересам служби з метою вчинення
контрабанди і повинні розглядатися як співвиконавці контрабанди.
Тобто, при цьому способі закон припускає наявність спеціального суб’єкта
вчинення контрабанди. Згідно з частиною 2 статті 18 КК, крім
обов’язкових загальних ознак суб’єкта контрабанди, при вказаному способі
вчинення даного злочину необхідно встановлювати наявність у відповідного
суб’єкта додаткових спеціальних ознак (службове становище, виконання на
час вчинення контрабанди відповідних службових обов’язків у конкретному
пункті пропуску чи підрозділі, компетентність і т. ін.).
Поряд з контрабандою, формально в діях цих осіб простежуються ознаки
зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК; згідно з ч. 3
ст. 12 КК – це злочин середньої тяжкості). Але дане протиправне діяння
саме є способом вчинення контрабанди і повністю охоплюється складом
цього злочину (згідно з ч. 4, 5 ст. 12 КК контрабанда – це тяжкий, або
особливо тяжкий злочин), а тому не потребує додаткової кваліфікації за
ст. 364 КК. Отже, в цьому разі не можна говорити про ідеальну сукупність
злочинів, тобто вчинення внаслідок одної дії контрабанди і зловживання
владою. Як справедливо зазначав з цього приводу С.А. Тарарухін, в
ситуації, коли один склад злочину є формою, способом, засобом або
наслідком вчинення іншого, більш небезпечного злочину, сукупність
злочинів виключається [2].
Якщо незаконне звільнення від митного контролю відбулось за неналежного
виконання службовою особою своїх службових обов’язків, за відсутності
умислу щодо вчинення контрабанди, то у цьому разі, звичайно, в діях цієї
особи відсутній склад контрабанди і необхідно вирішувати питання щодо
притягнення її до відповідальності за ознаками злочину, передбаченого
ст. 367 КК (Службова недбалість).
Водночас, на нашу думку, співвиконавцями, а в окремих випадках і
виконавцями зазначеного способу можуть виступати не лише вказані
посадові особи митного органу, але й сторонні особи. Так, по одній з
кримінальних справ встановлено співробітників регіонального органу
податкової адміністрації, які перебували у злочинній змові з одним із
контрабандистів. За розробленою ними схемою вказана особа вночі ввезла
товари на митний пункт пропуску. Зазначені податківці зустріли
контрабандиста у зоні митного контролю і надали митникам фіктивні
документи, згідно з якими вантаж нібито затримувався і мав бути
доставлений ними до податкового органу. Через кілька кілометрів від
пункту митного пропуску до кількох мікроавтобусів з товаром під’їхала
вантажне авто, в яке перевантажували товар. Злочинці були затримані. У
наведеному випадку митники, по суті, незаконно звільнили товар від
митного контролю. Але чи будуть вони співучасниками злочину?
У вирішенні цього питання слід виходити з того, чи усвідомлювали митники
злочинний характер вимоги податківців. Виконавець має оцінити отриману
вимогу з боку наявності її злочинності чи незлочинності. Злочинний наказ
не підлягає обов’язковому виконанню (ст. 60 Конституції України). У
частині 3 статті 41 КК зазначено, що не підлягає кримінальній
відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ
або розпорядження. Але, наприклад, якщо інспектор митного пункту
пропуску, усвідомлюючи, що ці вимоги є злочинними, або за обставинами
справи повинний і мав змогу це усвідомлювати, все-таки їх виконає, то у
відповідності з вимогами ч. 4 ст. 41 КК він стає співвиконавцем
контрабанди з непрямим умислом. Іншими співвиконавцями контрабанди
будуть ті самі “податківці”, незважаючи на те, що вони не є спеціальними
суб’єктами цього злочину.
Якщо інспектор митного пункту пропуску не усвідомлював і не мав змоги
усвідомлювати злочинного характеру вказаної вимоги, то за діяння, яке
вчинене з метою виконання такої вимоги, відповідальності підлягає лише
особа, що висунула цю злочинну вимогу. У цьому разі діє так зване
опосередковане заподіяння. Особа, яка за таких умов безпосередньо
виконала спосіб вчинення контрабанди (митник), вважається не суб’єктом,
а своєрідним знаряддям в руках того, хто висунув злочинну вимогу, а сама
ця особа (особи), у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 27 КК розглядається
(-ються) як виконавець (-ці) даного способу контрабанди.
Підсумовуючи викладене доходимо нижченаведених висновків.
1. Контрабанда, що вчинюється в організованих формах, як правило, має
характер тривалої і професійної злочинної діяльності. У розслідуванні
такого злочину, особливо вчинюваного вже довгий час у формі так званої
“безхазяйної контрабанди”, виключну роль відіграє використання
можливостей оперативно-розшукової діяльності. Тому більш ефективним
вбачається не порушувати кримінальних справ за фактом, а зосередити
пріоритетну увагу на оперативній розробці групи осіб, що можуть бути
причетними до вказаних злочинів та готують вчинення нової контрабанди.
Доцільно реалізовувати оперативно-розшукові справи порушенням
кримінальних справ з одночасним затриманням її членів з предметами
контрабанди при спробі вчинити контрабанду, або безпосередньо після
цього.
2. Передбачити у диспозиції ст. 201 КК України таку кваліфікуючу ознаку,
як вчинення контрабанди організованою групою.
3. Потребують більш чіткого визначення способи вчинення контрабанди у
ст. 351, 352 Митного кодексу України 2002 р. Ними, зокрема, мають
охоплюватись усі предмети контрабанди, передбачені у ст. 201, 305
Кримінального кодексу України, а не лише якісь з них.
4. В окремих випадках співвиконавцями такого нового способу вчинення
незаконного переміщення предметів поза митним контролем (контрабанди),
як “з незаконним звільненням від митного контролю”, крім спеціальних,
також можуть виступати і загальні суб’єкти контрабанди.
Список використаних джерел
1. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое
слово в науке // Соц. законность. – 1987. – № 9; Белкин Р.С. Курс
криминалистики. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3 – С. 316; Біленчук П.Д.,
Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика. – 2-ге вид., випр.
і доп.: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.
2. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной
практике. – К., 1995. – С. 76–80.
3. Костін М.І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на
досудовому слідстві. – К., 2003. – С. 43–44.
М.І. Костін. Деякі особливості кваліфікації та розслідування
контрабанди, вчиненої у формах співучасті. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 9’2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
