Реферат
на тему:
Досвід роботи Італії та Німеччини щодо забезпечення безпеки осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві
У боротьбі зі злочинністю, передусім організованою, важливе значення
має забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві.
Останнім часом в умовах активізації злочинного світу питання захисту
учасників кримінального процесу від фізичного та психологічного впливу
набули особливої актуальності не тільки в розвинених країнах Європи,
також і Україні, стали реальною потребою для суспільства незалежно від
рівня його економічного розвитку та соціальної забезпеченості.
Зростання злочинних проявів у сфері корупції, організованої злочинності,
наркобізнесу, торгівлі людьми, посягань на життя і здоров’я громадян
призвели до того, що особи, які висловлюють бажання надавати допомогу
правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, нерідко самі стають
жертвами помсти з боку злочинців. Саме тому широко розповсюджені випадки
відмови свідків та потерпілих від своїх свідчень, зміни і дачі завідомо
неправдивих показань на користь обвинувачених або підсудних.
Залишаючись незахищеними перед реальною загрозою, вони вимушені йти на
угоду зі своєю совістю, віддавати переваги збереженню власного життя,
членів своєї сім’ї, рідних і близьких.
Практика свідчить, що як ніколи раніше, в на сьогодні притягнення
злочинця до відповідальності безпосередньо ставиться в залежність від
повноти та об’єктивності свідчень, а також від надійності захисту
учасників кримінального процесу від фізичної розправи з боку самих
злочинців та їх оточення.
Невипадково, що у злочинних угрупованнях, які відрізняються особливою
жорстокістю зухвалістю та дисципліною, знаходиться все менше осіб, які
мають бажання співпрацювати з правоохоронними органами у зборі
інформації про вчинені злочини. Тому працівники правоохоронних органів,
прокуратури та судів у першу чергу повинні бути зацікавленими у
забезпеченні учасникам кримінального судочинства надійної безпеки з тим,
щоб створити сприятливу обстановку для дачі ними правдивих показань.
Останнім часом системою кримінального правосуддя багатьох країн
розроблені різні програми, що забезпечують захист, а також надання
моральної та матеріальної допомоги потерпілим та свідкам.
Такі програми ефективно застосовуються у Сполучених Штатах Америки,
Великобританії, Італії, Німеччині та інших державах.
Правоохоронні органи традиційно приділяли основну увагу особи злочинця,
часто ігноруючи труднощі, з якими в ході досудового слідства або
судового розгляду стикаються потерпілі та свідки.
Між тим, програми захисту учасників кримінального процесу є ефективним
інструментом у боротьбі з найбільш небезпечними злочинами.
Особливо багатий досвід у галузі захисту учасників кримінального
судочинства має Італія, навіть з урахуванням того, що повний обсяг
законодавчих актів у сфері співробітництва із судовими органами почав
діяти лише з 1991 р. Переважна більшість громадян, до яких
застосовуються заходи безпеки, – це особи, які перебувають під слідством
за скоєні злочини та ті, що перебувають у місцях позбавлення волі.
Будь-яка правова система, як й італійська, передбачає можливість
пом’якшення кримінального покарання з урахуванням особливих обставин.
Правомірним є пом’якшення покарання з урахуванням такої поведінки
підсудного, яке свідчить про те, що він розірвав стосунки зі злочинним
середовищем.
Головна причина, що спонукала Парламент Італії прийняти особливі
нормативно-правові акти по відношенню осіб – колишніх членів
організованих злочинних угруповань, що співпрацюють з правоохоронними
органами, пов’язана з постійно зростаючим впливом організацій типу
“мафія”, відомих під загальною назвою “Коза Ностра”.
Багато злочинних угруповань, що діяли на півдні Італії протягом багатьох
років, змушували людей боятися насильства, не даючи можливості займатися
своєю справою, або висловлювати свої політичні погляди. Таке насильство
обумовило скоєння великої кількості тяжких злочинів. Злочинні
угруповання “Коза Ностра” крім того, що просто мали значний вплив у
різноманітних сферах громадського життя, корумпували багатьох державних
службовців, вчинили велику кількісні вбивств прокурорів, суддів,
поліцейських, політиків і навіть простих громадян тільки за те, що вони
намагалися обмежити вплив злочинних організацій та жити в мирі й
злагоді.
На сьогодні існує можливість зруйнувати такі злочинні співтовариства
зсередини за допомогою інформації про них від їх членів; тільки у такий
спосіб можливо встановити керівників та їх пособників, а також –
механізм і способи “відмивання” прибутків, отриманих злочинним шляхом.
Оскільки ці злочинні організації спроможні мститися свідкам, виникла
необхідність забезпечити цим особам правовий захист. Одночасно необхідно
створити й умови, що спонукають громадян сприяти правосуддю. Допомога
колишніх керівників злочинних груп має позитивний ефект: з одного боку,
скорочується кількість учасників злочинної організації, з іншого – у
слідства з’являється можливість встановити інших учасників групи, а
також виявити скоєні ними злочини.
Значення такої системи заходів полягає в тому, що вона руйнує завісу
таємності, тобто основу діяльності таких злочинних організацій, як “Коза
Ностра”. Звичайне розслідування із застосуванням засобів електронного
або візуального спостереження, прослуховування телефонних розмов (з
дозволу суду терміном до 15 днів, “Коза Ностра” – до 40 днів), є
недостатньо ефективним для отримання вагомих доказів, тоді як при
поєднанні звичайних слідчих дій з інформацією, наданою особою, яка
співробітничає з правосуддям, досягається найбільший ефект.
Таким чином, після того, як були схвалені деякі заходи заохочення до
співробітництва з правосуддям у галузі законодавства щодо боротьби з
обігом наркотиків, контрабандою цигарок і викраденням людей, у 1991 році
Італійським Парламентом під тиском суддів і прокурорів вперше були
прийняті основи законодавства про захист свідків (підзахисних), які
піддаються ризику з показаннями, що даються ними, а потім законодавче
визначені і спеціальні пом’якшуючі провину обставини стосовно
осіб-учасників злочинних організацій, які співпрацюють зі слідством.
У той самий час у якості обставини, що обтяжує вину, була визнана участь
винуватої особи в діяльності злочинної організації або сприяння такій
організації.
Ці елементарні заходи виявилися корисними та дієвими в боротьбі з
організованою злочинністю в Італії.
Особливе значення під час визначення пом’якшуючих обставин мають вчинки
особи, що співпрацює, які спрямовані на припинення подальшої злочинної
діяльності. Значна увага приділяється достовірним відомостям про
обставини вчинення злочинів, або повідомлення про них.
Італійська судова практика і досвід останніх років показали, що допомога
осіб, які співпрацюють з правосуддям, часто виявляється вирішальною для
встановлення і затримання злочинців.
Всі ці умови, подані до суду належним чином, дозволяють йому встановити
підстави і ступінь пом’якшення покарання.
Для вже засуджених осіб італійське законодавство передбачає ряд
різноманітних пільг у будь-який з періодів відбування покарання.
Наприклад, під час співробітництва з органами правосуддя припускається
можливість виправних робіт за межами виправної установи, а також –
можливість короткострокової відпустки з в’язниці, або інші привілеї.
Можливим є застосування дострокового звільнення і передача на поруки
соціальним службам та громадським організаціям; особа також може бути
звільнена і переведена під домашній арешт; можуть також застосовуватися
особливі пільгові умови утримання у в’язниці, наприклад, перебування у
в’язниці лише протягом нічного часу.
Відповідно до італійського законодавства в усіх цих випадках необхідно
одержати дозвіл прокурора, що веде розслідування, а також – дозвіл
Центральної національної комісії, яка приймає рішення про те, чи
підлягає дана особа включенню до спеціальної програми захисту, чи ні.
Залежно від конкретних небезпечних обставин, в яких опиняється особа,
італійське законодавство надає різноманітні види захисту та допомоги.
Звичайною мірою є спостереження за будинками співпрацюючих осіб, яке
поліція може проводити кожного дня у рамках повної “спеціальної програми
захисту”, що є найвищою і найбільш виразною формою забезпечення захисту
для осіб, що співпрацюють з правосуддям.
Центральна національна комісія на підставі відомостей, наданих поліцією
і прокуратурою, визначає небезпеку, яка погрожує співпрацюючим з
правосуддям особам, констатує причини для надання їм “спеціальної
програми захисту” та оцінює значимість і важливість показань, отриманих
від осіб, які потребують захисту.
До винесення Центральною національною комісією рішення можливе надання
особі термінових заходів захисту, що містять:
нове конспіративне і безпечне місце проживання для особи, що співпрацює,
та для її сім’ї;
збройний супровід під час пересування;
періодична фінансова підтримка.
На цих первинних етапах також можливо надати особі документи прикриття,
що засвідчують її, для одержання роботи і медичної допомоги, а також –
можливість відвідувати школу та інші навчальні заклади.
Центральна національна комісія запитує рішення всіх правоохоронних
органів, до діяльності яких мають відношення дані, що містяться в заявах
і показаннях особи, що співпрацює, а також – рішення Національного
управління по боротьбі з мафією, що координує діяльність з розслідування
такого виду злочинів.
Після реальної перевірки всіх фактів і обставин Центральна національна
комісія вирішує питання про включення особи до спеціальної програми
захисту.
Спеціальна програма захисту містить такі заходи:
розміщення співпрацюючої особи у безпечному місці;
збройний супровід під час її пересування;
щомісячну допомогу, що залежить від кількості членів сім’ї і відповідає
середньому прожитковому мінімуму, або попередньому рівню життя до
включення у програму;
державну медичну допомогу;
за необхідності – надання нових документів, що засвідчують особу для
членів усієї сім’ї.
Основною умовою включення особи до програми захисту є те, що вона
повинна говорити правду і тільки правду.
Особа, що співпрацює з правосуддям, підписує угоду, що її зобов’язує:
являтися за будь-яким офіційним проханням судових органів;
не починати дії, що припускають необґрунтований ризик і не афішувати
свої нові документи;
не спілкуватися з пресою;
інформувати Центральне управління захисту про своє пересування
Центральне управління захисту є спеціальним загальнодержавним органом,
підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ Італійської Республіки,
яке має територіальні підрозділи в усіх районах країни. Його завданням є
забезпечення інтересів осіб, що співпрацюють із правосуддям (будь-яка
інформація щодо його діяльності та територіальних підрозділів на місцях
надається лише за письмовою згодою керівника цього Управління).
Захист суддів, які розглядають справи про злочини, скоєні мафією,
надаються лише у виключних випадках. До них застосовуються такі заходи:
збройний супровід у броньованих автомобілях під час пересування (для
цього застосовуються два автомобілі, в кожному з яких перебуває від 3 до
5 поліцейських або карабінерів);
розміщення у безпечному місці.
Щорічно в Італійській Республіці до програми захисту залучається понад
100 осіб (протягом 2000–2002 pp. включення до програми захисту суддів не
було).
Охорона приміщень судів в Італійські Республіці здійснюється
підрозділами карабінерів цілодобово.
Програми захисту свідків поліцією в Німеччині застосовуються вже
протягом 10 років. На сьогодні служби з питань захисту свідків, утворені
як на федеральному рівні, так і в кожній окремій землі, утворюють ядро
системи захисту свідків. Маючи значну матеріальну підтримку і повну
укомплектованість особовим складом, ці служби працюють для забезпечення
постійної безпеки свідків, включених до програми захисту. Таким чином
було вирішено питання співробітництва свідків з органами, що здійснюють
кримінальне судочинство.
Здійснення заходів щодо захисту свідків, яким погрожує небезпека, є
обов’язком поліції. У 1988 році підрозділом кримінальної поліції (“AG
Кriро”) розроблено Концепцію щодо захисту свідків, у якій сформовані
конкретні цілі й засоби, необхідні для створення і функціонування
організацій, що здійснюють захист свідків.
Крім забезпечення безпеки для життя або фізичної недоторканності особи,
цілями заходів щодо захисту свідків є забезпечення ефективного
правосуддя, можливість давати показання, не побоюючись погроз і спроб
залякування, а також – підтримка стійкого психологічного стану свідка.
До злочинів, у справах про які в обов’язковому порядку повинні бути
застосовані заходи захисту свідків, відносяться тяжкі злочини та
злочини, що караються стратою, включаючи терористичні акти і
насильницькі злочини, а також злочини, скоєні організованою групою.
Існує також цілий ряд вимог, запропонованих до реалізації програм
захисту свідків:
добровільна участь свідків у програмі захисту;
здійснення на регулярній основі контролю за дотриманням сторонами
укладених домовленостей;
заходи щодо захисту не повинні призводити до поліпшення матеріального
положення особи, яку захищають;
відносно всіх здійснюваних заходів повинен бути забезпечений режим
повної конспірації [1].
Що стосується нашої країни, то слід відмітити, що Україна була першою з
країн СНД, де питанню захисту осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, було приділено значну увагу. Так, у 1993 році з’явилися
закони України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві” [2] та “Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів” [3].
Аналіз чинного законодавства про державне забезпечення безпеки суб’єктів
кримінального судочинства свідчить, що створена в Україні нормативна
база для регулювання даних відносин хоч і охоплює весь їх спектр, але
потребує певного удосконалення і розвитку. Це викликано тим, що сам
механізм державного забезпечення безпеки теж знаходиться на стадії
становлення, і виявлені в ході практичного застосування зазначеного
законодавства недоліки потрібно врахувати та вносити до нього відповідні
зміни з метою підвищення ефективності його дії.
У зв’язку з цим було б доцільно:
розробити та прийняти “Програму захисту осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві”, яка за підтримки держави повністю б
регулювала правові відносини з цього питання, детально встановлювала
дієвий механізм захисту осіб, що підпадають під дію законів України “Про
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві”, та “Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів”;
створити самостійний Департамент по забезпеченню безпеки осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві, у зв’язку з тим, що
реалізація багатьох положень Закону про безпеку зазначених осіб можлива
лише поза рамками конкретного правоохоронного відомства та лише на
державному рівні, наприклад, заходи пов’язані із зміною анкетних даних
особи, що перебуває під державним захистом, її переселення в інше місце
проживання, переведення на інше місце роботи і т. ін.
Список використаних джерел
1. Матеріали Департаменту адміністративної служби міліції МВС України по
узагальненню досвіду роботи деяких країн із забезпечення безпеки
потерпілих та свідків, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
2. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної
Ради України, 1993. – № 11. – Ст. 51.
3. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України,
1993. – № 11. – Ст. 50.
М.Ю. Азаров. Досвід роботи Італії та Німеччини щодо забезпечення
безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 7’2003
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
