Реферат
на тему:
Економіко-кримінологічні аспекти діяльності бурякоцукрової галузі
України
Бурякоцукрова галузь України – одна з найпотужніших у світі. Заснована
ще в 1824 р. вона стала важливим важелем розвитку агропромислового
комплексу, досягнувши у 70 – 80 pp. минулого століття найбільших у світі
площ посіву цукрових буряків і насінників, обсягів виробництва буряків,
насіння й цукру [1].
Виробничі потужності цукрових заводів України і потенціал аграрного
сектора дозволяють виробляти 5,4 млн т цукру з цукрових буряків, що
втричі перевищує внутрішню потребу (1,8 млн т) [2].
У 90-их роках XX століття різко змінився підхід до цієї однієї з
найважливіших галузей господарства, що негативно вплинуло на економічний
стан бурякоцукрового виробництва в країні.
На сьогодні становище в галузі залишається складним і напруженим.
Скоротилася кількість бурякосіючих господарств. Зросла кількість
дрібнотоварних приватних підприємств. В останні роки простежується
негативна практика списання посівних площ – щорічно списується 120 – 130
тис. га. Як результат, площі під цукровими буряками зменшились удвічі.
Площа, з якої зібрано вражай цукрового буряку у 2003 році, склала 668,3
тис. га.
Недостатньо застосовуються органічні й мінеральні добрива та засоби
захисту рослин. Гербіцидами обробляється лише 45 – 50 % засіяних площ.
Внесення мінеральних добрив складає 20 – 30 % до потреби, практично не
вносяться органічні добрива (4 – 7 т на 1 га при потребі 50 – 70 т) [3].
Перехід на давальницький спосіб розрахунків довершив справу, що довело
бурякоцукровий комплекс до критичного стану, коли Україна з могутньої
бурякоцукрової держави перетворилась на імпортера цукру.
Хоча цукровий буряк займає всього 4 % посівної площі, його реалізація
забезпечує 16 % доходу, який надходить від продажу усієї продукції
рослинництва. Вирощування цукрового буряку з якісного насіння при
дотриманні технології виробництва дозволяє отримати прибуток на рівні 10
% [4].
З початку 90-х років вітчизняними виробниками насіння були втрачені
зовнішні ринки збуту, а внутрішній наповнився великою кількістю
недоброякісної продукції. Виробничий потенціал вітчизняних насінницьких
підприємств дозволяє повністю задовольнити потреби держави у
високоякісному насінні цукрових буряків.
У 2003 році з 266 насінницьких господарств, атестованих на право ведення
насінництва цукрових буряків, через несприятливі природні умови виробили
насіння всього 98 господарств, у тому числі ви-садкового насінництва –
87 та безвисадкового – 11 [5]. Валовий збір насіння склав 3448 т (при
середній урожайності 6,4 ц/га), до цього треба додати перехідні залишки
2002 р. – 2000 т; у цілому 5448 т насіння цукрових буряків при
внутрішній потребі 4200 т. Між тим, імпорт насіння в Україну дорівнює
352 т. На частку Республіки Молдова припадає 42 %, котра експортує
насіння на підставі положення угоди про вільну торгівлю і часто-густо
постачає насіння українського походження [6].
З метою стабілізації становища на внутрішньому ринку насіння цукрових
буряків і захисту його вітчизняних виробників за пропозицією асоціації
“Укрцукор” у квітні 2003 р. прийнятий Закон України “Про внесення змін
до Митного тарифу України”, яким встановлена ставка ввізного мита на
насіння цукрових буряків у розмірі 22 евро за 1 кг насіння. Крім того,
23 березня 2004 року Верховною Радою України прийнята Постанова “Щодо
заходів по захисту внутрішнього ринку імпорту цукру білого, цукрових
сиропів та насіння цукрових буряків”. Згідно з цією Постановою уряд
повинен прийняти відповідну постанову про тимчасове вилучення вказаних
товарів з режиму вільної торгівлі, незважаючи на попередні домовленості.
Однак, слід зауважити, що багато цукрових заводів використовують сорти
насіння європейського походження без врахування місцевих особливостей.
У цьому році згідно із Законом України “Про насіння та садивний
матеріал” від 26 грудня 2002 р. всі суб’єкти господарювання, які
зареєстровані у встановленому законодавством порядку та здійснюють
діяльність з оптової торгівлі насінням цукрових буряків, підлягають
ліцензуванню [7].
У 2003 році цукровими заводами прийнято цукрової сировини 13 млн т (у
2002 р. – 13,74 млн т).
З існуючих 192 цукрових заводів, зареєстрованих в Державному реєстрі
підприємств, 26 вже демонтовано на металобрухт. У найближчому
майбутньому припинять своє існування ще 40 заводів, хоча в реєстрі вони
значаться, а механізму вилучення їх з обліку немає.
На 121 цукровому заводі, які працювали, за оперативними даними станом на
1 січня 2004р., вироблено 1,45млн т цукру-піску з урожаю цукрових
буряків 2003 р. (у 2002 р. на 127 цукрових заводах було вироблено 1,42
млн т).
У зв’язку з відсутністю коштів цукрові заводи не проводять необхідну
заміну обладнання, особливо енергетичного. Всього протягом 2003 року
було замінено близько 100 одиниць основного технологічного та
енергетичного обладнання. На більшості цукрових заводів обладнання
відпрацювало свій технічний ресурс. Якщо в 1986 – 90 pp. старіння
основних фондів цукрових заводі було на рівні 51 %, то на кінець 2002 р.
– вже в межах 70 % [8].
Практично всі країни, які виробляють цукор з буряків постійно,
здійснюють державне регулювання шляхом квотування виробництва солодких
коренеплодів та цукру, встановлюють ціни (у тому числі мінімальні) на
них, застосовують високе ввізне (імпортне) мито, надають пільгові
кредити усім суб’єктам цього ринку.
Такі ж норми містить і Закон України “Про державне регулювання
виробництва і реалізації цукру” № 758, прийнятий Верховною Радою України
17 червня 1999 року. Цим Законом встановлені правові, економічні та
організаційні принципи щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та
роздрібної торгівлі цукром [9].
На виконання вказаного Закону Уряд України своєю Постановою від 25
грудня 2003 року № 1977 встановив квоту поставки цукру на внутрішній
ринок (1,8 млн т), мінімальну ціну на цукрові буряки -165 грн/т (з ПДВ)
та на цукор – 2370 грн/т (з ПДВ) на поточний маркетинговий рік (з 1
вересня 2003 р. по 1 вересня 2004 р.) [10].
Станом на кінець січня поточного року через низький попит реалізація
цукру на внутрішньому ринку здійснюється за оптово-відпускними цінами –
2210-2430 грн т.
У державі не створено цивілізованої оптової торгівлі цукром, відбулася
штучна сегментація внутрішнього ринку цукру на кілька ринків: цукрових
заводів, сільськогосподарських виробників, постачальників матеріальних
ресурсів та ін. Існуюча організаційно-управлінська структура
бурякоцукрової галузі АПК України вже не відповідає вимогам часу [11].
Вкраїні немає центрального органу, який би здійснював єдину державну
політику в галузі. Не все гаразд з управлінням і на рівні регіонів.
Україною втрачені зовнішні ринки збуту цукру. Ми зіткнулися з жорсткою
конкуренцією на міжнародному ринку, де щорічно вільно реалізується до 10
млн т цукру за низькою ціною.
Виявилася неспроможність митних органів зупинити контрабанду цього цукру
через митні кордони. Українські підприємці зуміли в умовах угоди про
вільну торгівлю з країнами СНД поставити на наш ринок останніми роками
більше 1,5 млн т цукру. У 1998 – 2000 роках та у 2003 році в Україну
завозився цукор-сирець тростинний за ставкою ввізного мита 1 %, але не
менше 5 євро/т при діючій ставці 300 євро/т. При цьому внутрішні
перехідні залишки цукру складали 500 – 700 тис. т щорічно.
Давальницькі схеми, за якими працюють майже 100 % цукрових заводів, це,
перш за все, бартеризація, тінізація взаємозаліків, що зовсім не сприяє
затвердженню стабільних економічних умов у галузі.
Несанкціонований ввіз на територію України (контрабанда) цукру в
загальному імпорті складає 2 – 3 %.
Ввозиться він з Польщі, Молдови, але переважно – з Росії. Залежно від
цінових перепадів на ринку відтік цукру відбувається у бік того чи
іншого кордону, завдаючи збитки обом країнам. У ліквідації митних
прогалин зацікавлені обидва уряди, тому їх дії повинні бути синхронними.
Російський союз виробників цукру запропонував устаткувати митниці
приладами, здібними розпізнавати походження цукру: тростинний чи
буряковий.
Україна повинна гармонізувати своє митне законодавство по цукру. Тим
більше, що Росія згодна надати нам квоту на експорт бурякового цукру при
умові 100 % забезпечення ним свої потреб.
Одна з найскладніших проблем – операції з давальницькою сировиною. Цим
шляхом в Україну надійшло майже 1,5 млн т цукрової сировини. Згідно з
чинним законодавством майже стільки ж повинно повернутися. В дійсності,
за оцінками фахівців, з цього обсягу на внутрішньому ринку осіло 200 –
270 тис. т білого цукру. Вихід його з тростини складає 96 – 97 %. Слід
зауважити, що деякі заводи декларують до 16 % збитків. Таким чином,
навіть технологічно в Україні залишається до 15 % цукру-сирцю, котрий є
компонентом для змішування з буряковим [12].
Імпорт цукру в Україну за останні роки наведено в таблиці [5].
Таблиця
Найменування 2001 2002 2003
Всього, тис. т 449 473 1520
У тому числі:
білого цукру
138
54
79
Цукру-сирцю з тростини 311 410 1399
У тому числі за квотою для внутрішнього ринку
260
–
380
Цукровий сироп (в перерахунку на білий цукор)
–
9
42
Слід зазначити, що традиційні економічні зв’язки в галузі
бурякоцукрового виробництва та торгівлі цукром між Україною і країнами
СНД, в першу чергу з Російською Федерацією, були розірвані внаслідок
застосування обмежень на імпорт українського цукру.
З метою просування українського цукру на російський ринок українською
стороною внесена пропозиція щодо надання пільг при поставках цукру до
Російської Федерації російським власникам українських цукрових заводів
та українським цукровим заводам з російськими інвестиціями.
До Програми економічного співробітництва між Україною і Російською
Федерацією на 1998 – 2007 pp. внесені пропозиції про створення спільних
українсько-російських підприємств в цукровій галузі, участь суб’єктів
Росії в приватизації українських цукрових заводів, створення клімату
найбільшого сприяння спільному виробництву і реалізації продукції.
Узгоджено з російською стороною графіки поетапного скасування вилучень з
режиму вільної торгівлі – по цукру з січня 2007 p., запропоновано
аналогічні терміни скасування вилучень з Білоруссю, Молдовою та іншими
країнами СНД.
Встановлення щорічної тарифної квоти на імпорт цукру-сирцю тростинного,
як цього вимагають країни-члени Світової організації торгівлі, до якої
Україна має намір приєднатися, може призвести до негативних економічних
і соціальних наслідків, оскільки ще більш ускладнить ситуацію на ринку
цукру в Україні. Крім того, це суперечить домовленостям, досягнутим з
Російською Федерацією щодо можливості введення з 2004 р. тарифної квоти
на експорт з України в Росію цукру білого, при відсутності префенційного
імпорту цукру-сирцю, білого цукру та цукромістких продуктів в Україну
[6].
Основними причинами незадовільного стану бурякоцукрової галузі є
поглиблення розладу в роботі підприємств цукрової промисловості,
деформація сировинних зон, багаторазова зміна власників, загальна
деградація матеріально-технічної бази галузі, виснаження
природно-біологічного потенціалу основних зон бурякосіяння, різке
зменшення внесення добрив, недосконала інфраструктура ринку.
В галузі зросла кількість посередницьких структур і трейдерів, а
цукровий завод як основний економічний суб’єкт втрачає своє значення та
сенс існування. Агробізнес взагалі здійснюється не у виробництві, а у
спекулятивно-комерційній сфері навколо цукрового заводу в “тіньовому”
режимі.
Останніми роками збільшилася кількість корисливих злочинів у сфері
цукрової галузі. Ситуація стає ще більш небезпечною у зв’язку з тим, що
до протиправної діяльності все частіше залучаються особи керівного
складу [13].
Починаючи з 2000 року, у галузі тільки співробітниками органів
внутрішніх справ викрито 533 корисливі злочини, з яких 476 (майже 90 %)
розкрадань, у тому числі у великих та особливо великих розмірах – 255
(53,6 %), 224 (47 %) – посадові злочини. До кримінальної
відповідальності притягнуто 194 особи. Встановлена сума матеріальних
збитків, яка складає 110,2 млн грн [13].
Основними типами зловживань у цукровій галузі є такі [14]:
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
зловживання владою або службовим становищем. Наприклад, керівники 3-ох
львівських фірм уклали з американською компанією договір на переробку
тростинного цукру. Львів’яни вирішили приховати факт ввозу тростинного
цукру. Вони уклали нові протиправні угоди з тією ж американською фірмою.
Таким чином припинили дію договорів про переробку сировини. Ввезений
цукор-сирець отримав статус вже імпортної сировини, яка переробляється
без давальницьких схем. А щоб заплутати справу, бізнесмени продали
цукор-сирець ще одному підприємству, котре переробило його, потім
комерсанти реалізували перероблений цукор. Таким чином, державний бюджет
недоотримав обов’язкових платежів в особливо великих розмірах. За
матеріалами УБОЗ УМВС Львівської області прокуратурою порушені
кримінальні справи.
Розкрадання державного та колективного майна. У підсобному господарстві
ім. Шевченка торгово-промислової фірми “Джі СіЕМ Індастрікс Інк.”
Бобровицького району Чернігівської області встановлено недостачу 88,5 т
цукру вартістю 106,2 тис. грн, який також не обліковувався в
бухгалтерському обліку.
Неефективне, нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів.
ВАТ “Первухінський цукровий завод” Харківської області без відповідного
дозволу ДПІ реалізовано 672 т меляси на загальну суму 241,9 тис. грн, що
перебувала у податковій заставі. Зазначені кошти не були перераховані до
державного бюджету, а використані на поточні потреби товариства.
Шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне підприємництво.
Правоохоронці Буковини припинили діяльність шахрая-“гастролера”, котрий
тривалий час перебував у всеукраїнському розшуку. Роз’їжджаючи країною,
33-річний уродженець Донецька видавав себе за представника чи керівника
різноманітних торговельних фірм та підприємств. І, пред’являючи,
звичайно ж, фальшиві документи, пропонував приватним підприємцям
придбати за доступною ціною цукор. Та отримавши солідні грошові кошти,
“гастролер” “кидав” компаньйонів. За останні три роки він у різних
обласних центрах аналогічним чином “кинув” принаймні 30 надто довірливих
комерсантів.
Відсутність належного контролю за реорганізацією підприємств,
інвентаризацією майна. Так, під час приватизації Хмельницького цукрового
заводу (правонаступник ВАТ “Хмельницький цукровий завод”) комісією
безпідставно занижено вартість приватизованого майна на загальну суму
77,9 тис. грн.
Наявна інформація та узагальнені матеріали кримінальних справ свідчать,
що часто взаємини між юридичними особами набувають кримінального
характеру. До цього причетні посадові особи (керівники підприємств та
установ, голови правління ВАТ, головні бухгалтери, керівники підрозділів
підприємств) і матеріально-відповідальні працівники.
Їх питому вагу складають:
– керівники підприємств, установ, голови правління ВАТ –19 %;
– фінансово-бухгалтерські працівники – 15,9 %;
– керівники підрозділів підприємств – 12,9 %;
– матеріально-відповідальні працівники – 11,8 %.
На вищевказані категорії припадає основна частина (до 80 %) матеріальних
збитків у результаті вчинення злочинів. Групова злочинність складає 36,6
% від загальної кількості.
Такому стану справ сприяють певні чинники, серед яких можна виділити
наведені нижче.
1. Високий рівень бартерних операцій. У галузі обсяг бартерних операцій
перевищує 60 %.
Більшість порушень у цій сфері економіки скоюється внаслідок здійснення
фінансово-господарських операцій шляхом товарообмінів бурякоцукрової
продукції на паливно-мастильні матеріали, сільгосптехніку і т. ін.
Бартеризація негативно впливає на реалізацію загальнодержавних
інтересів, оскільки бартерні операції:
– по-перше, здійснюються поза банківською системою, а отже, поза
державним контролем; унаслідок бюджети всіх рівнів постійно зазнають
значних збитків;
– по-друге, – супроводжуються безконтрольним маніпулюванням цінами,
внаслідок чого реальна вартість товарів, які обмінюються, занижується,
результатами чого є диспропорції платіжного балансу країни;
– по-третє, – сприяють приховуванню достовірної інформації про фінансове
становище підприємств;
– по-четверте, – сприяють розвитку “тіньового” сектору економіки.
Фактично, бартерні операції є одним із видів розкрадання бюджетних
коштів шляхом ухилення від сплати податків.
2. Неналежна організація бухгалтерського обліку, обліку та контролю за
зберіганням та використанням товарно-матеріальних цінностей.
З метою ухилення від оподаткування значна кількість керівників
сільгосппідприємств та фермерських господарств повністю або частково не
відбиває у бухгалтерському обліку операції з переробки та продажу
цукрових буряків, не подає звітності до податкових органів.
Переважна більшість підприємств цукрової галузі розраховується зі своїми
працівниками продукцією власного виробництва, тому часто податки взагалі
не нараховуються.
3. Порушення технологічного процесу при зберіганні та обробці
коренеплодів.
У багатьох районах буряки надходять підв’яленими. Ступінь підв’яленості
коренеплодів часто-густо складає до 15,8 %. На 5 – 7 добу
спостерігається їх масове псування в кагатах, подальше зниження сокового
коефіцієнту. На більшості цукрових заводів втрати цукросировини
складають 4 %, а на окремих заводах вони є значно вищими.
4. Правова неврегульованість механізму відшкодування податку на додану
вартість із бюджету.
Існуючий механізм відшкодування ПДВ базується тільки на сумах, заявлених
платниками в податкових деклараціях. Головна проблема –
підприємства-посередники. Адже значна частина з них – фіктивні фірми, що
не сплачують до бюджету жодної гривні. Вони виконують функцію збільшення
кінцевої вартості товару з одночасним збільшенням суми податку на додану
вартість, що потім буде пред’явлена для відшкодування з бюджету.
5. Недосконалість чинних кримінально-правових норм щодо боротьби з
порушенням бюджетного законодавства.
Особи, винні в незаконному та нецільовому використанні бюджетних коштів
в особливо великих розмірах або в обсягах, що перевищують межі видатків
усупереч встановленому законом порядку, часто уникають покарання,
оскільки ці суспільно небезпечні дії скоюються за рішенням колегіальних
органів.
При реформуванні державних підприємств спостерігається тенденція до
збільшення обсягів реалізації основних засобів та товарно-матеріальних
цінностей, що перебували у державній власності господарств, за
заниженими цінами.
Значного поширення серед керівників підприємств, які готувалися до
реформування, набуло незаконне списання основних засобів.
6. Відсутність єдиного узгодженого підходу правоохоронних органів до
проблеми організації взаємодії оперативних підрозділів та органів
слідства.
Не забезпечується повна реалізація оперативної інформації, грамотне
документування злочинної діяльності посадових осіб, зберігання доказів,
внаслідок чого винні уникають покарання.
Таким чином, враховуючи економічний стан та криміногенну ситуацію, що
склалися на сьогодні у бурякоцукровій галузі, пропонується наведене
нижче.
Верховній Раді України:
– прийняти Закон України “Про галузеві формування”;
– внести зміни до Закону України “Про державне регулювання виробництва і
реалізації цукру” в частині запровадження ліцензування оптової торгівлі
цукром і передачі повноважень Кабінету Міністрів України приймати
рішення про завезення цукру в Україну за умови, якщо його вироблено
недостатньо для внутрішнього споживання.
Кабінету Міністрів України:
– на виконання Закону України “Про насіння і садовий матеріал”
затвердити порядок ведення насінництва цукрових буряків в державі;
– створити Державне агентство з регулювання ринку цукру, насіння
цукрових буряків та самих цукрових буряків;
– ініціювати прискорення розробки і прийняття Національних стандартів,
які діють у галузі;
– посилити контроль за мінімальними цінами на цукор, які декларуються
щорічно постановами Кабінету Міністрів України.
Міністерству аграрної політики:
– прийняти програму реструктуризації цукрової галузі, передбачивши в ній
фінансування процесу ліквідації чи перепрофілювання цукрових заводів, що
виводяться з виробництва, перекваліфікації та соціальної підтримки
персоналу цих підприємств. Створити спеціальний позабюджетний фонд, який
би наповнювався за рахунок відрахування від кожної виробленої тони цукру
та цукрових буряків;
– проводити щомісячний моніторинг цін на цукор та його аналіз;
– активізувати роботу Координаційної ради з питань регулювання ринку
цукру, насіння і цукрових буряків;
– завершити перепрофілювання частини цукрових заводів на випуск
цукровомісних продуктів для подальшої переробки на паливний етанол.
Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції:
– продовжити роботу щодо розширення збуту продукції цукрової
промисловості за межами України;
– вилучити товар “насіння цукрових буряків” з режиму вільної торгівлі з
Республікою Молдова.
Державній податковій адміністрації затвердити сплату:
– ПДВ цукровими заводами при закупівлі цукрових буряків у неплатників
ПДВ – індивідуального сектору населення;
– податку на прибуток протягом року і нарахування його після завершення
реалізації цукру.
Міністерству праці та соціальної політики:
– здійснити пошук шляхів забезпечення людей роботою у міжсезонний період
у зв’язку з сезонним характером робіт насіннєвих і цукрових заводів.
Державній митній службі:
– посилити контроль митних органів за виконанням митного законодавства
щодо повного вивезення цукру за межі України, якщо цукор-сирець був
ввезений на переробку як давальницький.
Правоохоронним органам, обласним та районним державним адміністраціям:
– посилити контроль з метою недопущення в реформованих господарствах та
підприємствах розкрадання, марнотратства, псування сировини та
матеріально-технічних засобів.
Список використаних джерел
1. Парубок О.Н., Куянов В.В., Мацебера А.Г. Куди дівається український
цукор? // Цукор України. – 2003. – №. З (33). – С. 2 – 4.
2. Петриченко О.Б., Мінко В.П., Штангєєв В.О. Проблеми ринку
українського цукру // Цукор України. – 2003. – № 1 (31). – С. 2 – 4.
3. Борисюк П.Г. Стан і завдання бурякоцукрової галузі України // Цукор
України, 2003. – № 4 – 5 (34). – С. 2 – 4.
4. Рыбак С. Какие семена – такая и свекла // Агроперспектива. – 2004. –№
02 (50). – С. 35 – 36.
5. Борисюк П.Г. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі України у 2003 р.
та завдання на 2004 р. // Цукор України. – 2003. – № 6. – С. 2 – 5.
6. Чопенко В. Сладкие шалости // Зеркало недели – 2004. – № 12 (487).
7. Закон України “Про насіння та садивний матеріал” від 26 грудня 2002
р.
8. Ярчук MM. Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва
України // Цукор України. – 2003. – № 2 (32). – С. 2 – 5.
9. Закон України “Про державне регулювання виробництва і реалізації
цукру” від 17 червня 1999 року.
10. Постанова Кабінету Міністрів України № 1977 від 25 грудня 2003 р.
11. Борисюк П. Четкой государственной стратегии развития отрасли до сих
пор нет //Агроперспектива. – 2004. – № 04 (52). – С. 46 – 48.
12. Святкивская Е. Сладкая жизнь // Агроперспектива. – 2004. – № 06
(54). – С. 14 – 15.
13. Марценко Є.В. Украинский сахар: быть или не быть // Агроперспектива.
– 2004. – № 06 (54). – С. 16 – 17.
14. Марценко Є.В. Економічний стан та криміногенна ситуація у
бу-рякоцукровій галузі України // Агросвіт. – 2004. – № 7. С. 25 – 30.
Є.В. Марценко, Ю.П. Мірошник. Економіко-кримінологічні аспекти
діяльності бурякоцукрової галузі України. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 9’2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
