.

Пропозиції щодо забезпечення захисту внутрішнього ринку в інтересах вітчизняного виробництва і споживачів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 1470
Скачать документ

Реферат

на тему:

Пропозиції щодо забезпечення захисту внутрішнього ринку в інтересах
вітчизняного виробництва і споживачів

 

Затяжний характер економічної кризи в Україні загрожує тривалою
депресією, тому вирішення проблеми забезпечення захисту вітчизняного
виробника, корегування економічного курсу держави з тим, щоб в ньому
знайшлося чільне місце для державного регулювання соціально-економічних
процесів, має велике значення для зміни ситуації на позитивний бік.

Захист внутрішнього ринку в інтересах вітчизняного виробника є одним із
важливіших факторів економічного зростання держави. Піднесення власного
виробництва не може розпочатися без суттєвої державної підтримки
підприємств різних галузей народного господарства.

В умовах сучасного соціально-економічного розвитку України дедалі
складніше і суперечливіше розвиваються явища і процеси, пов’язані
з економічним суверенітетом держави. Якщо раніше основні підойми
соціально-економічної політики були зосереджені в руках Центру і вся
власність на території України перебувала у володінні загальносоюзних
міністерств і відомств, то після проголошення державної незалежності
України вся власність юридично закріплена за нашою державою і більшість
соціально-політичних питань перенесено в регіони. Але такий динамізм
у вирішенні зазначених проблем не дає однозначного висновку, чи стала ця
власність власністю народу, чи проводить Уряд України незалежну
соціально-економічну політику в інтересах власного народу( Від відповіді
на ці питання залежить і вирішення винесеного на порядок денний
завдання, а також забезпечення національної безпеки України.

Проте, протягом останніх років вкрай повільно відбуваються зміни на
краще. На жаль, продовжує проводитись політика існування усій нації
в борг при подальшому зниженні ВВП та продуктивності праці.

Спричинили суттєві негативні наслідки і становлять подальшу загрозу
економічній безпеці рекомендації про недоцільність державного
регулювання ринкових реформ навіть за допомогою таких ринкових підойм,
як ціноутворення, капіталоутворення, валютний режим,
кредитно-інвестиційна політика та зовнішньоекономічна діяльність тощо.
Крім того, до негативних наслідків призвели форсовані темпи
роздержавлення та приватизації.

З метою одержання кредитів, втілюючи такі рекомендації, наша країна
зазнає значних економічних збитків, які набагато перевищують суму цих
кредитів. До речі, тільки лібералізація зовнішньоекономічної діяльності
сприяє проникненню на внутрішній ринок неякісних, але дешевих товарів,
що поступово знищує національне виробництво.

В умовах переходу до ринкових вiдносин рiзко ослабли контрольнi функцiї
держави за процесами, що вiдбувались як в економiцi в цiлому, так
i у зовнiшньоекономiчнiй сферi зокрема.

Проводилась невиважена полiтика щодо лiбералiзацiї зовнiшньоекономiчної
дiяльностi. Поспiхом приймались законодавчi та нормативнi акти, що
регулюють вiдносини у цiй сферi. Наприклад, до Декрету Кабiнету
Мiнiстрiв України “Про валютне регулювання” пiсля його прийняття чотири
рази вносилися змiни. Ситуацiя ускладнювалась необмеженим, вiдповiдно до
Закону “Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть”, доступом на мiжнароднi
ринки майже всiх суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, бiльшiсть з яких
не мала досвiду проведення зовнiшньоекономiчних операцiй i прямих
контактiв з iноземними фiрмами, не знали кон’юнктури мiжнародних ринкiв.
За таких умов держава значною мiрою втратила контроль над сферою
зовнiшньоекономiчної дiяльностi i багато процесiв вiдбувалось стихiйно.

Протягом 1991(1997 рр. керiвниками багатьох пiдприємств проводилась
полiтика обвальної бартеризацiї зовнiшньої торгiвлi. У географiчному
планi бiльша частина бартерних операцiй припадає на країни колишнього
СРСР: 76,6% обсягiв експорту за бартерними угодами i 83,2% обсягу
iмпорту. По країнах далекого зарубiжжя цi показники склали вiдповiдно
23,4% i 16,8%. Такий географiчний розподiл бартерних угод обумовлений не
лише традицiйними економiчними зв’язками України, а й рiзною
забезпеченістю грошовими ресурсами, включаючи вiльноконвертовану валюту,
партнерiв у близькому i далекому зарубiжжi.

Водночас з катастрофiчним зростанням зовнiшнього боргу України
вiдбувається процес накопичення окремими особами значних валютних коштiв
на рахунках у закордонних банках. Нерiдко для незаконної конвертацiї
коштiв та переказу їх за кордон використовуються фiктивнi комерцiйнi
структури, якi здiйснюють свою дiяльнiсть пiд “дахом” злочинних
угруповань, що намагаються контролювати тi чи iншi галузi народного
господарства. За даними МВС України, тiльки через Берестейську фiлiю АО
“Укрiнбанк” (м. Київ) протягом 4-го кварталу 1996 р. та 1-го пiврiччя
1997 р. через фiктивно створенi комерцiйнi структури в порушення Указу
Президента України “Щодо повернення валютних цiнностей, якi незаконно
знаходяться за межами України” було перераховано на Лоро рахунки понад
30 млн грн. У Донецькiй областi до кримiнальної вiдповiдальностi
притягуються учасники злочинного угруповання, якi через систему
кореспондентських рахункiв комерцiйних банкiв України, Бiлорусi,
Прибалтики та Нiмеччини займалися незаконною конвертацiєю злочинно
здобутих коштiв. Злочинцями таким чином отримано 1 млн 800 тис. дол.
США.

Подiбнi структури працюють i в системi енергопостачання. При цьому
наряду з АО “Укрiнбанк” (м. Київ) активно працюють з кореспондентськими
рахунками iноземних банкiв-нерезидентiв АК “Укракадембанк”, АКБ “Аваль”
(м. Київ), КБ “Приватбанк”, АКБ “Заводбанк” (м. Днiпропетровськ), АКБ
“Слов’янський” (м. Запорiжжя) та ряд iнших комерцiйних банкiв.

Проблема боротьби зi злочиннiстю у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi
набула особливої актуальностi i гостроти через дiї злочинцiв, якi
завдають значних збиткiв економiцi України. Прибутки, що отримують
злочиннi угруповання у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, є одним iз
основних джерел посилення фiнансової могутностi тiньових структур
i органiзованої злочинностi в Українi.

Протягом 1996 р. в цiй сферi було скоєно 859 злочинiв, а в 1997 р. (
1245 злочинiв, що на 44,9% бiльше, з них органiзованими злочинними
угрупованнями скоєно у 1996 р. 64 злочини проти 184 ( у 1997 р.
(зростання майже в три рази).

Головним управлiнням по боротьбi з органiзованою злочиннiстю МВС України
спiльно з УБОЗ Житомирської областi у 1997 р. припинено дiяльнiсть
органiзованої злочинної групи з мiжнародними зв’язками, до складу якої
входили посадовi особи концерну “Укрспирт”, корумпованi працiвники
митниць, правоохоронних органiв Житомирської, Волинської, Київської,
Донецької, Одеської, Рiвненської, Тернопiльської областей, Автономної
Республіки Крим, якi за хабарi сприяли керiвникам комерцiйних структур
в отриманнi спирту на спиртзаводах України i оформленню документiв на
нiбито його вивiз за кордон. Встановлено 550 фактiв хабарництва. До
кримiнальної вiдповiдальностi притягується понад 100 осiб, 53 з яких
заарештовано.

Поглиблення економічної кризи в країні, що відбувається на фоні
послаблення регульованого впливу держави на макро- і мікрорівнях,
доларизації грошового обігу, посилення структурних деформацій
в економіці, різкого спаду виробництва промислової,
сільськогосподарської продукції та послуг, стрімкого скорочення валового
внутрішнього продукту, супроводжується процесами криміналізації, які
набули загрозливих масштабів в усіх галузях народного господарства,
у суспільстві в цілому. Корупція, розкрадання, шахрайство, спекуляція,
розбої, грабежі стають звичним явищем, формуючи в суспільстві викривлені
уявлення про Добро і Зло. У 1997 р. правоохоронними та іншими
контролюючими органами в сфері економіки виявлено понад 62,4 тис.
злочинів, що на 69,5% більше, ніж у 1992 р.

Сьогодні тіньовий сектор складає більш ніж 60% економіки, майже половина
населення одержує нереєстровані доходи. Таке становище, по-перше, сприяє
вилученню значних коштів з виробництва та їх направленню на некритичне
споживання, по-друге, спричиняє відплив грошей за межі національного
господарського простору України (за оцінками окремих експертів
відповідний показник за роки незалежності сягає понад 20 млрд дол. США).

Найбільш криміногенними залишаються процес приватизації,
паливно-енергетичний та агропромисловий комплекси, транспорт, сфери
відносин у банківській, кредитно-фінансовій системах,
зовнішньоекономічній діяльності. У 1996 році виявлено понад 4,6 тис.
злочинів у паливно-енергетичному комплексі, 3,9 тис. (
у фінансово-кредитних та банківських установах, 859 злочинів, пов’язаних
із зовнішньоекономічною діяльністю, 880, ( з процесом приватизації.
Протягом 1997 року відбувався сплеск злочинних проявів:
у фінансово-кредитній сфері ( 6,2 тис. злочинів, з них у банківській (
4,7 тис., у зовнішньоекономічній сфері ( 1,2 тис. та приватизації (
понад 2 тис. злочинів.

Викликає занепокоєння стан законності у підприємницькій діяльності.

Аналіз матеріалів перевірок, кримінальних справ, а також сучасний
соціально-політичний стан топливно-енергетичних регіонів України
свідчить, що під “дахом” державних підприємств з відома, а то і при
безпосередній участі посадових осіб цих організацій організовані
злочинні угруповання створюють різного роду комерційні структури. Малі
підприємства, кооперативи, інші підприємницькі структури, використовуючи
обладнання, сировину, допоміжні матеріали, енергоресурси державних
заводів, виробляють таку ж саму продукцію, що і основне підприємство,
в результаті чого виникають сприятливі умови для різноманітних
зловживань. Зафіксовані чисельні випадки, коли приватним підприємствам
за безцінь продавалося дефіцитне державне устаткування, транспортні
засоби, сировина і т.ін.

Незважаючи на те, що майже всі підприємницькі структури зареєстровані як
виробничі, переважна більшість (приблизно 70-80() виконують в основному
лише посередницькі функції, які зв’язані з постійним обігом великих
грошових сум. Схема їх “діяльності” приблизно однакова ( це отримання
в комерційних банках кредитів за хабарі, закупівля на держпідприємствах,
у державній та кооперативній торгівлі, сільськогосподарських
підприємствах продукції (головним чином товарів широкого вжитку,
кольорових та чорних металів, цукру, спирту, зерна і т.п.), перепродаж
їх за підвищеними цінами або вивіз за кордон. В той же час законодавчо
не визначені засоби протидії штучно створеним структурам для
перекачування фондових матеріалів і грошей з підприємств в комерційні
структури. При цьому слід зазначити, що в багатьох випадках комерційні
структури, які створені при державних підприємствах або існують за їх
рахунок, фактично очолюють керівники цих підприємств.

Причиною зростання злочинності в сфері економіки і незадовільного
збереження державного і колективного майна є й те, що центральні та
місцеві органи державної виконавчої влади не вживають необхідних заходів
для зміцнення державної дисципліни, наведення належного порядку в обліку
товарно-матеріальних цінностей і коштів, послабили контроль за їх
використанням, рідко виносять ці питання на розгляд, не ведуть належної
роботи щодо усунення причин, які призводять до безгосподарності,
марнотратства і розкрадань. Незадовільно здійснюється відомчий контроль.
Значно скорочено, а в багатьох міністерствах і відомствах ліквідовано
контрольно-ревізійні служби, внаслідок чого перевірки та ревізії
проводяться поверхово, не викриваються причини нестач і розтрат
матеріальних цінностей, наднормативних витрат матеріалів і сировини. Як
правило, більшість фактів розкрадань і зловживань в цих відомствах
виявляється іншими контролюючими органами.

Для реального утвердження державності України потрібна ефективно діюча
державна служба, висококваліфікований потенціал державних структур та
інститутів, здатних здійснювати жорсткий контроль за станом справ як
у державному, так і підприємницькому секторах економіки. Проте,
в Україні з 1991 року державний контроль поступово був значною мірою
ліквідований, хоча крім чинників, які раніше обумовлювали поширення
корисливих посягань на державне і суспільне майно, з’явилося багато
нових, ще більш суспільно небезпечних, які сприяють утворенню і розвитку
організованих форм злочинності.

Аналіз матеріалів, які використовувалися при дослідженні
економіко-кримінологічних проблем, свідчить, що кримінальні структури
приділяють особливу увагу процесам приватизації з початку її проведення.
Злочини у цій сфері набувають масового поширення. Правоохоронними
органами виявлені багаточисельні випадки хабарництва, розкрадання
державного та колективного майна шляхом заниження оціночної вартості
об’єктів, безпідставного списання основних фондів, завищення
кредиторської заборгованості, фальсифікації документів, інших
зловживань.

Протягом 1997 року в ході приватизації було викрито 595 фактів
розкрадань державного та колективного майна проти 37 у 1996 році, у т.
ч. у великих та особливо великих розмірах ( 296, посадових злочинів (
919, з них хабарництв ( 148.

Найбільше таких видів злочинів у минулому році виявлено
у Дніпропетровській та Донецькій (по 257), Луганській (198), Харківській
(167) областях та м. Києві (170).

Лідери та “авторитети” злочинних угруповань використовують зміну форм
власності як реальну можливість легалізувати здобуті незаконним шляхом
кошти, прагнуть прибрати до рук найбільш прибуткові підприємства.
Нерідко контрольний пакет акцій державних підприємств, що
приватизуються, опиняється в руках адміністрації, корумпованих елементів
та ділків-тіньовиків.

Основними чинниками, що сприяють активній участі криміналітету в процесі
приватизації, постають: прогалини в чинному законодавстві, відсутність
належного дійового контролю за цим процесом з боку Фонду державного
майна і його регіональних відділень; корумпованість посадових осіб
органів державної влади, які уповноважені контролювати хід приватизації.

На жаль, приватизаційні процеси в нашій країні мають фіскальний
характер, їм не надано повної “прозорості”. Інформованість громадян щодо
їх прав та участі в приватизації недостатня. Громадянам України не
надається доступ до об’єктів приватизації та не забезпечуються
задекларовані рівні стартові можливості.

Проблема поширення криміналізації процесів приватизації є однією
з основних внутрішніх загроз економічній безпеці держави.

З метою зменшення впливу негативних факторів на хід роздержавлення
підприємств, посилення довіри громадян до приватизаційних процесів,
а також з ціллю оцінки впливу цього процесу (як основної складової
частини ринкових реформ) на захист внутрішнього ринку та вітчизняного
виробника, на нашу думку, доцільно:

а) Фонду державного майна та Міністерству економіки України поглиблено
проаналізувати діяльність приватизованих підприємств за весь період,
з початку зміни власності;

б) забезпечити жорсткий контроль з боку держави за приватизацією
підприємств за умов неухильного дотримання існуючих законів. Запровадити
механізм повернення підприємств у власність держави в разі виявлення
порушень законодавства про приватизацію.

Подолання причин та умов, які сприяють подальшій криміналізації
економіки, зростання обсягів її “тінізації” потребують реалізації
комплексу взаємопов’язаних заходів політичного, економічного,
соціального та правового характеру. Зокрема, на нашу думку, необхідно
поступово впроваджувати і посилювати державне регулювання
макроекономічних процесів за допомогою таких ринкових підойм, як
ціноутворення, капіталоутворення, валютної, кредитно-інвестиційної
політики, зовнішньоекономічної діяльності тощо. Досить сподіватися на
ефект саморегулювання.

Потребує законодавчого забезпечення вирішення даної проблеми ( найшвидше
прийняття Верховною Радою України законів: “Про націоналізацію майна”,
“Про власність”, “Про бухгалтерській облік”, “Про боротьбу з відмиванням
грошових коштів, нажитих злочинним шляхом”, “Про державний контроль”.

За даними Антимонопольного комітету, протягом останніх років поширюються
випадки порушень антимонопольного законодавства з боку підприємств,
підприємців, банків, органів влади і управління, що безумовно не сприяє
захисту внутрішнього ринку та вітчизняного виробника. Не зменшується
кількість випадків укладання неправомірних угод, спрямованих на
обмеження конкуренції у вигляді встановлення монопольних цін,
продовжується розподіл ринків з метою їх монополізації та усунення
з ринку (або обмеження доступу до нього) конкурентів.

Наприклад, Законом України “Про банки і банківську діяльність”
забороняється укладання угод, які мають на меті монополізацію
банківських послуг. Проте, до цього часу не визначено механізму
антимонопольного регулювання діяльності вже існуючих
банків-монополістів. На практиці це призводить до функціонування високо
монополізованого банківського сектору, який штучно зменшує кредитні
ресурси, за рахунок чого одержує надприбутки.

Так, за підсумками 1996 р. балансовий прибуток “Промінвестбанку” досягнв
майже 30 % балансового прибутку всіх комерційних банків України. Для
порівняння, його величина дорівнювала сукупному прибутку Волинської,
Закарпатської, Кіровоградської, Тернопільської та Херсонської областей
разом узятих.

З огляду на викладене, та з метою забезпечення ефективного захисту
внутрішнього ринку в інтересах вітчизняного виробника і споживачів, крім
зазначених за текстом пропозицій, у першочерговому порядку основну увагу
необхідно зосередити на розробці Урядом України конкретних рішучих
організаційно-практичних заходів, спрямованих на вирішення проблем,
пов’язаних з ліквідацією причин кризи неплатежів та нецільового
використання бюджетних коштів, які містили б такі складові частини:

– проведення із залученням практичних працівників відповідних
міністерств та відомств комплексних перевірок законності здійснення
товарно-грошових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, які
створені при державних підприємствах, зокрема паливно-енергетичного
комплексу; виявлення фактів одержання тіньових доходів шляхом
прихованого вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними
цінами на товари й послуги;

– погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, для чого
запровадити механізм майнової відповідальності таких підприємств,
аукціонного продажу їх ліквідних фондів та валютних ресурсів з виплатою
виручених коштів працівникам;

– безумовне погашення підприємствами-реципієнтами кредитів, які були
ними одержані під гарантію Уряду, а не з Державного бюджету;

– забезпечення Кабінетом Міністрів жорсткого контролю за проходженням
бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на
державну підтримку підприємств тієї чи іншої галузі економіки, а також
на погашення заборгованості по заробітній платі.

В.М. Бутузов, Л.М. Доля. Пропозиції щодо забезпечення захисту
внутрішнього ринку в інтересах вітчизняного виробництва і споживачів.
“Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)”
2’2000

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020