Реферат
на тему:
Кримінологічні особливості осіб, причетних до наркобізнесу
Протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до
подальшого загострення проблем, пов’язаних з незаконним обігом
(культивування наркотиковмісних рослин, розробка, виробництво, відпуск,
виготовлення, зберігання, розподіл, торгівля, використання, переміщення
на території України та за її межами) наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів, що створює безпосередню загрозу генофонду нації,
забезпеченню правопорядку, національній безпеці країни.
Кількість злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів, за останні десять років збільшилася
в чотири рази і в 2001 році становила близько 50 тис.
Геополітичне положення України також всіляко сприяє використанню її
території для транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів.
Для досягнення своїх злочинних цілей кримінальні угруповання формують
розгалужену мережу розповсюдження наркотичних засобів та психотропних
речовин, активно розширюють зв’язки за кордоном з аналогічними
кримінальними угрупованнями. Тільки за останні п’ять років ліквідовано
близько 150 міжнародних каналів контрабандного надходження наркотичних
засобів і психотропних речовин на територію України.
Існує також реальна загроза використання потенціалу
хіміко-фармацевтичної та хімічної промисловості країни для незаконного
виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин, переходу
наркотичних (психотропних) лікарських засобів та прекурсорів у
незаконний обіг.
За останні два роки кількість осіб, які незаконно вживають наркотичні
засоби і психотропні речовини, у країні подвоїлась і у 2001 році
складала понад 100 тис. осіб. Це переважно молодь віком до 25 років,
тобто найбільш працездатна частина населення. Кожний третій наркоман –
жінка. До того ж наркоманія помітно “молодішає”. Якщо два-три роки тому
вперше вживали отруту в 16–17 років, то вже сьогодні – в 13–15, а іноді
– й у 10. За опитуванням, проведеним у школах, кожний десятий підліток
не зі слів знає що таке оп’яніння, кожний п’ятий пробував наркотики.
Проте пошук і апробація нових методів профілактики наркоманії серед
молоді, антинаркотичної пропаганди, лікування і реабілітації хворих на
наркоманію є не завжди адекватними ситуації, що склалася.
За таких умов боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів та протидія їх зловживанню є важливою
складовою частиною діяльності держави і потребує координації зусиль
центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських об’єднань,
зацікавлених підприємств, установ та організацій, налагодження тісного
співробітництва з відповідними державними органами і громадськими
об’єднаннями зарубіжних країн, міжнародними організаціями, визначення
основних напрямів державної політики у цій сфері.
Економічна криза, розпад традиційно встановлених зв’язків в республіках
колишнього СРСР призвели до соціальної напруженості, розширення
криміналізації суспільства. Як зазначалося, різко загострилася і
проблема незаконного поширення та вживання наркотиків, так як:
наркобізнес стає об’єктом діяльності організованих злочинних груп;
здійснюється швидка інтернаціоналізація організованої злочинності;
встановлюються контакти зі злочинними структурами не тільки на Сході,
але й на Заході;
з’являються спільні з іноземним капіталом транспортні компанії з
перевезення вантажів, що є потенційною умовою для транспортування
наркотичних засобів;
зростає кількість злочинів, пов’язаних з наркотиками;
незадовільно вирішується проблема сировинної бази наркотиків у державах
СНД та інших країнах.
Дослідження показують, що центр наркобізнесу переміщується із Західної
до Східної півкулі, в Європу, втягуючи й Україну. Наркобізнес хоча і
ризикований, але дуже привабливий і стрімкий спосіб примноження
капіталу.
Тому наркоділки, міжнародна наркомафія, враховуючи процес демократизації
переміщення громадян через державні кордони, успішно використовують цей
фактор для контрабанди наркотичних засобів.
У зв’язку з цим і територія України використовується як транзитна для
перевезення наркотиків так званим “афганським” і “балканським” шляхами,
про що свідчать перевезення через її кордони героїну і кокаїну
громадянами В’єтнаму, Ірану, Пакистану тощо, затриманими в Німеччині,
Данії, Голландії.
Внаслідок цього спостерігається зростання кількості злочинів, пов’язаних
з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх
аналогів і в Україні.
Так, у 1990 році було зареєстровано 7236 таких злочинів, у 1991 р. – 11
351, у 1992 р. – 14 678, у 1993 р. – понад 25 тис, в 1994 р. – понад 27
тис., у 1995 р. – понад 38 тис., у 1996 р. – 38 258, у 1997 р. – 38 348,
у 1998 р. – 40 045, у 1999 р. – 42 823, у 2000 р. – 45 748, у 2001 р. –
близько 50 тис. У поточному році ситуація в цьому напрямі теж є
невтішною і викликає стурбованість.
Як свідчить аналіз, спостерігається стійка тенденція росту злочинів,
пов’язаних з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням,
перевезенням, пересиланням наркотичних засобів з метою збуту. Так, якщо
у 1997 році цей показник становив 34 672 тис., то вже за 6 місяців 2002
року – 29 337 тис., з яких 8167 (27,8 %), або майже кожен третій злочин
за їх виробництво та виготовлення. Особливо тривожна ситуація на
сьогодні складається у Дніпропетровській – 4036, Донецькій – 2453,
Одеській – 2090, Луганській – 2061, Харківській – 1867, Полтавській
областях – 1296.
Заслуговує на увагу значне зростання злочинів, пов’язаних з утриманням
та організацією притонів для вживання наркотичних засобів, кількість
яких з 93 у 1995 р. зросла до 1164 – у 2000 р. А за 6 місяців 2002 року
таких злочинів вже скоєно 965. Відповідно зростає і кількість злочинів,
вчинених наркоманами та у стані наркотичного збудження.
У зв’язку з цим особливо негативною рисою незаконного обігу наркотиків є
те, що його якісну характеристику суттєво визначає зростаючий
професіоналізм і організованість, консолідація злочинних угруповань у
сфері нелегального обігу наркотичних засобів з виділенням виконавчих,
посередницьких, керівних ланок, розподіл сфер і зон впливу між окремими
спільнотами, зрощування їх з зарубіжними торговцями наркотиків, що
визначає існування та інтенсивний розвиток наркобізнесу. Ця злочинна
діяльність проникає до багатьох важливих сфер суспільства.
Небезпека розповсюдження наркотиків, розвиток групового наркобізнесу,
його інтернаціоналізація, зростання розповсюдження наркотичних засобів
контрабандним шляхом зобов’язує об’єднати міжнародні зусилля по боротьбі
з їх незаконним обігом, підписати відповідні угоди між правоохоронними
органами держав СНД та ін., вдосконалювати законодавство та методи
боротьби з цим вкрай негативним явищем, а також мати чітке уявлення про
осіб, причетних до наркобізнесу.
Це викликане ще й тим, що наркобізнес стає одним з найприбутковіших
злочинних промислів, минули часи, коли він “господарював” лише у
кримінальному середовищі; сьогодні наркобізнес упевнено переміщується до
комерційних структур, нічних розважальних клубів, навчальних закладів
всіх рівнів та їх гуртожитки, хіміко-фармацевтичне виробництво.
Виготовлення і торгівля наркотиками перетворилися з примітивного ремесла
на складну комерційну індустрію, що стає невід’ємною частиною
кримінальної економіки.
Сьогодні незаконний обіг наркотиків включає цілу економічну систему, що
охоплює виробництво, маркетинг, транспортування, розподіл та їх
реалізацію. Сучасні торговці наркотиками настільки багаті, могутні і
впливові, що створюють реальну загрозу для безпеки суспільства. Деякі
організації, що беруть участь у незаконному обігу наркотиків, мають свої
підпільні лабораторії з виготовлення наркотиків, залучають для цих цілей
сучасні транспортні засоби, організовують власні охоронні формування.
І це невипадково, оскільки ціни на наркотики є дуже високими, хоча за
цими прибутками криються сотні понівечених і приречених на загибель
людей, розбиті сім’ї, залишені без опіки діти-сироти, щоденні сльози
батьків і матерів та інші біди і негаразди, викликані цим злом.
Найтривожніше те, що кількість наркоманів щороку різко збільшується, і,
як правило, це молоді люди.
За наслідками останніх досліджень, у всьому світі понад 50 млн людей
вживають наркотики, чим свідомо віддають своє життя у пастку загибелі.
Не обминуло це лихо і нашу державу, яка за кількістю інфікованих
наркоманів посіла перше місце серед країн СНД та Балтії.
За офіційними даними, в 2001 році в Україні зареєстровано понад 90 тис.
споживачів наркотиків. Рівень розповсюдженості наркоманії на 100 тис.
жителів становить майже 200 осіб. Особливе занепокоєння викликає
ситуація в підлітковому і молодіжному середовищі. Майже 85 % споживачів
наркотиків – це молодь до 30 років, серед яких близько 4 тис. –
неповнолітні. Але це тільки офіційна статистика, тобто та кількість
наркоманів, які були в певний час виявлені та поставлені на облік в ОВС
та інших підрозділах. Занепокоєність медичних закладів та ОВС викликає
інша група осіб, які за певних обставин не потрапили до офіційної
статистики, і тим самим залишаються поза обліком. Дії таких осіб носять
латентний характер, і це не дає змоги вчасно проводити з ними відповідну
профілактичну роботу.
Прогноз ситуації з поширенням наркотиків в Україні несприятливий. За
оцінками експертів, як у минулому так і в поточному роках,
розповсюдження наркотичних засобів на території країни та сусідніх
держав не зменшиться. Більше того, скрутне матеріальне становище може не
тільки активізувати діяльність ділків наркобізнесу, а ширше сприяти
втягненню в торгівлю наркотиками малозабезпечених верств населення і, в
першу чергу, студентів і непрацюючої молоді.
Тому кримінологічна характеристика осіб, причетних до наркобізнесу,
неможлива без врахування їх особистості і, зокрема,
соціально-психологічних властивостей, професії, спеціальних знань,
статі, віку, злочинного досвіду і т.ін. Вона містить спектр властивостей
і ознак, притаманних конкретній особі, відповідних зв’язків, стосунків,
морального і духовного світу, які розглядаються у їх сукупності,
взаємодії з соціальними та індивідуальними умовами життя, котрі
спонукали особу до вчинення злочину в сфері незаконного обігу
наркотичних засобів.
Комплекс ознак, які характеризують особу, може бути різноманітним. Вони
можуть мати кримінально-правове значення і впливати на кваліфікацію
(наприклад, службовий стан особи), кримінально-процесуальне значення
(вік, стан здоров’я) чи кримінологічне значення (наявність судимості),
допомагати встановленню ознак складу злочину (освіта, досвід роботи).
Вивчення особи, причетної до наркобізнесу, як складової кримінологічної
характеристики, передбачає розгляд не лише його типології, а й
висвітлення більш широкого спектру питань, що не відносяться до
типологічних, а розкривають соціально-психологічні риси. Від рівня
наукового пізнання зазначеної особи значно залежатимуть результати
боротьби зі злочинами у цій сфері.
При дослідженні психологічних особливостей таких осіб можуть бути
виділені три окремі напрями.
Перший – це вивчення особливостей окремих ознак поведінки під час
вчинення злочину. Такі дані можуть мати значення для своєчасного
виявлення і припинення злочину.
Другий – здобуття і дослідження інформації про невстановлених осіб,
причетних до наркобізнесу. Цей напрям має значення при контрабанді
наркотиків, коли їх власника не встановлено.
Третій – здобуття і дослідження інформації про встановлених осіб
(затриманого, підозрюваного чи встановленого обвинуваченого) з метою
отримання необхідної криміналістичної оцінки особи суб’єкта для
вирішення окремих завдань, у тому числі й вибору тактики проведення
окремих слідчих дій, встановлення необхідного психологічного контакту з
підозрюваним (обвинуваченим), прогнозування можливої поведінки злочинця,
планування окремих слідчих дій чи розслідування по справі в цілому.
Дослідження свідчать, що особи, причетні до наркобізнесу, як правило,
постійно удосконалюють свої злочинні навички, та вдаються до
різноманітних хитрощів, особливо під час переміщення наркотичних засобів
через кордон, що складає окремий склад злочину – контрабанду. Характер
злочинних дій особи вказує на їх суспільну небезпеку. Про ступінь
суспільної небезпеки таких осіб свідчать результати вивчення сукупності
ознак об’єктивної і суб’єктивної сторін, які виявляються під час
виявлення злочину і в ході розслідування кримінальної справи. Важливим є
і те, що злочинні посягання обумовлені не тільки прагненням отримати
конкретну матеріальну вигоду, а й тим, що скоюється злочин проти
народного здоров’я і завдається шкода відносинам співпраці держави в
боротьбі з міжнародним наркобізнесом. Чітко виражена злочинна орієнтація
осіб, причетних до наркобізнесу, у формі умислу також є своєрідним
показником ступеня їх суспільної небезпеки і криміногенного ураження.
Такі особи прагнуть до максимального збагачення, для чого беруть активну
участь у створенні сприятливої кримінальної ситуації, використовуючи для
цього будь-які можливості. У таких осіб корислива установка виникає і
закріплюється також в результаті, як правило, систематичної, тривалої і
безкарної злочинної діяльності та негативно впливає на спосіб їх життя і
поведінку.
Важливе значення при дослідженні кримінологічної характеристики особи,
причетної до наркобізнесу, має її соціально-демографічна характеристика,
яка складається із таких даних, як стать, вік, освіта, рід занять.
Дослідження показують, що останніми роками спостерігається збільшення
осіб жіночої статі, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, а також
тих, хто має вищу освіту. Це пояснюється тим, що рівень безробіття в
Україні останнім часом збільшився і, зокрема, серед молоді з вищою
освітою, що спонукає її до пошуку будь-яких шляхів отримання коштів для
прожиття.
Спостерігаються кардинальні зміни у складі організованих злочинних груп,
які займаються наркобізнесом. Серед них з’явилися, як зазначалось, особи
з вищою освітою, колишні та працюючі працівники правоохоронних структур,
митники. Внаслідок цього посилилася тенденція до інтеграції з
представниками злочинних угруповань суміжних держав. Відбувається
витіснення примітивного злочинця інтелектуальним і підприємливим, з
більш вишуканими способами та формами протиправної діяльності. Наявні
факти, коли з метою блокування дій правоохоронних органів і запобігання
можливому викриттю причетні до наркобізнесу особи використовують
усталені чи надбані зв’язки з керівниками органів місцевого
самоврядування, митниками, прикордонниками, правоохоронцями, а до складу
злочинних угруповань нерідко входять колишні працівники названих
органів, яким стає корисним власний досвід і службові зв’язки.
Про зростання “кваліфікації” осіб, причетних до наркобізнесу, свідчить
запровадження правила попередньої грунтовної перевірки майбутніх
маршрутів перевезення наркотичних засобів та їх часта зміна, прагнення
заздалегідь виявляти можливе візуальне спостереження з боку
правоохоронних органів, відпрацювання надійних “легенд” у разі
затримання, спроби влаштування до митних та прикордонних відомств осіб з
криміногенного середовища.
Стосовно перевізників наркотиків, то необхідно відмітити, що більшість
наркокур’єрів, як і раніше, складають безробітні. Крім того, у
перевезенні наркотиків беруть участь водії, пенсіонери, домогосподарки,
робітники, підприємці, особи, які навчаються, члени релігійних сект.
Досить активну участь у цьому бізнесі відіграють військовослужбовці.
За структурою вітчизняна наркомафія складається з трьох частин, що
представляють собою класичну піраміду.
До першої складової входять роздрібні торговці, загальна чисельність
яких становить кілька тисяч осіб.
До другої частини – середні оптовики і перевізники з “групами охорони”
товару під час транспортування і торговці на місцях.
Третя частина – верхній ешелон, що сам, як правило, не має ніякої
безпосередньої справи з наркотиками. Його завдання – планування
операцій, їх проведення, “відмивання” отриманих коштів та їх розподіл.
Особливість її структури в тому, що через зрозумілі причини вона не може
бути лише “українською мафією” в етнічному сенсі цього поняття.
Асоціації наркоділків різноманітних національностей, що мають свої
особливості та методи, у деяких випадках переростають на кримінальні
багатонаціональні угруповання, що діють у різних регіонах України і за
своїм складом змушені співпрацювати з тими структурами, що діяли на
території колишнього СРСР і, зокрема, Росії, Казахстану, Грузії,
Азербайджану. Саме останні є в ряді регіонів головною діючою силою на
ринку наркотичних засобів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що громадяни
цих країн, придбавши в Україні житло і пройшовши всі процедури отримання
громадянства, стають громадянами України і надовго осідають в країні,
хоча більшість з них продовжує займатися незаконним обігом наркотиків.
Із урахуванням викладеного до характерних кримінологічних ознак
організованих злочинних угруповань, що займаються наркобізнесом,
відносять:
високий ступінь організованості, який включає наявність керівного ядра
(лідера), диференціацію функцій виконавців усередині угруповання;
жорстку дисципліну, дотримання конспірації, безперечне підпорядкування
чітко регламентованим правилам ієрархічних стосунків усередині групи;
наявність прагнення мати зв’язки з корумпованими представниками
адміністрації, правоохоронних органів, держпідприємствами і комерційними
структурами, які використовуються для прикриття злочинної діяльності,
“відмивання” (легалізації) отриманих прибутків;
тісний зв’язок керівників груп з кримінальним середовищем. Така
консолідація вигідна тому, що особи з кримінального середовища виконують
функції забезпечення діяльності групи (захист від рекету, розправа з
конкурентами і членами групи, які намагаються припинити злочинну
діяльність і т.п.), а ділки наркобізнесу відраховують їм певний відсоток
прибутку від незаконних операцій з наркотиками;
використання коштів та засобів, одержуваних за збут наркотиків, для
організації протидії роботі правоохоронних органів (підкуп, шантаж,
дезинформація, здійснення розвідувальних заходів, а також контрзаходів,
які перешкоджають проникненню в угруповання негласних співробітників);
ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення;
залучення до злочинних угруповань представників нетрадиційних для
злочинного середовища прошарків суспільства – вчених, інженерів,
лікарів, викладачів і т.п.
Організовані злочинні угруповання, які вчиняють злочини у сфері
незаконного обігу наркотичних засобів, мають власних фінансистів,
банкірів, юристів, експертів-логіків, фахівців з оптової і роздрібної
торгівлі. Інші члени угруповання виконують спеціалізовані функції. Це
вербувальники, фінансові радники, фахівці з контрактів, покупці,
збувальники, перевізники, а також розкрадачі.
Як уже зазначалося, високий ступінь організованості, жорстка дисципліна
і конспірація осіб, причетних до наркобізнесу, включає диференціацію
функцій виконавців усередині угруповання.
Так, організатори злочинних угруповань – особи, які організують і
керують діяльністю груп з придбання, виготовлення і поширення наркотиків
на чорному ринку. Ними, як правило, стають злочинні авторитети, раніше
судимі особи і, зокрема, за злочини, пов’язані з наркотиками, які добре
орієнтуються у сфері обігу наркотичних засобів. Останнім часом злочинні
угруповання частіше очолюють особи, які володіють великими коштами. Самі
організатори, як правило, в здійсненні операцій по скупці й продажу
наркотиків участі не беруть, вони лише фінансують цю діяльність і
одержують прибутки, старанно маскуючи свою причетність до наркобізнесу.
Збувальники (оптові збувальники, перекупщики, роздрібні збувальники) –
особи, які здійснюють незаконну реалізацію наркотичних засобів. Для них
характерним є негативне відношення до соціально-корисної діяльності,
наявність злочинного досвіду, в тому числі й з виготовлення, споживання
і збуту наркотичних засобів. Особливістю протиправної діяльності
збувальників наркотиків є її організований характер, розгалуженість
злочинних зв’язків, їх міжрегіональний і міждержавний характер, розподіл
ролей серед учасників злочинного угруповання. Встановлено, що
характерною ознакою злочинних угруповань збувальників наркотиків є їх
функціонування за земляцькою (національною) ознакою, що створює
додаткові труднощі при розкритті і розслідуванні злочинної діяльності.
Виробниками наркотичної сировини і наркотичних засобів є різноманітні
категорії населення, медики, науковці, працівники хімічних підприємств
та ін. Ними можуть бути сільські жителі, які вирощують наркомісткі
культури (частково – на замовлення збувальників).
Розкрадачами наркотиків або наркомісткої сировини, як правило,
виступають споживачі, що не мають матеріальних засобів для їх придбання.
Це, насамперед, особи, раніше судимі за злочини, пов’язані з
наркотиками, які не працюють і не вчаться, наркомани. Крім того,
крадіжки і вимагання наркотичної сировини вчиняються особами не лише для
особистого споживання, а й з метою їх подальшої реалізації та наживи.
У багатьох випадках розкрадачами є особи, які мають доступ до готових
наркотичних препаратів або наркотичної сировини, робітники
хімфарбпідприємств, аптек, аптечних складів, лікувально-профілактичних і
медичних закладів (найчастіше – середній медичний персонал), серед яких
досить високий відсоток – жінки середнього віку, працюючі в аптечних і
медичних установах, розведені, підтримуючі зв’язки з раніше судимими, а
також сільські жителі, які мають можливості для посівів маку і коноплі.
За перевізників наркотичних засобів організатори злочинних угруповань
використовують як споживачів і дрібних збувальників, так і осіб,
відкрито не пов’язаних зі злочинним обігом наркотиків: родичів, сусідів,
випадкових знайомих, попутників, осіб, які володіють маршрутними
можливостями (водіїв, працівників повітряного і залізничного транспорту
та ін.).
На думку західних спеціалістів, міжнародна наркомафія буде широко
використовувати громадян України й інших країн СНД в якості
наркокур’єрів, оскільки багато хто з них готовий ризикувати за невелику,
за західними мірками, винагороду.
Участь у злочинному обігу наркотичних засобів беруть також організатори
і утримувачі притонів, а також особи, які одержують або зберігають
наркотичні засоби з метою особистого споживання.
Спеціалізація членів груп, крім сприяння підвищенню ефективності
наркобізнесу, ще забезпечує і безпеку функціонування організації,
конспірація сприяє ще й тому, що рідко хто з них знає, чим займаються
інші, в результаті чого втрата одного з членів не погрожує стабільності
організації.
Таким чином, наведене дозволяє виділити такі кримінологічні особливості
осіб, причетних до наркобізнесу:
соціально-демографічні;
соціально-психологічні елементи (темперамент, потреби, інтереси і
т.ін.);
відомості про особливості протікання психічних процесів, стан суб’єкта,
обумовлений причетністю до незаконного обігу наркотиків;
відомості про поведінку та відомості соціально-правового характеру;
антропологічні ознаки, біологічні, функціонально-анатомічні і біохімічні
особливості.
Дослідження осіб, причетних до наркобізнесу як структурного елемента
злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, демонструє
їх суттєві особливості на фоні інших злочинів, у тому числі й злочинів
проти держави і здоров’я населення.
Разом з тим, необхідно шукати вихід з ситуації, що склалася, не
ігноруючи і зарубіжний досвід.
Так, в багатьох країнах ретельно аналізують реальну ситуацію в
суспільстві, прораховують варіанти розвитку подій і намагаються
регулювати взаємовідносини наркоманів, суспільства з ними і навіть – з
наркоділками. Наприклад, в Європі окремі країни пішли таким шляхом. Там
вважають кращим, якщо наркоман буде вживати таблетки чи сигарети з
легким наркотиком, а не колотися. Такі заходи значно знизили
розповсюдження ВІЛ-інфекції. Дещо з їх досвіду можна було б перейняти і
нам. І, зокрема, створити постійно діючі пункти обміну шприців (такі у
нас створюють інколи при разових акціях), і роз’ясняти населенню
небезпеку наркоманії. Сумно, але навіть медики не завжди правильно
відповідають на питання, як передається ВІЛ-інфекція. Наркоманія стала
смертельною небезпекою для молоді. І з цією епідемією медики не в змозі
упоратися, переклавши її вирішення на правоохоронні органи і, в першу
чергу, на міліцію. Тому необхідна корінна реформа системи охорони
здоров’я відповідно до реалії сьогодення.
Із урахуванням наслідків проведеного кримінологічного дослідження осіб,
причетних до наркобізнесу, вважаємо, що зазначене у подальшому
уможливіть на практиці своєчасно вживати належних заходів щодо
попередження злочинних дій з боку зазначеної категорії, а також
розробляти практичні рекомендації з їх виявлення, вивчення, впливу,
встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, їх
попередження, усунення та розкриття.
О.Ф. Дудар. Кримінологічні особливості осіб, причетних до наркобізнесу.
“Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)”
6’2002
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
