Реферат
на тему:
Міжнародна система з контролю за наркотиками у боротьбі з наркоманією і
наркобізнесом
Значне погіршення криміногенної ситуації у сфері незаконного обігу
наркотичних засобів і психотропних речовин в Україні, суттєве зростання
пов’язаної з цим злочинності, підвищення рівня розповсюдження наркоманії
та наркобізнесу актуалізували важливість дослідження проблеми
удосконалення системи протидії незаконному обігу наркотиків та
наркоманії з відображенням концептуального розуміння цієї проблеми,
запобігання їй на національному та міжнародному рівнях.
Офіційна кількість споживачів наркотиків щороку зростає. Якщо за даними
МВС України, в 2002 р. на обліку перебувало споживачів наркотиків 112
534 особи, в 2003 р. кількість цих осіб становила 119 965 осіб, то у
2004 р. – вже 123 500, у тому числі – майже 5 тис. неповнолітніх.
Наркобізнесом займаються злочинні угруповання, які отримують від цієї
кримінально караної діяльності дуже великі прибутки, що потім
“відмивають”. У такому разі наркобізнес набуває форми організованої
злочинної діяльності.
З огляду на це, слід зауважити, що міжнародна система контролю за
наркотичними засобами формувалася поступово, починаючи з перших років ХХ
століття. У 1909 році в Шанхаї відбулася Перша міжнародна конференція з
проблеми опіуму, на якій були визначені загальні принципи майбутнього
міжнародного контролю. Більшість цих принципів закріплені в
законодавчому акті – в першій Міжнародній конвенції по наркотиках –
Міжнародній конвенції по опіуму, яка була підписана в Гаазі у 1912 році.
Однак, будь-яка спеціалізована центральна організація з міжнародного
контролю за наркотиками не була утворена до появи в 1920 р. Ліги Націй,
коли був заснований Консультативний комітет по нелегальній торгівлі
опіумом та іншими сильнодіючими засобами.
Ліга Націй протягом всього існування заключила три основні міжнародні
конвенції. Перша міжнародна Конвенція по опіуму була прийнята в 1925 р.,
коли була введена система звітності та утворений Постійний комітет по
контролю, в подальшому перейменований на Постійний центральний комітет.
До складу цього Комітету входили незалежні експерти, які займалися
наглядом за виконанням завдань Конвенції.
У 1931 році була прийнята друга Конвенція про обмеження виробництва і
про регламентацію розподілення наркотичних засобів. Відповідно до
Конвенції утворено контрольний орган по наркотиках. Третя Конвенція по
боротьбі з незаконним обігом шкідливих лікарських засобів була прийнята
у 1936 році, основним завданням якої став заклик до суворого покарання
осіб, які займаються незаконною торгівлею наркотичними засобами. Крім
того, в 1925 та 1931 рр. були заключені міжнародні погодження з метою
посилення боротьби з курінням опіуму. Ці погодження мали більш виражений
координаційний характер.
З 1946 року Організація Об’єднаних Націй стала правонаступником Ліги
Націй, прийнявши на себе всі її повноваження та обов’язки, в тому числі
й у сфері боротьби з наркотичною навалою. Сьогодні ООН має ефективну
систему спеціалізованих закладів, що займаються питаннями боротьби з
наркоманією, токсикоманією і алкоголізмом. Розглянемо тепер структуру
контролюючих закладів ООН.
1. Економічна і Соціальна ради несуть відповідальність за формування
антинаркотичної політики ООН, а також за координацію дій з контролю за
наркотичними засобами, нагляд за виконанням міжнародних конвенцій і
розробку рекомендацій урядам.
2. На постійній основі Економічній і Соціальній радам надає допомогу
Комісія з наркотичних засобів, яка була затверджена як самостійний
антинаркотичний підрозділ Економічною і Соціальною радами 16 лютого 1946
р.
Коло повноважень Комісії дуже широке: допомагає Раді в здійсненні
повноважень з нагляду щодо застосування міжнародних конвенцій і угод
відносно наркотичних засобів, які можуть бути прийняті на себе Радою або
покладені на неї ООН; виконує функції, які відповідно до міжнародних
угод були покладені на Дорадчий комітет при Лізі Націй з торгівлі
опіумом і іншими небезпечними лікарськими засобами; надає Раді висновки
з питань, що стосуються контролю за наркотичними засобами, та складає у
разі необхідності проекти міжнародних конвенцій; вивчає зміни, внесення
яких до вже існуючого апарату міжнародного контролю за наркотичними
засобами може бути визнано за необхідне, та вносить до Ради відповідні
пропозиції з цього питання; виконує за дорученням Ради будь-які функції,
пов’язані з контролем за наркотичними засобами. Комісія є центральним
директивним органом системи ООН, який займається вивченням питань, що
відносяться до контролю за наркотичними засобами.
Такі великі повноваження Комісії не випадкові. Вже після заснування ООН
в її системі приймалося декілька антинаркотичних конвенцій, угод і
протоколів, зокрема, Протокол, підписаний в Парижі в 1948 р., який
поширив міжнародний контроль на лікарські засоби, що не підпадають під
дію Конвенції 1931 р. У 1953 році у Нью-Йорку був підписаний протокол
про обмеження і регламентацію культивування рослин маку, виробництва
опіуму, міжнародної та оптової їх торгівлі. Ці та інші документи
створили деякі труднощі, тому що міжнародна система контролю стала більш
громіздкою, що позбавило її ефективності.
Тому завдання спрощення системи міжнародного контролю й обумовило
прийняття в 1961 р. Єдиної конвенції про наркотичні засоби, яка набрала
чинності наприкінці 1964 р., замінивши пакет чинних на той час
документів про контроль.
3. Відділ ООН з наркотичних засобів надає Генеральному секретарю ООН
допомогу у виконанні обов’язків, покладених на нього договорами в
частині боротьби з наркоманією. Відділ є частиною Секретаріату ООН і
підпорядковується безпосередньо Генеральному секретарю. Він концентрує
свою увагу на зборі та обробці професійних і технічних даних, що
стосуються контролю за наркотичними засобами.
Відділ ООН посідає особливе місце в боротьбі з наркоманією, тому що є “в
системі ООН центральним банком професійної і технічної інформації”.
Розглядаючи боротьбу з наркоманією як виключно складну та соціально
гостру комплексну проблему, пов’язану не тільки зі здоров’ям населення,
але й зі злочинністю, “відділ надає урядам консультативну допомогу з
правових та адміністративних питань боротьби з наркоманією” [1].
Важливо зазначити, що в своїй поточній роботі Відділ, як й інші органи
ООН та міжнародні організації, намагається усвідомити соціальну суть
наркоманії. Звичайно, причинний зв’язок між вживанням психотропних
засобів та соціальними проблемами важко встановити з високою точністю,
однак зв’язок таких проблем з хронічним вживанням психотропних
препаратів та інших наркотичних засобів не викликає сумнівів. На думку
фахівців Відділу, вживання наркотиків “зменшує виробництво та якість
праці”; “оскільки безробіття, особливо серед молоді, є фактором ризику
наркоманії, необхідно здійснювати заходи з професійної підготовки,
профорієнтації та працевлаштування”; “наркоманія руйнує сімейні
відносини та зменшує батьківську відповідальність”; і, врешті-решт,
іншим відображенням соціальних наслідків “є злочинність, пов’язана з
наркоманією”.
Великі можливості в діяльності Відділу ООН з наркотичних засобів
випливають із масштабності його прав та обов’язків. Тут концентруються
тексти всіх законів та нормативних актів, прийнятих урядами світу на
виконання положень антинаркотичних конвенцій. Відділ виконує функції не
тільки інформаційного центру з питань боротьби зі зловживанням
наркотиками. Основна сфера його діяльності – законотворчість у сфері
контролю за наркотичними засобами. Відділ готує доповіді з проблем
боротьби з наркоманією для Генерального секретаря, Економічної і
Соціальної рад та Комісії з наркотичних засобів.
4. Міжнародний комітет з контролю за наркотиками (МККН) створений
відповідно до міжнародних договорів, є незалежним квазисудовим органом з
контролю за виконанням міжнародних договорів про контроль за
наркотиками. Він є послідовником ряду організацій, заснований згідно з
попередніми договорами про контроль за наркотиками ще за часів Ліги
Націй. З 2 березня 1968 року Комітет виконує функції Постійного
центрального комітету по наркотичних засобах і Контрольного органу по
наркотичних засобах [2].
Обов’язок Комітету полягає в тому, щоб контролювати і стимулювати
дотримання урядових положень міжнародних договорів про контроль над
наркотиками і надавати урядам допомогу в реалізації їх зусиль щодо
виконання своїх обов’язків згідно з цими договорами.
Виконуючи свої функції відповідно до Конвенції ООН 1988 року, МККН
неодноразово відмічав важливість утворення систем сприяння налагодженню
практичного співробітництва між урядами, а також урядами і Комітетом, і
підкреслював, що першим слід докладати узгоджених зусиль з тим, щоб
торгівці наркотиками не могли використовувати в якості місць здійснення
витоку країни і території [3] з недостатньо ефективними на сьогодні
механізмами контролю. Для попередження витоку наркозасобів із
міжнародної торгівлі та з внутрішніх каналів важливе значення має збір
даних про законні перевезення [4] як міжнародні, так і внутрішні.
Комітет відіграє ключову роль у моніторингу здійснення міжнародних
договорів з контролю над наркотиками [5] та докладає зусиль щодо
контролю за виконанням резолюцій Економічної і Соціальної рад [6].
5. Всесвітня організація охорони здоров’я є компетентним міжнародним
органом охорони здоров’я, який очолює і координує роботу по всіх
аспектах медико-санітарної допомоги, вкючаючи профілактичні заходи та
санітарну освіту. Повною мірою ця діяльність розповсюджується й на
боротьбу з наркотизмом. Більше того, чинні антинаркотичні конвенції
встановлюють конкретні обов’язки ВООЗ в боротьбі з наркоманією.
6. ЮНЕСКО консультує уряди про способи і засоби боротьби з наркоманіями,
проводить наукові дослідження з цих питань, поширює антинаркотичні
знання і сприяє в їх реалізації.
7. Міжнародна організація праці надає консультативну допомогу урядам у
розробці політики і стратегії в галузі соціальної реабілітації осіб, що
страждають на наркотичну залежність; допомагає у підготовці персоналу та
в організації служб професійної підготовки, працевлаштуванні і
наступному спостереженні за такими особами.
8. Фонд ООН по боротьбі зі зловживанням наркотичними засобами створений
на основі добровільних внесків, надає урядам і міжнародним організаціям
фінансову допомогу для планування і здійснення конкретних програм
боротьби з наркоманією.
Активну участь у боротьбі з наркоманією беруть регіональні міжнародні
організаційні структури (Асоціація держав Південно-Східної Азії, План
“Коломбо”, Європейська рада, Арабська міжнародна організація захисту від
злочинів, Угода країн Південної Америки про наркотичні засоби і
психотропні речовини, неурядові організації з консультативним статусом
при ВООЗ та ін.). Вагомий внесок в цю діяльність здійснюють й міжнародні
організації по боротьбі з пияцтвом та алкоголізмом.
Серед найбільш впливових міжнародних організацій, що безпосередньо
здійснюють правоохоронну діяльність у сфері боротьби з наркотичною
злочинністю, варто назвати, насамперед, Міжнародну організацію карної
поліції (Інтерпол) і Раду митного співробітництва (РМС).
Світова спільнота постійно шукає, удосконалює і реалізує широкомасштабну
систему боротьби з наркоманіями, ставлячи її на міцну законодавчу і
нормативну основу (Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., що
набула чинності 13 грудня 1964 р., зі змінами, внесеними в неї
відповідно до Протоколу 1972 р., Конвенція про психотропні речовини 1971
р., що набула чинності 16 серпня 1976 р.).
Загалом міжнародний досвід боротьби з наркоманією і науково
аргументовані рекомендації ООН стали предметом спеціального вивчення і
впровадження в життя суверенною Україною, особливо в галузі застосування
заходів кримінально-правового впливу. У нашій державі вже зараз
проводиться чітка межа між наркоманом-хворим і наркоманом-злочинцем, а
також наголошено саме на ранній профілактиці наркоманії; створюються
коротко- і довгострокові програми антинаркотичної діяльності, що
складаються на комплексній основі з урахуванням щільного міжнародного
співробітництва.
В Україні наявна певна структура державних органів для боротьби з
незаконним обігом наркотиків та з проблемою наркоманії.
Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті
Міністрів України покликана координувати діяльність усієї системи
профілактики наркотизму в Україні [7].
Основними завданнями Координаційної ради є: розробка заходів щодо
забезпечення реалізації державної політики та контролю за вживанням
наркотиків в Україні; координація діяльності зацікавлених міністерств,
відомств, інших органів державної виконавчої влади та громадських
організацій з питань протидії зловживанню наркотичними засобами та їх
незаконному обігу; організація підготовки та виконання програм
запобігання незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин,
вживання яких перебуває під міжнародним та національним контролем;
вироблення на основі міжурядових та міжвідомчих угод і домовленостей
пропозицій про участь представників України в міжнародних організаціях,
симпозіумах, конференціях та здійснення заходів щодо міжнародного
співробітництва з питань контролю за вживанням наркотиків; організація
підготовки та внесення у встановленому порядку пропозицій про
вдосконалення законодавчих та інших нормативних актів, спрямованих на
протидію зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу;
подання звітів Уряду України і відповідним міжнародним організаціям про
стан обігу наркотичних засобів в Україні та здійснення заходів,
спрямованих на припинення зловживань наркотичними засобами та їх
незаконного обігу.
Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України [8] у
межах своїх повноважень безпосередньо забезпечує розкриття тяжких
злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків; проведення у
повному обсязі оперативно-розшукових заходів для виявлення злочинів у
сфері обігу наркотиків; контролює виконання органами внутрішніх справ
законодавства України, нормативно-правових актів МВС у даному напрямі
діяльності; розробляє і реалізує комплексні програми заходів боротьби з
незаконним обігом наркотиків; аналізує причини й умови, які сприяють
розповсюдженню зазначеного явища; бере участь у міжнародному
співробітництві з проблем поширення наркоманії; організовує і проводить
антинаркоманійну пропаганду через ЗМІ; розробляє проекти законодавчих
актів України, відомчих нормативно-правових актів; взаємодіє з органами
виконавчої влади, до компетенції яких входить протидія наркоманії.
Україна, разом з іншими країнами, спрямовує свої зусилля на те, щоб
наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори використовувалися
лише за призначенням і здійснює заходи щодо контролю за цим процесом. З
цією метою відповідно до рішення Ради національної безпеки України [9]
та наказу Міністра охорони здоров’я України створено Комітет з контролю
за наркотиками, що визнано та зареєстровано Міжнародним комітетом з
контролю за наркотиками як компетентний національний орган,
уповноважений здійснювати на території нашої держави
контрольно-експертні функції у сфері виробництва, зберігання, імпорту та
реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів [10].
Комітет бере участь у формуванні державної політики у сфері обігу в
Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів,
взаємодіє з Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками, Радою та
Комісією з наркотичних засобів ООН, які займаються проблемами обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів [11].
Від імені Міжнародного комітету з контролю за наркотиками (МККН) була
направлена місія в Україну у липні 2001 року для обговорення виконання
українським Урядом міжнародних договорів з контролю за наркотиками,
зокрема: механізму контролю за наркотичними засобами, психотропними
речовинами і прекурсорами, а також – заходів, які застосовуються у
боротьбі зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом в Україні.
На 72-ій сесії, проведеній у м. Відні 29 жовтня – 15 листопада 2001
року, МККН розглянув звіт про роботу місії, були зроблені такі висновки
та рекомендації, засновані на результатах місії.
МККН відмічає, що відповідно до міжнародних договорів з контролю за
наркотиками і для досягнення встановлених цілей Україна прийняла
всеохоплююче законодавство з контролю за наркотиками та національну
стратегію в галузі контролю за наркотиками. Уряд створив також
відповідну адміністративну структуру для здійснення контролю за
наркотиками.
Комітету було повідомлено про те, що в Україні створено механізми
міжвідомчої координації на політичному рівні. Разом із тим, ще
потребується підвищення ефективності координації між різноманітними
закладами на практичному рівні. Так, Національний комітет з контролю за
наркотиками не має необхідного впливу на інші заклади для ефективного
погодження питань, пов’язаних із наркотиками.
Отже, зважаючи на висновки МККН та ще недостатньо ефективну боротьбу з
незаконним обігом наркотиків, на наш погляд, в Україні для покращення
координації відповідних структур та забезпечення потужної протидії
поширенню наркоманії та наркобізнесу, з урахуванням несприятливого
прогнозу фахівців щодо значного збільшення наркоспоживачів, було б
доцільно внести до Уряду України пропозицію щодо утворення єдиного
компетентного органу державного управління з наданням йому відповідних
повноважень щодо контролю за виконаннями визначених завдань всіма
суб’єктами протидії наркоманії, з покладанням на нього функцій боротьби
з наркобізнесом і поширенням наркоманії та від імені Уряду представляти
Україну на міжнародній арені.
Список використаних джерел
1. Рексов Б., Эдмонсон К., Хан И., Самсон Р. Дж. Руководство по контролю
над наркотическими средствами и психотропными веществами в контексте
международных договоров. – Женева, 1987. – С. 181.
2. Перечень наркотиков, находящихся под международным контролем: МККН. –
Вена, 1996. – С. 1.
3. Прекурсоры и химические вещества, часто используемые при незаконном
изготовлении наркотических средств и психотропных веществ: МККН.–
Нью-Йорк, 1999. – С. 1.
4. Прекурсоры и химические вещества, часто используемые при незаконном
изготовлении наркотических средств и психотропных веществ: МККН. –
Нью-Йорк, 2000 – С. 1.
5. Осуществление международных договоров о контроле над наркотиками:
ООН, ЭиСС, Комиссия по наркотическим средствам. – Вена, 1998. – С. 2.
6. Осуществление международных договоров о контроле над наркотикам: ООН,
ЭиСС, Комиссия по наркотическим средствам. – Вена, 1999. – С. 2.
7. Про Національну координаційну раду боротьби з наркоманією: Постанова
Кабінету Міністрів України // Збірн. Пост. Уряду України. – 1993. – №
10. – С. 212.
8. Настанова по організації та здійсненню органами внутрішніх справ
боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин
та прекурсорів: Наказ МВС України від 6 червня 1995 р. № 365; Про
створення в системі МВС України спецпідрозділів по боротьбі з незаконним
обігом наркотиків: Наказ МВС України від 2 лютого1994 р. № 51.
9. Рішення “Про стан боротьби з розповсюдженням наркотиків в Україні”:
Рада національної безпеки України. – К.,1993.
10. Компетентные национальные органы, действующие на основании
международных договоров о контроле над наркотиками: ООН. – Нью-Йорк,
1994. – С. 83.
11. Про Положення про Комітет з контролю за наркотиками: Пост. Кабінету
Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 72 // Збірн. Пост. Уряду
України. – 1996. – № 5. – Ст. 177.
Л.В. Раєнька. Міжнародна система з контролю за наркотиками у боротьбі з
наркоманією і наркобізнесом. “Боротьба з організованою злочинністю і
корупцією (теорія і практика)” 10’2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
