Реферат
на тему:
Наркобізнес в Україні: реалії та загрози сьогодення
Сучасне життя Української держави супроводжується та обумовлюється
мегакомплексом проблем, що охоплюють всі без винятку сфери суспільного
буття. Ця аксіома вже давно увійшла до загального вжитку, але
складається небезпідставне враження, що на сьогодні відсутнє
100-відсоткове усвідомлення та розуміння всіма громадянами нашої країни
– від робітника і селянина, лікаря та вченого до вищих посадовців
владних структур – того, які саме питання державотворення потребують
першочергового вирішення; що безпосередньо сьогодні, завтра, післязавтра
необхідно вжити, щоб покращити загальний та індивідуальний життєві
рівні, забезпечити ефективний захист основ національної безпеки, життя
та здоров’я населення України і т.ін.
Не вдаючись до загальновідомих висловів і тверджень стосовно того, що
разом із занедбаною економікою – після розпаду Радянського Союзу [1] –
пострадянські країни отримали у спадщину всі негаразди періоду
тоталітаризму, пізніше – “перебудови”, необхідно зазначити, що з’явилася
та стрімко розвивається одна з основних загроз розбудови незалежної
України – наркобізнес, який обґрунтовано вважається найнебезпечнішим
проявом сучасної організованої злочинності.
Одразу зазначимо, що нині не існує кодифікованого визначення поняття
“наркобізнес”, хоча деякі спроби на цьому важкому шляху вже
здійснювалися. Ще у 1993 році у своїй статті М. Хруппа та О. Вінс
“Кримінологічне поняття наркобізнесу” дали таке визначення цього явища
та протиправної діяльності: “… наркобізнес розглядається як самостійна
галузь підпільного підприємництва, що паразитує на такому людському
пороку, як зловживання наркотиками [2, с. 50]. Ця підприємницька
діяльність характеризується: створенням так званого “підприємництва”,
тобто започаткованою однією чи кількома особами справи (заняття),
спрямованої на одержання незаконних доходів від нелегального виробництва
і торгівлі наркотичними засобами; утворенням злочинного угруповання
(сім’ї)1 для виконання відповідних “технічних” операцій, необхідних для
даної справи; спрямуванням всіх видів діяльності по виробництву,
доставленню та реалізації наркотиків у єдиний “технологічний” ланцюжок і
контроль над цим; організацією збутової мережі (“завоювання” чорного
ринку чи створення його шляхом втягнення осіб у немедичну наркотизацію);
тривалістю заняття такою злочинною діяльністю у вигляді промислу;
одержанням надприбутків; захистом від конкуруючих злочинних угруповань
та правоохоронних органів; проникненням у законний бізнес, тобто
“відмиванням брудних” грошей шляхом вкладення злочинно одержаних доходів
у діяльність різного роду фірм, компаній і підприємств з метою створення
уявлення про законний характер одержання цих доходів” [3, с. 27].
Пізніше, у 1998 році, російський дослідник Л. Тимофєєв у своїй
монографії розглядав наркобізнес як особливе економічне явище, що
виникає за специфічних умов юридичної заборони у сфері нелегального
обігу наркотичних речовин [4].
Перелік наукових статей, публікацій та монографій, дисертаційних
досліджень є дуже великим, що свідчить про серйозну увагу стосовно
необхідності стримування наркопроблем, і, у першу чергу, – у напрямі
протидії наркобізнесу. Зазначену проблематику розглядали у своїх
наукових працях як вітчизняні, так і російські дослідники – Д. Бєлов, А.
Войциховський, Г. Єрмаков, В. Женунтій, Б. Калачов, О. Кузнєцов, Ю.
Латов, О. Музика, Л. Тимофєєв, М. Хруппа, М Шакіров Л. Шарай і багато
інших вчених.
Хочеться особливо підкреслити, що уряди України, Росії, Казахстану та
інших пострадянських держав вживають чималих заходів у сфері боротьби з
незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів
і прекурсорів. Про це свідчить значний обсяг організаційно-розпорядчих
документів органів законодавчої та виконавчої влади [5, 6, 7, 8, 9, 10,
11, 12] та ін
Зважаючи на все перелічене, виникає абсолютно очевидне питання: як же
так могло статися, що на сьогодні в країні, яка начебто не знала
наркоманів, наркопроблем і наркобізнесу [13, с. 1], за даними Служби
безпеки України, лише протягом 1995 – 1999 рр. було виявлено та
ліквідовано десятки каналів незаконного ввезення героїну, що проходили
через “північну гілку” “Балканського маршруту” наркотичних засобів, яка
саме і пролягає через територію України, конфісковано понад 72 кг важких
наркотиків (передусім, опіуму, героїну та кокаїну), десятки українських
наркоділків було притягнуто до відповідальності? Не менш вражаючими є й
статистично-аналітичні дані за 2002 рік Міністерства внутрішніх справ
України [14].За даними МВС України, за минулий рік було виявлено 58,1
тис. (+21,4 %) злочинів, пов’язаних з наркотиками, з них 19,3 тис. (33,3
%) складають тяжкі та особливо тяжкі. Значно зросла кількість викритих
фактів виробництва, придбання, перевезення чи збуту наркотичних засобів
(+34,3 %).Зросла кількість наркозлочинів, вчинених організованими
злочинними угрупованнями. Із незаконного обігу лише по закінчених
кримінальних справах було вилучено 15,6 т наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів (таблиця) [14, с. 10].
Таблиця
Боротьба з незаконним обігом наркотиків в Україні
Роки Загальна кількість злочинів, пов’язаних з наркотиками, тис. Збут
наркотичних засобів, тис.
1998 40 6,9
1999 42,6 8,9
2000 46,7 6,8
2001 47,9 7,9
2002 58,1 13,1
Відповідь на раніше поставлене питання – як Україна перетворилася на
країну не лише транзиту, а й споживача та виробника наркотиків –
полягає, на нашу думку, у низці таких факторів:
1. Величезний, практично не освоєний ринок наркоторгівлі.
2. Наша держава є однією з ключових держав у схемі транзиту наркотичної
речовини зі Сходу на Захід.
3. Падіння життєвого рівня населення2.
4. Зубожіння основної частини українських громадян (за відсутності
реальної легальної альтернативи здобуття коштів для нормального
існування).
5. Правовий нігілізм (часткове або повне зневірювання населення в
ефективності діяльності правоохоронних органів та владних структур нашої
держави, і що виявляється найбільш небезпечним для державного організму
загалом, – люди почали призвичаюватися до проявів організованої
злочинності, у тому числі, й до наркобізнесу та генетично пов’язаних з
ним різних видів наркоманій).
6. Надто серйозним і відчутним чинником розвитку наркобізнесу є
політична та економічна нестабільність в державі [15].
7. Втягування у злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків
широких верств населення України, у першу чергу, неповнолітніх, молоді
та пенсіонерів, що стало можливим внаслідок отримання першими нової
культури, моралі, відчуття зовсім незнаної ейфорії, другими – способу
власного збагачення та забезпечення прожиткового мінімуму.
8. Послаблення та дисфункція соціальних інститутів, надмірно високі
темпи соціально-економічних перетворень у зв’язку з переходом
постсоціалістичної України до ринкової системи господарювання.
9. Недосконалість антинаркотичного законодавства або відсутність дієвого
контролю за його виконанням.
10. Корумпованість державних службовців і працівників правоохоронних
органів [13].
11. Хронічний та послідовний вплив транснаціонального наркобізнесу.
Безумовно, за сучасних умов існування великої кількості понять, що
охоплюються сферою наркобізнесу, та їх остаточної невизначеності гостро
виявляється необхідність визначення та впорядкування таких дефініцій,
як:
1. Наркотизм.
2. Наркотизація.
3. Наркоманія (наркоманії).
4. Наркозалежність.
5. Наркоринок (наркоринки).
6. Наркоситуація в державі.
7. Поняття, види та стадії розвитку наркобізнесу.
8. Наркоіндустрія як організована злочинна діяльність та
соціально-кримінологічне явище.
9. Наркоторговець (наркоділок) – соціально-психологічний портрет.
10. Детермінанти залучення до злочинної наркодільності представників
різних верств населення України.
11. Структура організованих злочинних угруповань, що займаються
наркобізнесом.
12. Наркобізнес як тіньова економічна діяльність (галузь злочинного
підприємництва).
З огляду на зазначене, потребує серйозного тлумачення та аргументації
посилання на новий Кримінальний кодекс України, в якому у розділі ХІІІ.
– Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх
аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення –
простежуються окремі кваліфікуючі ознаки та стадії розвитку наркобізнесу
в Україні, з огляду на особливості кваліфікації наркозлочинів та
протиправної діяльності, що, на наш погляд, саме й утворюють
кримінально-правові та кримінологічні аспекти розпізнавання, з’ясування
суті й вироблення механізмів протидії наркобізнесу [16].
Підсумовуючи наведене, а також враховуючи той чинник, що на сьогодні в
Україні триває процес формування наркомафії, у першу чергу, власної
української, а також етнічної, як складної багатогалузевої структури, що
включає організацію контрабанди, виробництва, переробки, транспортування
і незаконне розповсюдження наркотичних засобів у загальнонаціональних
масштабах, усвідомлюючи стрімке зростання темпів та обсягів наркобізнесу
у зв’язку з демократизацією митного контролю та кордонів України,
використання нашої держави за зону транзиту, виробництва та споживання
наркотиків – важких, напівсинтетичних і синтетичних, необхідність
визнання проблеми наркобізнесу за загальнонаціональну, яка за своїми
ознаками та наслідками має бути віднесеною до категорії прямих загроз
національній безпеці, економіці та напряму – генофонду українського
народу, розуміючи актуальність виділення в самостійний напрям
кримінологічної науки дослідження наркобізнесу та пов’язаної з ним
злочинності, гостру необхідність вироблення інструментарію протидії з
одночасним поглибленим науковим дослідженням самої “природи”
наркобізнесу як складної, вкрай латентної та небезпечної організованої
злочинної діяльності й соціально-правового явища, виникла потреба
дисертаційного дослідження зазначеного кола проблемних питань, яке саме
і розпочато у Міжвідомчому науково-дослідному центрі при Координаційному
комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при
Президентові України.
Список використаних джерел
1. Развитие наркомании и незаконного оборота наркотиков в России/
Калачёв Б.Ф., Сбирунов П.Н., Сергеев А.Н./ http://www.narcom.ru.
2. Крылов А. В лабиринтах теневой экономики// Предприниматель. – 1992. –
№ 2.
3. Хруппа М., Вінс О. Кримінологічне поняття наркобізнесу// Право
України. – 1993. – № 4.
4. Тимофеев Л.М. Наркобизнес. Начальная теория экономической отрасли. –
М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – 112с.
5. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр.:
Затв. Указом Президента України “Про Комплексну програму профілактики
злочинності на 2001 – 2005 рр.” від 25 грудня 2000 р. за № 1376/2000//
Урядовий кур’єр. – 2001. – 30 січ. – № 17.
6. Про стан виконання Комплексної програми профілактики злочинності на
2001 – 2005 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002
р. за № 1120/2002// www.liga.kiev.ua.
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про Концепцію реалізації
державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002 – 2010 рр.” від 24
січня 2002 р. № 26-р.// Офіц. вісник України. – 2002. – № 5 (15.02.02).
– Ст. 197.
8. Наказ МОЗ України “Про затвердження Комплексної програми профілактики
злочинності МОЗ України на 2001 – 2005 рр.” від 15 березня 2001 р. за №
100// www.liqa.kiev.ua.
9. Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму
України “Про реалізацію Указу Президента України від 25 грудня 2000 р.
за № 1376/2000 “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001
– 2005 рр.” від 14 лютого 2001р. за № 293//www.liga. kiev.ua.
10. Федеральный закон Российской Федерации “О наркотических средствах и
психотропных веществах” от 8 января 1998 г. № 3-ФЗ.
11. Рекомендации парламентских слушаний “Незаконный оборот наркотиков –
угроза национальной безопасности России”, 26 октября 2001
г.://www.duma.gov.ru.
12. Стратегия борьбы с наркоманией и наркобизнесом в Республике
Казахстан на 2001 – 2005 годы: Утв. Указом Президента Республики
Казахстан от 16 мая 2000 г. № 394.
13. Шакиров М.Ш. Наркобизнес в России: Многоликая наркомафия расширяет
преступную деятельность в России. – М.: Центрполиграф, 1998. – 424с.
14. Стан правопорядку в Україні. Основні результати діяльності органів
внутрішніх справ та внутрішніх військ в 2002 році// Аналіт. матеріали:
МВС України, Головний штаб. – К., 2003. – 29с.
15. Тропина Т. Наркоситуация в мире и транснациональный наркобизнес:
Владивосток. центр исследования организованой преступности при Юрид.
ин-те ДВГУ//www.crime.vl.ru.
16. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ За
заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – У 2-х
ч. – Ч. 2. – 942с.
І.В. Смирнова. Наркобізнес в Україні: реалії та загрози сьогодення.
“Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)”
7’2003
1 У даному разі йдеться не про наркоманські сім’ї, що “спеціалізуються”
на внутрішньогруповому та міжгруповому збуті і спільному немедичному
споживанні наркотичних засобів, а саме – про злочинні об’єднання зі
своєрідною “спеціалізацією” на протиправному промислі у сфері
незаконного обігу наркотичних засобів.
2 Хочеться особливо підкреслити, що наркотизацією охоплюються не лише
вихідці з бідних сімей. Споживачами наркотиків дедалі частіше стають
особи із забезпечених верств населення, навіть – діти високих
посадовців.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
