.

Питання попередження привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
159 1464
Скачать документ

Реферат

на тему:

Питання попередження привласнення, розтрати майна або заволодіння ним
шляхом зловживання службовим становищем

 

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання
службовим становищем наука кримінального права відносить до корисливих
посягань на власність, пов’язаних з розкраданням майна. Характерними
ознаками цих злочинів є наявність корисливого мотиву і загальної мети –
звернути майно на свою або користь іншої особи, – що досягається, як
правило, шляхом вилучення цього майна з ведення приватної особи,
колективу людей або держави.

Статистичні дані МВС України свідчать про те, що злочини, які
розглядаються, мають тенденцію до поширення. Так, якщо у 2001 році було
виявлено 7206 таких злочинів, то у 2002 році їх зареєстровано вже 7993,
утому числі – 1223 з ознаками “у великих розмірах”, а 1796 – “в особливо
великих розмірах”. Про суспільну небезпеку даного виду злочинів свідчить
також те, що 246 випадків привласнення, розтрати майна або заволодіння
ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені організованими
групами і злочинними організаціями, у тому числі 195 – в особливо
великих розмірах.

Попередження привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим становищем тісно пов’язане з реалізацією завдань,
зазначених у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005
роки. В результаті посилення профілактичного впливу на економічну
злочинність можна, зокрема, очікувати:

– зниження рівня злочинності, послаблення суспільної напруги, викликаної
її впливом;

– зниження впливу організованої злочинності на економічну та політичну
сфери суспільства;

– зменшення кількості корупційних проявів, очищення органів державної
влади від корумпованих державних службовців, створення “прозорої”
системи прийняття і виконання управлінських рішень;

– істотного підвищення рівня захисту економічних відносин від злочинних
посягань, витіснення з економічної сфери кримінального елементу,
скорочення обсягів “тіньової” економіки;

– поліпшення захисту правоохоронними органами прав, свобод і власності
громадян, створення безпечних умов життя в державі;

– зміцнення кадрового потенціалу правоохоронних та контролюючих органів.

Суттєвою ознакою розглядуваних злочинів є те, що вони вчиняються шляхом
зловживання службовим становищем. Тому слід визначитися з віднесенням
цього виду злочинів до певної категорії кримінології – економічний
злочин або злочин проти власності.

У кримінальному праві, безумовно, це злочинне діяння віднесене до
злочинів проти власності. У вітчизняній кримінології воно розглядається
в контексті економічних злочинів [1].

Російський юрист Н.Д. Еріашвілі вказує, зокрема, на те, що питання, які
відносяться до кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері
економіки, добре висвітлені в юридичній літературі. Але при цьому
недостатня увага приділялася питанням кримінально-правового аналізу
привласнення і розтрати як самостійних злочинів економічного характеру.
Ця проблема є настільки складною і багатогранною, що її всесторонне
вивчення, особливо в період бурхливих економічних перетворень, набуває
особливого сенсу [2].

Ми дотримуємося позиції, що даний вид розкрадань можна віднести до
економічних злочинів, будучи солідарними з авторами проекту Закону
України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, які у статті 1 проекту
Закону вживають такі поняття:

– економічний злочин – передбачене Кримінальним кодексом України
суспільне небезпечне діяння, що посягає на майно та майнові права
фізичних і юридичних осіб під час провадження господарської чи службової
діяльності;

– економічна злочинність – сукупність злочинів у сфері господарської,
службової діяльності та інші злочини у сфері економіки.

Крім того, слід відзначити те, що дані злочини тісно пов’язані з таким
явищем, як корупція.

На думку М.І. Мельника, корупційні діяння – це правопорушення, в основі
яких лежать:

1) зловживання службовою особою владою або службовим становищем;

2) корислива мета або інша особиста заінтересованість.

У свою чергу, залежно від мотивації вчинення (змісту інтересу,
задовольнити який прагне особа, що вчиняє корупційне правопорушення),
корупційні діяння поділяються на:

1) корупційні діяння, пов’язані з протиправним використанням влади або
службових повноважень для отримання матеріальних благ, послуг або
переваг чи заволодіння чужим майном або правом на нього;

2) корупційні діяння, пов’язані з протиправним використанням влади або
службових повноважень для задоволення інших (некорисливих) особистих
інтересів чи інтересів третіх осіб [3].

На нашу думку, розгляд привласнення, розтрати майна або заволодіння ним
шляхом зловживання службовим становищем як форми (виду) корупційних
діянь тягне за собою деякі питання щодо вдосконалення законодавства про
відповідальність за цій злочин. Це стосується, зокрема, розробки
правового інструментарію (рекомендацій, коментарів тощо) для визначення
ступеня суспільної небезпеки привласнення, розтрати майна або
заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем як виду
корупційних діянь, встановлення відповідальності за ці дії, розробки
критеріїв розмежування, взаємопов’язаності санкцій та стягнень; постає
питання про доповнення переліку обставин, що обтяжують відповідальність
– “вчинення злочину особами, які займають відповідальні та особливо
відповідальні посади”; удосконалення системи кримінально-правових
санкцій щодо норм відповідальності за корупційні діяння, узгодження їх з
правовими засобами, які застосовуються при однорідних правопорушеннях на
підставі норм інших галузей права тощо.

Враховуючи розповсюдженість злочинів, що розглядаються, їх суспільну
небезпеку та велику зацікавленість суспільства в їх подоланні, слід
вказати на потребу розвитку у межах галузі кримінологічної науки такої
підгалузі, як економічна кримінологія.

Наприклад, В.М. Попович підкреслює самостійність і базовий характер
кримінології та розвиток інституціалізації спеціально-кримінологічних
теорій, де в межах фундаментальної кримінологічної науки як її підгалузь
розглядається “економічна кримінологія”, з визначенням поняття даної
підгалузі, її предмета та співвідношення з теорією “детінізації”
економіки. Спеціально-кримінологічні інститути як елементи теорії
“детінізації” економіки мають своїм завданням проведення
економіко-кримінологічних експертиз та апробацій, заснованих на
теоретико-методологічних засадах [4].

Деякі автори розглядають “економічну кримінологію” як наукову підгалузь
кримінології, що вивчає генезис економічних злочинів, аналізує сторони
економічного життя, кризові явища і т. ін. [5].

З урахуванням наведеного, у даній статті розглядаються деякі аспекти
попередження привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим становищем як виду економічних злочинів. Даний
напрям кримінологічних досліджень ще потребує подальшого вивчення.

Попередження злочинності – цілеспрямований процес, який здійснюється не
стихійно, а на основі дотримання принципу законності й шляхом правового
регулювання.

Багато аспектів попередження злочинності, зокрема економічні,
ідеологічні, педагогічні та інші, не можуть безпосередньо регулюватися
правом. Але оскільки більшість запобіжних заходів адресована конкретним
особам і передбачає виконання ними певних обов’язків або торкається прав
й інтересів окремої особи, то у зв’язку з цим питання про правове
регулювання попереджувальної діяльності набуває більшої важливості.

Конкретні функції і права суб’єктів щодо участі в попередженні
злочинності передбачаються законодавством, що відноситься до різних
галузей права (кримінального, кримінально-процесуального, трудового,
адміністративного, кримінально-виконавчого тощо).

На основі законодавчих актів, рішень, постанов уряду створюється
розгалужена система підзаконних актів з питань попереджувальної
діяльності (рішення місцевих органів влади, відомчі й міжвідомчі
інструкції та накази). Таким чином, можна стверджувати про наявність
нормативної бази процесу попередження злочинності.

Разом з тим, аналіз законодавства, що регулює превентивну діяльність
суб’єктів і практику попередження злочинності, свідчить про наявність у
правовій регламентації ряду серйозних недоліків. Існуючі правові норми,
що відносяться до попередження злочинності, розкидані по різних
нормативних актах, виданих в різний час, за різних умов і на різних
рівнях. Чинне законодавство не систематизоване, що створює великі
труднощі в його використанні на практиці, зумовлює неправильне
тлумачення, грубі помилки при застосуванні.

Наявні деякі упущення і в регламентації питань індивідуального
попередження – відсутні критерії для визначення його об’єктів, перелік
методів і засобів його здійснення, порядок його виконання і т. ін.
Невипадково в кримінологічній літературі неодноразово ставилося питання
про необхідність прийняття єдиного акту про порядок індивідуального
попередження злочинів, що містив би перелік правопорушників, які повинні
охоплюватись індивідуально-виховною роботою, а також методи, засоби
впливу і види контролю за такими особами [6].

Для усунення зазначених недоліків необхідне подальше вдосконалення
системи правового регулювання попередження злочинності, зокрема,
економічних злочинів. Ці питання кардинально могли б бути вирішені
шляхом прийняття Закону “Про профілактику правопорушень (злочинів)”.

Конституція України складає правову основу для розробки і розвитку
галузей національного права, оновлення підзаконних відомчих нормативних
актів, розробки спеціальних програм і заходів, зокрема, направлених на
боротьбу з економічною злочинністю.

Особливе значення має Указ Президента України “Про Комплексну програму
профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, в якій передбачено
створення цілої низки законопроектів, що мають пряме відношення до
попередження економічних злочинів, наприклад, про декларування майнового
стану та доходів громадян; про кредит; про профілактику злочинності
тощо.

До нормативних актів спеціального призначення можна віднести укази
Президента України “Про національну програму боротьби з корупцією”, “Про
концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки”, “Про заходи щодо
дальшого зміцнення правопорядку охорони прав і свобод громадян” і т. ін.

Окрему групу складають законодавчі акти, що регулюють діяльність
спеціалізованих органів, та відомчі нормативні документи МВС України з
питань боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку,
попередження злочинів. Насамперед, до них слід віднести закони України
“Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про участь громадян в охороні
громадського порядку і державного кордону”, накази та інструкції МВС
України.

Закон України “Про міліцію” визначає основні завдання, права і
обов’язки, які є загальними для всіх співробітників міліції.
Безпосереднє відношення до попередження злочинів мають викладені у ст. 2
цього Закону завдання щодо забезпечення особистої безпеки громадян,
захисту їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання
правопорушенням і їх припинення.

Якісно новий рівень боротьби зі злочинністю у сфері економіки, на думку
Ю.Е. Черкасова і A.M. Чижевського, повинен бути забезпечений через
напрацювання і вдосконалення нових форм і методів оперативно-розшукової
діяльності, підвищення ролі оперативної розробки, покращання
методологічного й інформаційного забезпечення, впровадження в
повсякденну діяльність передового досвіду та підбір професійних
співробітників. Необхідно зазначити, що протиправну діяльність у сфері
економіки зумовлює частіше за все недосконалість чинного законодавства,
а в окремих випадках – його невідповідність тим змінам, що в ній
відбуваються. Тема серйозного вдосконалення правового поля діяльності
служби БЕЗ є найактуальнішою [7].

У структурі Міністерства внутрішніх справ України створений Департамент
державної служби по боротьбі з економічними злочинами, метою діяльності
якого, зокрема, є захист економічних відносин, фізичних та юридичних
осіб, економічних інтересів держави від злочинних посягань; виявлення
причин та умов, що сприяють вчиненню економічних злочинів; виявлення
фактів економічної злочинності; викриття осіб, які вчиняють злочини у
сфері економіки.

Пріоритетом у діяльності служби БЕЗ на сучасному етапі є боротьба з
хабарництвом і зловживаннями посадових осіб, забезпечення відшкодування
матеріальних збитків державі та потерпілим і реальне оздоровлення
стратегічних напрямів економіки. Звідси випливають основні завдання
Департаменту ДСБЕЗ, а саме:

– захист економічних відносин від злочинних посягань;

– попередження злочинних посягань на економічні відносини;

– виявлення правопорушень у сфері економіки;

– розкриття фактів замаскованих злочинних посягань на економічні
відносини, в тому числі організованими злочинними групами;

– викриття осіб, які вчиняють злочини у сфері економіки;

– забезпечення відшкодування фізичним та юридичним особам, державі
збитків, завданих у результаті вчинення економічних злочинів.

Велике значення для виявлення розтрат і привласнень майна (коштів і
матеріальних цінностей) та здійснення контролю за усуненням недоліків і
порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками, має Державна
контрольно-ревізійна служба. У статті 2 Закону України “Про Державну
контрольно-ревізійну службу в Україні” головним завданням Державної
контрольно-ревізійної служби визнається здійснення державного контролю
за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і
достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах,
відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах,
а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з
бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розробка пропозицій
щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у
подальшому. Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія – це метод документального контролю за фінансово-господарською
діяльністю підприємства, установи, організації, за дотриманням
законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності. Це
спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та
крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових
зловживань.

В.В. Бут дійшов висновку, що покладання обов’язку щодо профілактики і
боротьби з економічної злочинністю суто на правоохоронні органи є
великою помилкою. Правоохоронні органи мають можливість реагувати на
наслідки існування і розвитку такого явища, причому тільки за умови
створення відповідної підтримки на загальнодержавному рівні, за
наявності відповідної державної політики, що матиме під собою готовність
керівників вищих органів влади створити сильні правоохоронні органи і
визнати незалежність судової влади [8].

На основі аналізу та узагальнення точок зору, висловлених у
кримінологічній літературі щодо спеціально-кримінологічних заходів
попередження економічних злочинів, а також злочинів проти власності [1,
с. 212, 232], можна запропонувати комплекс заходів, які мають відношення
до попередження привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим становищем. До цих заходів можна віднести:

– створення економічних і правових умов, що виключають кри-міналізацію
суспільства і всіх сфер господарської та фінансової діяльності,
проникнення кримінальних структур до виробничих і фінансових інститутів,
різних владних структур;

– розвиток середнього і малого підприємництва;

– створення умов для добросовісної конкуренції та обмеження монопольної
діяльності;

– формування оптової торгівлі засобами виробництва (товарно-сировинні
біржі), ринку цінних паперів (фондові біржі);

– гарантоване державою невтручання в оперативно-господарську діяльність
підприємств;

– створення механізму наскрізного валютно-митного контролю щодо захисту
економічної безпеки;

– розробку більш досконалих форм транспортування товарів, сировини;
ефективних методів виявлення підроблених документів;

– розробку відкритих правил поведінки для всіх господарюючих суб’єктів;

– проведення фінансово-економічної, кримінологічної, екологічної
експертиз законопроектів, що регулюють господарську діяльність;

– створення умов формування нової економічної культури, етичних і
моральних норм у сфері підприємницької діяльності;

– вивчення й аналіз інформації про рівень, структуру та динаміку
економічної та корисливої злочинності в Україні в цілому та її регіонах;

– кримінологічну експертизу прийнятих рішень щодо господарської та
фінансової діяльності з позицій економічної безпеки;

– проведення комплексних оперативно-розшукових заходів щодо запобігання
всіх видів розкрадань художніх, історичних та інших культурних
цінностей, з перевірки дотримання правил обліку, збереження,
використання, вивозу та ввозу інших матеріальних цінностей і товарів;

– створення інформаційного банку даних щодо фізичних і юридичних осіб,
які проходять за оперативними матеріалами і кримінальними справами про
розкрадання коштів із використанням підроблених платіжних документів;

– використання комплексу оперативно-розшукових заходів для запобігання
економічним злочинам, їх викриття та припинення;

– протидію незаконній підприємницькій та іншій господарській діяльності
юридичних та фізичних осіб;

– виявлення економічних злочинів та проведення щодо них до-слідчої
(попередньої) перевірки;

– виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які вчинили
економічний злочин;

– інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби з економічною
злочинністю.

Оскільки досліджуваний вид злочину має ознаки корупційних діянь,
доцільно вказати на деякі особливості їх попередження – антикорупційні
заходи спеціально-кримінологічного запобігання корупції можуть мати
упереджувальний або обмежувальний (заборонний) характер. Профілактичні
антикорупційні заходи визначають обмеження та заборони, які:

1) застосовуються при вступі (призначенні чи обранні) особи на державну
службу чи службу в органи місцевого самоврядування;

2) здійснюються щодо службовців під час проходження ними служби
(перебування на службі);

3) передбачаються для осіб, які звільнилися з державної служби чи служби
в органах місцевого самоврядування (заборона працювати на підприємствах,
які вони контролювали; заборона займати певні посади чи займатися певною
діяльністю, балотуватися на виборні посади і т. ін.) [3].

Таким чином, викладене дає підстави констатувати, що при здійсненні
заходів щодо попередження привласнення, розтрати майна або заволодіння
ним шляхом зловживання службовим становищем слід враховувати те, що
даний вид злочину відноситься до економічних злочинів та має ознаки
корупційних діянь.

Треба також зазначити, що ця діяльність складається з кількох етапів:

– розробки і здійснення загальних напрямів попередження майнових та
економічних злочинів;

– конкретизації загальних планів, в яких має бути враховано рівень
підприємств, установ, організацій;

– організації індивідуально-виховної, профілактичної роботи з особами,
які поставлені на профілактичний облік;

– припинення злочинів з боку осіб, про злочинні наміри яких відомо
працівникам міліції (оперативно-розшукова профілактика);

– розкриття злочинів і розшуку винних з метою недопущення вчинення ними
нових злочинів;

– профілактичної роботи з раніше засудженими за вчинення майнових та
економічних злочинів з метою запобігання рецидиву.

 

Список використаних джерел

1. Кримінологія: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.:
Атіка, 2003. – С. 17.

2. Эриашвили Н.Д. Присвоение и растрата чужого имущества как форма
хищения (уголовно-правовой анализ): Автореф. дис. … канд. юрид. наук.
– М., 2003. – С. 3 – 4.

3. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії
корупції: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Національна академія
внутрішніх справ. – К., 2002.

4. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки /
Академія ДПСУ. – Ірпінь, 2001. – С. 46 – 49, 141, 300.

5. Бурлаков В.Н. Криминология XX века: Юрцентр пресс. – СПб, 2000. – С.
10.

6. Бурлаков В.Н., Орехов В.В. Индивидуальное предупреждение
преступлений: вопросы теории и практики. – Л., 1988. – С. 79 – 80.

7. Черкасов Ю.Е., Чижевсъкий A.M. Аналіз причин зростання економічної
злочинності та стратегія боротьби в сучасних умовах // Наук. вісник
Національної академії внутрішніх справ України //
http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/
biblio/visnik/2003_l/_zmist01/chercasov.htm).

8. Бут В.В. Детермінація організованих форм економічної злочинності /
Наук.-практ. журнал “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією
(теорія і практика)”. – К., 2001. – № 4. – С. 70.

 О.В. Дербеньов. Питання попередження привласнення, розтрати майна або
заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 9’2004.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020