UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПринцип змагальності: актуальність і новий нормативний зміст на сучасному етапі розвитку кримінального процесу в Україні (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1904
Скачало157
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Принцип змагальності: актуальність і новий нормативний зміст на

сучасному етапі розвитку кримінального процесу в Україні

 

Перетворення суспільно-політичного ладу України, які розпочались

наприкінці 80-их років, були спрямовані на створення правової держави, в

якій оптимально повинна вирішуватись проблема співвідношення інтересів

особистості й держави. Побудова демократичної, соціальної та правової

держави нерозривно пов’язана з формуванням нового типу правової системи.

Правотворча діяльність має бути зорієнтована на основні конституційні

засади, зокрема такі, як верховенство права, ефективне правове

регулювання, реальне забезпечення прав людини і громадянина. Людина, її

здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються

Конституцією України найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції

України) [1]. Ці перетворення повинні відобразитися у реформуванні

правової сфери, і суттю їх є самообмеження держави і розширення прав і

свобод особистості, що досягається за допомогою формування такого методу

правового регулювання кожної з галузей права, який забезпечував би

охорону інтересів особистості й обмежував можливості держави щодо

порушення цих прав, що повною мірою відноситься й до методу

кримінально-процесуального регулювання.

 

Більше того, співвідношення “держава – особистість” у кримінальному

процесі є основним елементом кримінально-процесуального права, яке є

однією із самих політизованих правових галузей та індикатором правового

становища індивіда в державі в цілому. Кримінально-процесуальні

відносини можна регулювати, виключивши юридичну можливість підозрюваного

й обвинувачуваного активно впливати на хід кримінальної справи, як це

було в нашій країні раніше, коли єдиним, кому підозрюваний чи

обвинувачуваний могли оскаржити незаконні рішення органів попереднього

розслідування, був прокурор – процесуальний керівник цих органів,

зацікавлений у розкритті злочинів. Кримінально-процесуальні відносини

можна регулювати, залишаючи значну перевагу в процесуальних засобах

впливу на рух провадження в справі за органами держави, не надаючи

підозрюваному можливості в повному обсязі реалізовувати свої права та

захищати свої інтереси, як це було до 1992 р.

 

Кримінально-процесуальні відносини можна регулювати й протилежним

способом, надаючи обвинувачуваному (підозрюваному) і органам

кримінального переслідування рівні процесуальні можливості для впливу на

хід провадження по кримінальній справі. Наприклад, за допомогою

покладання функції контролю за законністю дій органів кримінального

переслідування на незалежного від них суб’єкта кримінально-процесуальної

діяльності – суд; установлення правила, відповідно до якого лише після

перехресного допиту свідка, проведеного сторонами перед судом, показання

свідків набувають юридичної сили доказів, як це передбачено в

законодавстві деяких демократичних держав.

 

Саме змагальний процес відповідає принципам правової держави. Концепція

судової реформи від 28 квітня 1992 року спрямувала вітчизняну науку на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ