Реферат
на тему:
Прояви тіньової економіки в агропромисловому комплексі України
Сучасні процеси політичної та економічної перебудови України свідчать,
що серед багатьох проблем, які потребують радикального вирішення, існує
проблема тіньової економіки.
Формування виваженої політики у галузі розбудови громадянського
суспільства і правової держави є неможливим без наукового аналізу суті
та змісту тіньової економіки в Україні як соціально-політичного та
економічного явища, її основних чинників та механізмів подолання.
Зазначена проблема сьогодні набуває особливої актуальності у контексті
реформування сучасного українського суспільства, тому що тіньовий обіг
капіталів прямо загрожує економіці, соціально-політичній сфері, духовним
цінностям суспільства, стає одним із основних факторів нестабільності в
державі.
На сьогодні проблема тіньової економіки набула загальнодержавного
значення.
Стрімкий перехід України у 90-ті роки минулого століття від
адміністративно-регульованого народного господарства до ринкової
економіки негативно позначився на структурі промислового та
сільськогосподарського виробництва.
Відбулося зміщення акцентів на суб’єкти господарювання, для яких головне
– одержання прибутку, котрий часто містить ознаки злочинного походження.
Накопичення великих розмірів таких капіталів зумовлює їх цільове
використання – відтворення кримінального промислу. Тіньові капітали
продукують зміну легальних форм суспільно-економічних відносин на
тіньові.
Поняття “тіньова” економіка найбільш повно визначене західним вченим Е.
Фейгом. Він вважає, що “тіньова” економіка включає всю економічну
діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою
і не потрапляє до валового національного продукту [1].
Особливо гостро проблема тінізації економіки постає в країнах, де
відбуваються перетворення соціально-економічних відносин.
За сучасних умов переходу економіки України до ринку спостерігається
різке зростання злочинності, зміна її структури. На тлі “первинних
цінностей” ринкового суспільства (легалізація джерел доходів, свобода
підприємництва, обмеженість державного контролю і впливу на діяльність
суб’єктів підприємництва, майнове розшарування суспільства на багатих і
бідних, збагачення за будь-яку ціну) зародилися такі негативні явища, як
розчарування більшості населення у майбутньому, зневірювання стосовно
спроможності влади захистити людей від натиску злочинності, деградація і
розлад моральних норм поведінки, агресивність і т. ін.
Динаміка тінізації економіки свідчить, що на її рівень у період
соціально-економічних перетворень впливає ціла низка чинників, а саме:
нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і
нерівномірність податкового навантаження на суб’єкти господарювання,
низький рівень податкової дисципліни;
надмірне регулювання підприємницької діяльності;
низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки;
корупція в державних органах та органах місцевого самоврядування;
правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань збоку
посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування;
недостатня “прозорість” процедури приватизації державного майна.
Все зазначене сприяє відтворенню факторів, що породжують тіньовий
бізнес. Найбезпечнішою для держави є вірогідність того, що тіньова
економіка з її високою прибутковістю може затягувати легальну економку
до руйнівної конкуренції, внаслідок чого відбувається зростання рівня
економічної злочинності [2].
Крім господарюючих суб’єктів, що мають пряме відношення до економічних
процесів, опосередкованими учасниками тіньових економічних відносин є
представники державного апарату, корумповані чиновники. Переважно ця
категорія осіб не завжди бере безпосередню участь в економічній
діяльності підприємця, вона створює каталітичний (прискорений) вплив на
економічні відносини, своєчасно знімає можливі негативні нашарування,
уможливлює отримання надприбутку, частиною якого може користуватися.
Кримінальні відносини тіньової економіки містять усі види економічної
злочинності.
Упродовж 2000 – 2002 років за умов прискореного реформування
агропромислового комплексу (АПК), визначеного положеннями Указу
Президента України, стрімко збільшилася кількість злочинів та
протиправних проявів при приватизації основних фондів та майна,
перерозподілі прав власності переробних підприємств, ремонтно-технічних,
транспортних та будівельних організацій АПК.
За час дії Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо
прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999
р. лише органами МВС викрито понад 20 тис. корисливих злочинів, з яких
7,6 тис. розкрадань (38,2 %), вчинених посадовими та
матеріально-відповідальними особами, 8,1 тис. – посадових злочинів (40,6
%).
Зростає кількість корисливих злочинів, які скоюють керівники
сільгосппідприємств. У 1991 році до кримінальної відповідальності було
притягнуто лише 96 керівників сільгосппідприємств, у 1995 – 584, а у
2000 – вже 764. У процесі приватизації об’єктів АПК у 2000 р. викрито
злочинів майже удвічі більше, ніж у 1999 р.
Протягом 2002 року в агропромисловому комплексі тільки співробітниками
МВС викрито біля 8 тис. корисливих злочинів. Серед них – привласнення,
розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим
становищем (1,5 тис.). До кримінальної відповідальності притягнуто 3,4
тис. осіб, з яких близько 3 тис. – керівники сільгосппідприємств. Сума
матеріальних збитків становить понад 70 млн грн.
Практично у всіх регіонах країни виявлені і задокументовані численні
порушення з боку посадових осіб та керівників місцевих владних органів
при приватизації.
Так, у лютому 2002 року прокуратурою Святошинського району м. Києва
порушено кримінальну справу відносно злочинної групи у складі директора
та головного бухгалтера ЗАТ “Аграрник”, які, зловживаючи посадовим
становищем, протягом 1997 – 2001 рр. шляхом незаконного залучення та
використання майнових сертифікатів придбали пакети акцій 87 підприємств
на загальну суму 33 млн грн та у подальшому обернули їх на свою користь.
За кримінальними справами, порушеними органами СБУ, встановлено
незаконне відчуження шляхом фальсифікації рішень загальних зборів КСП
земельних ділянок вартістю за кадастровою, а не ринковою оцінкою понад
3,5 млн грн.
Підрозділами СБУ при перевірці проведення реформування КСП
задокументовано незаконне привласнення керівниками господарств майже 2
млн акцій переробних та інших підприємств АПК. Їх переважна більшість
була реалізована криміналізованим комерційним структурам, які практично
монополізували на регіональному рівні постачання селу енергоносіїв та
збут сільгосппродукції.
Приватизація державної та колективної власності, розвиток підприємництва
призвели до розширення сфери кримінального капіталу, що постійно
відтворюється на розширеній основі.
Як свідчить аналіз, процес приватизації об’єктів АПК супроводжується
низкою характерних негативних проявів, зокрема:
заниженням вартості майна підприємств при проведенні його оцінки;
стримуванням адміністрацією підприємств акціонування з метою створення
умов щодо придбання об’єктів в особисту власність через підставних осіб
або розкрадання їх майна;
придбанням акцій через підставних осіб, включенням до числа акціонерів,
які не є працівниками підприємств;
передачею держмайна у приватну власність на підставі рішень не
уповноважених на це осіб;
змовою посадових осіб об’єкта приватизації з лідерами кримінальних
структур шляхом передачі майна в оренду або у власність;
невиконанням інвестиційних зобов’язань і т. ін.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів щодо протидії діяльності
організованих злочинних угруповань у сфері приватизації правоохоронними
органами виявлено ряд фактів, що свідчать про збільшення кількості
протиправних дій під час приватизації державного та комунального майна.
Поглиблений аналіз тіньової економічної діяльності у агропромисловому
комплексі України дає підстави окреслити такі основні напрями зловживань
у цій важливій галузі в період реформування [3]:
1. Що притаманні галузі незалежно від її трансформації:
розкрадання матеріальних цінностей, державного або колективного майна;
зловживання службовим становищем;
неефективне, нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів;
шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне підприємництво;
недбале зберігання, нестача і псування сільськогосподарської продукції.
2. Що існують тільки в період реформування:
порушення при реорганізації колективних сільськогосподарських
підприємств порядку прийняття рішень з питань реформування, невиконання
рішення в частині створення на базі вказаних підприємств нових
агроформувань;
невідповідність вимогам чинного законодавства статутних документів
новостворених агроформувань (зокрема, в частині правонаступництва);
відсутність належного контролю з питань реорганізації підприємств,
інвентаризації майна сільгоспвиробників;
невключення осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю), у
списки на їх одержання;
безпідставне включення осіб, які не мають права на одержання земельної
частки (паю), у списки на їх одержання;
несвоєчасний розгляд сільськими, селищними радами заяв членів
колективних сільськогосподарських підприємств, які мають право па
земельну частку (пай), та вчинення перешкод при виділення його в натурі;
встановлення розміру орендної плати нижче рівня, передбаченого
законодавством;
зловживання спеціалістів земельних ресурсів при виготовленні документів,
необхідних для одержання державного акту на право власності на землю;
зловживання працівників органів місцевого самоврядування при оформленні
оренди земель;
незаконне списання основних засобів серед КСП, які готувалися до
реформування;
безпідставне відчуження майна колишніх КСП та витрачання грошових
коштів, що надходять від цього за власним розсудом керівників
агроформувань;
правопорушення, пов’язані з використанням сільгосптехніки іноземного
виробництва на правах лізингу.
Слід відмітити, що останнім часом набули поширення злочини, пов’язані зі
зловживанням владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
Так, наприклад, в Царичанському районі Дніпропетровської обл. порушено
кримінальну справу відносно директора ТОВ “Гермес і До” (м.
Дніпропетровськ) і одночасно засновника ТОВ “Лан” (с. Прядівка,
Царичанського району, Дніпропетровської обл.) К., який зловживаючи
службовим становищем, дав усну вказівку директору ТОВ “Лан” Ж. на
безпідставну (без рішення загальних зборів засновників підприємства)
передачу врожаю 2001 року в розпорядження ТОВ “Гермес і До”, внаслідок
чого товариству “Лан” було заподіяно збитки на суму понад 4,9 млн грн.
Крім цього, з появою у новому Кримінальному кодексі ст. 209 (про
легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих
злочинним шляхом) порушено ряд кримінальних справ за ознаками цього
злочину а саме: в Березівському районі Одеської обл. порушено
кримінальну справу відносно директора “Аванта плюс”, який шляхом надання
підроблених документів скоїв розкрадання майна з ВАТ “Березівський
елеватор”, що належало ТОВ “Краянц” на загальну суму 663 тис. грн та з
метою отримання готівки перерахував грошові кошти, що були отримані від
реалізації майна, до ТОВ “Палада”.
На особливу увагу заслуговує переробна галузь АПК, де активно
застосовуються механізми виготовлення необлікованої “тіньової”
продукції, зокрема, спирту, лікеро-горілчаних виробів.
Динаміка легального виробництва горілки та лікеро-горілчаних виробів
свідчить про послідовне нарощування обсягів виробництва: якщо у 1999
році їх виробництво складало 21 млн дол., то у 2001 р. – 21,4 млн дол.,
а у 2002 р., за даними Державного комітету статистики України,
виробництво горілки та лікеро-горілчаних виробів збільшилося на 6 % – до
22,7 млн дол.
Виходячи з оцінок експертів, потреби українського ринку у горілчаних
напоях оцінюються у 30 – 35 млн дол. на рік, з яких 10 – 12 млн дол.
становить “тіньовий” ринок.
Згідно з бюджетом на 2002 рік планувалося зібрати 2,542 млрд грн
акцизних зборів з товарів, вироблених в Україні, та 676 млн грн – за
імпортовані товари.
Таким чином, у 2002 році за рахунок виробництва лікеро-горілчаних
виробів у тіньовому секторі зменшилася сума акцизних зборів і держава
недоодержала близько 1 млрд грн.
За підрахунками, спиртова галузь за рівнем сукупного нелегального
прибутку (від 300 до 1000 %) знаходиться на третьому місці після
нафтового та приватизаційного бізнесу.
За останні декілька років випуск та продаж нелегальної та
фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції перетворилися на справжню
індустрію.
Динаміка виробництва тютюнових виробів свідчить про позитивні тенденції
в галузі. Якщо у 1996 році виробництво тютюнових виробів становило 44,8
млрд шт., то у 2001 – 69,4 млрд штук. За минулий рік виробництво
тютюнових виробів досягло 80,1 млрд штук.
Потреби вітчизняного ринку в тютюнових виробах складають, за оцінками
фахівців, приблизно 68 – 75 млрд. штук. Відносно стабільну частину
споживання тютюнових виробів складає нелегально завезена в Україну
тютюнова продукція.
У 2001 – 2002 рр., за оцінками фахівців, обсяги нелегального обігу
тютюнових виробів склали близько 5 – 10 млрд. штук, бюджет недоотримав
500 млн грн.
За результатами перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які
займаються виготовленням та реалізацією спирту, лікеро-горілчаних і
тютюнових виробів, встановлено, що найбільш поширеними злочинами в цій
сфері є:
ухилення від сплати зборів;
виготовлення та реалізація фальсифікованої алкогольної продукції;
використання підроблених марок акцизного збору;
ненадходження відпущеної з спиртозаводів продукції до місця призначення;
реалізація продукції власного виробництва за заниженими цінами та
ставками акцизних зборів;
незаконне переміщення тютюнових і алкогольних виробів через митний
кордон України.
За даними МВС України, у спиртовій та лікеро-горілчаній галузі за період
2000 – 2002 рр. порушено близько 300 кримінальних справ.
За виявленими на підприємствах тютюнової промисловості фактами
правопорушень за останні 3 роки порушено більше 20 кримінальних справ.
Враховуючи ситуацію, що склалася у цій важливій галузі АПК, Верховною
Радою України 7 лютого 2002 р. був прийнятий Закон України “Про внесення
змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів”.
Прийняття цього Закону є прикладом вдалого державного регулювання, тому
що воно:
поліпшило систему ліцензування відносно алкогольних напоїв та тютюнових
виробів, визначивши органи з питань ліцензування та їх повноваження,
ліцензійні умови, види діяльності котрі підлягають ліцензуванню,
вичерпний перелік документів, які подаються органу ліцензування для
одержання ліцензії, плату за її видачу, підстави анулювання останньої;
визначило маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
встановило використання спирту етилового, коньячного і плодового, спирту
етилового ректифікованого плодового для виробництва алкогольних напоїв
та парфумерно-косметичної продукції;
оптимізувало нормування втрат при виробництві спирту та алкогольних
напоїв.
Крім цього, з метою підвищення ефективності реалізації державної
політики у сфері державного контролю за виробництвом та обігом спирту,
алкогольних напоїв і тютюнових виробів, збільшення надходжень до
Державного бюджету Президентом України був виданий Указ від 27 грудня
2002 р. “Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері
контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і
тютюнових виробів” № 1234/2002, який має позитивне значення, оскільки
встановив єдині засади державної політики у цій важливій галузі
агропромислового комплексу України.
Контрабанда продуктів переробки є домінуючою складовою “тіньової”
економіки АПК, саме вона дозволяє уникати сплати митних платежів
одержувати від злочинної діяльності максимальний прибуток, переказувати
грошові кошти на рахунки в іноземні банки та у такий спосіб накопичувати
капітал.
Контрабанда нерозривно пов’язана з корупцією в органах влади,
управління, правоохоронних органах, банківських структурах і т.ін. та
суттєво впливає на стан тіньової економіки в країні. Вона завдає збитків
економіці держави, встановленому правопорядку в галузі міжнародної
торгівлі, порушує державний суверенітет.
Протягом останніх років у 1,6 рази зросла кількість затримань товарів,
що незаконно переміщувалися через кордон, а вартість затриманих товарів
– у 2,1 рази. Зросли обсяги затриманих прикордонниками товарів, зокрема
горілчаних виробів – у 3 рази, цукру – у 2,4 рази, тютюнових виробів – у
1,9 рази.
Контрабандисти активізували свою діяльність практично на всіх ділянках
кордону. Таке становище є наслідком, перш за все, “прозорості” 4579 км
кордону, що становить 55,7 % від усієї довжини державного кордону
України, а також, приблизно, 1500 доріг, що зв’язують нашу країну із
суміжними державами на Півночі, Сході та Південному Заході, з яких лише
98 забезпечено всім необхідним обладнанням у митному відношенні. А
звідси – намагання криміналітету використати цю ситуацію у своїх
злочинних цілях.
Починаючи з 1994 року, контрабандні операції з підакцизними товарами
посіли перше місце серед інших видів контрабанди. Злочини скоюються
шляхом ввезення підакцизних товарів на митну територію України під
виглядом транзиту з подальшим незаконним відчуженням без оплати митних
та інших зборів з використанням митних документів.
Тільки за 2 останні роки митниками України виявлено 2,5 тис. випадків
незаконного переміщення через митний кордон України спирту на суму понад
11 млн грн та 1,25 тис. випадків переміщення горілчаних виробів на суму
більше 500 тис. грн.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що
поширення тіньової економічної діяльності призводить до таких негативних
наслідків:
скорочення обсягів інвестицій в економіку держави та відпливу капіталу
за кордон;
дискримінації суб’єктів підприємницької діяльності, недобросовісної
конкуренції або неправомірного її обмеження;
нераціонального розміщення трудових ресурсів;
нерегламентованості зайнятості та доходів населення, різкого
розшарування населення;
правового нігілізму та недовіри до органів державної влади;
криміналізації суспільства;
появи економічної бази для впливу на державних посадових осіб, засоби
масової інформації, політичні події, народних депутатів.
Виходячи з того, що тіньова економіка в Україні створює реальну загрозу
національній безпеці та демократичному розвитку держави, негативно
впливає на суспільне життя – економіку, політику, управління, соціальну
та правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини –
Президентом України виданий Указ “Про заходи щодо детенізації економіки
України на 2002 – 2004 роки” від 5 березня 2002 р. № 216/2002.
У цьому Указі з метою забезпечення виконання державою соціальних
гарантій та відповідних зобов’язань в інтересах суспільства, збільшення
обсягів реального внутрішнього продукту передбачається здійснення
комплексу заходів щодо детінізації економіки за такими напрямами:
дерегулювання підприємництва;
удосконалення управління державними корпоративними правами та ринкових
механізмів управління в сфері економіки;
легалізації нерегламентованої зайнятості та доходів населення;
удосконалення функціонування окремих товарних ринків;
удосконалення грошово-кредитної та банківської систем;
реформування податкової системи;
посилення контролю у бюджетній сфері;
удосконалення системи контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
удосконалення діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування.
Реалізація цих заходів за умови політичної та громадської підтримки
уможливить усунення причин, що призвели до значного поширення тіньової
економіки, криміналізації соціально-економічної сфери.
Легалізація тіньової економіки призведе до посилення підприємницької
активності, підвищення доходів та соціальної захищеності широких верств
населення. Економіка України стане більш привабливою для зовнішніх і
внутрішніх інвесторів.
Декриміналізація соціально-економічної сфери буде сприяти формуванню
гармонійних відносин у суспільстві, забезпеченню основних прав і свобод
людини.
Список використаних джерел
1. Николаева М., Шевяков А. Теневая экономика, методы анализа и оценки
(обзор работ западных экономистов). – М., 1987. – С. 53.
2. Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні. – К.: НДЕІ
Мінекономіки України, 1998. – 206 с.
3. Марценко Є.В. Реформування АПК: аналіз злочинів, що скоюються //
Вісник прокуратури. – 2002. – № 2. – С. 69 – 75.
Є.В. Марченко. Прояви тіньової економіки в агропромисловому комплексі
України. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і
практика)” 7’2003
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
