.

Стан боротьби зі злочинністю і корупцією у сфері оподаткування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
152 1362
Скачать документ

Реферат

на тему:

Стан боротьби зі злочинністю і корупцією у сфері оподаткування

Зміна типу економічного господарювання в нашій країні спричинила
необхідність формування в суспільстві економічних механізмів і поглядів
на ринкові реформи з позиції результативності та відповідності принципам
соціальної справедливості. Важливе значення у підвищенні ефективності
економіки має проблема поглиблення теоретичного обґрунтування й
удосконалення механізму функціонування системи оподаткування. Вона
суттєво впливає на узгодження економічних і соціальних процесів ринкової
трансформації суспільства, через неї реалізується податкова і
загальноекономічна політика, що відбивається на досягненні головних
макроекономічних цілей – стабілізації економічного зростання і
підвищенні рівня життя населення.

Податки є найважливішим правовим і фіскальним інструментом, за допомогою
якого держава забезпечує себе необхідними ресурсами для фінансування
різних сфер суспільної діяльності (наука, освіта, оборона, охорона
здоров’я та правопорядку і т. ін.). Тому в будь-який час для будь-якою
держави актуальною залишається проблема своєчасного забезпечення
грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету. Вирішення цієї
вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності
діяльності податкової служби, а також розробки науково обґрунтованої
системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогодення,
забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала
рівень збору податкових платежів.

Отримуючи недостатній рівень податкових надходжень, держава не в змозі
забезпечити належні суспільні блага. Це, в свою чергу, знижує готовність
економічних суб’єктів сплачувати податки, що відтворює ситуацію
дефіцитності ресурсів. У держави виникає спокуса спрямувати свої зусилля
на фіскально-репресивні заходи з метою запобігання ухилень від сплати
податків, що сильніше знижує її суспільну корисність. “Корені”
зазначеної проблеми містяться у значній питомій вазі умовно-фіксованих
витрат у загальних витратах на продукування суспільних благ (утримання
системи державного управління, правоохоронних структур, систем освіти та
охорони здоров’я та потребують певної частки коштів незалежно від
практичного обсягу послуг, які надаються ними). Ці витрати диктують
нижню межу податкового навантаження, яке може існувати в економіці. Така
межа є досить високою, про що свідчить значна частка коштів, що
перерозподіляється нині через державний бюджет у країнах Центральної та
Східної Європи. В Україні ця частка є значно нижчою за показник
наведених країн, що й відбилося на занепаді системи державних послуг.
Зниження обсягів бюджетних видатків нижче за величину умовно-фіксованих
витрат призвело до того, що погіршення якості суспільних благ
відбувалося навіть за підвищення рівня податкового тиску. Це, власне, й
обумовило суперечність між фіскальною сферою та бізнесом.

Більше того, надзвичайно високі ставки податків на прибуток, інші види
податкових відрахувань детермінують не тільки вимивання оборотних коштів
і “тінізацію” економіки, а й переміщення діяльності суб’єктів
підприємництва в інші країни, де податкова політика формується на більш
оптимальних засадах.

Головними недоліками існуючої системи оподаткування є висока питома вага
податків і зборів в доходах на мікро- і макроекономічному рівнях,
перевага непрямих податків і зборів перед прямими, нерівномірний
розподіл податкового тягаря поміж платниками, що порушує головні
принципи як податкової політики, так і системи оподаткування. Структура
і обсяги податкових надходжень і динаміка макроекономічних показників
України знаходяться в тісному взаємозв’язку. Структурні диспропорції
національної економіки не лише перешкоджають належному виконанню
фіскальної функції податків, але й суттєво деформують спроби здійснення
податкового регулювання економічних процесів.

Згідно із Законом України “Про систему оподаткування” в Україні
стягується 27 загальнодержавних та 14 місцевих податків і зборів [1].
Дослідження динаміки структури податків показує, що за останні 10 років
в ній відбулися досить суттєві зміни. Спостерігається тенденція до
поступового зменшення питомої ваги ПДВ (крім того, оподаткування ПДВ
супроводжувалося лавиноподібним збільшенням податкових пільг) і податку
на прибуток підприємств та, одночасно, – до зростання часток у
податкових доходах прибуткового податку з громадян та акцизного збору.
Загалом ці чотири податки забезпечують понад 83 % усіх податкових
надходжень до зведеного бюджету.

Зменшення надходжень від ПДВ, яке відбулося на тлі зростання
господарських оборотів, відображує поширення пільг, які надаються за цим
податком, а також зростання обсягів відшкодування ПДВ експортерам. За
формою, надання пільг окремим суб’єктам підприємництва у сплаті ПДВ (при
імпортуванні товару чи при продажі) є непрямими субсидіями держави у
вигляді несплати ПДВ і відповідно економії фінансових ресурсів. Такі
пільги слід відмінити як економічно неефективні та по суті антиринкові.

Як свідчать дані, протягом 1997–2000 рр. реальні обсяги надходжень
податків до зведеного бюджету України постійно зменшувались, що
пояснюється як відносно високими темпами інфляції, так і зниженням
протягом цього часу податкового навантаження на економіку. Водночас
економічне піднесення, яке почалося з кінця 1999 р., та низькі темпи
інфляції (+6,1 %) сприяли реальному зростанню податкових надходжень у
2001 р. У 2002 та 2003 рр. надходження продовжували зростати за рахунок
як дії двох попередніх факторів, так і суто фіскальних чинників
(непрямим свідченням чого є певне зростання частки податків у ВВП за
результатами 2002–2003 рр.).

У 2004 році до держбюджету надійшло понад 33,7 млрд. грн. від сплати
податків. Варто зазначити, що майже за всіма видами платежів досягнуто
приросту надходжень, порівняно з попереднім роком. Зокрема, з податку на
додану вартість цей показник становив 1,6 млрд. грн. (надходження зросли
в півтора рази); з податку на прибуток підприємств – 3 млрд. грн.
(надходження зросли на 23 %); з акцизного збору з вироблених на
території України товарів – 1,4 млрд. грн. (надходження зросли на 31 %).
Податку з доходів фізичних осіб у 2004 р. зібрано 13,2 млрд. грн., що на
9,9 % перевищує заплановані показники. Це, безумовно, позитивний
результат на фоні очікуваного багатьма експертами та керівниками
регіонів невиконання завдань з мобілізації надходжень від податку з
доходів фізичних осіб в умовах дії єдиної ставки оподаткування у розмірі
13 % (однієї з найнижчих ставок у світі).

За вісім місяців поточного року податкові органи забезпечили надходжень
до Державного бюджету України на суму понад 50,0 млрд. грн., що на 70 %
більше, ніж за відповідний період минулого року. Якщо минулого року
добровільність сплати податків була на рівні 40–50 відсотків, то зараз
підвищилася до 70–80. Забезпечено збір ПДВ у розмірі 14,6 млрд. грн.
(10,4 млрд. грн. – у відповідному періоді 2004 р.). При цьому слід
зауважити, що перевиконання показника по надходженню від ПДВ зумовлено
неповним відшкодуванням податку на додану вартість [2].

На нашу думку, цьому посприяли дії, спрямовані на зниження податкового
навантаження одночасно з розширенням бази оподаткування. Це, зокрема,
ліквідація економічно необґрунтованих пільг, наданих законодавством
окремим галузям чи суб’єктам підприємницької діяльності, які є
дискримінаційними стосовно інших платників.

Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV “Про внесення змін до Закону
України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших
законодавчих актів України” [3] скасовано спеціальні режими
оподаткування, які передбачали пільги для суб’єктів господарювання в
спеціальних економічних зонах (СЕЗ) та на територіях пріоритетного
розвитку (ТПР). Запровадження зазначених змін обумовлено потребою
вирішення нагальних проблем з оподаткуванням та створенням надійної
законодавчої бази для формування дохідної частини бюджету на 2005 р.,
зокрема, за рахунок скасування економічно необґрунтованих податкових
пільг.

Аналіз результатів функціонування СЕЗ i ТПР свідчить про незначний
економічний ефект від їх створення. При цьому є переконливі докази того,
що така дискредитаційна та непрозора політика сприяє корупції та суттєво
знижує ефективність управління податками загалом, призводить до
зростання розмірів втрат бюджету держави.

За 2004 рік загальна сума пільг, якими користуються підприємства, що
здійснюють діяльність у СЕЗ i ТПР, становила 918,5 млн. грн., у тому
числі з податку на прибуток – 542,1 млн. грн., з ПДВ – 364,0 млн. грн.
та з плати за землю – 12,4 млн. грн. Сума пільги з податку на прибуток,
отриманої суб’єктами СЕЗ i ТПР у 2004 р., порівняно з 2003 р. (384,7
млн. грн.) зросла в 1,4 рази, або на 157,4 млн. грн. Сума відшкодування
з ПДВ в 3,2 рази перевищує суму надходження до бюджету зазначеного
податку та становить майже 53 % від усіх надходжень до бюджету податків
i зборів [2].

Слід зазначити, що в той час, коли своєчасне та повне стягнення податків
до бюджету держави є однією з найгостріших і найактуальніших проблем
сучасного соціально-економічного життя країни, конституційного обов’язку
сплачувати податки і збори дотримуються не всі платники.

Сучасний стан правопорушень, що вчинюються у сфері оподатковування,
характеризується високим рівнем кримінального професіоналізму, постійним
удосконалюванням правопорушниками механізму вчинення таких діянь, участю
в злочинних групах представників влади, у тому числі працівників
правоохоронних органів.

Аналіз криміногенних процесів і негативних явищ у сфері оподаткування
свідчать, що ділки “тіньового” бізнесу використовують у своїй злочинній
діяльності складні багатоступеневі схеми та механізми, які наносять
державі значних збитків та дозволяють їм уникнути відповідальності.
Правопорушники розробляють нові технології та шахрайські схеми, які
дають змогу регулювати ціни у зовнішньоекономічній діяльності,
накопичувати та вивозити капітал, мінімізувати податки, легалізувати
доходи, одержані злочинним шляхом. У відповідь на податкові репресії та
фінансову кризу вітчизняні підприємці неминуче вигадують все нові й нові
схеми виживання. Злочинні фінансові схеми ухилення від оподаткування,
способи злочинної діяльності постійно змiнюються та удосконалюються. Для
пiдготовки до вчинення злочину та приховування його слiдiв злочинцями
застосовуються рiзноманiтнi заходи, що полегшують скоєння ухилень вiд
сплати податкiв та унеможливлюють їх виявлення податковими органами.

Для цього впроваджуються операції з вексельними розрахунками, з
використанням пільг для “чорнобильців”, з мінімізацією податкових
зобов’язань i схеми, пов’язані з переробкою тростинної цукросировини,
ввезеної до України на давальницьких умовах.

Аналіз результатів роботи податкової міліції свідчить, що кількість
викритих ними злочинів у сфері оподаткування постійно збільшувалась і у
2000 році досягла рівня понад 14,2 тис. Починаючи з 2001 року, цей
показник почав поступово зменшуватися і у 2003 склав 9,3 тис., у 2004 р.
– 7,7 тис., а за 10 місяців 2005 року – близько 5,6 тис. злочинів [2].
Із виявлених ухилень від сплати податків у поточному році понад 95 %
становить несплата податків в особливо великих розмірах.

Протягом 1999–2004 рр. у сфері оподаткування викрито майже 70 тис.
злочинів. Це свідчить про вигідність їх вчинення та накопичення
надприбутків злочинцями і як наслідок завдання бюджету України значної
шкоди.

Із загальної кількості розслідуваних і направлених до суду упродовж
2002–2004 років кримінальних справ лише один відсоток або 37 справ
стосується організованих злочинних груп. Тому і за результатами судового
розгляду таких справ менше половини притягнутих осіб засуджені до
позбавлення волі.

В минулому році виявлено 27 ухилень від оподаткування, скоєних у складі
ОГ і ЗО. Злочинності у сфері оподаткування, в тому числі й в
організованих формах, сприяють причини як соціально-економічного, так і
правового характеру. Серед перших можна виділити уже відзначений високий
рівень оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, довготривалу
економічну кризу, високий рівень безробіття, зволікання з виплатою
зарплати, пенсій, тощо. А до кримінальної відповідальності, як свідчать
дані, притягуються службові особи невисокого рангу, у переважній
більшості – керівники і головні бухгалтери підприємств. Разом з тим,
поза дією кримінальної юрисдикції залишались організатори конкретних
злочинних схем і корумповані чиновники, які сприяли злочинній
діяльності.

Значно складнішою стала структура операцій, що здійснюються злочинцями,
у тому числі організованими групами та злочинними організаціями, з метою
ухилення від оподаткування, отримання надприбутків та укриття джерела
походження цих коштів. Ухилення від сплати податків на сьогодні є одним
з основних каналів незаконного збагачення, а постійне збільшення
кількості зареєстрованих підприємств, їх реорганізація не дозволяють
податковим органам належним чином здійснювати дієвий контроль за
результатами їх фінансово-господарської діяльності, обчисленням та
сплатою податків, зборів і інших обов’язкових платежів.

Все вищенаведене сприяє розбещенню корумпованих службовців і втягує в
протиправну діяльність нових посадових осіб. Маючи можливості для
свавілля, чиновник, який отримує невелику заробітну платню, не завжди
може утриматися від спокуси скористатися цим. Тому серед державних
службовців та посадових осіб поширені такі правопорушення як
хабарництво, зловживання службовим становищем, які є підґрунтям
корупції.

Як свідчить статистика, переважна більшість підприємств України
порушують податкове законодавство. Велика частка цих порушень пов’язана
з недосконалістю законодавства та постійним внесенням змін до нього.
Дійсно, для більшості українських підприємців, особливо малих та
середніх, які починають свою діяльність, передбачено занадто багато
податків. Але, досвід країн з розвиненою ринковою економікою, в яких
податковий тиск не менше свідчить, що і за таких умов економіка успішно
функціонує, а малий та середній бізнес процвітає. Українські ж
підприємці віддають перевагу діяльності в “тіні”. Перспектива
спілкування з представниками державних контролюючих органів лякає
багатьох підприємців набагато більше можливого покарання за ухилення від
сплати податків.

Аналiз викритих злочинiв у сфері оподаткування свiдчить, що найбільшого
поширення набула несплата податку на додану вартість та податку на
прибуток.

На сьогодні тіньовики використовують схеми незаконного формування ПДВ за
рахунок сумнівних експортних операцій, найтиповіші з яких – проведення
експорту товарів за штучно завищеними у сотні й тисячі разів цінами із
застосуванням “транзитних” i фіктивних суб’єктів господарювання.

Значні обсяги ПДВ заявляються до відшкодування з державного бюджету
неправомірно. При цьому методи i схеми намагань деяких підприємств
незаконно отримати бюджетне відшкодування постійно вдосконалюються та
стають різноманітнішими. За вісім місяців 2005 року за результатами
перевірок правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ, податковими
органами попереджено незаконне відшкодування податку на додану вартість
у сумі 1,8 млрд. грн. Виявлено 2700 фактів необґрунтованих заяв на
відшкодування з бюджету ПДВ та 116 фактів незаконного відшкодування з
бюджету ПДВ суб’єктам господарювання в минулі звітні періоди на загальну
суму 172,4 млн. грн., понад 360 фактів проведення сумнівних експортних
операцій, за результатами перевірок яких зменшено заявлену до
відшкодування суму податку на 447,6 млн. грн.

Існують схеми мінімізації й податку на прибуток. Багато підприємств, які
мають значні валові доходи, сплачують незначні суми до бюджету з податку
на прибуток або показують його відсутність. За даними податкової служби,
з усіх бюджетоутворюючих підприємств, тобто тих, які мають валові доходи
понад 200 млн. грн. на рік (таких підприємств в Україні – понад 1000),
більш ніж у 700 загальне податкове навантаження менше 1 %, а частка
сплати податку на прибуток – 4 % від суми сплаченого по країні податку.
При цьому валові доходи цих підприємств становлять 24 % від сумарних
валових доходів усіх підприємств країни [2].

Для мінімізації податкових зобов’язань дуже часто використовуються так
звані транзитні підприємства. Як правило, у схемах мінімізації беруть
участь кілька фірм, деякі з них фіктивні або напівлегальні. Таким чином
відбувається перерозподіл доходів, які спрямовуються у “тінь”.

Великих збитків держбюджету та шкоди здоров’ю споживачів завдає
незаконний обіг підакцизних товарів. Податковими органами в нинішньому
році із незаконного обігу вилучено підакцизних товарів на суму близько
50 млн. грн., у тому числі алкогольних напоїв – на суму майже 10 млн.
грн. i тютюнових виробів – на суму 2,7 млн. грн. Ліквідовано 607
підпільних цехів, з яких 251 цех спеціалізувався на виробництві
фальсифікованих алкогольних виробів. Завдяки вжитим заходам надходження
до бюджету акцизного збору порівняно з минулим роком зросли більше ніж
на 23 %.

З огляду на зазначене та з урахуванням ситуації, що склалася в державі,
для створення ефективної податкової системи необхідно:

– зменшувати ставки податків з одночасним розширенням бази
оподаткування;

– оптимізувати (в бік зниження) сукупні податкові платежі на рівні 30–34
відсотків;

– провести кодифікацію податкових законів, значно спростити їх
викладення;

– максимально зблизити принципи податкового та бухгалтерського обліків;

– надавати окремі податкові пільги лише тим підприємствам, які
впроваджують новітню техніку та передову технологію, виготовляють
конкурентноспроможні товари широкого вжитку;

– поступово замінювати соціально значущі податкові пільги адресними
субсидіями для малозабезпечених верств населення;

– скасувати фіскальні платежі, адміністрування яких є невиправдано
витратним;

– реформувати фіскальні служби, внаслідок чого має бути ліквідовано
конкуренцію між ними та усунено можливості для зловживань і проявів
корупції серед їх працівників, зменшено адміністративні видатки
платників.

Крім того, необхідно:

– більше уваги приділити модернізації правової служби ДПС України та
остаточному впровадженню в Україні нової системи адміністрування ПДВ,
тобто автоматизувати процеси адміністрування податку на додану вартість,
що має унеможливити корупцію, зокрема через автоматизацію перевірок i
виключення з цього процесу суб’єктивного людського фактора;

– посилити роль регіонів у розподілі податкових надходжень;

– провести легалізацію неоподаткованих доходів населення, отриманих
незлочинним шляхом, у вигляді їх амністії, що дасть змогу вивести з
“тіньового” обігу від 35 млрд. до 40 млрд. грн. Така акція має бути
одноразовою з терміном від 3 до 6 місяців.

Для того, щоб створити ефективну систему боротьби зі злочинністю у сфері
оподаткування, на нашу думку, необхідно, у першу чергу, визначити, що
для держави важливіше – розкрити вчинені злочини чи попередити їх.
Превентивна функція такої боротьби обговорюється вже давно, але ті
нормативні акти, які приймаються, визначають, у своїй більшості,
пріоритетні напрями роботи, але не акцентують увагу на передбачуваних
результатах.

Якщо для держави важливішим є попередження злочинів, ніж їх розкриття,
то необхідно розробити відповідну систему оцінки профілактичної роботи.
Ця система повинна підтримуватися відповідним механізмом розробки і
впровадження нормативних актів, які б дозволяли створити перешкоди для
подальшого розвитку злочинності у сфері оподаткування в тих чи інших її
проявах.

 

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в
Україні”: Закон України від 5 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради
України. – 1998. – № 29. – Ст. 190.

2. Податковий вісник України // http//www.visnuk.com.ua.

3. Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на
2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України: Закон України від
25 березня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №
18–19. – Ст. 267.

П.Т. Гега, Л.М. Доля. Стан боротьби зі злочинністю і корупцією у сфері
оподаткування. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія
і практика)” 12’2005.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020