.

Швейцарія та організована злочинність: еволюція від політики замовчування до активної протидії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
136 2844
Скачать документ

Реферат

на тему:

Швейцарія та організована злочинність: еволюція від політики
замовчування до активної протидії

Швейцарія – одна з найзагадкових країн Європи, про яку  мешканцям
України доводиться чути. Безумовно, якщо вони не належать до туристів та
енциклопедично обізнаних ерудитів. Проте, є серед наших співвітчизників
певна категорія людей, що добре знаються не тільки на географічному, але
й економічному та політичному стані Швейцарії. Це, перш за все ті, що
встигли добре “погріти руки” на розкраданні майна колишнього СРСР, або ж
розбагатіли на хвилі переходу від комунізму до капіталізму. Альпійська
країна відома в усьому світі не стільки її красою, скільки можливостями
для “відмивання” брудних грошей і таємного збереження капіталів, які
рідко підпадають під категорію “нажито чесною працею”. Злочинність,
особливо її організовані форми, сприяє підйому швейцарської економіки, і
“вклад” країн Східної Європи у процвітання Швейцарії є досить значним.

Зрозуміло, що такий стан речей є об’єктивно позитивним фактором для
підтримання чи не найвищого в світі рівня добробуту жителів Швейцарії,
але сприймається далеко не однозначно у тих країнах, які постраждали
внаслідок незаконного переливу капіталу до Швейцарії. Як би цей процес
критичного сприйняття обмежився лише бідними, корумпованими і
знесиленими країнами Азії, Африки та Східної Європи, то стан речей міг
би й надалі довго зберігатися без змін. Проте, й високорозвинені країни
Заходу, перш за все Європейська Співдружність (далі – ЄС) та США, гостро
відчувають кримінальний відтік капіталів до Швейцарії. Це, в свою чергу,
призводить до зростання зовнішнього тиску на країну, що не може залишити
швейцарців байдужими, бо рівень інтеграції їх економіки до економіки
Західної Європи та США такий, що у разі накладення санкцій західними
партнерами вона може зазнати відчутного негативного впливу.

Крім зовнішнього фактору, діють і внутрішні причини, що сприяють
пожвавленню боротьби з організованою злочинністю (далі – ОЗ). Серед них:
і зростання активності швейцарської ОЗ, і діяльність транснаціональних
кримінальних синдикатів (далі – ТКС) в країні як наслідок сучасної
глобалізації.

Швейцарія знаходиться нині на шляху вибору: її політика щодо ОЗ та ТКС
змінюється від доброзичливого замовчування до активної протидії. Країна
може вже сьогодні пишатися певними здобутками. І хоча умови в Україні та
Швейцарії неможливо характеризувати як загальні (Швейцарія і в наш час
знаходиться серед країн із найменшими показниками рівня корупції та ОЗ),
використання швейцарського досвіду може виявитися корисним для
оперативних працівників, Координаційного комітету по боротьбі з
корупцією і організованою злочинністю політиків України.

Еволюцію швейцарської державної політики у галузі боротьби з ОЗ слід
розглядати, перш за все, у широкому контексті переорієнтації цієї країни
від консервативного нейтралітету і провінційної замкненості до
зростаючої участі у спільному житті світової спільності та обережної
спроби інтеграції із країнами ЄС. Саме 90-ті роки минулого століття
стали вирішальними у цьому еволюційному процесі. Проте, не слід забувати
і про чітко виражений національний егоїзм швейцарців – все, що сприяє
збереженню їх добробуту, вони намагаються якомога довше зберігати без
змін, хоч це шкодить іншим країнам і націям, а також – знаходиться у
протиріччі із мораллю, про яку, до речі, так часто говорять в цій
країні. Найбільш чітке усвідомлення проблеми простежується у лекції
швейцарського економіста, фахівця з проблем внутрішньої безпеки й
радника політичних партій Хайко Борхерта “Швейцарська політика державної
безпеки: реформи 90-х років”, що була прочитана в університеті
Сант-Галену у червні 2003 року [1]: в ній виступають контури майбутніх
еволюцій у політичному, економічному, культурному і навіть соціальному
житті альпійської держави. Якщо взяти до уваги, що населення Швейцарії
за своєю суттю є дуже консервативними, то даний еволюційний процес
можливо характеризувати як період революційних зрушень у швейцарській
політиці та менталітеті її населення. Якщо до кінця ХХ століття панувало
гасло “Державна безпека за допомогою ізоляції від інших країн та
народів”, то зараз поступово втілюється в життя принцип “Державна
безпека через міжнародну співпрацю” [2]. Таким чином, політика ізоляції,
яка тривала у Швейцарії протягом багатьох століть, вже вичерпала себе й
переживає значну трансформацію.

Серед головних причин, що призвели до цієї еволюції, – ОЗ, тиск на
країну ззовні та загроза масової еміграції до Швейцарії. Ці причини,
разом із катастрофами, можливими війнами та тероризмом, характеризуються
як стратегічні загрози для країни [3]. Завдання, що постало перед
країною, характеризується як необхідність прориву із “золотої шкатулки”
[4].

Транснаціональна організована злочинність (далі – ТОЗ) сприймається в
Швейцарії на сьогодні як головна загроза її існуванню. Показовим у цьому
відношенні є дослідження швейцарського вченого-соціолога Петри
Бартелмесс, яка у статті “Транснаціональна організована злочинність:
напад на політично-державний устрій на міжнародному рівні та у
Швейцарії” [5] висловила розповсюджену у цій країні думку щодо дій ТОЗ
проти Швейцарії. Закінчення “холодної війни”, дестабілізація політичних
систем в колишніх країнах Варшавського пакту, глобалізація світу і
лібералізація економічних зв’язків змінили звичну схему загроз небезпеки
для Швейцарії як держави. Зовнішні загрози змінилися внутрішніми.
Причому простежується, що внутрішні загрози є так званими
“транснаціональними факторами”. Екологічні загрози, а також загрози від
тероризму і масових міграцій сприймаються на цьому тлі як значно менші
біди, ніж загроза ТОЗ, особливо з країн-спадкоємців Радянського Союзу, з
СНД [6].

Глобалізація у галузі теоретичного аналізу проблеми одозначно досягла й
Швейцарії. На сьогодні у поглядах швейцарських фахівців на ТОЗ
простежується чітка тенденція не конструювання особливих, притаманних
лише цій країні теорій, а прийняття на озброєння того, чого досягла
сучасна наука і практична діяльність у західному світі в цілому. Так,
починаючи із 90-их років, були закладені індикатори, що характеризують
ТОЗ. До них належать: 1. Тривалий і стабільний зв’язок між декількома
особами; 2. Вчинення ними важких злочинів та 3. Мета, що полягає у
збагаченні [7]. Крім цих трьох основних індикаторів, називаються й інші:
підприємницька діяльність; транснаціональна сфера діяльності; значна
таємність у всіх видах активності; відокремлення в особливу групу;
використання силових методів залякування та “уладнання” справ, їх вплив
на політику, економіку держав та регіонів, органи влади, юстиції та
охорони громадського порядку [8].

У цій теоретичній побудові слід виділити ряд особливостей. З одного боку
діяльність ТОЗ за впливом на державу з метою сприяння її підприємницькій
діяльності ставиться швейцарськими дослідниками на один щабель із
лоббістською діяльністю легальних підприємців [9]. З іншого боку,
проводиться порівняння між ТОЗ і терористичною діяльністю: якщо мета
тероризму полягає у знищенні політичної системи, то у діяльності ОЗ
вбачається лише її “корекція” на користь злочинного бізнесу [10].

Необхідно підкреслити, що вплив ТОЗ на державні структури швейцарські
фахівці, так само як і німецькі та англо-американські, в цілому
недооцінюють [11].

При аналізі видів діяльності ТОЗ швейцарськими дослідниками
відзначаються, перш за все, торгівля наркотиками, проституція, рекет та
нелегальні азартні ігри. Крім цього “класичного” набору, згадуються
іноді нелегальна торгівля зброєю, творами мистецтва та фальшивими
грішми, торгівля людьми та переправлення нелегалів через кордони [12].
Дивно, що в Швейцарії, в країні банків і фінансових операцій, фінансові
злочини і махінації, так само, як і “відмивання” грошей (надалі – ВГ) не
розглядаються, як основний прояв ТОЗ і, тим більше, як загроза для
легальної економіки та соціального життя [13]. Замість цього піддається
детальному аналізу схема “відмивання” грошей та їх шлях до офіційної
економіки [14]. Цілком ймовірно, що швейцарські дослідники намагаються
делікатно обійти цю проблему за допомогою винесення деталей на перший
план аналізу, бо саме приток нелегальних грошей з усього світу становить
чи не головну опору швейцарської економіки.

Характерна в цьому відношенні наукова оцінка нелегальної фінансової
діяльності ТОЗ. Тут виділяються три фази:

1. Цільове розміщення грошей. На цій стадії відбувається перше вкладення
“брудних грошей” в легальну економіку,

2. Фаза приховування. На цьому етапі “замітаються сліди” походження
грошей.

3. Інтеграційна фаза. “Очищені гроші” вкладаються для отримання
прибутків у легальні та нелегальні операції [15].

Позитивно, що швейцарські дослідники детально аналізують і вплив ТОЗ,
особливо її грошей та методів поставлення в залежність від них державних
службовців і політиків, на суспільне та економічне життя Швейцарії. Так,
відзначається, що нелегальні прибутки вкладаються у легальний бізнес не
тільки з метою отримання подальших прибутків, але й для підвищення
впливу на легальну економіку. За рахунок “брудних грошей” також
підкуповуються політики та державні службовці, які потім приймають певні
рішення. Саме в такій діяльності вбачається найбільша загроза ТОЗ [16].

Незважаючи на той факт, що злочини, які б підпадали під класифікацію
ТОЗ, вчинялися і дотепер, швейцарські дослідники, – слідом за фахівцями
інших західних країн дотримуються думки, що саме сьогодні ТОЗ досягла
якісно нового рівня у злочинному механізмі та стала надзвичайно значним
фактором загрози існування суспільств та держав, що раніше було важко
уявити [17]. Так як ТОЗ, на відміну від тероризму, не має на меті
знищення держави, а займається пристосуванням держави до своїх потреб і
використанням можливостей в рамках існуючого суспільного ладу, то її
діяльність не є такою явною як при тероризмі. Хоча, на думку
швейцарських фахівців, збитки від ТОЗ не менші (якщо не більші!), ніж
від тероризму. Загроза полягає в даному разі у поступовій зміні
державного та економічного устрою, тобто, в обмеженні свобод, вільної
конкуренції та необхідної впевненості при проведенні ділових операцій
(особливо у банківському секторі). Відзначається, що через корумпування
державних інституцій реальною стає загроза впливу на формування
політичних рішень і програм [18], а саме найзначніше надбання західної
демократії, завдяки якому громадяни мають деякий вплив на державну
політику, зводиться нанівець. Причини такого розвитку – у різкому
зростанні ефективності ТОЗ-діяльності, починаючи з 90-их років, та у
накопиченні ОЗ через це величезних ресурсів [19]. Проте, швейцарські
дослідники недооцінюють роль процесів глобалізації після падіння
“залізної завіси” та змін у Східній Європі [20]. У той самий час вони,
спираючись переважно на дослідження, проведені у Федеративній Республіці
Німеччині, відзначають такі суттєві зміни у діяльності ТОЗ за останнє
десятиліття:

а) структурні зміни. Кооперативні зв’язки, тобто принципи й підвалини
співпраці, все менше спираються на традиційні родинні зв’язки етнічного
походження та багаторічну практику. Все більшим аргументом у прийнятті
рішень стають такі фактори, як розвиненість структури зв’язку та
сполучень, можливість найоптимальнішого виконання та найменші витрати на
операцію. Таким чином відбувається відкриття ТОЗ-структур назовні і
зростання їх багатонаціональності, тобто глобалізація та
інтернаціоналізація набувають все більшого поширення. Все більшого
значення набувають й діяльність східноєвропейських ТОЗ-угруповань, які
здебільшого характеризуються у Західній Європі як “російська мафія”
[21];

б) східноєвропейський фактор ще деякою мірою недооцінюється фахівцями у
країнах Центральної та Західної Європи. Проте цей фактор в цілому вже
характеризується як новий етап у глобальному розвитку ТОЗ і як найбільш
суттєвий компонент світового та особливо європейського розвитку ОЗ. Тож
і швейцарці починають замислюватися над впливом східноєвропейської ОЗ на
їх державу та суспільство [22]. Так відзначається, що заплутаність
реформаційних процесів у Східній Європі, слабкість урядів та правових
систем, занепад економіки та зубожіння населення утворюють сприятливу
базу для розвитку ОЗ. Проте, швейцарці не мають на сьогодні глибоких
досліджень, які б вивчали суть явища та його розвиток. Їх доробки – це,
переважно, вивчення аналізів, що проводилися російськими або німецькими
дослідниками;

в) універсальність ТОЗ-процесів. На відміну від попередніх років,
сьогодні визнається вже і західноєвропейськими спеціалістами той факт,
що ОЗ – це не тільки явище, яке притаманне світу “недорозвинених” країн.
Тож констатується, що навіть самий високий рівень розвитку економіки та
демократії ще не є запорукою викорінення умов для розвитку ОЗ, хоча і
створює певні важливі передумови для обмеження та боротьби з ОЗ. На
жаль, ні швейцарські, ні інші західні фахівці ще не переконані, що ОЗ і,
особливо ТОЗ, необхідно вивчати в одному комплексі, без поділу на “схід”
та “захід”, бо кримінальні структури вже давно відійшли від цього поділу
за географічною і, тим більше, ідеологічною ознакою.

Якщо швейцарські оперативні працівники та вчені ще не мають глибоких
практичних узагальнень та квантитативних аналізів діяльності ТОЗ, то
вони вже доклали чималих зусиль для того, щоб емпіричний матеріал,
отриманий дослідниками інших націй, теоретично узагальнити та
використати для боротьби з ОЗ у Швейцарії.

Так, у роботах підкреслюється, що гарантування безпеки є однією з
найістотніших функцій держави. Тому боротьба із ОЗ в цілому і ТОЗ
особливо є завданням держави. У той самий час сучасні структури держави,
на які покладено це завдання, тобто поліція і митниця, не спроможні
виконати їх. Навіть постійно збільшуючи чисельність їх працівників
виконати це завдання існуючі органи не в змозі, бо міжнародний потік
людського та товарного оберту постійно зростає і вже сьогодні досяг
масштабів, коли ні оперативна, ні структурна бази боротьби з ОЗ, тобто
ТОЗ, не відповідають цим завданням. Тож боротьба ведеться лише як
демонстрація наявності цих органів, а репресивні акції завдають удару
лише самим бідним, які намагаються або нелегально працювати в цій
країні, або провезти мізерну контрабанду. Справжні злодії, тобто
представники (Т) ОЗ, мають достатні зв’язки, фінансові та транспортні
можливості, щоб обійти перешкоди поліції і митниці [23]. Діяльність
нелегальних ринків є набагато гнучкішою, ніж це вважалося фахівцями
раніше. Ці ринки здатні швидко пристосовуватися до усіх змін, в тому
числі й до ударів з боку органів боротьби з ОЗ. Раніше вважалося, що
нелегальні ринки мають тенденції до монополії, зараз вже відомо, що цих
монополій не існує, триває жорстока конкурентна боротьба і в разі арешту
або вбивства якоїсь із діючих осіб ОЗ її місце буде швидко зайняте іншим
злочинцем [24]. Тому боротьба традиційними методами з ОЗ призводить лише
до того, що “поганих”, “недосконалих” або “невдалих” злочинців замінять
більш “перфектні” злочинці.

Саме тому постає питання про вироблення нової стратегії у боротьбі з ОЗ
і, особливо, із ТОЗ. В цьому пункті додаються до вже відомих такі
аспекти боротьби:

1. Надання більшої уваги до запобіжних, тобто превентивних заходів;

2. Розширення простору боротьби із ОЗ, тобто ТОЗ до таких його
компонентів, як “відмивання грошей” та “корупція”;

3. Значне покращання міжнародної кооперації у боротьбі із ТОЗ.

Найважливіше місце відводиться при такій стратегії п. 1. Запобіжна
робота повинна охоплювати такі аспекти, як робота з дітьми, надання
суттєвої соціальної та матеріальної допомоги комунальній структурі,
широка виховна робота, вдосконалення законів, перекриття можливих
каналів ОЗ за допомогою роз’яснювальної роботи, співпраця державних та
приватних організацій захисту від ОЗ [25].

Так як надії на боротьбу із ОЗ взагалі та ТОЗ зокрема, традиційними
методами не виправдалися, то пропонується більше уваги приділяти
завданню нищівних ударів по стратегічних контактних вузлах та сітках
ТОЗ, а також – по фінансових операціях ОЗ. Звідси – політики, державні
службовці, підприємці, які замічені у контактах з ОЗ, мають піддаватися
репресіям, а їх фінансовий капітал – підлягати арешту. Зрозуміло, що
внесок Швейцарії в цю боротьбу важко переоцінити.

Міжнародна кооперація, особливо на рівні ООН, у веденні боротьби з ОЗ
передбачає, перш за все, уніфікацію законодавств, принаймні в
європейських країнах, а також – швидке усунення бюрократичних та
національних, блокових перешкод у цій боротьбі. Швейцарські фахівці
базують свої плани на підсумках наради ООН у м. Палермо у грудні 2000 р.
та на підписаних там міжнародних угодах. З юридично-правової точки зору
передбачається необхідність розширення штрафних санкцій на помічників,
посередників ОЗ. Належність до ОЗ розглядатиметься як самостійний
кримінальний делікт [26].

Особливого розгляду заслуговує погляд швейцарських фахівців на розвиток
ОЗ, тобто ТОЗ на їх батьківщині, а також погляди на перспективи
боротьби. Позитивно те, що наявність ОЗ, тобто ТОЗ, в країні вже не
піддається сумніву, і робляться спроби проаналізувати ці явища. Разом із
тероризмом та міграцією, ОЗ розглядається на сьогодні як одна з головних
загроз існуванню швейцарської держави. Відповідно була скоригована і
робота спецслужб Швейцарії. В цілому ця теза є результатом значної
еволюції у поглядах щодо ОЗ в альпійській країні. Якщо ще в 1994 р.
Конфедераційний відділ юстиції та поліції (КВЮП) в опублікованих
“Підсумках виконання Програми по захисту внутрішньої безпеки” відзначав,
що ТОЗ в Швейцарії відіграє зовсім незначну роль, то це була офіційна
точка зору на проблему. І це при тому, що ще у 1993 році визнаними
експертами міжнародної злочинності, швейцарськими науковцями М. Пієтом
та Д. Бургхаузом було доведено, що Швейцарія не тільки сильно вражена
ТОЗ, але й відіграє в її діяльності досить значну роль.

З середини 90-их років становище почалося поступово виправлятися та
акцентувалося на дослідженні походження діючих у Швейцарії
ТОЗ-угруповань. Було доведено, що головними країнами-“постачальниками”
злочинних організацій до Швейцарії були Албанія, Італія, Колумбія, США,
Югославія та країни-нащадки колишнього СРСР. Були присутні майже всі
“класичні” види діяльності ОЗ, а саме: торгівля наркотиками,
проституція, рекет і контрабанда.

Швейцарців, у першу чергу, турбують загрози легалізації (“відмивання
брудних” грошей) для їх держави. Ці загрози полягають у таких факторах:

1. Через могутній “наплив” нелегального капіталу фінансовий, виробничий
та торговельний ринок Швейцарії може все більше підпадати під вплив
злочинних організацій, які сьогодні ще непомітно розширяють свою
присутність у швейцарській економіці. В результаті опиняється під
загрозою політична та економічна система країни.

2. Крім того, наявність злочинного капіталу в Швейцарії призводить до
підриву міжнародного авторитету країни і може стати приводом до її
бойкотування.

Якщо склалося враження, що ці “надто теоретичні” конструкції
швейцарських спеціалістів досить відірвані від повсякденного життя,
варто згадати історію із монтебурзькою доповіддю у 2000 році, в якій
доводилося, що Швейцарія є місцем проведення нелегальних фінансових
операцій, розміщення кримінальних капіталів та місцем дії міжнародних
злочинних організацій. Цікаво відзначити, що через рік до такого ж
висновку прийшов і Міжнародний валютний фонд, який наголосив на
можливості втрати привабливості фінансового ринку Швейцарії через її
сумнівний авторитет як центру з “відмивання” грошей.

Під тиском цих обставин у листопаді 1999 року була створена кантональним
правоохоронним та поліцейським управлінням разом із президентами
кантональної конференції правоохоронних та поліцейських директорів
організація USIS (Ueberpruefung des Systems der inneren Sicherheit der
Schweiz), тобто “Перевірка системи внутрішньої безпеки Швейцарії”
(ПСВБШ). Ця організація виявила незабаром значні упущення й помилки в
організації внутрішньої безпеки країни, особливо в галузі боротьби із ОЗ
та ТОЗ. Як, наслідок були висунуті вимоги посилення міжнародного
співробітництва у боротьбі із ОЗ, тобто ТОЗ, збільшення чисельності
поліцейського складу.

Саме в цей період відбулася еволюція у поглядах мешканців Швейцарії.
Відомо, що населення цієї країни живе протягом досить тривалого часу у
стані психозу, чекаючи на зовнішній напад, і готується до самозахисту.
Саме для цих потреб майже всі міста й будинки були обладнані бункерами,
населення має військову зброю вдома, а всесвітньовідомі чудові Альпи
мають у своїх надрах сотні кілометрів підземних комунікацій, сховищ,
бункерів, складів харчування та зброї.

Довелося терміново перегруповувати сили та ресурси: армійські ресурси
були перекинуті до поліції. Проте цей процес ще не закінчився, про що
свідчить “Програма конфедераційної Ради” на 2002 та 2003 рік.
Кардинальні зрушення очікуються лише наприкінці цього десятиліття.

В цілому, необхідно констатувати слабку волю і недостатню активність з
боку політичного істеблішменту та ділових кіл Швейцарії щодо боротьби із
ТОЗ. Вже наприкінці 80-их років ХХ ст. пролунав цілий ряд гучних
міжнародних скандалів, в яких були замішані добре відомі та менш відомі
фінансові інститути Швейцарії. Під тиском світової громадськості
(особливо з другого боку Атлантики) Швейцарія прийняла низку законів
проти легалізації (“відмивання брудних” грошей). У 1990 році був
прийнятий закон, що передбачає відповідальність за недостатній нагляд
банків за фінансовими операціями, тобто за допущення “відмивання”
грошей. Проте, внесення статті до Кримінального кодексу у перші роки не
дало відчутних зрушень. Лише через чотири роки був введений обов’язок
фінансистів інформувати поліцію щодо проведення підозрілих операцій.
Третій пакет заходів по боротьбі з легалізацією був прийнятий у 1997
році, коли законодавство Швейцарії більше наблизилося до практичних
потреб боротьби із цим видом ТОЗ.

У 2000 році були внесені зміни і до законодавства щодо боротьби з
корупцією. З цього моменту намагання підкупити також вважається
злочином. І той, хто дає і хто бере, можуть бути засуджені кожний до
п’яти років позбавлення волі. До кримінальних дій були введені також
підготовчі стадії корупції: так звані “підкормка” та підтримання
стосунків за допомогою дарунків. Самі ці зміни у законодавстві дозволили
Швейцарії приєднатися до Договору про боротьбу із корупцією посадових
осіб у міжнародних ділових зв’язках на європейському рівні.

Як результат цих нелегких для швейцарців змін у законодавстві відбувся й
певний крок країни до посилення внутрішньої безпеки та міжнародного
авторитету.

 

Список використаних джерел

1. Dr. Heiko Borchert & Co. Schweizer Sicherheitspolitik [I]: Reformen
der 90er Jahre. Vorlesung 6.504 “Sicherheitspolitik“, 23. Juni 2003,
Universitaet St. Gallen.

2. Ibid. – S. 10.

3. Ibid. – S. 10, 12.

4. Heiko Borchert und Rene Eggenberger. Selbstblockade oder Aufbruch,
OeMZ, 50.Jg, Nr. 1 (Jan.-Febr. 2002). – S. 28 f.

5. Petra Y. Barthelmess. Transnationale organisierte Kriminalitaet:
Ordnungspolitische Eingriffe auf internationaler Ebene und in der
Schweiz, in: Bulletin zur Schweizerischen Sicherheitspolitik, 2002. – S.
27– 62.

6. Ibid. – S. 28 f.; Neuer Aussenpolitischerr Bericht des Bundesrates.
Aussenpolitischer Bericht 2000. Praesenz und Kooperation:
Interessenwahrung in einer zusammenwachsenden Welt vom 15. November
2000. – S. 15–21.

7. Mark Pieth/ Dieter Freiburghaus. Die Bedeutung des organisierten
Verbrechens in der Schweiz. Bericht im Auftrag des Bundesamtes fuer
Justiz, Bern 1993. – S. 23 ff.

8. Bundesamt fuer Polizeiwesen. Kriminalpolizeiliche Zentralstellen.
Szene Schweiz. Drogen, Falschgeld; Organisierte Kriminalitaet,
Menschenhandel. Lagebericht, 1998. – S. 35; Petra Y. Barthelmess.
Transnationale organisierte Kriminalitaet. – S. 29.

9. Petra Y. Barthelmess. Transnationale organisierte Kriminalitaet. – S.
29 f. (Установа “Das Bundesamt fuer Polizeiwesen“ буде надалі як BPW
подаватися).

10. Scherpenberg. Internationale organisierte Kriminalitaet – die
Schattenseite der Globalisierung. – S. 30 ff.; 101 ff.

11. Bundeskriminalamt. Lagebild Organisierte Kriminalitaet 1999. –
Wiesbaden, 2000. – S. 40 f.; Dwight C. Smith. Some Things That May Be
More Important to Understand About Organized Crime Than Cosa Nostra, in:
University of Florida Law Review, Nr. 24 (1971). – S. 1– 30, особливо –
S. 21 f.

12. Petra Y. Barthelmess. Transnationale organisierte Kriminalitaet. –
S. 30 f.

13. Bundesamt fuer Polizeiwesen. Meldestelle fuer Geldwaescherei MROS.
Erster Rechenschaftsbericht 1998/1999. Bern 1999. – S. 20 ff. /далі –
MROS/.

14. Petra Y. Barthelmess. Transnationale organisierte Kriminalitaet. –
S. 31f.

15. MROS, 1998/1999. – S. 21 f.; Ulrich Sieber. Organisierte
Kriminalitaet in der Bundesrepublik Deutschland, in: Ders. (Hrsg.).
Internationale Organisierte Kriminalitaet. Herausforderungen und
Loesungen fuer ein Europa offener Grenzen. Koeln u.a., 1996. – S. 43–
86.

16. Hans-Ulrich Helfer. Korruption – der Buerger traeft den Schaden, in:
Sicherheitspolitik, Nr. 4 (2001). – S. 12–16, особливо – S. 14 f.; Petra
Y. Barthelmess. Transnationale organisierte Kriminalitaet, S. 32;
Ansaetze fuer eine europaeische Strategie zur Praevention organisierter
Kriminalitaet. Gemeinsamer Bericht der Kommissionsdiensstellen der
Europaeischen Gemeinschaften und Europol vom 13. 03. 2001. URL
http://www.europa.eu.int/comm/
justice_home/news/forum-crimen/document/sec_2001_433_de.pdf, S. 12 ff.

17. Peter Regli. Die Hydra “Organisierte Kriminalitaet“, in: Allgemeine
Schweizerische Militaerzeitschrift, Nr. 9 (2001). – S. 12 – 16, особливо
– S. 12; Petra Y. Barthelmess. Transnationale organisierte
Kriminalitaet. – S. 32 f.; Winfried Hassemer. Rechtsstaatliche Grenzen
bei der Bekaempfung von Organisierter Kriminalitaet, in: Ulrich Sieber
(Hrsg.). Internationale Organisierte Kriminalitaet. – S. 213 – 19.

18. Claudio Besozzi. Organisierte Kriminalitaet und empirische
Forschung, in: NFP. – 40, Chur, Zuerich, 1997. – S. 20–22; Mark Pieth.
Bekaempfung des organisierten Verbrechens in der Schweiz, in:
Schweizerische Zeitschrift fuer Strafrecht, Nr. 109 (1997). – S. 262.

19. Jens van Scherpenberg. Internationale organisierte Kriminalitaet –
die Schattenseite der Globalisierung, in: Ders/ Peter Schmidt (Hrsg.).
Stabilitaet und Kooperation. Aufgaben internationaler Ordnungspolitik.
Baden-Baden, 2000. – S. 29–49.

20. Petra Y. Barthelmess. Transnationale organisierte Kriminalitaet, S.
34.

21. Szene Schweiz. Lagebild 1998. – S. 37.

22. Urs von Daeniken. Organisierte Kriminalitaet in Osteuropa.
Einfluesse auf die Schweiz, in: Albert A. Stahel (Hrsg.). Organisierte
Kriminalitaet und Sicherheit. – Bern, 1999. – S. 73–89.

23. Polizei warnt vor Fiasko bei EU-Erweiterung, in: Frankfurter
Rundschau. – 25 April 2001.

24. Kriminalpolizeiliche Kriminalstellen. Szene Schweiz.
Kriminalitaetsstatistik, Drogen; Falschgeld, Paedophilie, Organisierte
Kriminalitaet. Lagebericht 2000, – Bern 2001, S. 76 f.; Mark Pieth.
Konflikte um den internationalen Drogenhandel, in: Kurt R. Spillmann
(Hrsg.). Zeitgeschichtliche Hintergruende aktueller Konflikte. Zuercher
Beitraege zur Sicherheitspolitik und Konfliktforschung. Zuerich, Nr. 37
(1995), S. 1 – 15. Порівняй: Ulrich Sieber. Organisierte Kriminalitaet…
–  S. 78 ff.

25. Ernesto U. United Convention against Transnational Organized Crime,
A/55/383, 2. November 2000. Savona. Assesment of the Various national
and International Strategies Aimed at Combatting Organized Crimer, in:
Ulrich Sieber (Hrsg.). Internationale Organisierte Kriminalitaet, S. 221
– 66, особливо – S. 225 ff. Порівняй: Europaeische Kommission.
Generaldirektor Justiz und Inneres. Workshop 3: The Role of the Private
Sectir in the Prevention of Economic and Financial Crime, Bruessel, Mai
2001. URL http:/
www.eruopa.eu-int/comm/justice_home/news/forum_crimen/workshop, S. 2 –
3.

26. ???????????????????????????????????????????

С.В. Морозенко. Швейцарія та організована злочинність: еволюція від
політики замовчування до активної протидії. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 8’2003

Частина ІІ

Незважаючи на досягнення у законодавстві про боротьбу з корупцією,
Швейцарія зберігала певні структурні проблеми і в 90-их роках XX
століття, й на початку XXI століття. Як повідомляв вищезгадуваний ПСВБШ,
федеративна структура швейцарської конфедерації приховує в собі значні
перешкоди у досягненні належної внутрішньої безпеки держави [1]. Це і
недивно, адже в маленькій альпійській країні відсутні єдині правові
основи у самих різноманітних галузях: конституційному праві, законі про
поліцію, порядку кримінального переслідування і т.ін. На сьогодні у
Швейцарії діють, наприклад, в цілому 29 різноманітних статутів про
ведення кримінальних справ. І, принаймні, до 2007 року стан речей не
зміниться [2]. Співпраця між кантонами також знаходиться на низькому
рівні. Єдина статистика злочинів відсутня, а статистики кантонів
вражають неодноманітністю. Матеріальна база та відповідні знання так
само не завжди наявні належним чином. Застарілий, якщо не провінційний
характер підходу до вирішення проблем, просто вражає. В результаті
непоодинокими є випадки, коли один кантон залишається віч-на-віч із
цілим закордоном або однією з ТОЗ-угруповань [3].

Сила партикулярних традицій в Швейцарії настільки потужна, що, зірко
дивлячись за збереженням своєї місцевої або галузевої автономії,
швейцарці втрачають можливість не лише продуктивно співпрацювати, але й
спілкуватися на належному рівні. Так, один із найкращих знавців
швейцарських правоохоронних органів Клаудіо Бесоцці відзначав з цього
приводу: “Кантональна прокуратура говорить зовсім іншою мовою, як
кантональне міністерство поліції. В цілому, заспокоюючий характер
відповідей на парламентські запити раптово змінюється на драматизацію
становища, як тільки доходить до прийняття проектів законів, або
проведення будь-яких організаційних заходів” [4].

За вихід з цього скрутного становища стала ще у середині 90-их pp. XX
ст. посилена міжкантональна співпраця поліцейських органів за допомогою
“Об’єднання з метою надання допомоги у галузіохорони правопорядку та для
міжкантональної співпраці у кримінальних справах”. Крім того, у той
самий час конфедераційний парламент централізував оперативну роботу
правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю та
економічними злочинами. В цей же час набула поширення і співпраця з
іноземними поліцейськими органами [5].

На сьогодні боротьба з ОЗ, тобто ТОЗ в фінансовій галузі, залишається
головним завданням швейцарських органів правопорядку. Фінансові операції
ТОЗ і, особливо їх фінансові маніпуляції, сприймаються, на перший
погляд, як щось абсолютно нормальне і легальне. Фірми з надання
різноманітних послуг, а також фінансові інститути, що працюють “під
дахом” у ТОЗ, демонструють в їх напруженій діяльності повну
законослухняність і скидаються на неосвічені та дуже респектабельні й
заклопотані інституції. Останнє, чого можна чекати від цих установ, є
те, що вони відкрито порушать закон. Тож недивно, що й сьогодні нові й
модернізовані закони боротьби із ОЗ є малоефективними. За статтею 260
(участь у кримінальній організації) було збуджено з 1 серпня 1994 року
(дата набуття Законом чинності) по 31 грудня 2000 року лише 63 справи,
за якими отримали незначне покарання лише 11 осіб. У 59 випадках із 63
фігурували інші фактори порушення законодавства, такі як торгівля
наркотиками, крадіжка іт.ін. [6]. Це означає, що закони – недосконалі. І
тому швейцарські вчені вносять пропозиції до покращення існуючої
ситуації [5]:

а) Швейцарії рекомендується приєднатися до “Європейської системи
свободи, безпеки та охорони правопорядку”, яка набуде чинності в рамках
ЄС з 2004 року;

б) покращити свою репутацію на міжнародній арені за рахунок боротьби із
“відмиванням” грошей. На сьогодні діловий світ Швейцарії до цього ще не
готовий, тож повідомлення в поліцію відбуваються дуже рідко. Якщо ж такі
випадки трапляються, то вони наявні або в м. Цюріху, або в м. Женеві [5,
с. 55];

в) країна має на сьогодні взірцеві закони по боротьбі із ВГ, але
завдання полягає в тому, щоб спонукати ці закони діяти. Саме неефективна
дія владних органів, занадто великі бюрократичні перешкоди, шалений опір
з боку фінансистів не дають можливості цим законам запрацювати [5, с.
59)].

У теперішньому кримінальному світі Швейцарії постійно відбуваються нові
зрушення, на які правоохоронні органи не завжди реагують адекватно. Так,
за останній рік у Швейцарії відбулося рекордне зростання рівня
злочинності. Як повідомляє журнал “NZZ Online”, злочинність зросла майже
на 12 %. Значну частину цього приросту дає ТОЗ [7]. Це найбільший
приріст з 1982 року. Тож і надалі спецслужбам безпеки та органам охорони
правопорядку країни буде чим займатися.

І хоча Швейцарія сьогодні залишається однією із спокійних та безпечних
країн Європи, зростання кількості злочинів, пов’язаних із насильством, в
тому числі вбивств та замахів на вбивства, які зросли аж на 21,7 %,
погрози зросли на 23,9 %, і при цьому погрози та насилля щодо державних
службовців – на 51,1 % [7], свідчить про те що швейцарська ідилія
наближається до свого кінця. Ця країна включається все більше у
соціальні процеси, що притаманні Західній Європі в цілому. Згідно з
останньою “Доповіддю про внутрішню безпеку Швейцарії”, що видана
кантональним міністерством поліції, ОЗ становить і надалі одну з
головних загроз для країни, особливо такі види діяльності, як торгівля
зброєю, наркотиками, людьми та нелегальний ввіз людей та зброї, що
становлять головне заняття ОЗ. Серед груп ТОЗ виділяються організації із
Південної Європи, для яких Швейцарія вже давно стала центром діяльності.
Спостерігається також розподіл у діяльності наркоділків: торгівля
кокаїном знаходиться у руках північноафриканських груп, а торгівля
героїном ведеться переважно албанцями.

Транснаціональна організована злочинність у Швейцарії має яскраво
виражену тенденцію до посилення зв’язків між ЗО та ОЗУ, покращання
транспортних та комунікаційних засобів, продуманого й ефективного
розподілу праці на зразок офіційних підприємств, скорочення термінів у
проведенні операцій та оберту грошей, а також збільшення рентабельності
“підприємницької діяльності” [7].

До кола зростаючих загроз безпеці Швейцарії кантональне міністерство
поліції відносить ТОЗ із Росії та інших держав-спадкоємців колишнього
Радянського Союзу, їх загроза полягає, перш за все, у використанні
Швейцарії для “відмивання” брудних грошей та погроз для фінансового
ринку цієї країни [7].

Становище із внутрішньою безпекою оцінюється на сьогодні в країні в
цілому як нестабільне [8]. Особливу роль відіграє ТОЗ, яка
характеризується тут як “злочинний туризм.” Очікується, що ТОЗ і надалі
відіграватиме роль головного фактору у зростанні рівня злочинності в
країні. Швейцарські органи охорони правопорядку усвідомлюють, що
заборонами, тобто закриттям кордону, тут не допомогти, крім того,
країна, яка існує й за рахунок туризму, навряд чи може собі це
дозволити. Тому головний акцент робиться на покращанні міжнародної
співпраці у таких сферах, як [8]:

1. Запобігання злочинам;

2. Покарання злочинців;

3. Надання допомоги органам по боротьбі зі злочинністю іноземних держав;

4. Співпраця на міжкантональному та міжнародному рівнях;

5. Інформаційний обмін;

6. Подальше удосконалення чинного законодавства.

Особливо треба наголосити на заходах групи 3. Бажання швейцарської
сторони за рахунок матеріальної та фахової допомоги іноземним державам,
тобто їх органам охорони правопорядку, знизити діяльність ОЗ цих держав
на території Швейцарії заслуговує на детальне вивчення та використання
правоохоронцями та службами охорони безпеки України. Проте, слід мати на
увазі, що й на сьогодні швейцарці нечітко собі уявляють, як практично
таку допомогу іноземним державам надавати [9]. Тому перед українськими
правоохоронними органами постає, перш за все, завдання продемонструвати
швейцарській стороні, що їх допомога може бути для української сторони
дуже корисною, в тому числі й в інтересах Швейцарії.

Серед інших заходів необхідно виділити наміри активно задіяти армійські
формування для боротьби із ОЗ, а також – провести переорієнтацію
дослідницьких установ поліції, особливо – Поліцейського інституту у
Ноєнбурзі [8]. Відзначається, що заплановану боротьбу неможливо успішно
вести, якщо не залучити до неї широкі верстви підприємців та фінансових
кіл (які, до речі, дотепер мало брали участь у цій діяльності).

Міжнародна співпраця швейцарських правоохоронних органів та політичних
сил спрямована, перш за все, на європейські країни, особливо – на її
сусідів та країни Південної Європи, звідки, на думку швейцарських
фахівців, виходить сьогодні головна небезпека для країни [8].

Як вже було вищезазначене, з другої половині 90-их pp. XX ст.
відзначається подальше зростання активності ОЗ у Швейцарії. Саме вона,
разом із тероризмом, насильницьким екстремізмом, шпигунством та
незаконними банківськими операціями, сприймалася тоді й розуміється нині
як найбільша загроза для безпеки країни [10]. Військові дії у Південній
Європі, особливо на Балканах (в Косово), й в Туреччині (курдська
проблема) також призвели до активізації діяльності ОЗ. У зв’язку з цим
особливо пожвавилася торгівля зброєю та амуніцією, шпигунство за
військовими технологіями та контрабандна діяльність. Проте, лише у 2002
році, було, врешті-решт, у Швейцарії відкрито заявлено про те, що
масштаби ОЗ стали загрожуючими для суспільства, держави та економіки
країни. Організована злочинність, тобто ТОЗ, діє вже не тільки в
кримінальній сфері та у напівлегальній економіці, але й у легальних
галузях економіки. Зрозуміло, що це була спочатку неофіційна точка зору,
а журналістська публіцистика [11]. При цьому відзначалося, що дії
правоохоронних органів є недостатніми, бо їм бракує персоналу,
матеріального забезпечення (особливо технічних та електронних засобів).
Тут же зазначалося, що легальна економіка все більше стає пронизаною
злочинними елементами й організаціями, зростає рівень корумпованості
державних службовців та політиків. За допомогою хабарів, або через
купівлю фірм та промислових й фінансових об’єктів посилюється влада ОЗ
над економікою та політикою країни. В результаті – ймовірна загроза для
стабільності й правопорядку у країні. Тут же відзначається, що
законодавство Швейцарії по боротьбі із “відмиванням” грошей є взірцевим
для всього світу, але його практичне використання має чимало перешкод, і
механізм використання є недосконалим. І хоча поліцейська статистика
доводить, що у 2001 р. кількість злочинів, пов’язаних із ВГ, зросла на
80 % [11], це зростання необхідно пояснювати, перш за все, за рахунок
покращення роботи фінансових інститутів, які стали частіше заявляти про
підозрілі операції.

Однією з проблем була хронічна нестача фахівців по боротьбі із ВГ (так,
їх кількість на всю країну становила у 90-их pp. лише чотири, а з 2000
р. – 25 осіб) [11]. Тому, починаючи із 2001 навчального року, у Вищій
економічній школі у м. Люцерні та Вищій промисловій школі у м. Нойшателі
були запроваджені післямагистерські навчальні курси за спеціальністю
“Боротьба із злочинністю в економіці” [11].

Великою проблемою на сьогодні залишається проведення криміналістичної та
судової роботи по економічних злочинах. Тут “винними” є також низька
кваліфікація співробітників та відсутність електронної бази (відповідних
комп’ютерних програм). Що стосується технічного боку проблеми, то до її
вирішення приступила швейцарська дочірня фірма “Сименс” і близька до
розробки досконалої програми для форенситичної дослідницької роботи, так
званого “Forensic Investigation”. Було розроблено інструмент для
проведення розслідувань злочинів у фінансовій галузі, так званий
“Financial Investigation Tools”, або скорочено “FIT”. Першим використало
цю програму князівство Ліхтенштайн, яке потрапило ще до 2000 року до
“чорного списку” міжнародних фінансових органів і якому вкрай необхідно
було покращити свою репутацію у міжнародному діловому світі.
Використання цієї програми дещо покращило рівень виявлення економічних
злочинів, особливо в галузі ВГ, і дало можливість на її основі розробити
більш досконалу програму пошуку злочинців у фінансовій сфері (“Financial
Intelligence Unit”, або – скорочено – FIU) [11].

Стан внутрішньої безпеки, а також міжнародний авторитет досягли на
початку XXI століття такого критичного стану, що й міністр юстиції, пані
Рут Метцлер, взялася за координацію боротьби із ОЗ, яку й зараз
швейцарці розуміють не інакше як ТОЗ. Так, у промові 24 січня 2001 року
в Цюріхському університеті вона відзначила, що наявний міф про ОЗ на
кшталт італійської мафії вже в минулому. Нині ОЗ є нічим іншим як ТОЗ і
оперує в міжнародному масштабі з високим рівнем розподілу праці та
кооперації. ТОЗ організована як підприємства, що застосовують такі самі
структури та засоби, що й офіційні підприємства. Саме тому боротися із
ОЗ, тобто ТОЗ, можливо лише за допомогою співпраці офіційних підприємств
із правоохоронними органами. Що стосується Швейцарії, то для неї
боротьба з ВГ є найбільш важливою ділянкою у боротьбі із ТОЗ. І у цій
боротьбі очікується співпраця й допомога швейцарського Об’єднання
банків. Проте, зазначена діяльність банків, як і раніше, є дуже
незадовільною [12].

Посилення боротьби із ТОЗ також передбачає різке збільшення кількості
прокурорів на конфедераційному рівні (з 120 до 550) до 2004 року [12].

Конфедераційне поліцейське міністерство констатувало у січні 1999 року,
що центри ОЗ у Швейцарії знаходяться у Західній Швейцарії, а саме: в
районах Цюріху та Тессіну. До кола інтересів правоохоронців потрапили
ОЗУ з території колишнього СРСР, які були охарактеризовані як “російська
ОЗ” [13]. 687 як швейцарців та іноземців, а також 194 фірм, які
розміщені у Швейцарії і зайняті фінансами або торгівлею, були
зафіксовані у противоправних зв’язках із “російською ОЗ”. Тому й увесь
аналіз побудований на детальному описі злочинів за участю кримінальних
груп з території СНД. Відзначається високий ступінь організації,
раціональний розподіл “праці”, пристосування до умов, зайнятість у
фінансовому секторі, спеціалізація на торгівлі наркотиками та зброєю.
Головним заняттям стали фінансові акції з переміщення грошей, переважно
ВГ. Тому і центрами діяльності ТОЗ виявилися міста Цюріх, Женева та
Тессін – основні фінансові центри Швейцарії [13]. ОЗ з території
колишнього СРСР займалася крім ВГ також фінансовими маніпуляціями і
спиралася при цьому на 342 фірми за кордоном.

Крім того, торгівля жінками, проституція знаходилися серед основних
злочинів “російської мафії” у Швейцарії. Було виявлено, що 95 % жінок,
що були задіяні у проституції, походили зі Східної Європи і приїхали по
туристичних візах. Значно зросла кількість дітей, яких ТОЗ
використовувала у сексуальному бізнесі та порнографії [13].

Швейцарські органи охорони правопорядку (конфедераційне міністерство
поліції) видали в липні 2002 року Доповідь про внутрішню безпеку
Швейцарії, в якій йдеться про головні тенденції розвитку ТОЗ [13]. Це
була перша спроба дати узагальнюючу характеристику загроз внутрішній
безпеці Швейцарії. Особливістю доповіді за 2001 рік став факт реєстрації
активної діяльності албанських етнічних ОЗУ та активна протидія їм з
боку швейцарських правоохоронних органів. Крім того, відзначалася
наростаюча діяльність ОЗ з країн-спадкоємців Радянського Союзу, а також
слабке бажання урядів цих країн (особливо Росії) співпрацювати із
Швейцарією щодо протидії. Важливо відзначити, що швейцарське
міністерство поліції ОЗ з території СНД виділило в окремий підрозділ
[13]. У цьому підрозділі дається цікава оцінка розвитку ОЗ та території
колишнього СРСР (особливо в Росії) й підкреслюється слабке бажання
швейцарських банківських та правоохоронних органів накладати штрафні
санкції на операції з ВГ східноєвропейців (особливо – росіян). Якщо ж це
і траплялося, то лише під тиском інших держав (головним чином – США).

Швейцарці все більше приділяють увагу аналізу процесів у Східній Європі
в цілому та розвитку східноєвропейської ОЗ зокрема. Так, вони відносять
до особливостей східноєвропейського типу організованої злочинності,
починаючи з 1990-ого року, активну участь у розкраданні державного майна
та майна підприємств [14]. Крім того, Східна Європа переживає, за їх
оцінками, й усі ті процеси з ОЗ, що притаманні ОЗ у всесвітньому
масштабі, а саме [14, с. 36]:

1. Зростання брутальності та готовності до використання насилля;

2. Технізацію та професіоналізацію;

3. Зростання корупції на всіх рівнях;

4. Міжнародну кооперацію та розподіл праці структур ОЗ.

На сьогодні правоохоронці майже всіх країн світу зайняті проблемою
пошуку засобів протидії, особливо німецькомовні країни-Швейцарія та
Німеччина, що зробили принаймні успішний ривок у теоретичних можливостях
боротьби. До цих заходів відносяться нові концепції запобігання злочинам
на рівні ОЗ [14, с. 9]:

а) специфічні запобіжні заходи залежно від виду злочину (сюди
відносяться, перш за все, технічні та організаційні заходи при крадіжках
автомобілів, рекеті та корупційних процесах);

б) загальне покращання методів покарання злочину.

Швейцарські, так само як і австрійські фахівці, дотримуються нині думки,
що східноєвропейська ОЗ ще не на повну потужність розгорнула свою
діяльність у цих країнах, що пов’язується, перш за все, зі ставленням
цих злочинців до вказаних альпійських країн: на думку експертів,
представники ОЗ більш схильні використовувати Швейцарію та Австрію як
місце для збереження їх капіталів та регіон для відпочинку [15]. Суми,
які були вивезені з Східної Європи після краху соціалізму, оцінюються
від 150 до 300 млрд дол. США. Вони зберігаються переважно в швейцарських
банках, де їх встановлено не менш 10 млрд дол. США [15].

Зростає й наукове забезпечення боротьби із (Т) ОЗ. Серед швейцарських
фахівців проблеми виділяється професор Базельського університету доктор
юридичних наук Марк Пієт [16]. Проблематиці присвячуються
науково-практичні конференції. Так, у червні 2003 року у швейцарській
столиці м. Берні відбулася конференція з проблеми міжнародного тероризму
і ТОЗ. Вона була організована дочірнею фірмою “Сіменс” у Швейцарії. Тож
недивно, що на конференції йшлося, перш за все, про нові програми цієї
фірми для боротьби із ТОЗ (“Financial Investigations Tools”) [17].

Серед швейцарських організацій високий рівень аналітичних розробок має
“Спілка політики охорони безпеки та військової науки” (“Verein
Sicherheitspolitik und Wehrwissenschaft”), з місцем розташування у
Цюріху, її розробки можна знайти і в Інтернет [18].

Необхідно відзначити й успішні інформативні акції поліції, коли через
Інтернет повідомляється про вчинення злочинів, в тому числі -і про (Т)
ОЗ. Через Інтернет інформується також населення та усі зацікавлені про
діяльність органів по боротьбі із ТОЗ, особливо із ВГ. Там же
знаходиться й річний звіт про діяльність органів за 2002 рік (це, до
речі, перший своєрідний звіт), в якому викладається докладно не лише
структура, форми й методи роботи органів, їх правова основа, але й
подається аналіз ТОЗ.

На превеликий жаль, мало хто в Швейцарії усвідомлює, що новий поділ
Європи, тобто відбудова нової “залізної завіси” на Сході континенту,
коли цілі країни і народи відрізаються під сучасного світу і віддаються
на розірвання посткомуністичній бюрократії та ОЗ, не береться до уваги
[19]. Одним із небагатьох голосів, що попереджують про небезпеку нового
поділу Європи й загрозу від закривання очей на панування “мафіозного
капіталізму” в Східній Європі, є церкви та церковні установи [20].

Необхідно констатувати, що усвідомлення небезпеки від (Т) ОЗ пережило у
швейцарському суспільстві за останнє десятиліття значну еволюцію.
Проблема ОЗ стала сприйматися як реальна і значна загроза країні. Проте,
сила інертності, бажання поставити свої національні егоїстичні інтереси
вище за потреби світової співдружності в цілому та європейських країн
зокрема стримують практичні дії та їх теоретичний й практичний аналіз.
Боротьба органів охорони правопорядку та безпеки Швейцарії знаходиться
під тиском цих обставин й переживає відповідні зміни.

 

Список використаних джерел

1. USIS. Grobe Soll-Varianten, Sofortmassnahmen. – S. II.

2. Ibid. – S. 67 f.

3. Bundesamt ftir Polizeiwesen. Kriminalpolizeiliche Zentralstellen.
Szene Schweiz. Drogen, Falschgeld, Menschenhandel, Organisierte
Kriminalitat. Lagebericht 1999. – S. 69 f.; Petra Y. Barthelmess.
Transnationale Organisierte Kriminalitat. – S. 49 f.

4. Claudia Besozzi. Bestehende Bedrohung oder bestehende Mythisierung?
Eine Erwiderung zu Sobotkiewicz, Klopfstein und Albrecht, in:
Organisierte Kriminalitat – oder gesellschaftliche Desorganisation? – S.
161 -162.

5. Petra Y. Barthelmess. Transnationale Organisierte Kriminalitat. – S.
50.

6. Szene Schweiz. Lagebericht 2000. – S. 79 f.

7. URL http://www.nzz.ch/2003/07/04/il/page-newzzDHPUOOX7-12.html.

8. URL http:// www.ejpd.admin.ch/d/dossiers/isi/index.htm.

9. Polizeihilfe fur Osteuropa.

10. EJPD. Staatsschutzbericht, 1997; Bern, 1998; URL http:// www.nzz.ch.

11. Richard Morva. Sicherheitspolitische Herausforderung “Organisierte
Kriminalitat”, in: Sicherheitspolitik (http:/www.sicherheitspolitik.ch).
– № 4. – Juli 2002.-S.17-18.

12. URL http:// www.unipublic.unizh.ch/campus/uni-news/2002/0314.

13. BAP veroffentlicht Lagebericht uber “Organisierte Kriminalitat”,
1999, in:
http://www.internet.bap.admin.ch/d/archiv/berichte/i_index.htm- Ilk.

14. Ulrich Sieber. Zusammenfassung und Ausblick: Gefahren und
Preventionsmoglichkeiten im Bereich der internationalen Organisierten
Kriminalitat; in: Ders. (Hrsg.). Internationale Organisierte
Kriminalitat. – Munchen, 1996. – S. 3;
http//www.ju–ramuenchen.de/eimichtungenAs/sieber/article/iuscrmiinale/iu
s_criminale.

15. /zttp://www.ipa.at/ipaplus/ostmafia.htm.

16. Mark Pieth (ed.). Levelling the Playing Field. A Critical Analysis
of th Anti-Money Laundering systems in Singapore, Switzerland, the
United Kingdom and the United Stetes of America. – Manus, 2002 (ders.:
http://www.unibas.ch/ius/pieth/ mp-pub.htm); Ders. Bedingte Freiheit.
Disziplinierung zwischen Gnade und Kontrolle; Basel und Frankfurt, 2001;
Ders/Eigen (hrsg.). Korruption im internationalen Geschaftsverkehr.
Bestandsaufhahme, Bekampfung, Prevention, Basel und Frankfurt, 1999;
Mark Pieth. Die Bekampfung der GeldwSscherei – Modellfall Schweiz, Basel
undFrankfurt,1992.

17. Allgemeine Schweizerische Militarzeitschrift. – № 6. – 2003. – S. 1
– 2; http://www.asmz.ch/hefte/artikel.php? print=&artikel=456.

18. /zftp://www.Chinfo.ch/vsww.

19. Нові закони Швейцарії та їх трактовка з обмеження доступу в країну
громадян з не ЄС-держав: http://www.gwg.admin.ch/;
http://www.gwg.adrnin.ch/.

20. Attp://www.jesus.ch/www/index.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020