Реферат
на тему:
Шляхи вирішення нагальних проблем у кредитно-фінансовій та банківській
сферах держави
Аналіз статистичних даних, що характеризують стан боротьби із
злочинністю у сфері економіки, інших матеріалів свідчить про інтенсивне
зростання економічних злочинів.
До факторів, що у першу чергу впливають на поширення злочинності у сфері
економіки, слід віднести законодавчу неврегульованість питань про
власність, недостатній контроль з боку держави за станом законності
походження капіталу, який використовується в ході приватизації,
розбалансованість фінансово-кредитної системи, недосконалість системи
оподаткування та ін. Найбільш криміногенними залишаються сфери відносин
у банківській, кредитно-фінансовій системах, зовнішньоекономічній
діяльності, процесі приватизації та енергозабезпеченя.
Об’єктами злочинних посягань все більше стають кредитні кошти юридичних
і фізичних осіб, товарно-матеріальні цінності, енергоносії, сировина,
метали, продукція хімічної промисловості, промислові товари,
сільськогосподарська продукція. Протягом останніх п’яти років загальна
кількість виявлених у сфері економіки злочинів збільшилась на 65,5% (з
36,8 тис. у 1992 р. до 61,0 тис. – у 1996 р.), в т.ч. розкрадань ( на
40,0% (8996 – 12 500), з них у великих та особливо великих – у 3,1 рази
(1898 – 5803), незаконної торговельної діяльності – у 11,6 рази (451 –
5248), хабарництва ( на 92,8% (988 -1905). Особливо інтенсивне зростання
кількості виявлених злочинів у сфері економіки (+18,4% щорічно)
спостерігалося у 1993-1995 рр. У 1996 році показник кількості виявлених
злочинів залишився майже на рівні попереднього року. Ці фактори
відображають певні тенденції щодо зростання злочинних посягань
економічного характеру.
Останнім часом відчутно зросла кількість шахрайств, що вчиняється з
фінансовими ресурсами. Якщо у 1995 році їх було виявлено 517, то у 1996
р. -1167, а за 6 місяців 1997 р. – 1099. У минулому році виявлено понад
4,6 тис. злочинів у паливно-енергетичному комплексі, 3,9 тис. – у
фінансово-кредитній системі та банківських установах, 859 злочинів,
пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, 880 – з процесом
приватизації.
За даними Національного банку України, поза контролем банків знаходиться
в обігу 4,8 млрд грн., що складає майже половину грошової маси.
Якщо на ці явища своєчасно не вплинути ефективними законодавчими,
правоохоронними та іншими діями, то вони можуть набути стійкої тенденції
до загострення.
В умовах реформування економіки найбільш загрозливою у криміногенному
аспекті є ситуація, що склалася у кредитно-банківській сфері, де
останнім часом зросла кількість протиправних дій, які призводять до
вилучення значних коштів і їх привласнення злочинними елементами. Якщо в
1995 році у цій сфері було викрито 362 злочини, з яких 92 – вчинено
організованими злочинними групами, то в 1996 році відповідно ( 533, з
яких 250 вчинено організованими злочинними групами. Банківська система
стала центральною ланкою у технологічному ланцюгу по “відмиванню”
капіталів, здобутих злочинним шляхом, а також основним виконавцем
випуску у безготівковий обіг фіктивно утворених грошових коштів. Деякі
комерційні банки використовуються злочинцями для протиправного
“перекачування” державних коштів на розрахункові рахунки підставних
фірм, або на особові рахунки окремих громадян.
Організованими злочинними угрупованнями через фіктивно створені
комерційні структури з використанням банківських рахунків за межі
держави в минулому році перераховано чверть мільярда гривень, а в
поточному – понад 40 млн. грн. Відтоку грошових коштів за кордон значною
мірою сприяє відсутність відповідного закону по боротьбі з відмиванням
грошових коштів.
За даними НБУ, сума грошей, вивезених за межі України тільки протягом
1991-1993 рр., становить 8 млрд дол. США.
Аналіз матеріалів, надісланих до Координаційного комітету по боротьбі з
корупцією і організованою злочинністю при Президентові України,
свідчить, що лібералізація валютного ринку у 1994 році, розширення
мережі кореспондентських відносин українських банків із зарубіжними
банківськими установами та включення до системи електронних
міжбанківських міжнародних розрахунків були використані організованими
злочинними угрупованнями для налагодження функціонування стійких каналів
незаконного переміщення за кордон валютних коштів через систему Лоро –
рахунків. У країні було сформовано мережу рахунків фіктивних комерційних
структур, що займаються конвертацією безготівкових коштів юридичних осіб
різних форм власності у готівкову валюту, та створено механізм переказу
резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки
у закордонних банках під виглядом оплати імпортних контрактів.
За матеріалами перевірок, проведених облуправліннями НБУ у 1996 році,
із загального обсягу зарахувань на Лоро – рахунки лише 45%, а із обсягу
списань лише 25% було пов’язано з експортно-імпортними операціями. Решта
оборотів виникла внаслідок фінансових операцій з українськими
карбованцями банків-нерезидентів.
За інформацією Служби безпеки та МВС України, найбільш активно злочинні
угруповання використовували для перерахування грошових коштів за кордон
кореспондентські рахунки, відкриті в українських банках “Приватбанк”,
“Україна”, “Градобанк”, “Інтербанк”, “Аваль”, “Інко”, “Новий”, “Вабанк”,
“Донвуглекомбанк”.
Діяльність “злочинних угруповань по створенню механізмів отримання
неконтрольованих державою валютних коштів на закордонних рахунках стала
можливою внаслідок відсутності чіткого виконання органами валютного
контролю своїх функцій, координації дій між ними, недосконалості
законодавчої бази.
Відсутність чіткого законодавчого врегулювання питань, пов’язаних з
перерахуванням грошових коштів за кордон, ускладнює здійснення контролю
з боку Державної податкової адміністрації, Національного банку України і
правоохоронних органів за діяльністю комерційних банків. Національний
банк України через викладені чинники нездатний в повному обсязі
здійснювати контроль за фактичним станом справ у діяльності зазначених
банків та їх роботою Лоро – рахунків.
Причина цих явищ полягає не тільки в економічних і соціальних
негараздах, які переживає Україна, хоча це безумовно впливає на
поглиблення криміналізації процесів в економіці, але вона далеко не
єдина. Незадовільний стан боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій
і банківській сферах обумовлений, насамперед, суттєвими недоліками в
організації цієї роботи в економічних відомствах, зокрема
в Національному банку України.
На підтвердження цьому можуть бути результати перевірки, проведеної
Координаційним комітетом, виконання Національним банком України
Розпорядження Президента України “Про заходи щодо активізації боротьби з
корупцією і організованою злочинністю” від 10.02.95 р. № 35 та
Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки.
На момент перевірки НБУ не було виконано ряд заходів, передбачених
Комплексною цільовою програмою, зокрема щодо розробки механізму
виявлення та активної протидії “відмиванню” юридичними і фізичними
особами коштів і майна, одержаних протиправним шляхом; опрацювання
пропозицій до законопроектів “Про застосування органами, що мають
контрольні повноваження, фінансових санкцій за проведення безтоварних
операцій” та “Про більш широке застосування фінансових санкцій за
порушення у сфері приватизації”.
Недостатнім як за обсягом, так і за якістю був банківський нагляд з боку
Національного банку України, особливо за діяльністю комерційних банків.
Представники Національного банку України стверджують, що НБУ не
наділений контрольними функціями відносно комерційних банків. Проте,
згідно з п. 6.6 Положення про ревізійну службу НБУ на неї покладено
обов’язки щодо перевірки комерційних банків. Крім того, відповідно до
ст. 48 Закону “Про банки і банківську діяльність” НБУ наділено широкими
повноваженнями щодо дотримання фінансового законодавства всіма
юридичними особами, в тому числі й комерційними банками.
Контрольні підрозділи НБУ, передусім, департамент банківського нагляду
та ревізійна служба, не повною мірою використовують покладені на них
функції з нагляду за діяльністю та фінансовим станом комерційних банків.
Незважаючи на велику кількість проведених перевірок, ефективність
багатьох з них залишається низькою.
Регіональними відділеннями НБУ за 1996 рік на порушників закону було
накладено штрафів на загальну суму 150 тис. грн., у той же час за
позовами прокурорів тільки за друге півріччя з них було стягнуто 5 млн
400 тис. гривень! За результатами загальнонаглядових перевірок
банківських установ, проведених органами прокуратури, порушено 863
кримінальні справи.
Про розповсюдженість порушень законодавства у фінансово-банківській
системі свідчать і такі дані: тільки органами прокуратури в 1996 р. було
виявлено 7828 порушень закону, за якими до різних видів відповідальності
притягнуто 2467 чоловік.
Найбільш поширені порушення закону, пов’язані з недотриманням
комерційними банками вимог Законів “Про кредитування”, “Про заставу”,
надання кредитів неплатоспроможним позичальникам, низький рівень
оформлення кредитних угод, проведення ризикової кредитної політики,
безконтрольне використання наданих кредитів, недостатній рівень
претензійно-позовної роботи та ін.
Національний банк, його Правління не вживають належних заходів щодо
ефективного перекриття каналів, можливостей для незаконних валютних
операцій, “відмивання” коштів, які отримані злочинним шляхом. Немає
належного інформаційного зв’язку банків з правоохоронними органами, як
це вимагає Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з
організованою злочинністю”.
Поряд з іншими причинами, живучість і поширеність порушень законодавства
в банківській системі криється і в невиправданому лібералізмі стосовно
посадових осіб, які їх допускають.
Як свідчать результати перевірки Генеральної прокуратури, Донецьким
обласним управлінням НБУ, наприклад, були встановлені чисельні порушення
порядку проведення розрахункових операцій в Авдіївському відділенні АБ
“Інко”, Курахівській філії Енергобанку, Красноармійській філії
“Приватбанку” та інших, за які чинним законодавством передбачені
серйозні санкції. Проте, відповідних заходів до порушників закону не
було вжито.
Враховуючи викладене, а також з метою вироблення спільних заходів для
вирішення даної проблеми вважаємо за доцільне розглянути слідуючі
пропозиції.
Припинення подальшої криміналізації кредитно-фінансової та банківської
системи потребує прискореного прийняття проектів законів України “Про
банки і банківську діяльність”; “Про боротьбу з відмиванням коштів,
отриманих злочинним шляхом”; “Про кредит”; (“Про внесення змін і
доповнень до Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з
організованою злочинністю”(, а також Кримінального і
Кримінально-процесуального кодексів України.
Міністерству фінансів, Міністерству економіки, іншим зацікавленим
міністерствам і відомствам України розробити законопроекти щодо
суспільного і державного контролю за діяльністю усіх суб’єктів
господарювання незалежно від форм власності; переглянути існуючу систему
контролю з діяльності комерційних банків з цільового використання
централізованих кредитів та своєчасного їх повернення, зробити її більш
жорсткою та ефективною.
Національному банку України підготувати пропозиції щодо внесення змін
і доповнень до чинного законодавства, передбачивши можливість ліквідації
комерційних банків та їх філій у випадках грубого порушення платіжної
дисципліни, навмисного затримання проходження платежів при розрахунках
між підприємствами та надходжень до бюджету.
З метою оживлення внутрішнього ринку та розширення каналів нормального
грошового та кредитного обігу законодавче вирішити питання про поступове
обмеження бартерних операцій; збільшити обсяги кредитування підприємств
та фінансової підтримки ефективних економічних проектів; посилити
бюджетну дисципліну з боку підприємств та держави як за витрачанням
державних коштів, так і за надходженням платежів до бюджету.
Для погашення заборгованості по виплаті заробітної платні запровадити
механізм майнової відповідальності підприємств, які заборгували своїм
працівникам, аж до звільнення з посад їх керівників, продажу ліквідних
фондів та валютних ресурсів таких підприємств на аукціоні з виплатою
виручених коштів робітникам.
Правоохоронним і контролюючим органам здійснювати спільні перевірки
фінансово-господарської діяльності підприємств і установ, які мають
значну заборгованість перед бюджетом і оголосили себе банкрутами;
своєчасності проходження податкових та інших платежів в комерційних
банках та їх філіях; діяльності підприємницьких структур, які займаються
переведенням безготівкових коштів в готівку та її конвертацією в
іноземну валюту; суб’єктів господарювання щодо цільового використання
бюджетних коштів.
М.І. Камлик. Шляхи вирішення нагальних проблем у кредитно-фінансовій та
банківській сферах держави. “Боротьба з організованою злочинністю і
корупцією (теорія і практика)” 1’2000
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
