UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКультурне і духовне життя в роки НЕП (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7107
Скачало335
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Культурне і духовне життя в роки НЕП

 

Тимчасовий поворот до нових принципів керування життям країни на

засадах НЕП почав приносити переконливі результати не лише в галузі

господарювання, а й у культурно-духовній сфері. Більшовицька влада тією

чи іншою мірою вимушена була пристосовуватися до змін у суспільстві,

інколи йдучи на кроки, мету яких важко було швидко й однозначно оцінити.

 

Один із таких кроків Москви — політика «коренізації», проголошена XII

з'їздом РКП у квітні 1923 р. Перед місцевим апаратом ставилися вимоги

поповнення своїх лав за рахунок національних кадрів, користування рідною

мовою в державних установах і закладах, сприяння розвиткові національної

культури. Український різновид цієї політики дістав назву українізації.

 

Здійснення цього курсу в національних республіках, у тому числі в

Україні, відповідало насамперед стратегічним інтересам центральної

влади, яка прагнула зміцнити свої позиції в національних республіках. До

того ж уся світова громадськість мала зрозуміти, що саме більшовицька, а

не якась інша влада, виявляє турботу про розквіт національних республік.

Хоч би як там було, але українська національна культура отримала хоч і

тимчасову, але унікальну за весь період радянського правління можливість

для більш-менш нормального розвитку і значною мірою скористалася нею.

 

Основні завдання й напрями українізації були визначені у декреті

Раднаркому УСРР від 27липня 1923 р. «Про заходи в справі українізації

шкільно-виховних і культурно-освітніх установ». Проблема українізації,

однак, не вичерпувалася цією сферою. Здійснювалися заходи, спрямовані на

вдосконалення адміністративно-територіального управління. У жовтні 1924

р. у складі УСРР була створена автономна Молдавська республіка. Протягом

1924— 1925 рр. створено сім німецьких, чотири болгарських, польський та

єврейський національні райони, а також 954 ради національних меншин.

Центром українізації став наркомат освіти, який очолювали послідовно Г.

Гринько, О. Шумський, М. Скрипник.

 

Процес українізації проходив у складних умовах. Не вистачало вчителів

української мови, підручників. Давалися взнаки шовіністичні,

антиукраїнські настрої. Л. Каганович, якого Москва призначила на керівну

роботу в Україні, вважав українізацію відступом від ленінської

національної політики, організовував цькування прихильників

українізації.

 

Але попри труднощі й перешкоди українізація давала перші результати.

Серед службовців державного апарату в 1923—1927 рр. частка українців

зросла від 35 до 54%. Якщо в 1922 р. українською мовою здійснювалося 20%

діловодства, то в 1927 р. — уже понад 70%. У 1929 р. навчання

українською мовою вели понад 80% загальноосвітніх шкіл, понад 75%

технікумів і 30% вузів. Чимало позитивних змін сталося в літературі,

мистецтві. З еміграції в Україну повернулися М. Грушевський, С.

Рудницький та інші відомі діячі науки, освіти, культури. В літературі

активно працювали П. Тичина, В. Еллан-Блакитний, В. Сосюра, М.

Рильський, М. Драй-Хмара, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Куліш та багато

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ