UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток народницького руху в Україні (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5424
Скачало266
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Розвиток народницького руху в Україні

 

З середини 50-х ороків ХІХ ст. знову починає відроджуватись український

національний рух, активність якого знизилася після розгрому

Кирило-Мефодіївського братства. Його амністовані члени збираються у

Петербурзі й засновують українське видавництво, в якому побачили світ

«Записки о Южной Руси», «Чорна рада» П. Куліша, твори Т. Шевченка, Марка

Вовчка та інших українських авторів. У 1861 р. був отриманий дозвіл на

видання місячника «Основа» — першого в Російській імперії українського

часопису.

 

Активізується національний рух і в самій Україні. Цьому сприяло

зростання загальної невдоволеності в умовах пореформеного часу. Зміни на

краще ставали дедалі примарнішими. В середовищі інтелігенції

посилювалися радикальні настрої. Починаючи з 60-х років в Україні

з'являються народники — ентузіасти культурно-просвітницької діяльності,

які основним своїм завданням вважали звільнення селян з кріпацької

неволі, вивчення й засвоєння народних звичаїв, мови, фольклору. Близькою

до народників була група так званих хлопоманів на чолі з В. Антоновичем,

які були вихідцями з правобережної польської шляхти і напередодні

повстання 1863 р. розірвали зв'язки з польським національним рухом. Як

народники, так і хлопомани ідеалізували селянство, однак перші були

рішуче налаштовані на революційну перебудову існуючого режиму.

 

Першу групу народників-революціонерів організував 1871 р. в Петербурзі

М. Чайковський. В Україні одна з таких перших груп була створена 1873 р.

в Одесі Ф. Волховським. Серед її членів був А. Желябов — український

студент із селянської родини, який стане згодом одним з найвидатніших

революціонерів Російської імперії. Незабаром у Києві виник гурток під

назвою «Київська громада», членами якого, зокрема, були майбутні відомі

борці проти царизму — В. Засулич, В. Дебогорій-Мокрієвич, Я. Стефанович.

Щодо мети — повалення царизму — всі ці групи були близькими, однак у них

не було спільної точки зору на методи й засоби боротьби.

 

Один із напрямів діяльності народників пов'язаний з ім'ям відомого

російського революціонера П. Лаврова. Він обстоював необхідність

поступової підготовки народу до революції за допомогою освіти й

пропаганди. Інший напрям уособлював відомий російський анархіст М.

Бакунін. Він закликав до радикальних дій, до здійснення насильницьких

актів, які б спровокували масові виступи народу. «Ходіння в народ»

лавровців не мало скільки-небудь серйозних наслідків: селяни

відмовлялися мати справу з «чужинцями» з міста. Щодо України, то тут

«ходіння в народ» теж не набуло поширення.

 

Хоча цей рух загалом і зазнав невдачі, але його продовженням стали

події, що відбулися 1877 р., коли Я. Стефанович та його анархістська

група, котра базувалася в Києві, вдалися до спроби скористатися

відданістю селян цареві, сфабрикувавши «царські маніфести», в яких

селянам наказувалося створити таємні загони й повставати проти місцевих

поміщиків і чиновників. Цю так звану «Чигиринську змову» викрили,

виявивши причетними до неї близько тисячі селян.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ