UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтан культури України в 30-і роки (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3321
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Стан культури України в 30-і роки

 

Становище у сфері культури слід розглядати в контексті загальної

економічної та політичної ситуації в СРСР зокрема. 30-ті роки - це

період, коли давно вже була придушена НЕП, коли припинилася

українізація, період, коли почався "наступ соціалізму по всьому фронту",

коли масові репресії стали невід'ємною складовою радянсько-більшовицької

політики. Це був період утвердження сталінського тоталітарного режиму.

 

«Наступ соціалізму по всьому фронту» не обминув і українську культуру.

Влада в тих межах, котрі їй були необхідні, виявляла турботу про її

розвиток. Вона розуміла, що розв'язання завдань, пов'язаних з

промисловістю та сільським господарством, вимагало певної кількості

освічених спеціалістів. Крім того, потрібні були кадри для роботи в

партійно-державному апараті, органах управління. Відповідно до цього

здійснювались заходи, спрямовані на завершення ліквідації

неписьменності. На кінець 30-х років освіченість населення УРСР у віці

до 50 років становила майже 95%. Запроваджується єдина структура

загальноосвітньої школи: початкова, неповна середня і середня.

Стандартизація торкнулася й навчальних програм. Учителі у викладі

матеріалу мали дотримуватися тексту підручника. Еталоном для розробки

шкільного курсу вітчизняної історії слугував сталінський «Короткий курс

історії ВКП(б)». Понад 80% дітей навчалося в українських школах. З 1938

р., однак, почалося згортання мережі шкіл, орієнтованих на

обслуговування національних меншин.

 

Відбулися певні зрушення в галузі вищої школи. За першу і другу

п'ятирічки українські вузи за скороченою програмою підготували майже

таку ж кількість спеціалістів, яка була в усій дореволюційній Росії.

Було, однак, чимало відмінностей в їхній фаховій підготовці: на перший

план висувалися політико-ідеологічний бік справи, відданість режиму.

Тотальна ідеологізація навчального процесу стала визначальною рисою

освіти того часу. До того ж адміністративна система всіляко культивувала

неприязнь до інтелігенції. Більше того, йшов масовий «відстріл»

інтелігенції. Ще у вересні 1929 р. відбулися арешти визначних діячів

української науки, культури, релігії — як членів вигаданої ОДПУ «Спілки

визволення України». У 1930 р. відбувся процес над 45 «керівниками» СВУ.

Серед них — академік С. Єфремов, професори Й. Гермайзе, М. Слабченко,

письменники М. Івченко, Л. Старицька-Черняхівська та ін. В 1931 р.

відбувся ще один процес — так званого «Українського національного

центру», за яким були репресовані 50 представників української

інтелігенції, в тому числі академік М. Грушевський, відомий

історик-марксист М. Яворський та ін. У сталінських застінках загинули

українські академіки — геолог Н. Світальський, генетик І. Аголь, філософ

С. Семківський. Однак навіть за цих умов українські науковці встигли

зробити чимало корисного. Визнання набули праці О.Палладіна, М.

Стражеска, О. Динника, М. Луговцева, Ю. Кондратюка та ін.

 

Прес ідеологізації особливої шкоди завдавав сфері культури. Вона була

цілком підпорядкована командно-адміністративній системі, яка

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ