UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2750
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.)

 

Період, який ввійшов в офіційну історію СРСР як "велике десятиліття",

зовсім не повною мірою був часом десталінізації та оновлення радянського

суспільства: та й таких завдань, за великим рахунком, тодішнє партійне

керівництво і не ставило.

 

Мова, отже, може йти тільки про частину цього періоду, коли М. Хрущов

робив спроби здійснити часткові реформи, які не торкалися

фундаментальних засад системи, створеної за Сталіна. Разом із тим

недостатньо продумані та непослідовні реорганізації в галузі економіки,

домінування вольових рішень, серйозні прорахунки в зовнішній політиці —

все це зводило нанівець «хрущовську відлигу» і покладало край будь-яким

надіям на краще. Рівень життя народу падав. Виникли серйозні труднощі з

хлібом. У країні зростало невдоволення. Загострювалась ситуація і в

партійному керівництві. Стиль та методи керівництва М. Хрущова викликали

роздратування значної частини партноменклатури, яка за роки сталінського

режиму звикла до гарантованості свого панівного становища і не бажала

цього втрачати.

 

Отож у жовтні 1964 р. М. Хрущов був звільнений з посади першого

секретаря ЦК партії та Голови Ради Міністрів СРСР. Новим партійним

керівником став Л. Брежнєв. Так завершилося «велике десятиліття».

Очікування, пов'язані з оздоровленням суспільства, економічним

зростанням, підвищенням життєвого рівня народу, розвитком національних

культур, виявилися марними. І це цілком закономірно: і Хрущов, і ті, хто

прийшли йому на зміну, були членами тієї ж самої партії, оборонцями

комуністичної системи.

 

Під кінець «хрущовської відлиги» ставали дедалі помітнішими посилення

ідеологічного пресингу, відмова від серйозного аналізу недоліків

системи, намагання звести все до часткової критики лише однієї особи —

Сталіна. Масовими були факти порушення прав людини, переслідування за

погляди, котрі відрізнялися від офіційних. Політико-ідеологічний наступ

ставав тотальним. Але в суспільстві не зникали ідеї боротьби проти

режиму.

 

Один із виявів останнього — формування наприкінці 50-х — на початку 60-х

років українського правозахисного руху. У травні 1961 р. відбувся

судовий процес над Українською робітничо-селянською спілкою. Вона була

організована у 1959 р. Л. Лук'яненком, який свого часу закінчив

юридичний факультет Московського університету, а після цього був

направлений на партійну роботу до Західної України. Спілка ставила за

мету домогтися виходу УРСР зі складу СРСР шляхом реалізації відповідної

статті Конституції СРСР. Отже, йшлося про законну, легітимну зміну

статусу однієї з республік СРСР. За це юрист-дисидент був засуджений до

страти, згодом заміненої 15-річним ув'язненням у таборах та 10-річним

засланням. Разом з Л. Лук'яненком були засуджені В. Луцьків, І. Кандиба

та ін. В 1961 р. з публічною критикою нової Програми КПРС виступив

генерал П. Григоренко. Чимало сторінок розвитку українського

правозахисного руху пов'язано з Київським університетом ім. Т. Г.

Шевченка. Зокрема, в лютому 1963 р. тут відбулася конференція, учасники

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ