UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнські землі під владою іноземних держав (ХІV-ХV ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2940
Скачало207
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Українські землі під владою іноземних держав (ХІV-ХV ст.)

 

В 40-х роках ХІV ст. українські землі зазнали розчленування. Після

війни 1351—1352 рр. між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою

Польщі, а Берестейщина і Волинь перейшли до Литовської держави.

 

Поставши в середині XIII ст., Литовська держава поступово посилює свій

вплив і розширює територію. Так, за князя Гедиміна (1316—1341 рр.) вона

захоплює значну частину Білорусі, а його сини Ольгерд і Кейстут

приєднують Чернігово-Сіверщину (1357—1358 рр.), Поділля (1363 р.),

Київщину (1362 р.). Відтепер історія українських земель стає пов'язаною

з історією феодальної Литви.

 

Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджена у

руках великого князя. На відміну від Київської Русі князівства у Литві

не мали автономії, і поступово місцеві князі були замінені на литовських

намісників. Система прямого взаємозв'язку між військовою службою і

землеволодінням давала можливість великому литовському князеві мати

значне військо і контролювати фактично всі ресурси держави.

 

Чималу частину Великого князівства Литовського складали

східнослов'янські землі, де місцеві феодали, як правило, зберегли свої

вотчини. Литовці запозичили попередню структуру управління, військову

організацію, судову систему тощо. Хоча слід визнати, по-перше, що з XVI

ст. на українських землях діяли Литовські статути — кодекси

середньовічного права Великого князівства. По-друге, попри те, що власне

литовські землі становили приблизно лише одну десяту всієї держави,

литовці не асимілювалися у східнослов'янському етносі, а навпаки,

чимдалі посилювали централістські тенденції.

 

Одним із основних зовнішньополітичних завдань Литовської держави була

боротьба з Золотою Ордою. Значною подією стала перемога

литовсько-українсько-білоруського війська над татаро-монголами на Синіх

Водах у 1362 р. Фактично татаро-монгольське іго на українських землях

було ліквідоване за часів правління Вітовта, сина Кейстута (1392— 1430

рр.). Але виникла реальна загроза з боку Тевтонського ордену. Крім

цього, після битви на Куликовому полі (1380 р.) посилювався вплив

Москви. Все це зумовило для Литви вибір союзника в особі Польщі, яка до

того ж потрапила в залежність від Угорського королівства.

 

В серпні 1385 р. у м. Крево було підписано угоду про об'єднання (унію)

між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський

князь Ягайло одружується з польською королівною Ядвигою, переходить в

католицьку віру, проголошує католицтво єдиною релігією для населення

Литви і стає польським королем. Кревська унія, безумовно, створила

реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із тим

вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого

князівства Литовського. Це не могло не викликати відсіч литовських

феодалів на чолі з князем Вітовтом. Тому в 1392 р. у м. Острові

підписується компромісна угода, за якою Польща визнавала Вітовта

довічним правителем Литви. В 1398 р. він був проголошений королем

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ