UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська культура другої половини ХІХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5746
Скачало433
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Українська культура другої половини ХІХ ст.

 

Поступ української культури в цей період, як і життєдіяльність

тогочасного суспільства загалом, мав складний, суперечливий характер.

Царський уряд усіляко перешкоджав розвиткові української культури,

зокрема не допускаючи її у навчальні заклади, театри, державні установи.

 

 

Школа в Наддніпрянській Україні — від початкової до вищої — слугувала

знаряддям русифікації. Цьому сприяла і загальна військова повинність,

введена з 1872 р., бо українців засилали на службу переважно за межами

України.

 

Придушена у рідному краї, українська література була змушена шукати

притулку в іншому місці, головним чином у Галичині, де на початку 60-х

років пожвавився національний рух. Українці гуртувалися в товариства,

влаштовували збори й віча, пропагували українську мову та культуру.

Чималий внесок до справи національного відродження зробив, зокрема,

професор Чернівецького університету С. Смаль-Стоцький, який став

фундатором кафедри української мови в цьому німецькомовному навчальному

закладі.

 

Зв'язки діячів культури Галичини й Наддніпрянщини були плідними. Як

відомо, наддніпрянці, що не мали можливості вільно друкуватися в Росії,

широко користувалися допомогою галицьких письменників і суспільних

діячів, насамперед І. Франка. Речником літературного життя довгий час у

Галичині був часопис «Зоря», в якому активну участь брали представники

Наддніпрянської України. З 1898 р. він був реорганізований у

«Літературно-науковий вісник». Упродовж 80—90-х років українською мовою

було перекладено чимало творів світової літературної класики.

 

Отож попри утиски й переслідування процес консолідації української нації

ставав дедалі відчутнішим. Об'єктивні соціально-економічні зрушення,

пов'язані з перебудовою суспільства на ринкових засадах, ставили на

порядок денний реформування й інших сфер тогочасного суспільства. Це

були вимушені кроки з боку офіційної влади, що мали обмежений характер,

але вони певною мірою сприяли розвиткові культури українського народу.

 

У 1864 р. була здійснена реформа освіти. Усі типи початкових шкіл

дістали назву початкових народних училищ. На терені освіти чимало

корисного робили земства. Наприкінці XIX ст. в Україні працювало вже 127

гімназій та 19 училищ. Було засновано кілька вищих навчальних закладів

— Новоросійський університет (1865 р., м. Одеса), Чернівецький

університет (1875 р.), Харківський, Київський та Львівський політехнічні

інститути тощо.

 

В Україні того часу працювали такі видатні вчені, як хімік М. Бекетов,

математик Ф. Бредихін, фізіолог І. Сеченов, медики М. Гамалія, М.

Скліфосовський, біолог І. Мечников та ін. Вагомий внесок у розвиток

української освіти та науки зробило Наукове товариство ім. Т. Г.

Шевченка у Львові. Відомі вчені М. Костомаров, О. Лазаревський та інші

багато зробили для формування концепції української історії. Плідно

працювали в цьому напрямі й представники молодої генерації істориків —

О. Єфименко, Д. Багалій, Д. Яворницький, М. Грушевський. Попри

переслідування української мови після появи Валуєвського циркуляра 1863

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ