UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФеодальна роздробленість Київської Русі (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3641
Скачало285
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Феодальна роздробленість Київської Русі

 

XII—XIII століття на Русі увійшли в історію як період феодальної

роздробленості. По смерті великого князя київського Мстислава, сина

Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і

земель. Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої

держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у

сильній владі великого київського князя. Розвиток відокремленого

землеволодіння, можливість передання землі у спадок робило їх

повновладними господарями, не залежними від Києва.

 

Серйозними причинами роздробленості можна назвати й великі розміри

держави та пов'язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої

системи престолоспадкування і княжі усобиці.

 

У процесі децентралізації виділяються Київське, Чернігово-Сіверське,

Переяславське, Волинське, Галицьке, Володимиро-Суздальське, Полоцьке та

інші князівства.

 

Місцеві князі реформують державний апарат, створюють власні збройні сили

- дружини. Князівства тепер діляться на волості, куди князем

призначалися посадники. Поступово знижувалася роль народного віча. Хоча

в Новгороді та Пскові формою правління була боярська республіка.

 

Київське князівство залишалося загальнодержавним центром, у якому

містилася резиденція митрополитів. Фактично сталася лише зміна форми

державного ладу. Деякі вчені називають її федеративною монархією, бо

основні питання внутрішньої та особливо зовнішньої політики вирішувалися

колективно найбільш впливовими князями. Важливим аргументом на користь

подібної політики була постійна загроза з боку половців. У 60— 70 роки

XII ст. виділяються два центри, які намагаються об'єднати навколо себе

руські землі, — Київ і Володимир-на-Клязьмі. Але посилення впливу

боярства, яке ставило власні місцеві інтереси вище загальнодержавних,

знову викликає загострення міжкнязівських стосунків і прискорення

процесів роздроблення. Тим і скористалися зовнішні вороги —

лицарі-хрестоносці, половці. Але найжахливішої руйнації завдали Русі

татаро-монголи.

 

На кінець XII — початок XIII ст. у Центральній Азії утворюється могутня

військово-феодальна Монгольська держава. У 1206 р. її очолив Темучин,

проголошений Чипгісханом. Одразу ж починаються завойовницькі війни проти

сусідів, а потім татаро-монголи поступово просуваються до кордонів

Київської Русі. В 1223 р. на р. Калка 25-тисячне татаро-монгольське

військо завдає нищівної поразки дружинам південноруських князів, які

навіть перед обличчям грізної небезпеки не змогли переступити через

розбрат і виступити спільно. Наступний похід проти Русі татаро-монголи

починають у 1237 р. під орудою онука Чингісхана — Батия. Протягом

1237—1238 рр. були захоплені рязанські, володимирські, суздальські,

ярославські землі.

 

У 1239 р. Батий захоплює Переяслав і Чернігів і виступає на Київ, де

правив воєвода Данила Галицького — Дмитро. Восени 1240 р. починається

штурм. За допомогою стінобитних машин завойовники вдерлися у Київ, але

городяни продовжували мужньо боронитись. Останнім пунктом опору

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ