UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток ідей парламентаризму (реферат)
Авторdimich
РозділМіжнародні відносини, ЗЕД, міжнародна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1477
Скачало197
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Розвиток ідей парламентаризму”

 

Парламент - це виборний колегіальний орган, який має переважні права у

сфері законотворчості.

 

Саме слово “парламент” походить від французького “parler” – говорити і

означає “вибірний, представницький орган”. Традиції парламентаризму

сягають у глибоку давнину. Ще за родоплемінного ладу з’явилося таке

поняття як вибори. Тоді на племінному віче за згодою старійшин обирали

вождя. Значного розвитку парламентаризм отримав у Давній Греції. B

Афінській державі всі посадові особи обирались строком на один рік без

права переобрання. Кожен, хто хотів бути обраним вільно виставляв свою

кандидатуру. Виборними органами були Рада 500 та геліея. Вищі посадові

особи обирались відкритим голосуванням на народних зборах. Стратеги

вважались рівними між собою, але фактичне керівництво доручалось одному

з них – за вибором народних зборів. Голосування проводилось шляхом

підняття рук і було відкритим.

 

Вибори ради старійшин у Спарті здійснювались на народних зборах.

Старійшини займали свої пости на все життя. Виступати на зборах чи

пропонувати кандидатів для обрання могли лише посадові особи. Членом

ради можна було стати після досягнення 60-річного віку. Голосування

проводилось наступним чином: громадяни розходились в різні сторони і на

око визначалась більшість. Вибори посадових осіб проводились криком: за

кого голосніше кричали, той і вважався обраним.

 

В Дравьому Римі вищим органом влади був сенат. Сенаторів призначали

уповноважені особи, обрані на народних зборах – цензори. Сенатори

призначались довічно. Збори курій вибирали “царя”, якому доручали

військове управління, верховні функції жреця та деякі судові функції. На

народних зборах голосували по центуріям (сотням). Кожна центурія мала

один голос. Всі громадяни були поділені на п’ять розрядів. Вділявся

розряд патриціїв (80 центурцій) і вершників (18 центурій), які разом

мали 98 центурій або 98 голосів із 193. Рішення приймались більшістю.

Голосування було відкритим.

 

У період середньовіччя стали зароджуватися станово-представницькі

органи: в Англії – парламент, у Франції – генеральні штати, в Іспанії –

кортеси, в Німеччині – ландтаги. У роботі таких органів брали участь

представники трьох класів: дворянство, духовенство та мешканці великих

міст.

 

У Франції графи, герцоги та вищі служителі церкви отримували іменні

запорошення короля. Решта частина дворянства була представлена виборними

депутатами. Представники міст в одних випадках обирались, а в інших –

призначались королівськими чиновниками.

 

В Англії найбільш знатні запрошувались поіменно, а рицарі та міщани –

обирались.

 

В Німеччині в рейхстаги запрошувались представники міст. Кожен з трьох

класів засідав і голосував окремо від інших.

 

Поява в Англії і Франції представницьких органів влади знаменувала

собою початок обмеження влади монархів, які правили до цього

безконтрольно. Це стало початком становлення демократичних держав. В

Англії була прийнята “Велика хартія вольностей” і створений парламент, у

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ