.

Пацифізм (методи ненасильницької боротьби) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
310 2266
Скачать документ

Реферат

на тему:

Пацифізм (методи ненасильницької боротьби)

Слово “пацифізм” походить від латинського ”pacificus” –
“умиротворюючий”. Багато людей глибоко переконані у тому, що вони є
пацифістами. Мовляв, сам я людина мирна і ні на кого нападати не
збираюсь, в конфлікти не встряю і взагалі нікого не чіпаю. Позиція,
звичайно, благородна, але прямого відношення до пацифізму не має.
Пацифізм представляє собою активне протистояння злу і несправедливості.
Реакція на будь-яке насилля можлива у трьох формах: пасивність, насилля
у відповідь і активне ненасильство. Пасивність це є підкорення злу, як
форму боротьби її потрібно відкидати. Ті, хто відповідають насиллям на
насилля лише збільшують його вдвічі, отже, мета знову не досягається, а
ситуація лише погіршується. Подібна форма реакції на насильство також є
неприпустимою. Я хотів би розповісти про третій варіант боротьби з
насильством, тобто про активне ненасильство.

У людей, які ведуть ненасильницьку боротьбу в розпорядженні, як
виявляється, є цілий арсенал різноманітних методів. В цілому їх
поділяють на три великі категорії:

1. ненасильницький протест і переконання

2. відмова від співробітництва (соціального, економічного та
політичного)

3. ненасильницьке втручання

Методи ненасильницького протесту і переконання

До них належать офіційні заяви у таких формах як публічні виступи,
групові чи масові петиції. Організації та установи можуть посилати листи
протесту чи підтримки, підписувати декларації звинувачень та намірів.
Досить поширена форма – публічні заяви, підписані відомими людьми.
Згадаймо хоча б період дисидентсва в СРСР і таку форму боротьби як
підписанство. Ефективними є групові акції. Такі як депутації, сатиричні
нагороди, пікетування, псевдо-вибори.

Спілкування з людськими масами повинне підкріплюватись різноманітними
лозунгами, карикатурами і символами. Бажано створити красиві знамена,
плакати, транспаранти з дотепною і гострою інформацією, поданою так, щоб
добре врізалася у пам’ять. На довго запам’ятовуються зроблені літаками
надписи в повітрі та візерунки на землі, їх можна створити шляхом
посадки рослин, зорювання ґрунту, викласти камінням. Перебіг подібних
кампаній необхідно висвітлювати газетами, журналами, радіо та
телебаченням, мати підтримку у колах шоу-бізнесу.

Окремою формою боротьби виступають символічні громадські акції. На
будівлях можна вивішувати прапори, символічні предмети та квіти, подібні
символи-значки носити на тілі. В знак протесту проводити молитви та
богослужіння, встановлюють нові вуличні знаки та назви. У розвинених
країнах поширені роздягання на знак протесту і знищення своєї власності.
Ефектно виглядають запалювання вогнів (факелів, ліхтарів, свічок), а
також різноманітні малюнки, звуки і жести.

Наступна форма – це тиск на окремих людей. Офіційних осіб можна
переслідувати по п’ятах, можна над ними насміхатися (тільки обережно і в
рамках закону). Щодо театру й музики, то тут зрозуміло: гумористичні
пародії, постановка сатиричних п’єс і мюзиклів, написання пісень і
віршів. Серед процесій варто виділити марші, паради, автоколони та
релігійні процесії.

У місцях поховань можна влаштовувати поклоніння, політичний траур.
Також є такі форма протесту як символічні похорони та демонстративні
похорони.

Коли з чимось борешся, потрібно частіше збирати своїх однодумців на
мітинги протесту чи підтримки, влаштовувати семінари, конференції,
зібрання, де б обговорювалися гарячі питання. У спілкуванні зі своїми
кривдниками можна використовувати наступні методи: мовчання, відмова від
почестей, розвертання спиною і демонстративний відхід.

Наступна велика група – методи відмови від соціального співробітництва

Наприклад, остракізм, тобто гоніння, осуд окремих людей. Відмова від
спілкування з ними, їх соціальний бойкот, бойкот на виборах. Протестанти
можуть відмовитись від соціальної і спортивної діяльності, ігнорувати
державні події, призупиняти членство у громадських організаціях. Більш
жорсткими формами є студентські страйки та акції громадської непокори.

Якщо конфлікт набирає загрозливих масштабів, то можна відмовитись
виходити з дому, робочі та селяни можуть оголосити страйк і
переховуватись в укриттях. Як крайні форми протесту розглядаються
колективне залишення місць проживання та еміграція.

Досить ефективними постають методи відмови від економічного
співробітництва.

Споживачі можуть оголосити невикористання бойкотованих товарів,
відмовитись від виплати орендної плати або й зовсім відмовитись від
оренди. В свою чергу виробники можуть оголосити локаут (призупинення
своєї діяльності), а робітники на підприємствах-конкурентах оголосити
страйк. Страйк можуть оголосити і постачальники на пару з посередниками.

Акції власників фінансових ресурсів зводяться до наступних: зняття
банківських вкладів, відмова платити гонорари, виплачувати борги і
проценти, давати кредити, відмова платити податки.

На транснаціональному рівні уряди можуть вводити міжнародне ембарго
постачальників та покупців, складати “чорні” списки торговців.

Щодо страйків: крім звичайних страйків робітників та селян виділяють
страйки окремих груп, наприклад, в’язнів чи ремісників, обмежені
страйки, коли страйкують по-черзі або працюють суворо по інструкції.
Можна просто саботувати роботу, знизивши темпи виробництва чи масово не
вийшовши через хворобу.

У політичній сфері пацифісти можуть бойкотувати вибори, роботу
законодавчих органів, відмовляти властям у громадській підтримці.
Блокувати роботу державних установ, агентств, організацій. Відмовитись
допомагати силам, відповідальним за наведення порядку, познімати знаки
власності та вуличної розмітки, відмовитись визнати призначення
офіційних осіб.

Наказам підкорятися неохоче та повільно. Зовсім їх не виконувати при
відсутності прямого нагляду. Досить ефективними є сидячий страйк та
голодування. Урядовий персонал може блокувати передачу команд та
інформації, затримувати і всіляко перешкоджати роботі підприємств,
відмовитись від адміністративної співпраці, розірвати контакти з судами,
зводячи до нуля ефективність своєї роботи.

На міжнародному рівні можна затримувати або не виконувати дипломатичні
місії, виходити з міжнародних організацій, погіршувати дипломатичні
стосунки, виганяти сторону, яка провинилась з міжнародних організацій.

Методи ненасильницького втручання

Тут хотілося б виділити “зворотній суд”, коли підсудний починає
використовувати суд для обвинувачення обвинувачувачів, такі цікаві форми
фізичного протесту як сидіння, стояння, невихід з транспорту, ходіння на
місці, відмова залишити робочі місця після закінчення робочого дня.

Щодо соціальної сфери, то тут можна перевантажувати приміщення,
блокувати дороги, влаштовувати самодіяльні вистави на вулиці з
безкінечним проголошенням промов. Можна створювати альтернативні
соціальні інститути, системи комунікацій. В економічній сфері можна
організувати масову закупівлю стратегічно важливих товарів, створювати
альтернативні ринки та транспортні системи.

В політиці припустимий широкий ряд дій, починаючи від надмірного
завантаження адміністративної системи і загального прагнення потрапити у
в’язницю і до акцій масових порушень несправедливих законів та створення
паралельного уряду.

Всі вище перераховані акції носять винятково мирний характер і є
ненасильницькими, тобто не завдають жодних фізичних пошкоджень тим,
проти кого направлені.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020