UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеколонізація країн Північної Африки (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2134
Скачало168
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Деколонізація країн Північної Африки

 

Проголошення незалежності Лівії.

 

Друга світова війна призвела до посилення національно-патріотичного руху

в країнах Великого Магрибу (Арабського Заходу) – Тунісі, Алжирі, Марокко

(власне Магриб), Лівії, Мавританії й Західній Сахарі. Франція, що

володіла більшістю з них, була скомпрометована поразками на першому

етапі війни і вже не могла зберігати свій контроль над регіоном у

незмінній формі. У ході Паризьких мирних переговорів було вирішено, що

доля італійських колоніальних володінь в Африці буде розв'язана не

пізніше, як упродовж року після введення в дію мирного договору

країн-переможниць з Італією. Після того як 15 вересня 1947 р. мирна

угода з Італією набрала чинності, було створено спеціальну комісію в

складі заступників міністрів закордонних справ США, Британії, Франції та

СРСР, що мала вивчити питання подальшого устрою італійських колоній.

Після тривалих суперечок навесні 1949 р. вдалося досягти угоди про

тимчасове збереження італійської присутності в Тріполітанії, де ще

залишалося 43 тис. італійських колоністів, і передачу Кіренаїки та

Феццану, з яких італійці майже поголовно виїхали, під управління

відповідно Британії та Франції. Однак через супротив СРСР та арабських

країн, у яких активно діяли лівійські еміграційні патріотичні

організації, цей план не затвердила Генеральна Асамблея 00Н.

 

Лідер впливового мусульманського релігійно-політичного ордену

“сенусійя”, що відіграв провідну роль у боротьбі проти італійських

колонізаторів, Саїд Ідріссі одразу ж виступив з вимогою об'єднанім

Кіренаїки з Тріполітанією та Феццаном і повної незалежності для всієї

Лівії. Його підтримав Єгипет, тому Генеральна Асамблея ООН 21 листопада

1949 р. ухвалила рішення про надання Лівії незалежності після прийняття

конституції країни Національними зборами, в яких мали бути представлені

Кіренаїка, Тріполітанія та Феццан. Підготовка до проголошення

незалежності мала відбуватися під наглядом верховного комісара ООН та

спеціальної міжнародної ради. Через рік із представників усіх трьох

частин колишньої колонії було скликано Установчі збори, які вирішили

проголосити об'єднану країну монархією з федеративним устроєм. Королем

Лівії під іменем Ідріса І став емір “сенусійї”, 24 грудня 1951 р. він

задекларував створення нової унітарної держави - Об'єднаного королівства

Лівії (площа – 1,76 млн. кв. км, населення – 5 млн. чол. на 2000 р.).

 

Бідна природними ресурсами Лівія, подібно до Йорданії, змушена була

зберігати тісний союз з Британією та дозволити розміщення на своїй

території її військових баз, взамін Лондон погодився фінансово

субсидувати новостворену країну. Згодом угоду про будівництво військових

баз уклали з Лівією і США, а з відкриттям нафтових родовищ на поч. 60-х

рр. майже 3/4 території країни на украй пільгових умовах було віддано

під концесії ТНК. Потік нафтодоларів сприяв зміцненню позиції

конституційної монархії й дозволяв вирішувати численні соціальні

проблеми. Але в надрах багатіючої країни визрівала змова, нитки котрої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ