UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗдобуття незалежності країнами Тропічної та Південної Африки (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4384
Скачало174
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Здобуття незалежності країнами Тропічної та Південної Африки

 

Деколонізація Тропічної й Південної Африки.

 

На час закінчення Другої світової війни в Тропічній та Південній Африці

було лише три незалежні держави: Ефіопія, Ліберія та

Південно-Африканський Союз. У центральній та західній частині Африки

розташовувалися французькі, британські, бельгійські та іспанські

колонії. Першою серед європейських країн вирішила відмовитися від своїх

африканських колоніальних володінь Франція. Бідні природними ресурсами

французькі колонії південніше Сахари не становили для метрополії великої

цінності, тому Париж добровільно погодився надати їм незалежність. За

прийнятою Францією в жовтні 1946 р. конституцією всі колишні колонії

"чорної Африки" отримали статус заморських територій. Мешканці

африканських володінь дістали французьке громадянство і право обирати

депутатів до парламенту метрополії. Але, незважаючи на лібералізацію

колоніального режиму, в багатьох французьких володіннях відбулися

національно-визвольні виступи. У 1947 р. почалося повстання мальгашів на

Мадагаскарі, яке з великими труднощами вдалося придушити лише регулярній

французькій армії.

 

Процес остаточної ліквідації французької колоніальної системи в регіоні

розпочався у 1958 р., коли на місці Французьких Екваторіальної й

Західної Африк було створено 11 автономних напівдержавних утворень, що

увійшли до складу Французького Союзу. Кожна з країн-членів співдружності

отримала широкі повноваження у сфері внутрішньої політики, залишивши у

віданні Парижа питання оборони, зовнішньої політики, контролю над

фінансовою сферою та видобутком стратегічної сировини. Серед колишніх

французьких колоній лише Гвінея (246 тис. кв. км, населення – 7,5 млн.

чол. на 2000 р.), згідно з результатами проведеного там референдуму, 28

жовтня 1958 р. отримала повну незалежність.

 

Унаслідок міждержавних переговорів у 1960 р. Франція надала повну

незалежність решті своїх колишніх африканських володінь: Мавританії,

Малі, Чаду, Нігеру, Сенегалу, Берегу Слонової Кістки (з 1986 р. -

Кот-д'Івуар), Верхній Вольті (з 1984 р. - Буркіна-Фасо), Дагомеї (з 1975

р. - Бенін), Центральноафриканській Республіці, Габону та Конго

(Браззавіль). Тоді ж незалежність отримали Мадагаскар і Того а також

французький Східний Камерун. У 70-х рр. самостійними стали останні

французькі колонії: Коморські острови в 1975 р. і Джібуті в 1977 р.

Франція зберегла на території частини своїх колишніх колоній військові

бази й у наступні роки неодноразово брала участь у вирішенні етнічних та

міжнародних конфліктів на континенті.

 

Дещо складніше деколонізаційні процеси проходили в британських колоніях

Тропічної Африки. Лондон дотримувався чіткої схеми поступової передачі

влади в колоніях спочатку органам автономного самоуправління, а згодом і

повністю незалежним національним урядам. Першою серед британських

колоній 6 березня 1957 р. незалежність отримав Золотий Берег, що,

об'єднавшись у тому ж році з контрольованим адміністрацією ООН

Британським Того, проголосив незалежність як Республіка Гана (238,5 млн.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ