UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКраїни Латинської Америки в першій третині ХХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4402
Скачало348
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Країни Латинської Америки в першій третині ХХ ст.

 

Міжнародне становище латиноамериканських держав на поч. ХХ ст.

Створення Панамериканського союзу.

 

На рубежі ХІХ-ХХ ст. Л.А. стала об’єктом посиленої експансії іноземного

капіталу, що супроводжувалася нав’язуванням нерівноправних договорів,

збройними інтервенціями, підтримкою реакційних сил усередині країн

регіону – латифундистів, крупної торговельної буржуазії, верхівки

військових та клерикалів. До початку Першої світової війни

капіталовкладення провідних держав у Л.А. склали 10 млрд. дол., з них на

частку Великої Британії припадало 4,9 млрд. дол., США – 1,7 млрд.,

Франції – 1,2 млр. дол. Почалася переорієнтація економіки

латиноамериканських країн в інтересах Лондона, Вашингтона, Парижа і

Берліна. Аргентина і Уругвай стали найбільшими постачальниками на

зовнішній ринок пшениці, м’яса, шерсті, Бразилія – кофе і каучука,

Болівія – олова, Чилі – міді, Мексика – срібла, олова, нафти, Перу –

кольорових металів, Венесуела – нафти.

 

Для означення політики масштабної експансії фінансової олігархії США в

країнах Л.А. президент ВільямТафт у 1912 р. навіть використав термін

“дипломатія долара”, але в розглядуваний період Білим домом набагато

частіше застосовувалося пряме втручання у внутрішні справи держав

регіону, включно з військовою інтервенцією. Як правило, воно

здійснювалося під прапором “панамериканізма” та гаслами “континентальної

солідарності” й “історичної спільності” доль Західної півкулі.

Держсекретар США Олні заявив у 1895 р.: “Сьогодні Сполучені Штати є

фактично повним володарем на цьому континенті, а їхня поведінка –

законом в усіх тих справах, у котрі вони втручаються”.

 

Вашингтон спритно приховував свої цілі, пропагуючи економічний і

політичний союз американських держав, перший крок до котрого був

зроблений ще наприкінці 1889 р. на Вашингтонській конференції. Обраний

тоді постійний виконавчий орган Міжнародного союзу американських

республік для збору і обміну комерційною інформацією – Комерційне бюро –

офіційно знаходився у віданні держдепартаменту США. На 2-й Міжнародній

конференції американських держав 1901-1902 рр. у Мехіко Комерційне бюро

було наділене додатковими адміністративно-організаційними функціями й

переіменоване в Міжнародне американське бюро. Членами його керівної ради

стали дипломатичні представники латиноамериканських країн у Вашингтоні,

а постійним головою – держсекретар США. На четвертій конференції 1910 р.

в Буенос-Айресі бюро було переіменоване в Панамериканський союз, а

Міжнародний союз американських республік – у Союз американських

республік.

 

Найвідомішим проявом силової латиноамериканської політики США на початку

ХХ ст. стала Панамська криза. Ще в 1855 р. північноамериканські

підприємці на основі попередньої угоди з урядом Нової Гранади побудували

через Панамський перешийок залізницю, що приносила США величезні

прибутки. Франція, скориставшись американо-британським суперництвом за

контроль над регіоном, у 1880 р. розпочала прокладання міжокеанського

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ